ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.08.2021Справа № 910/2068/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику сторін) господарську справу
За позовом Заступника керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва (03148, м.Київ, вул.Гната Юри, 9) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м.Київ, бульвар Тараса Шевченка, 50-Г, код ЄДРПОУ 19030825)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР" (04073, м.Київ, проспект Степана Бандери, буд.16-А, код ЄДРПОУ 35007886)
про стягнення 539 367,92 грн.
Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №8 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" про стягнення заборгованості у розмірі 539 367,92 грн, а саме: 494268,56 грн основного боргу за договором №7463 від 08.07.2016, 22786,38 грн пені, 14828,06 грн штрафу, 7884,92 грн інфляційних втрат.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.02.2021 у справі №910/2068/21 (суддя Чинчин О.В.) повернув позов з доданими документами відповідно до п.4 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 скасовано, справу направлено на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2021, справу №910/2068/21 у зв'язку із перебуванням судді Чинчин О.В. у відпустці передано для розгляду судді Ярмак О.М.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 24.05.2021 позов залишив без руху, встановив строк для усунення недоліків позову у визначений спосіб.
04.06.2021 прокурор подав заяву про усунення недоліків позову та клопотання про заміну сторони правонаступником- органу, який звернувся із позовом у даній справі - Київської місцевої прокуратури №8 на Святошинську окружну прокуратуру міста Києва відповідно до наказів Генерального прокурора №№ 39- 40 від 17.02.2021, №2ш від 17.02.2021, наказу керівника Київської міської прокуратури № 30 від 15.03.2021 на Святошинську окружну прокуратуру міста Києва.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.06.2021 задовольнив клопотання прокурора про заміну сторони правонаступником в порядку ст. 52 ГПК України, прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначив відповідачу строк для подання заперечень проти спрощеного позовного провадження до 25.06.2021 та учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав.
Згідно повідомлення про вручення поштових відправлень ухвалу суду від 10.06.2021 прокурор отримав 14.06.2021, позивач - 14.06.2021.
Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався, ухвала суду від 10.06.2021 була надіслана відповідачу на адресу згідно відомостей, зазначених у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань поштовим відправленням № 0105477670748, яке отримане 17.06.2021.
Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями статті 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
08.07.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі-орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лаян Віннер» (далі-орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7493, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 349,10 кв.м, розмішені за адресою: м.Київ, вул.Академіка Туполєва, 19 літ. Ч (реєстровий номер 24523569.2.ОЧШПЖФ652), що перебуває на балансі УДАІ ГУМВС України в м.Києві.
Згідно з п.1.2 договору, майно передається в оренду з метою розміщення приватного закладу охорони здоров'я.
Відповідно до п.2.1. договору орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.
За змістом п.3.1., п.3.3. договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку лютий 2016 року 65166,67 грн.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, із врахуванням п.9 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік».
Відповідно до положень п.3.6. договору орендна плата перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за яких здійснюється платіж із врахуванням пункту 9 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік».
Згідно з пунктом 9.1. договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Цей договір укладено строком на 10 років, що діє з 08.07.52016 по 08.07.2016 включно (пункт 10.1. договору).
За змістом п.10.4. договору у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.
На виконання умов вказаного договору між орендодавцем та орендарем складено акт від 08.07.2016 приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, Академіка Туполєва, 19 літ Ч, який підписаний представниками сторін, а також скріплений печатками без будь-яких зауважень та заперечень.
Звертаючись до суду з даним позовом Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №8 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву зазначив про невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" зобов'язання з оплати орендних платежів на користь державного бюджету (50%) за період з листопада 2019 по жовтень 2020, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед орендарем у розмірі 494268,56 грн основного боргу. За прострочення виконання зобов'язання прокурором нараховано до стягнення з відповідача 22786,38 грн пені, 14828,06 грн штрафу, 7884,92 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Підставами представництва прокурором інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду у даній справі визначено неналежним здійсненням регіональним відділенням Фонду своїх повноважень, покладених чинним законодавством, належність підстав перевірено та підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021, якою скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 про повернення позову прокурору відповідно до п.4 ч. 5 ст. 174 ГПК України (відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави).
Розглянувши даний спір по суті заявлених вимог, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір №7493 від 08.07.2016 є договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.
Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.
Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено судом, в розумінні п.3.3. договору оренди визначено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за яких здійснюється платіж із врахуванням пункту 9 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік».
За відсутності доказів визнання недійсним, розірвання договору, повернення майна орендарем орендодавцю у спірний період у визначеному законом порядку, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог про стягнення 494 268,56 грн основного боргу - заборгованості по сплаті орендних платежів до державного бюджету (50%) за період з листопада 2019 по вересень 2020 включно (а не жовтень 2020 як помилково зазначає прокурор) користування майном, доказів оплати яких у визначений строк та станом на час розгляду справи по суті спору суду не надано.
Також за прострочення оплати орендних платежів прокурором заявлено до стягнення з відповідача на користь позивача 22786,38 грн пені, 14828,06 грн штрафу.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п.3.7 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати та із врахуванням пункту 9 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік».
Пунктом 3.8. договору сторони узгодили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.
Нараховані прокурором 22786,38 грн пені за період з 28.04.2020 по 16.10.2020 прострочення за наростаючим підсумком боргу після перевірки розрахунку задовольняються в частині стягнення 10 266,49 грн пені.
При цьому суд зауважує, що здійснивши нарахування пені за наростаючим підсумком з огляду на наявність боргу станом на 27.04.2020 у сумі 236357,63 грн прокурором (позивачем) не враховано, що нарахування пені здійснюється з наступного дня від настання строку оплати і початок цього строку не може бути змінений довільно на власний розсуд, а також не застосовано положення ч. 6 ст. 232 ГПК України, тому суд провівши власний розрахунок в межах заявленого періоду здійснено нарахування пені по платежам за період з березня 2020 по вересень 2020, строк та відповідно прострочення яких настали у заявлений період.
Вимоги в частині стягнення 14 828,06 грн штрафу, як 3% від заявленої суми 494 268,56 грн боргу є обґрунтованими та задовольняються судом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив наданий прокурором (позивачем) розрахунок інфляційних втрат, дійшов висновку, що належними до стягнення є 7092,82 грн інфляційних втрат.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач письмового відзиву та контррозрахунку заявлених вимог не надав, стверджувань позивача не спростував, підстав звільнення від обов'язку оплати не довів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 494 268,56 грн основного боргу, 10 266,49 грн пені, 14 828,06 грн штрафу, 7092,82 грн інфляційних втрат. В решті вимог судом відмовлено за недоведеністю та необґрунтованістю підстав нарахування.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягають стягненню на користь прокуратури (платника).
Керуючись ст. 53, 86, 129, 233, 236-240, 250-252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Заступника керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаян Віннер» (04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 16А, код 35007886) в дохід Державного бюджету України 494 268 (чотириста дев'яносто чотири тисячі двісті шістдесят вісім) грн. 56 коп основного боргу, 10 266 (десять тисяч двісті шістдесят шість) грн. 49 коп пені, 14 828 (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 06 коп штрафу, 7092 (сім тисяч дев'яносто дві) грн. 82 коп інфляційних втрат.
3. В решті суми вимог відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаян Віннер» (04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 16А, код 35007886) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9, код 02910019) судовий збір в розмірі 7896 (сім тисяч вісімсот дев'яносто шість) грн. 84 коп.
5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.
Суддя О.М.Ярмак