"09" серпня 2021 р.
Справа № 642/6355/20
Провадження № 2/642/192/21
3 серпня 2021 року Ленінський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого судді Шрамко Л.Л.,
з участю секретаря - Злобової Я.О.,
представника позивача - Лантрат А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Харкові у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків "Підлісна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся 28 листопада 2020 року до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги з відшкодування витрат на закупівлю газу, використаного для опалення (газо- теплопостачання) у розмірі 12 749,50 грн. за період з 01.11.2017 року по 30.04.2018 року. Також просив стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 2 102 грн. за сплату судового збору.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 1 грудня 2020 року (суддя ОСОБА_3) відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу справи від 26.03.2021 у зв'язку з відрахуванням судді ОСОБА_3 зі штату суду вказану цивільну справу передано судді Шрамко Л.Л.
Ухвалою судді від 29 березня 2021 року судді Шрамко Л.Л. справу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 . У період виникнення у відповідача вказаної заборгованості багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , перебував в управлінні ТОВ «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Підлісна», яке зареєстровано у Єдиному державному реєстрі підприємств, установ, організацій (код ЄДРІІОУ 39173209) та створене шляхом процедури виділу саме для експлуатації і обслуговування вказаного житлового будинку №, а також прибудинкових територій.
Для забезпечення потреб власників квартир даного житлового будинку комунальними послугами, функціонування систем життєзабезпечення будинку, а також у зв'язку з відсутністю укладених прямих договорів між власниками квартир та постачальниками послуг з теплозабезпечення, постачання гарячої води, водопостачання та водовідведення, ТОВ «ПЕОЖБ «Підлісна» було вимушено виконувати функції замовника, укладаючи з відповідними спеціалізованими організаціями договори щодо водопостачання і водовідведення та закупівлі газу на підігрів теплоносіїв для опалення і гарячого водопостачання.
30 квітня 2014 року між СТ «Житлово-будівельний кооператив «Авантаж» (Балансоутримувач) та ТОВ «ПЕОЖБ «Підлісна» (Управитель) було укладено договір про передання функцій із забезпечення експлуатації об'єктів нерухомості, предметом якого є передача Балансоутримувачем Управителю функцій із забезпечення належної експлуатації житлового будинку, що утримується на балансі Балансоутримувача і функцій із забезпечення належної експлуатації внутрішніх інженерних мереж та технічного обладнання цього житлового будинку у відповідності до умов Договору.
Відповідно до умов вищезазначеного Договору Управитель має право укладати відповідні договори з виробниками (постачальниками) житлово- комунальних послуг на постачання комунальних послуг (природний газ для підігріву теплоносіїв для опалення та гарячого водопостачання, електроенергії, послуг з водопостачання та водовідведення, тощо) у житловий будинок.
Позивач не є виконавцем з постачання вищезазначених комунальних послуг, ТОВ «ПЕОЖБ «Підлісна» лише закуповувало газ, потрібний для потреб власників квартир житлового будинку на опалення та підігрів гарячої води, оскільки даний житловий будинок обладнаний автономною котельнею.
ТОВ «ПЕОЖБ «Підлісна» кожного місяця зазначало у рахунках на оплату житлово-комунальних послуг інформацію стосовно обсягу спожитого газу за місяць відповідно до показань приладів обліку газу на будинок, формулу за якою розраховувались дані витрати, тариф та вартість відшкодування відповідних витрат.
Так, позивачем щомісяця, а саме, на початку місяця за розрахунковим, подавався до постачальника послуги з транспортування газу роздрукований звіт щодо обсягів спожитого у відповідному житловому будинку природного газу, який було витрачено на підігрів теплоносія для опалення та підігрів гарячої води, відповідно до показань приладу обліку газу на будинок, який встановлено у даному житловому будинку.
В свою чергу, постачальник послуги з транспортування газу, відповідно до договору про транспортування природного газу, передавав дані щодо обсягів спожитого природного газу по даному житловому будинку, який обслуговував позивач, постачальнику природного газу - НАК «Нафтогаз України», після чого між позивачем та НАК «Нафтогаз України» складався Акт прийому-передачі природного газу, із зазначенням загального обсягу спожитого газу і тарифу на його постачання та транспортування. Вартість 1 куб.м. природного газу є фіксованою та відображається в актах приймання передачі природного газу по кожному місяцю окремо, які надаються до суду у якості доказів подальшого формування суми щодо відшкодування понесених позивачем витрат мешканцями будинку.
