Справа № 643/13843/21
Провадження № 1-кс/643/3420/21
06.08.2021
Московський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
скаржника - представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Харкові скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 від 27.07.2021 на постанову дізнавача про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №12019220470005337 від 01.10.2019, -
До провадження слідчого судді Московського районного суду міста Харкова 29.07.2021 надійшла зазначена скарга, в обґрунтування якої адвокатом ОСОБА_4 зазначено, що відповідно до договору від 27.07.2021 року ним надається правова допомога ОСОБА_3 по представництву інтересів останнього у кримінальному провадженні №12019220470005337 від 01.10.2019, у якому розслідується кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України. На переконання скаржника, з матеріалів вказаного кримінального провадження вбачається, що 15.08.2019 близько 12:15 громадянин ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись в громадському місці - Московському районному суді м. Харкова, виражав явну неповагу до громадян, які знаходилися у будівлі суду, порушуючи громадський порядок з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, побив громадянку ОСОБА_6 , яка є дружиною ОСОБА_3 , заподіявши останній закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку та забій м'яких тканин голови, у зв'язку з чим ОСОБА_6 була госпіталізована в лікарню. Злочинні дії ОСОБА_5 були припинені працівниками охорони суду та патрульної поліції. В результаті неправомірних дій ОСОБА_5 також був порушений порядок роботи суду та зірване судове засідання. Вказане кримінальне провадження розпочато на виконання ухвали слідчого судді, якою орган розслідування зобов'язано внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_6 про скоєння кримінального правопорушення. Під час досудового розслідування ОСОБА_6 визнана потерпілою. У подальшому у кримінальному провадженні приймалися рішення про його закриття, які скасовувалися слідчими суддями. У зв'язку з тим, що потерпіла ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. Чоловік останньої - ОСОБА_3 - вважає, що між смертю його дружини та тілесними ушкодженнями, спричиненими потерпілій під час її побиття ОСОБА_5 , наявний причинно-наслідковий зв'язок, а тому йому спричинена матеріальна та моральна шкода. У зв'язку з викладеним ОСОБА_5 звернувся до органу дізнання Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області із заявою про залучення його до провадження як потерпілого. Однак, 13.07.2021 дізнавачем СД Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області винесена постанова про відмову в задоволенні клопотання про визнання ОСОБА_3 потерпілим в кримінальному провадженні №12019220470005337 від 01.10.2019. Правовою підставою прийнятого рішення стали приписи ч.5 ст.55 КПК України, а його обґрунтуванням - не завдання ОСОБА_3 кримінальним правопорушенням жодної шкоди. Вищевказана постанова 23.07.2021 засобами поштового зв'язку отримана ОСОБА_3 та він з нею ознайомився у той же день. На думку скаржника, ця постанова є необґрунтованою та незаконною, оскільки відповідно до ч.5 ст.55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Скаржник вважає, що ОСОБА_3 кримінальним правопорушенням спричинена майнова шкода, яка виражається у тому, що для лікування потерпілої ОСОБА_6 , внаслідок побиття ОСОБА_5 , була витрачена значна грошова сума, яку він вказав в своєму цивільному позові, що дізнавачем долучено до матеріалів кримінального провадження та, тим самим, на переконання скаржника, підтверджено факт спричинення матеріальної шкоди ОСОБА_3 . На думку ОСОБА_4 , неоспорюваним є факт спричинення ОСОБА_3 моральної шкоди, яка виразилася у душевних хвилюваннях та стражданнях за здоров'я дружини, моральних переживаннях, у порушенні нормальних життєвих зв'язків. Так, ОСОБА_3 витрачав свій особистий час для того, щоб бути разом із дружиною та надавати їй моральну та майнову допомогу. Перелічені негативні явища викликали у ОСОБА_3 переживання, страждання, стрес та депресію. Крім того, усвідомлення того, що усі страждання його дружини, спричинені його рідним братом, також, на переконання скаржника, наносили йому тяжку моральну шкоду, ставили перед вибором між дружиною та братом. Скаржник також вказує, що на підставі ч.6 ст.55 КПК України, ОСОБА_3 може бути визнаний потерпілим у зв'язку з тим, що його дружина- ОСОБА_6 померла у зв'язку з кримінальним правопорушенням вчиненим відносно неї, що до сьогоднішнього часу органами дізнання не досліджено, проте й не заперечено. Враховуючи викладене, ОСОБА_4 вважає, що постанова дізнавача СД Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 від 13.07.2021 є необґрунтованою та незаконною, у зв'язку з чим останній прохає її скасувати як незаконну та зобов'язати вказаного дізнавача визнати ОСОБА_3 потерпілим в кримінальному провадженні №12019220470005337 від 01.10.2019.
