ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.08.2021Справа № 910/6809/21
Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників
справу № 910/6809/21
за позовом Сумського міського центру зайнятості
до Міністерства юстиції України
про стягнення 93101,86 грн.
Сумський міський центр зайнятості звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про стягнення 93101,86 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що виплачена гр. ОСОБА_1 допомога в розмірі 93101,86 грн. по безробіттю підлягає відшкодуванню відповідачем (роботодавцем) на підставі частини четвертої статті 35 Закону № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", як сума виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному, у зв'язку з поновленням його на роботі за рішенням суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 позову заяву Сумського міського центру зайнятості було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
13.05.2021 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
15.06.2021 до суду від відповідача надійшов відзив, у якому останні проти позову заперечив, мотивуючи це тим, що відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг може утримуватись із роботодавця (частина 4 стаття 35) та може стягуватись із застрахованої особи (частина 3 статті 36). Оскільки, у ході здійснення позивачем розслідування, звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та Пенсійного фонду України Фондом не здійснювалось, а тому твердження, що виплачена допомога по безробіттю повинна утримуватись саме із роботодавця не обґрунтована.
23.06.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
02.07.2021 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Наказом Міністерства юстиції України від 11.10.2018 №3897/к ОСОБА_1 звільнений із посади старшого слідчого в особливо важливих справах третього відділу з розслідування кримінальних проваджень Управління розслідування особливо важливих справ Головного слідчого Міністерства юстиції України за п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».
Після звільнення ОСОБА_1 звернувся 07.11.2018 до Сумського міського центру зайнятості за соціальним захистом у разі настання безробіття.
Вперше, ОСОБА_1 був зареєстрований безробітним та з 14.11.2018 призначена виплата допомоги по безробіттю на підставі наказів по ПК №18501811060056.
За заявою ОСОБА_2 про відмову від послуг служби зайнятості реєстрація безробітним припинена у Сумському міському центрі зайнятості з 11.11.2019.
Вдруге, ОСОБА_1 зареєстрований безробітним у Сумському міському центрі зайнятості з 19.11.2020 та відповідно з вказаної дати призначена допомога по безробіттю.
Під час реєстрації 19.11.2020 з особистих документів ОСОБА_1 фахівцями Сумського міського центру зайнятості було з'ясовано про поновлення заявника роботодавцем за попереднім місцем роботи (служби) на підставі рішення суду, що набрало законної сили.
Відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Мінпраці та соцполітики України і ДПА України від 13.02.2009 №60/62, Сумським міським центром зайнятості проведене розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення ОСОБА_1 у період з 14.11.2018 по 08.11.2019 та зібрані документи: 1) копії сторінок трудової книжки ОСОБА_1 із записом №23 від 27.11.2019 про недійсність запису №20 щодо звільнення і поновлення на посаді у Мін'юсті; 2) лист Мін'юсту України від 27.01.2021 за №/999-26-21/14.1 із підтвердженням факту поновлення ОСОБА_1 з 12.10.2018 на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах третього відділу з розслідування кримінальних проваджень Управління розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління; 3) копія наказу Мін'юсту України від 27.11.2019 за №3468/К про поновлення на посаді ОСОБА_1 4) копія рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 у справі №480/4652/18 про визнання протиправним та скасування наказу Мін'юсту України від 11.10.2018 за № 3897/К «Про звільнення»; про поновлення ОСОБА_1 на посаді в Міністерстві юстиції України та стягнення середнього заробітку під час вимушеного прогулу.
Розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 за рішенням суду про незаконність звільнення поновлений на роботі з 12.10.2018, про складений Акт від 05.02.2021 за №32.
Згідно з п. 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу. Наказ роботодавцем - Мінюстом України, виданий 27.11.2019.
У період після незаконного звільнення з посади в управлінні Мін'юсту України ОСОБА_1 отримував допомогу по безробіттю у Сумському міському центрі зайнятості за період з 14.11.2018 по 08.11.2019 в сумі 93101,86 грн, що підтверджено довідкою від 05.02.2021 за №145/102.
За результатами розслідування Сумський міським центром зайнятості прийнятий наказ від 08.02.2021 №7 про утримання із Міністерства юстиції України коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1 за період з 14.11.2018 по 08.11.2019 в сумі 93101,86 грн.
Позивачем надіслана відповідачу претензія від 09.02.2021 із копією наказу від 08.02.2021 №7.