Також для формування суми щодо відшкодування понесених витрат враховується і сума витрат, які поніс позивач щодо транспортування та розподілу природного газу.
Таким чином, позивачем виставляються до відшкодування відповідачу тільки витрати ,пов'язані: із закупівлею природного газу, із транспортуванням природного газу, із розподілу природного газу.
Обсяг природного газу, використаний на опалення житлового будинку, визначається шляхом вирахування обсягу природного газу, спожитого у житловому будинку на підігрів води із загального обсягу спожитого у житловому будинку природного газу.
Вартість спожитого природного газу на опалення, яка виставляється власникам квартир до відшкодування, визначається пропорційно площі їх квартир по відношенню до загальної площі квартир (відповідно до даних технічного паспорту на кожну квартиру).
Інформація відносно тарифу, показань лічильників, обсягу спожитого природного газу, вартості відшкодування витрат на закупівлю газу використаного на опалення (газо- теплопостачання), зазначаються у рахунках за житлово-комунальні послуги.
Позивач в обґрунтування позовних вимог послався на зобов'язання відповідача щодо оплати наданих послуг згідно з положеннями ст.ст. 11, 319, 322, 525, 526 ЦК України, ст.ст. 66, 67, 162 ЖК України, п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р. №1875-ІУ, який діяв до 01.05.2019 р.),
Частинами 1, 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у ей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати таким обов'язок у семиденний строк.
За період виникнення у відповідача заборгованості було здійснено усі необхідні заходи для забезпечення власників квартир даного житлового будинку, у тому числі і відповідача, послугами з водопостачання, водовідведення, опалення (шляхом підігріву теплоносія) та гарячого водопостачання, тобто комунальні послуги у зазначений період споживачу надавались і ним споживались, з приводу неналежної якості послуг або їх відсутності відповідач до позивача не звертався, факт отримання вказаних послуг ним не оспорений, за спожиті послуги нараховувалась щомісячна плата, однак відповідач здійснював оплату нерегулярно та не в повному обсязі, вимогу щодо сплати заборгованості, яка містилась у рахунках на сплату житлово- комунальних послуг не виконував.
12.02.2021 відповідач направив суду поштою відзив на позов, в якому проти позову заперечував, зазначив, що позовні вимоги є безпідставними, незаконними та необґрунтованими.
В обґрунтування заперечень відповідач послався на те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльносте положень ст. 23 Закону України «Про теплопостачання» господарська діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування та постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню.
Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енерго- товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення- підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Цією ж статтею визначено, що виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою продажу на підставі договору.
Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розу. діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характер що мають цінову визначеність. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії регулюються Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постанов: Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 N 1198, якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.
Враховуючи вищевикладене, якщо теплова енергія виробляється та використовується для власних цілей (опалення та гаряче водопостачання виключно членів об'єднань співвласників багатоквартирних будинків (далі - ОСББ), то отримання ліцензії не потрібне, а у разі якщо вироблена теплова енергія реалізується споживачам на підставі укладених договорі купівлі-продажу теплової енергії, то для подальшого провадження господарської діяльності виробництва та постачання теплової енергії необхідно звернутися до відповідного органу ліцензування за отриманням відповідних ліцензій.
Оскільки ТОВ «ПЕОБЖ «Підлісна» діяв як постачальник комунальної послуги з газо- теплопостачання перед кінцевими споживачами житлово-комунальних послуг, то відшкодування з виготовлення теплової енергії та гаряче водопостачання останній не мав, оскільки ТОВ «ПЕОБЖ «Підлісна» вчиняло дії з перетворення енергетичних ресурсів (газу) на теплову енергію за допомогою технічних засобів, зокрема, системи автономного теплопостачання, визначення якої закріплено у ст. 1 Закону« Про теплопостачання» та викладено, як внутрішньобудинкова система опалення, яка використовується для теплозабезпечення окремого багатоквартирного будинку.
Таким чином, на думку відповідача, при впровадженні позивачем діяльності з надання комунальних послу газо-теплопостачання останній мав отримати ліцензію відповідно до Постанови № 308 від 22.03.2017 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання».