Скаржник у судовому засіданні скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав, викладених у ній, постанову про відмову у визнанні потерпілим скасувати та зобов'язати дізнавача визнати ОСОБА_3 потерпілим в кримінальному провадженні.
Дізнавач у судове засідання не з'явився, натомість, надав письмові пояснення, з яких вбачається, що він прохає здійснювати розгляд вищевказаної скарги за його відсутності, проти задоволення скарги заперечує, оскільки ст.55 КПК України чітко визначено випадки визнання фізичної особи потерпілим у кримінальному провадженні. Крім того вказав, що підстав, які б вказували на те, що отримані ОСОБА_6 15.08.2019 у приміщенні Московського районного суду тілесні ушкодження спричинили наслідки у вигляді смерті останньої, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час досудового розслідування не встановлено. На переконання дізнавача, смерть ОСОБА_6 та спричинення сильних душевних хвилювань і страждань ОСОБА_3 , внаслідок смерті дружини, жодного відношення до кримінального провадження не мають, через що, визнати останнього потерпілим у кримінальному провадженні, виходячи з кримінально-правової характеристики кримінального правопорушення, дізнання якого здійснюється, є неможливим.
З урахуванням положень ч.3 ст.306 КПК слідчий суддя вважає за можливе розглядати скаргу за відсутності дізнавача, рішення якого оскаржується, а також прокурора, оскільки це не є перешкодою для судового розгляду.
Слідчий суддя, вислухавши скаржника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, а також матеріали кримінального провадження (вибірково), дійшов висновку про необхідність відмову задоволенні скарги з огляду на наступне.
Так, на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення дізнавача про відмову у визнанні потерпілим (п.5 ч.1 ст.303 КПК).
Згідно з ч.1 ст.55 КПК потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, дізнавач виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді (ст.ст.40-1, 55 ч.5 КПК України).
З аналізу зазначених норм слідує, що дізнавач постановою відмовляє у визнанні потерпілим, лише за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що особі не завдано шкоди.
Як вбачається зі скарги та долучених до неї матеріалів, Харківським РУП №2 ГУНП в Харківській області здійснюється дізнання у кримінальному провадженні №12019220470005337 від 01.10.2019, розпочатому на виконання ухвали слідчого судді за заявою ОСОБА_6 за ч.2 ст.125 КК України. За змістом доводів, викладених у скарзі ОСОБА_4 , дізнавач прийняв неправомірне, на його думку, процесуальне рішення від 13.07.2021 про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №12019220470005337 від 01.10.2019, оскільки йому, внаслідок заподіяння тілесних ушкоджень дружині своїм рідним братом, здійсненням подальшого лікування та смертю ОСОБА_6 заподіяно матеріальну та моральну шкоду. Строк подання скарги - не порушено.
Вимоги до постанови дізнавача встановлені у ч.5 ст.110 КПК. Вона повинна складатися з вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Перевіривши зміст постанови дізнавача від 13.07.2021 про відмову у визнанні особи потерпілим, слідчий суддя вважає, що ця постанова містить усі відомості (елементи), передбачені для такого процесуального рішення. Наведені дізнавачем у постанові мотиви і обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя вважає достатніми для винесення постанови про відмову у визнанні особи потерпілим.
Таке рішення прийняте дізнавачем у результаті проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні та на підставі зібраних доказів, що відповідає вимогам закону.