У відповідь Мін'юст України листом від 01.03.2021 за №8942/3447-2621/16.2.1 повідомив про можливість перерахування коштів Сумському міському центру зайнятості за умови отримання такої суми від ОСОБА_1 .
Позивач вказує, що обов'язок Міністерства юстиції України повернути до Фонду соціального страхування на випадок безробіття суму виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_1 внаслідок його незаконного звільнення виникає за фактом прийняття судового рішення про поновлення, що набрало законної сили, і не обумовлюється регресними вимогами до поновленого працівника.
Отже, спір у даній справі виник внаслідок несплати відповідачем 93 101,86 грн у добровільному порядку, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача виплаченої допомоги по безробіттю, у зв'язку з поновленням працівника на роботі за рішенням суду у розмірі 93 101,86 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Згідно з ст. 4 Цивільного кодексу України актами цивільного законодавства є також інші закони України, які прийняті відповідно до Конституції України.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" та інших нормативно - правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із п. 8 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.
Статтями 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Обов'язок роботодавця відшкодувати Фонду вартість послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, виникає тільки у випадку, коли працівника звільнено незаконно і саме через цю подію застрахована особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.
Відповідно до п. 10, п. 11 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", роботодавцем є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання та фізичні особи, які використовують найману працю, найманий працівник - це фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи.
За положеннями п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", виплата допомоги по безробіттю припиняється з дня поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Відповідно до норм п. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Таким чином, положеннями ст. 35 Закону передбачено право фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що достатньою умовою для відшкодування роботодавцем суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному є факт поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Як встановлено судом вище, за період з 14.11.2018 по 08.11.2019 у Сумському міському центрі зайнятості перебував на обліку як безробітний та отримував допомогу по безробіттю громадянин ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року № 198, підставою для припинення центром зайнятості реєстрації у зв'язку з поновленням на роботі за рішенням суду є його фактичне виконання, а саме наказ роботодавця про поновлення на роботі, з яким обов'язково ознайомлюється особа, яку поновлюють.
Згідно ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Поновлення на роботі це - відновлення працівника на колишній роботі і в колишній посаді у разі його незаконного звільнення.
Питання, пов'язане з фактом поновлення на роботі, вирішується відповідно до рішення суду: видається наказ про поновлення працівника на роботі та вносяться зміни до трудової книжки працівника відповідно до пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 №58, зокрема, визнається недійсним запис, зроблений відповідно до наказу, визнаного судом незаконним.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, а також не заперечувалось сторонами, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 у справі №480/4652/18 визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №3897/к від 11.10.2018 про звільнення. Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах третього відділу з розслідування кримінальних проваджень Управління розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління (в Міністерстві юстиції України). Стягнуто з Міністерства юстиції України суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 97650,36 грн., суму середнього заробітку за час затримки виплати всіх сум заробітної плати під час звільнення в розмірі 6328 грн..
За приписами ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Таким чином, вищевказаними нормами припинення реєстрації, а з ними і припинення виплати допомоги по безробіттю, прямо пов'язані з днем поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, який, в свою чергу, пов'язаний з днем видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства.
Окрім цього, як зазначено у п. 34 постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Судом встановлено, що наказом Мін'юсту України від 27.11.2019 №3468/К поновлено гр. ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах третього відділу з розслідування кримінальних проваджень Управління розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління (в Міністерстві юстиції України) з 12.10.2018.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
При цьому, відповідно до п.п. 4 п.2 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні зобов'язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.
У відповідності до ч. 1 ст. 45 вказаного Закону, реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі, зокрема, поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Наразі відповідачем не надано суду доказів умисного невиконання гр. ОСОБА_1 своїх обов'язків та зловживання ними.
З огляду на викладене, посилання відповідача щодо стягнення суми виплаченої допомоги по безробіттю із ОСОБА_1 на підставі ч. 3 ч. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» є необґрунтованим.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На час розгляду справи доказів перерахування коштів в сумі 93 101,86 грн. на користь Сумського міського центру зайнятості відповідачем не надано.
Зважаючи на встановлені обставини справи та приписи вищевикладених правових норм, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань як роботодавця щодо відшкодування позивачу виплаченої застрахованій особі допомоги по безробіттю в добровільному порядку, а також на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 93 101,86 грн, виплачених як допомога по безробіттю, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13; код ЄДРПОУ 00015622) на користь Сумського міського центру зайнятості (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 45; код ЄДРПОУ 13996509) 93 101 грн 86 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено та підписано: 09.08.2020.
Суддя А.І. Привалов