ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.08.2021Справа № 910/8154/21
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Федерація Стронгмену України"
до дочірнього підприємства "Автомаз-Україна"
про стягнення 500 000,00 грн.
Представники сторін: не викликались.
До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Федерація Стронгмену України" до дочірнього підприємства "Автомаз-Україна" про стягнення 500 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між сторонами 02.02.2021 укладено договір про надання послуг.
Всупереч взятих на себе договірних зобов'язань (проведення передоплати в розмірі 500 000,00 грн.) відповідач таких дій до 01.03.2021 не здійснив.
На час подання позову договір між сторонами розірвано, зобов'язання за останніми припинено в порядку визначеним законом.
У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогою про стягнення з відповідача неодержавних доходів (упущеної вигоди) в сумі 500 000,00 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву. Також, судом відмовлено позивачу в розгляді справи за правилами загального позовного провадження.
18.06.2021 до канцелярії суду від дочірнього підприємства "Автомаз-Україна" надійшов відзив на позов в якому заперечує проти позову повністю.
30.06.2021 до канцелярії суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
16.07.2021 до канцелярії суду від позивача надійшла заява в якій зазначено, що докази судових витрат, які поніс позивач у зв'язку з розглядом справи №910/8154/21 будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
02.02.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Федерація Стронгмену України" (виконавець) та дочірнім підприємством "Автомаз-Україна" (замовник) укладено договір про надання послуг.
Згідно з ч.1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 статті 905 ЦК України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п.1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець, протягом визначеного в додатку 1 до договору, але не обмежуючись ним, у рамках проведення змагального сезону зі стронгмену 2021 року, зобов'язується надати замовнику послуги (наведені в переліку в п.1.1.1-1.1.13 договору).
Виконавець має право використовувати найменування торгової марки «ВМС» та найменування замовника виключно для цілей, передбачених договором, використання найменування торгової марки «ВМС» та найменування замовника в інших цілях та/або після закінчення строку дії даного договору виконавцю забороняється (п.4.1 договору).
Згідно з п.5.1 договору, загальна вартість послуг за цим договором, вказаних в п.1.1 складає один мільйон п'ятсот тисяч гривень (1 500 000) грн. 00 коп. (п.5.1 договору).
Оплата наданих виконавцем послуг здійснюється замовником згідно виставленого виконавцем рахунку-фактури на умовах повної передоплати, шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на банківський рахунок виконавця (п.5.3 договору).
Згідно з п.5.4 договору терміни оплати: 500 000 грн. до 01.03.2021 року, 250 000 грн. до 01.05.2021 року, 375 000 грн. до 01.09.2021 року, 375 000 грн. до 01.11.2021 року.
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2021 року (п.8.1 договору).
В додатку №1 до договору сторони погодили попередній календар плану заходів Федерації стронгмену на 2021 р.
Як зазначено позивачем, він приступив до виконання договору, а саме розмістив інформацію про замовника (найменування торгової марки «ВМС») на офіційному сайті Федерації стронгмену України (п.1.1.3 договору).
25.02.2020 позивачем направлено відповідачу рахунок-фактуру №1 від 25.02.2021 року на суму 500 000,00 грн., з строком оплати до 01.03.2021 року, який отриманий відповідачем 26.02.2020 року.
Всупереч взятих на себе договірних зобов'язань (проведення передоплати в розмірі 500 000 грн.), відповідач таких дій до 01.03.2021 не здійснив.
03.03.2021 року позивачем на адресу відповідача було направлено лист вих. №4 від 03.03.2021 року, в якому просив негайно з моменту отримання вимоги перерахувати кошти в розмірі 500 000,00 грн. Дана вимога отримана відповідачем 04.03.2021 електронним зв'язком (про що зазначено відповідачем у листі №49 від 04.03.2021) та 10.03.2021, що підтверджується відомостями з пошукової системи відправлень АТ «Укрпошта» щодо направлення цінного листа №0210100669182.
Листом №49 від 04.03.2021 відповідачем надіслано позивачу пропозицію про дострокове розірвання договору.
У відповідь листом вих. №5 від 15.03.2021 позивач повідомив відповідача про те, що не вбачає причин для розірвання договору. Також, поінформовано, що свої зобов'язання згідно договору б/н від 02 лютого 2021 року позивач виконує в повному обсязі, та вже поніс витрати на забезпечення його виконання.
06.04.2021 на адресу відповідача направлено лист вих. №6 від 02.03.2021 в якому зазначено, що станом на 01.04.2021 останнім не сплачено жодних коштів за виставленим рахунком, чим порушено договірні зобов'язання. У зв'язку з істотним порушенням умов договору поінформовано про розірвання договору б/н від 02.02.2021 (в порядку встановленому статтями 615 та 907 ЦК України. Для досудового врегулювання спору запропоновано сплатити компенсацію за завдані збитки в розмірі 300 000,00 грн.
Вищезазначений лист направлено відповідачу 06.04.2021 та отримано останнім 10.04.2021, що підтверджується описом вкладення в цінний лист від 06.04.2021, накладною Укрпошти №02220605851010 від 06.04.2021 та трекінгом відстеження Укрпошти.
Відповідно до статті 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.
Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Позивачем зазначено, що на час подання позову договір між сторонами розірвано, зобов'язання за останнім припинено в порядку визначеним законом.