Варто зауважити, що поняття «потерпілий» є міжгалузевим, оскільки використовується як у кримінальному праві, так і в кримінальному процесі. Так, 16.01.2019 Велика Палата Верховного Суду у справі №439/397/17 зазначила, що поняття «потерпілий» у матеріальному кримінальному праві та у кримінальному процесі за змістом не є тотожними. У кримінально-правовому розумінні потерпілий - це особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або матеріальна шкода (або існує безпосередня загроза її заподіяння). У кримінально-процесуальному значенні (згідно зі ст.55 КПК України) потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Таким чином, процесуальний статус потерпілого є його невід'ємною характеристикою, що в цілому визначає місце потерпілого у кримінальному провадженні та включає в себе низку особистих прав і їх гарантій, які не можуть присвоюватися та здійснюватися іншими особами, навіть близькими родичами та членами сім'ї потерпілого (окрім порядку, передбаченого ч.6 ст.55 КПК України).
Відтак, на переконання слідчого судді, рішення про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, а саме - ч.5 ст.55 та узгоджується з встановленими під час розгляду скарги обставинами.
Крім цього, слідчий суддя зауважує, що кримінальна відповідальність, за умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності передбачена ч.2 ст.125 КК України.
Об'єктом кримінального правопорушення є суспільні правовідносини у сфері захисту здоров'я особи від протиправних посягань. Вказане легке тілесне ушкодження характеризується тим, що при його заподіянні потерпілому спричиняються короткочасний розлад здоров'я або незначна стійка втрата працездатності. Короткочасним слід вважати розлад здоров'я тривалістю понад шість днів, але не більш як три тижні (21 день). Під незначною стійкою втратою працездатності слід розуміти втрату загальної працездатності до 10%. Таким чином, не може бути потерпілого, якому кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.2 ст.125 КК України, заподіяно лише матеріальну та (або) моральну шкоду без фізичної.
При цьому, слідчий суддя не виключає можливість наявності у ОСОБА_3 статусу потерпілого у кримінальному провадженні, якщо б події, що розслідуються, кваліфікувалися за іншою статтею кримінального закону.
Одночасно, слідчий суддя погоджується з доводами скаржника щодо негативних наслідків кримінального правопорушення, що наступили для ОСОБА_3 , однак, зазначає, що ці наслідки не знаходяться у прямому, безпосередньому та неминучому причинному зв'язку з подією кримінального правопорушення, та, за наявності деяких обставин, можуть стати підставою для цивільно-правової відповідальності винної особи.
Щодо доводів скаржника про можливість визнання ОСОБА_3 потерпілим з огляду на приписи ч.6 ст.55 КПК України, слідчий суддя з таким твердженням не погоджується, оскільки матеріалами кримінального провадження не доведено, що між смертю ОСОБА_6 та подіями, що розслідується у кримінальному провадженні, взагалі наявний будь-який зв'язок.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні скарги, слідчий суддя також враховує, що кримінальне провадження за фактом кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, здійснюється у формі приватного обвинувачення, яке безпосередньо пов'язане з особою та волевиявленням потерпілого, якою є ОСОБА_6 , право на здійснення якого не може передаватися іншій особі. Як вже зазначалося, процесуальний статус потерпілого включає в себе низку особистих прав і їх гарантій, які не можуть присвоюватися та здійснюватися іншими особами. Таких, наприклад, як право на примирення, яке є особистим правом потерпілого, яке не може бути ніким присвоєне та не може бути нікому делеговане. Таке право є природним правом людини, нерозривно пов'язаним з нею, та похідним від інших прав людини, зокрема права на життя. Використання права на примирення іншими особами (в тому числі визнаними потерпілими від кримінального правопорушення у кримінально-процесуальному сенсі) є неможливим, оскільки таке право тісно пов'язане з особою, яка безпосередньо постраждала внаслідок вчинення щодо неї кримінального правопорушення. Під час примирення лише сам потерпілий може виражати свою волю, а не інші особи, які є його представниками або правонаступниками.
З огляду на викладене, дізнавач дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для визнання ОСОБА_3 потерпілим, яке оформив постановою, підстав для скасування якої наразі не встановлено.
Слідчий суддя також звертає увагу, що зобов'язання дізнавача визнати ОСОБА_3 потерпілим в кримінальному провадженні №12019220470005337 від 01.10.2019, з огляду на приписи ст.ст.55, 307 КПК України, виходить за межі повноважень слідчого судді. Предметом судового контролю є відповідна постанова дізнавача, яка, у випадку її протиправності слідчим суддею може бути скасована.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.40-1, 55, 303-308 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 від 27.07.2021 на постанову дізнавача про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №12019220470005337 від 01.10.2019 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1