Крім того, при вирішенні ним- відповідачем - питання щодо відсутності пільг з компенсації вартості комунальних послуг з газо-теплопостачання, які надавалися ТОВ «ПЕОБЖ «Підлісна», листом Управлінням праці та соціального захисту населення Адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради йому було надано відповідь, що листом Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації вих. № 01-46/06/7030 від 26.07.16 надіслано лист-роз'яснення Міністерства регіонального розвитку, будівництва житлово-комунального господарства України від 15.07.2016 № 8/9-2368-16, в якому зазначено, що відшкодування пільг та субсидій іншим об'єктам господарювання (у т.ч. ТОВ, які надають послуги з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, у будинках, обладнаних автономними системами опалення, здійснюється при дотриманні ними вимог законодавства, зокрема такі підприємства повинні мати відповідну ліцензію та встановлений на послугу тариф. Оскільки ТОВ «ПЕОБЖ «Підлісна» не має ліцензії на надання послуги з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води та встановленого тарифу на зазначені послуги, підстав для розрахунку житлової субсидії на цей вид послуги немає.
22.02.2021 позивач направив суду поштою відповідь на відзив, в якому зазначив, що заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, є необґрунтованими. Заперечення проти доводів відповідача позивач обґрунтував посиланням на викладені в позовній заяві доводи.
Представник позивача зазначив, що ТОВ «ПЕОЖБ «Підлісна» не є теплопостачальною теплогенеруючою організацією, а тому не здійснює продаж теплової енергії та/або природного газу, не має відповідної ліцензії на цей вид діяльності, і не надає комунальних послуг (централізоване опалення, централізоване постачання гарячої води, тощо) у житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону, у споживача виникає обов'язок щодо оплати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Надані послуги у повному обсязі споживались відповідачем, що останній підтверджує у своєму відзиві на позов, а в силу вимог ст.ст. 319, 322 ЦК України власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, а згідно з практикою Верховного Суду України навіть відсутність між сторонами договірних відносин не є підставою для звільнення відповідача від оплати ново-комунальних послуг.
Листом (відповіддю на запит ОСОБА_1 ) Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради від 14.04.2017 р., який надав відповідач, підтверджена інформація відносно того, що ТОВ «ПЕОЖБ «Підлісна» є управителем вищезазначеного будинку, у якому відповідач є власником квартири, та лише закуповувало газ безпосередньо за договорами у постачальника газу «Нафтогаз України», а мешканці будинку сплачували вартість природного газу, а не теплової енергії, як зазначає в своєму відзиві відповідач, пропорційно площі займаної квартири за цінами закупівлі природного газу.
1 липня 2021 року відповідач надав письмові пояснення, в яких просив застосувати позовну давність до заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що заявлені вимоги про стягнення заборгованості станом на 01.11.2017, тобто понад трирічний строк, однак позивачем не враховано здійснені ним платежі за 5 місяців за період з листопада 2017 по квітень 2018 року. Позивач повинен був нараховувати заборгованість за спожиті послуги , починаючи з 27.11.2017.
2 серпня 2021 року позивач подав письмові пояснення, в яких послався на доводи, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив. Крім того, зазначив, що посилання відповідача на те, що позивачем при розрахунку заборгованості не було враховано здійснених відповідачем протягом п'яти місяців платежів, за період з листопада 2017 року по квітень 2018 року, нічим не доведено.
У матеріалах справи міститься Оборотна відомість «Комунальні платежі: залишки та обороти» за період з 01.01.2017р. по 26.11.2020 р., яка є бухгалтерським регістром та відображає залишки і обороти (операції) по бухгалтерському рахунку. Даний рахунок призначений для обліку розрахунків споживачів послуг (власників квартир) з ТОВ «ПЕОЖБ «Підлісна». З вказаної відомості вбачається, що відповідач періодично, але не у повному обсязі та з порушенням строків, здійснював оплати за отримані житлово-комунальні послуги на рахунок позивача. Усі здійснені відповідачем платежі, у тому числі, і оплати, які були здійснені у період з листопада 2017 року по квітень 2018 року, відображені у Оборотній відомості, та враховані при здійсненні розрахунку заборгованості.
Доказів на спростування вказаних обставин відповідач не надав.
Представник позивача також зазначив, що помилковими є також доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності за заявленими вимогами, оскільки відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р. №1875-ІУ (у редакції яка діяла за період виникнення правовідносин між сторонами, а саме у редакції до 01.05.2019 р.), споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно (частина перша статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року).
Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 року № 633, чинної з 30 серпня 2017 року).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Якщо договором не встановлений інший термін, то з 21 числа кожного місяця починається період прострочення оплати наданих у попередньому місяці послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а отже, і перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення.
Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то і перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу.
З огляду на те, що у позивача з відповідачем є фактичні договірні відносини, тобто не визначений інший, ніж встановлений у пункті 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення термін внесення платежів, саме з 21 числа кожного місяця, наступного за тим, в якому були надані відповідні послуги, починається прострочення оплати цих послуг, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожним місячним платежем.
Відповідну позицію висловила і Велика Палата ВС, розглядаючи касаційну скаргу у справі № 712/8916/17, та узагальнила вищезазначені висновки (пункти 83, 84, 85 «Висновки щодо застосування норм права» ВП ВС у справі № 712/8916/17 від 7 липня 2020 р.).
Таким чином, відшкодування витрат за послуги, надані у листопаді 2017 року, відповідач мав оплатити до 20 грудня 2017 року включно, тобто позовна давність за вимогою про стягнення заборгованості з відшкодування витрат за листопад 2017 року минала 21 грудня 2020 року, а позивач звернувся з позовом 27 листопада 2020 року, в межах позовної давності.
У листі ТОВ «ПЕОЖБ «Підлісна» до Голови правління ОСББ «Підлісна 1-А» Захарової О.Б. від 08.11.2017 р. за вих. №25/1, на який посилається відповідач, як на доказ необґрунтованості вимог позивача, мова йде про звернення Управителя до мешканців вказаного житлового будинку, в особі Голови правління ОСББ «Підлісна 1-А» Захарової О.Б., про необхідність оперативного здійснення дій щодо вибору підрядної організації для виконання комплексу робіт з реконструкції вузла обліку природного газу житлового будинку.
Також у листі зазначено інформацію стосовно того, що на час несправності відповідного приладу обліку, нарахування вартості спожитого природного газу тимчасово здійснювалось ПАТ «Харківміськгаз», виходячи із потужності одного працюючого кола, що підтверджує факт продовження надання відповідних комунальних послуг, а саме: опалення (шляхом підігріву теплоносія) та гарячого водопостачання (підігріву води), споживачам даного житлового будинку.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону, у споживача виникає обов'язок щодо оплати за спожиті житлово-комунальні послуги.
У судовому засіданні представник позивача Лантрат А.В. підтримала вказані позовні вимоги, послались на викладені в письмових поясненнях доводи.
Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, пославшись на викладені в у відзиві та письмових поясненнях доводи.
Суд, вислухавши представника позивача Лантрат А.В. , відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини та правовідносини сторін.
Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно№ 234372263 від 26.11.2020 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 3-кімнатну квартиру загальною площею 115, 4 кв.м., житловою площею 72,67 К4В.М. ЗА адресою : АДРЕСА_3 , на підставі довідок СТ «ЖБК «Авантаж», акту прийом передачі за договором № 42-53/п від 05.09.2005, виписки їз списку асоційованих членів, договору №42/53/П від 05.09.2005 р. ОСОБА_1 з СТ «ЖБК «Авантаж».
Як вбачається з матеріалів справи, станом на 27 листопада 2017 року багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , перебував в управлінні Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Підлісна», яке зареєстровано у Єдиному державному реєстрі підприємств, установ, організацій (код ЄДРІІОУ 39173209) та створене шляхом процедури виділу, саме для експлуатації і обслуговування вказаного житлового будинку №, а також експлуатації і обслуговування прибудинкових територій вказаного житлового будинку, що підтверджується статутними документами товариства.
Між СТ «Житлово-будівельний кооператив «Авантаж» (балансоутримувач) та ТОВ «ПЕОЖБ «Підлісна» (Управитель), 30 квітня 2014 року було укладено договір про передання функцій із забезпечення експлуатації об'єктів нерухомості, предметом якого є передача Балансоутримувачем Управителю функцій із забезпечення належної експлуатації житлового будинку, що утримується на балансі балансоутримувача і функцій із забезпечення належної експлуатації внутрішніх інженерних мереж та технічного обладнання цього житлового будинку у відповідності до умов Договору.
Відповідно до п.2.2.3. Управитель має право укладати відповідні договори з виробниками (постачальниками) житлово- комунальних послуг на постачання комунальних послуг (природний газ для підігріву теплоносіїв для опалення та гарячого водопостачання, електроенергії, послуг з водопостачання та водовідведення, тощо) у житловий будинок.
