ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.08.2021Справа № 910/6460/21
Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи
справу № 910/6460/21
за позовом Приватного акціонерного товариства "ГЛИНИ ДОНБАСУ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ-РЕСУРС"
про розірвання договору та стягнення 301 569,71 грн.
До Господарського суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство «Глини Донбасу» з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум-Ресурс» про розірвання договору поставки та стягнення коштів у сумі 301 569,71 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором № 33 поставки нафтопродуктів від 10.07.2018, у зв'язку з чим позивач просить розірвати вказаний договір поставки та стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 301 569,71 грн, на яку не був поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Глини Донбасу» залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
17.05.2021 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03056, м. Київ, пров. Індустріальний, 23.
Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "за закінченням терміну зберігання" вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.
Станом на день винесення рішення відзив від відповідача не надійшов.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
10.07.2018 між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) укладено договір поставки нафтопродуктів №33 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується протягом 2018 - 2020 років передавати в узгоджені терміни, а Покупець приймати та оплачувати на умовах, викладених у Договорі, паливо дизельне автомобільне, яке відповідає стандартам EN 590 - вміст сірки, мг/кг не більше 10 (відповідає вимогам стандарту Євро - 5). іменоване далі по тексту - «Товар», сортимент, найменування, кількість, ціна якого вказується в накладних документах на Товар та/або у Додаткових угодах до Договору, які формуються на кожну окрему партію Товару, яка поставляється в рамках Договору, а також є невід'ємними частинами Договору.
Відповідно до п. 2.1. договору, товар поставляється узгодженими партіями, за погодженою ціною, відповідно до заявок покупця на поставку тієї чи іншої партії товару. Поставка товару підтверджується належно оформленими накладними документами на товар (видатковими накладними та/або актами приймання-передачі товару та ін.), які підписані представниками обох сторін. Податкова накладна має бути зареєстрована у відповідності з п. 201. Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 3.1. договору, оплата здійснюється покупцем на умовах 100% передплати на підставі сканкопії рахунку, виставленого постачальником, з обов'язкового заміною копія оригіналом до кінця місяця в якому була проведена сплата рахунку.
У п. 4.1. договору зазначено, що товар постачається не пізніше 3х (трьох) робочих днів від дати отримання коштів на рахунок постачальника.
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, та діє до « 31» грудня 2020 року, а в частині розрахунків, до повного їх проведення. Якщо за п'ять днів до закінчення дії терміну договору жодна із сторін не заявить про свої наміри про розірвання даного договору, то він вважається пролонгованим на тих же умовах на кожний наступний рік (п. 6.1. договору).
На підставі вказаного договору відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000009 від 19.01.2021 на поставку дизельного палива в кількості 15 000 літрів загальною вартістю 355 500,00 грн.
Згідно з платіжним дорученням від 21.01.2021 №175 позивач оплатив виставлений рахунок у повному обсязі.
Також, відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №СФ-000205 від 15.02.2021 на поставку дизельного палива в кількості 10 000 літрів загальною вартістю 244 320,00 грн.
Згідно з платіжним дорученням від 16.02.2021 №482 позивач оплатив виставлений рахунок у повному обсязі.
Позивач зазначає, що всупереч вимогам договору відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, поставку дизельного палива не здійснив, суму попередньої оплати не повернув.
Позивач зазначив, що з причини прийняття ним рішення про відсутність необхідності подальшого отримання поставок нафтопродуктів від відповідача, 12.03.2021 позивач самостійно передав відповідачу, а відповідач отримав під підпис, повідомлення про розірвання договору №33 поставки нафтопродуктів від 10.07.2018 з вимогою розірвати даний Договір, до якого також додавався проект додаткової угоди щодо розірвання Договору з 01.03.2021 та акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.02.2021 по 01.03.2021.
Відповідно до зазначеного акту звірки взаємних розрахунків заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.03.2021 року складала 301 569,71 грн, яку позивач в своєму повідомленні про розірвання договору просив перерахувати в строк до 15.03.2021.
Відповідача вищезазначені документі прийняв, акт звірки взаємних розрахунків станом за період: 01.02.2021 - 01.03.2021 підписав та скріпив печаткою, проте проект додаткової угоди, що був наданий позивачем не підписав. Жодних письмових чи усних заперечень з даного приводу відповідач позивачу не надав.
У зв'язку з тим, що відповідачем не було поставлено оплачений товар в обумовлені строки та не було повернуто суму передоплати, позивач звернутися з даним позовом до суду.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За приписами ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ч.1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Виходячи з аналізу положень ст. 693 Цивільного кодексу України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявними у справі документами підтверджується оплата позивачем вартості товару за договором, а відповідачем доказів поставки оплаченого товару в повному обсязі суду не надано, що свідчить про неналежне виконання останнім договірних зобов'язань щодо поставки товару, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми попередньої оплати підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі 301 569,71 грн.
Також, позивач просить суд розірвати договір поставки нафтопродуктів №33 від 10.07.2018, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по поставці продукції у встановлені строки.
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Цивільний кодекс України при регулюванні інституту розірвання договору містить норми, які стосуються різних питань, як то: підстави розірвання договору, порядок розірвання (за домовленістю сторін, одностороння відмова, за рішенням суду), наслідки розірвання договору тощо.
Господарський кодекс України в силу положень Преамбули, статей 1 та 4, є спеціальним законом порівняно з Цивільним кодексом України, а тому норми цього кодексу мають пріоритет перед аналогічними нормами Цивільного кодексу України. (аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 06.07.2006р. по справі №17/543)
Порядок розірвання договору визначений ст. 188 Господарського кодексу України. Відповідно до даної статті зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
У той же час, Верховним Судом України з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. у справі №1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) зазначалося, що недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, в разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (постанова ВСУ від 17.06.2008р. №8/32пд).
Як зазначає позивач у позові, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо поставки продукції в строки, визначені договором, що призвело до істотного порушення з боку відповідача умов договору
За наведених обставин, з урахуванням того, що відповідач не виконав взяті на себе за договором зобов'язання по поставці продукції у встановлені строки, що свідчить про істотне порушення умов договору зі сторони відповідача, суд доходить висновку про обґрунтованість заявленої позовної вимоги про розірвання договору поставки нафтопродуктів №33 від 10.07.2018.
Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань щодо поставки товару належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований.
Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Розірвати договір поставки нафтопродуктів №33 від 10.07.2018, укладений між Приватним акціонерним товариством "ГЛИНИ ДОНБАСУ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ-РЕСУРС"
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ-РЕСУРС (03056, м. Київ, пров. Індустріальний, 23; ідентифікаційний код 42068024) на користь Приватного акціонерного товариства "ГЛИНИ ДОНБАСУ" (85053, Донецька область, Добропільський район, с. Дорожнє, ст. Мерцалово; ідентифікаційний код 23354002) попередню оплату в сумі 301 569 грн 71 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 6 793 грн 55 коп.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено та підписано: 09.08.2021.
Суддя А.І. Привалов