Оскільки відповідач протиправно ухилився від взятих на себе договірних зобов'язань, що зумовило розірвання договору з вини ДП «Автомаз Україна», небажання останніх в добровільному порядку компенсувати завдану шкоду, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача упущеної вигоди в розмірі 500 000,00 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідачем зазначено, що ДП «Автомаз-Україна» було прийнято рішення про розірвання договору, про що 26.02.2021 року на електронну адресу президента «Федерації стронгмену України» Сергія Конюшка (konyushok@ukr.net) надіслано листа №38. Зважаючи на відсутність реагувань з боку ТОВ «Федерації стронгмену України» на пропозицію від 26.02.2021 року №38, 04.03.2021 за №49 відповідачем було повторно надіслано пропозицію про дострокове розірвання договору. В листі № 5 від 15 березня 2021 року Федерація підтвердила отримання пропозиції ДП «Автомаз-Україна» від 04.03.2021 року. Про саме розірвання договору (з порушенням процедури його розірвання передбаченій розділом 8 «Строк дії, умови зміни та розірвання договору» договору) ТОВ «Федерація стронгмену України» повідомило в листі № 6 від 02.04.2021 року та запропонувало сплатити компенсацію за завдані збитки в сумі 300 000,00 грн.З метою досудового врегулювання спору між сторонами для визначення суми збитків Федерації пов'язаних з невиконанням договору, 08.04.2021 року від ДП «Автомаз-Україна» до ТОВ «Федерація стронгмену України» було надіслало лист запит № 97 про надання документальних обґрунтувань та підтвердження суми збитків в розмірі 300 000 грн. Лист № 97 від 08 квітня 2021 року отримано ТОВ «Федерація стронгмену України» 17.04.2021 року, проте відповіді на нього станом на 16.06.21 року так і не отримано. Тому, на думку відповідача виконавець був завчасно повідомлений (03.02.2021 року по телефону і 26.02.2021 року письмово) про можливе невиконання замовником своїх зобов'язань, який, в свою чергу, не відмовився компенсувати збитки, а лише скористувався своїм правом на уточнення їх суми.
Також, відповідачем зазначено, що на підтвердження своїх збитків позивачем надано лише копія свого «сумнівного» листа № 18 (вихідний номер листа є більшим ніж вихідні номери датовані березнем-квітнем 2021 року: лист-вимога №4 від 03.03.21р., лист №5 від 15.04.21р., лист №6 від 02.04.21р.) від 02.02.2021 року направленого на адресу ТОВ «Сучасні вантажівки» копія листа ТОВ «СПЕЦ ТЕХ ЗАХІД» № 4 від 16.04.2021 року у відповідь на «незрозумілу» (невідома дата пропозиції та незрозуміла її суть) пропозицію рекламної співпраці від Федерації стронгмену України. При цьому, жодних інших підтверджень стосовно надіслання компаніям, які працюють в сфері продажу вантажного транспорту, пропозицій про співпрацю в 2021 році, на які посилається позивач, надано не було, а також не було надано будь-яких доказів цієї співпраці в минулому.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як передбачено ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Відповідно до ч. 5 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України).
Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Так, позивачу потрібно довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/6657/16, від 07.02.2018 у справі № 917/1651/16, а також у постановах Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі № 3-1071гс16, від 28.01.2015 у справі N 3-210гс14.
При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду України, викладеною в постанові від 20.12.2010 р. у справі № 06/113-38.
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено поняття збитків, яке поділяється на дві частини (види): реальні збитки і упущена вигода.
Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.
При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Отже, для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.
Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.
Враховуючи припис частини четвертої статті 623 Цивільного кодексу України, на кредитора покладений обов'язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов'язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але й підтвердити їх документально. При визначенні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином.
Крім того, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Отже, підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком неотримання позивачем доходу, на який він розраховував.
Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі № 910/422/18.
Як передбачено ч. 4 ст. 623 ЦК України, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.
Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними (не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та на прогнозах), а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків (повинні мати чітке документальне обґрунтування). Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/1742/20, від 17.02.2021 у справі № 916/450/20, від 03.11.2020 у справі № 916/3563/19, від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19, від 26.02.2020 у справі № 914/263/19.
Крім того, при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.
Також, системний аналіз положень частини першої статті 42, частини першої статті 44 ГК України дає підстави для висновку, що будь-яка підприємницька діяльність суб'єктів господарювання здійснюється на підставі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Відтак, суб'єкти господарювання повинні враховувати наявність таких ризиків та усвідомлювати наслідки вчинюваних ними дій, а суди, розглядаючи справи, предметом яких є стягнення упущеної вигоди, повинні встановити чи є наслідки, на які посилається позивач, упущеною вигодою чи такі наслідки є результатом власних комерційних прорахунків суб'єкта господарювання. (Висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 908/2261/17).
Судом враховано, що виконавець був завчасно повідомлений (26.02.2021 року письмово на електронну адресу) про можливе невиконання замовником своїх зобов'язань.
Суд зазначає, що розірвання договору в односторонньому порядку відбулося саме зі сторони позивача. Тобто, фактично позивач сам відмовився від можливості отримання прибутку від реального виконання даного договору.
Крім того, позивачем не надано належних доказів того, що розраховувати на отримання винагороди, укладаючи вказаний договір позивач міг тільки від відповідача, а не від інших осіб з якими можна б було в подальшому укласти договір аналогічного змісту.
Врахувавши наведені законодавчі приписи законодавства встановивши, що позивачем не доведено наявності складу цивільного правопорушення як необхідної умови застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, суд доходить висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідно до ч. 3 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову відшкодування судових витрат (судового збору та витрат на правову допомогу) у порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ч ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.. 74, ч. 4 ст. 75, ст.ст. 76, 77, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Мудрий