Для забезпечення потреб власників квартир даного житлового будинку комунальними послугами, функціонування систем життєзабезпечення будинку, а також, у зв'язку з відсутністю укладених прямих договорів між власниками квартир та постачальниками послуг з теплозабезпечення, постачання гарячої води, водопостачання та водовідведення, ТОВ «ПЕОЖБ «Підлісна» виконувало функції замовника, укладаючи з відповідними спеціалізованими організаціями договори щодо водопостачання і водовідведення та закупівлі газу на підігрів теплоносіїв для опалення і гарячого водопостачання.
ТОВ «ПЕОЖБ «Підлісна» закуповувало газ, потрібний для потреб власників квартир житлового будинку на опалення та підігрів гарячої води, оскільки даний житловий будинок обладнаний автономною котельнею, та кожного місяця зазначало у рахунках на оплату житлово-комунальних послуг інформацію стосовно обсягу спожитого газу за місяць відповідно до показань приладів обліку газу на будинок, формулу за якою розраховувались дані витрати, тариф та вартість відшкодування відповідних витрат.
Позивач не є виконавцем з постачання вищезазначених комунальних послуг.
Позивачем щомісяця, а саме, на початку місяця за розрахунковим, подавався до постачальника послуги з транспортування газу роздрукований звіт щодо обсягів спожитого у відповідному житловому будинку природного газу, який було витрачено на підігрів теплоносія для опалення та підігрів гарячої води, відповідно до показань приладу обліку газу на будинок, який встановлено у даному житловому будинку.
В свою чергу, постачальник послуги з транспортування газу, відповідно до договору про транспортування природного газу, передавав дані щодо обсягів спожитого природного газу по даному житловому будинку, який обслуговував позивач, постачальнику природного газу - НАК «Нафтогаз України», після чого між позивачем та НАК «Нафтогаз України» складався Акт прийому-передачі природного газу, із зазначенням загального обсягу спожитого газу і тарифу на його постачання та транспортування.
Вартість 1 куб.м. природного газу є фіксованою та відображається в актах приймання передачі природного газу по кожному місяцю окремо, та є підставою для подальшого формування суми щодо відшкодування понесених позивачем витрат мешканцями будинку.
Також для формування суми щодо відшкодування понесених витрат враховується і сума витрат, які поніс позивач щодо транспортування та розподілу природного газу.
Таким чином, позивачем виставляються до відшкодування відповідачу тільки витрати пов'язані: із закупівлею природного газу, із транспортуванням природного газу, із розподілу природного газу
Обсяг природного газу, використаний на опалення житлового будинку, визначається шляхом вирахування обсягу природного газу, спожитого у житловому будинку на підігрів води із загального обсягу спожитого у житловому будинку природного газу.
Вартість спожитого природного газу на опалення, яка виставляється власникам квартир до відшкодування, визначається пропорційно площі їх квартир по відношенню до загальної площі квартир (відповідно до даних технічного паспорту на кожну квартиру).
Інформація відносно тарифу, показань лічильників, обсягу спожитого природного газу, вартості відшкодування витрат на закупівлю газу використаного на опалення (газо- теплопостачання), зазначаються у рахунках за житлово-комунальні послуги.
ТОВ «ПЕОЖБ «Підлісна» кожного місяця зазначало у рахунках на оплату житлово- комунальних послуг інформацію стосовно обсягу спожитого газу за місяць відповідно до показань приладів обліку газу на будинок, формулу, за якою розраховувались дані трати, тариф та вартість відшкодування відповідних витрат.
Як вбачається з оборотної відомості про нарахування та оплату житлово-комунальних послуг, наданих мешканцю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач не в повному обсязі сплачував надані житлово-комунальні послуги, внаслідок чого за період з 01.11.2017 року по 30.04.2018 року у нього утворилась заборгованість з відшкодування витрат на закупівлю газу, використаного для опалення (газо- теплопостачання) у розмірі 12 749,50 грн.
Суд, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі з таких підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
За змістом ст.ст. 319, 322 ЦК України власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 382 ЦК України передбачено, що власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.ч.2,3 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні акти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 525 Цивільного Кодексу України, одностороння відмова від виконання
прийнятих зобов'язань не допускаються.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги.
Відсутність договору на відшкодування спожитих комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, які вони отримують та користуються ними (постанова Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13).
Частиною 1, 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у ей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати таким обов'язок у семиденний строк.
Правовідносини сторін регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24 червня 2004 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин..
Зі змісту ч. 1 ст.11 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» випливає, що функції балансоутримувача до приватизації квартир виконує попередній власник будинку. Він повинен на вимогу об'єднання власників багатоквартирного будинку передати житловий комплекс на баланс об'єднання. Якщо ж немає особи, якій будинок може бути переданий на баланс, попередній власник ( територіальна громада та уповноважені нею юридичні особи) змушені продовжувати виконувати функції балансоутримувача.
За змістом статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №1875-IV від 24.06.2004, чинного на час виникнення спірних правовідносин, утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №1875-IV від 24.06.2004 плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Відповідно до ст. 13 Закону «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24.06.2004, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Комунальні послуги у зазначений період відповідачу надавались і ним споживались, з приводу неналежної якості послуг або їх відсутності відповідач до позивача не звертався, факт отримання вказаних послуг ним не спростований, за спожиті послуги нараховувалась помісячна плата, однак відповідач здійснював оплату нерегулярно та не в повному обсязі.
Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Згідно за п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, споживач зобов'язаний оплачувати
житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Судом встановлено, що позивач є організацією, яка уповноважена надавати послуги, зокрема, з утримання будинку та прибудинкової території, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , з організації та задоволення потреб мешканців будинку в житлово-комунальних та інших послугах, укладання договорів з суб'єктами господарювання для забезпечення житлового фонду комунальними послугами, нарахування, обліку та збору плати за надані споживач послуги, а тому має право вимагати від відповідача оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території, а також плати за інші надані житлово-комунальні послуги.
Листом (відповіддю на запит ОСОБА_1 ) Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради від 14.04.2017 р., який надав відповідач, також підтверджена та обставина, що ТОВ «ПЕОЖБ «Підлісна» є управителем вищезазначеного будинку, у якому відповідач є власником квартири, та лише закуповувало газ безпосередньо за договорами у постачальника газу «Нафтогаз України», а мешканці будинку сплачували вартість природного газу, а не теплової енергії, як зазначає в своєму відзиві відповідач, пропорційно площі займаної квартири за цінами закупівлі природного газу.
ТОВ «ПЕОЖБ «Підлісна» не є теплопостачальною теплогенеруючою організацією, а тому не здійснює продаж теплової енергії та/або природного газу, не має відповідної ліцензії на цей вид діяльності, і не надає комунальних послуг (централізоване опалення, централізоване постачання гарячої води, тощо) у житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).
Відповідач, як власник квартири, отримує та користується наданими позивачем послугами, але сплачує за них не в повному обсязі, хоча законодавство не передбачає звільнення від оплати наданих послуг. Ненадання послуг відповідачу або надання їх неналежної якості відповідачем не доведено належними та допустимими доказами.
Позивач не є виконавцем з постачання послуг, а лише закуповує газ, потрібний для потреб власників квартир житлового будинку на опалення та підігрів гарячої води та кожного місяця зазначає у рахунках на оплату житлово-комунальних слуг інформацію стосовно обсягу спожитого газу за місяць відповідно до показань приладів обліку газу на будинок, також зазначає формулу, за якою розраховуються дані витрати, тариф та вартість відшкодування відповідних витрат.
Позивачем щомісяця подається до постачальника послуги з транспортування газу роздрукований звіт щодо обсягів спожитого у відповідному житловому будинку природного газу, який було витрачено на підігрів теплоносія для опалення та підігрів гарячої води, відповідно до показань приладу обліку газу на будинок, який встановлено у житловому будинку.
В свою чергу, постачальник послуги з транспортування газу, відповідно до договору транспортування природного газу, передає дані щодо обсягів спожитого природного по кожному житловому будинку, які обслуговує позивач, постачальнику природного газу - НАК «Нафтогаз України», після чого між позивачем та НАК «Нафтогаз України» складається Акт прийому-передачі природного газу, із зазначенням загального обсягу спожитого газу і тарифу на його постачання та транспортування.
Вартість 1 куб. м. природного газу є фіксованою та відображається в наданих суду актах приймання- передачі природного газу від НАК; «Нафтогаз України» до ТОВ «Підприємство з експлуатації та обслуговування житлових будинків «Підлісна» по кожному місяцю окремо з 30 листопада 2017по 30.04.2018, та є незмінною.
Актами про надання послуг з транспортування природного газу, складеними у вказаний період ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії «Оператор газотранспортної системи України» та ТОВ «Підприємство з експлуатації та обслуговування житлових будинків «Підлісна» підтверджується надання послуг з транспортування природного газу.
Факт надання відповідачу послуг (газо- теплопостачання) підтверджений актами прийому-передачі природного газу, із зазначенням загального обсягу спожитого газу і тарифу на його постачання та транспортування, в яких відображена фіксована вартість 1 куб. м. природного газу, по кожному місяцю окремо, що стало підставою для формування тарифу щодо відшкодування понесених позивачем витрат мешканцями будинку.
Відповідно до частин 1, 3 статті 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складання та підписання акту-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо, акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. Частиною 4 статті 18 Закону передбачений обов'язок виконавця вирішити питання про перерахунок платежів.
Позивачем виконано вимоги приписів пункту 2 частини першої статті 20 та пункту 4 частини другої статті 21 Закону «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до яких виконавець житлово-комунальних послуг зобов'язаний надавати споживачу в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.
Належне інформування споживача про наявність заборгованості здійснюється щомісячно шляхом квитанцій, які надсилаються власнику.
Детальний розрахунок належних до сплати сум за надані послуги наведений у квитанціях, які позивач направляв відповідачу.
Належних та допустимих доказів на підтвердження звернення відповідача в установленому законодавством порядку з претензіями щодо надання неякісних житлово-комунальних послуг або не надання послуг відповідачем у передбаченому ст. ст. 12,13, 81 ЦПК України порядку відповідач суду не надав.
Надана відповідачем копія звернення ОВББ «Підлісна 1-а» з проханням включити до списку програми з фінансування на придбання та встановлення газового лічильника на будинок, оскільки старий лічильник не працює, не спростовує надані позивачем докази щодо наявності заборгованості відповідача та належне надання йому вказаних послуг, та не підтверджує звернення відповідача до позивача з претензіями щодо відсутності газо-теплопостачання в порядку, встановленому законодавством, або неправильного нарахування оплати за надані послуги..
Наявні у справі докази: акти приймання-передачі природного газу, акти з надання послуг з транспортування природного газу, акти наданих послуг з розподілу природного газу, складені щомісячно за період, що є предметом спору, дають підстави стверджувати, що послуги з газо-теплопостачання та за підігрів води відповідачеві надано в повному обсязі.
Таким чином, суд вважає доведеним розмір заборгованості відповідача за отримані комунальні послуги з відшкодування витрат на закупівлю газу, використаного для опалення (газо- теплопостачання) у розмірі 12 749,50 грн. за період з 01.11.2017 року по 30.04.2018 року.
Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності суд зазначає наступне.
Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність
тривалістю у три роки.
Статтями 264 та 265 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної
давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу
або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову
до боржника.
Згідно з п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 року № 633, чинної з 30 серпня 2017 року) оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Позивач 28 листопада 2020 року направив до суду пошто ю позовну заяву про стягнення з відповідача заборгованості за період з 01.11.2017 року по 30.04.2018 року.
Отже, строк позовної давності для звернення до суду з вказаними позовними вимогами позивачем не пропущений.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України ц ивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України с уд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами підтвердив позовні вимоги в повному обсязі. В той же час відповідач ніяких доказів на спростування наданих позивачем доказів не надав.
За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 2 102 грн. 00 коп.
Керуючись ст. ст. 4,5, 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Підлісна» (р/р НОМЕР_2 в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», у м. Києві, код ЄДРПОУ 39173209, місцезнаходження: 61058, м.Харків, вул. Культури, 20-В) заборгованість за отримані комунальні послуги з відшкодування витрат на закупівлю газу, використаного для опалення (газо- теплопостачання) у розмірі 12 749,50 грн. (дванадцять тисяч сімсот сорок дев'ять гривень 50 коп.), за період з 01.11.2017 року по 30.04.2018 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з експлуатації і обслуговування житлових будинків «Підлісна» витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 102 грн. 00 коп. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.)
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м.Харкова шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного рішення.
Повний текст рішення складено 9 серпня 2021 року.
Суддя Л.Л. Шрамко