ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.07.2021Справа № 910/9378/21
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Бабич М.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТОКОЧ УКРАЇНА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія Шичжень Тан"
про стягнення 47 275,48 грн,
Представники сторін:
від позивача: Петруня А.В.,
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТОКОЧ УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія Шичжень Тан" про стягнення 47 275,48 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не сплачено компенсацію вартості пошкоджень переданого відповідачу в оренду транспортного засобу за договором оренди № 21012021КЕ від 21.01.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9378/21, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи № 910/9378/21 призначено на 27.07.2021.
В судове засідання 27.07.2021 з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, уповноваженого представника не направив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Суд зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія Шичжень Тан", зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: площа Майдан Незалежності, б. 2, офіс 506, м. Київ, 01012, проте з указаної адреси поштове відправлення повернулось з відміткою пошти про причини повернення - "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, а також день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, з огляду на підставу повернення до суду конверта з ухвалою, надісланою відповідачу, суд доходить висновку, що ухвала про відкриття провадження у справі вважається врученою останньому.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Зважаючи на те, що відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, його неявка не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 27.07.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
21.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТОКОЧ УКРАЇНА" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія Шичжень Тан" (орендар) укладено договір оренди № 21012021КЕ від 21.01.2021 (надалі також - договір, за умовами п. 2.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне володіння та користування ТЗ. Марка та модель ТЗ визначається у підписаному до цього Договору Додатку №1.
За умовами пунктів 3.1-3.4 договору, передача ТЗ в оренду здійснюється відповідно до умов даного Договору. ТЗ надається Орендарю виключно у строкове володіння і користування відповідно до його цільового призначення в якості легкового автомобіля. Днем фактичної передачі ТЗ Орендарю є дата, зазначена в Акті приймання - передачі ТЗ (далі - «Акт»). В момент надання ТЗ Орендарю Охорони підписують Акт.
Строк оренди ТЗ, визначений в Додатку № 1 та може бути
змінений за згодою Сторін. (п. 4.1 договору)
Згідно з п. 5.6.1 договору, Орендар додатково сплачує та/або компенсує наступні
витрати Орендодавця: У разі повернення ТЗ в несправному стані та/або пошкодженим, при умові, що такі пошкодження та/або несправності ТЗ не визнані Страховою компанією як страховий випадок. Орендар зобов'язаний компенсувати Орендодавцю документально підтверджені збитки в повному обсязі, якщо вони виникли з вини Орендаря. У випадку об'єктивної неможливості відновлення ТЗ внаслідок його пошкодження з вини Орендаря, Орендар відшкодовує Орендодавцю відновну вартість ТЗ, передбачену п. 3.5. Договору.
Згідно з п. 8.1 договору з моменту передачі транспортного засобу Орендарю він несе повну відповідальність за ризики, яким може бути підданий транспортний засіб на умовах встановлених даним Договором.
У п. 9.1 договору вказано, що після закінчення строку оренди, у відповідності до умов договору та додатків до нього, Орендар зобов'язується повернути Орендодавцю ТЗ укомплектованим та в технічно справному стані, з урахуванням його нормального зносу, що виник у період експлуатації ТЗ, з усіма документами та аксесуарами.
Даний договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скраплення їх підписів печатками сторін. (п. 15.1 договору)
Відповідно до Додатку № 1.01 від 21.01.2021 до договору оренди Орендарю передано в користування ТЗ Hyundai Н1, реєстраційний номер НОМЕР_1 , дата надання ТЗ в оренду - 21.01.2021, дата повернення ТЗ з оренди - 28.01.2021.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає, що відповідачем сплачено орендну плату за період з 21.01.2021 по 28.01.2021р. та в підтвердження користування ТЗ підписано Акт надання послуг № 293 від 28.01.2021. Проте, відповідачем не сплачено компенсацію вартості пошкоджень ТЗ.
27.04.2021 позивачем надіслано відповідачу вимогу про погашення заборгованості, рахунок на оплату №476 від 18.03.2021 на суму 47275,48 грн та копію рахунку СТО №47 від 12.02.2021 на сум 47 275,48 грн. Проте цей лист проігноровано відповідачем.
Станцією сервісного обслуговування Hyundai виставлено рахунок-фактуру №47 від 12.02.2021 на суму 47275,48 грн, який було оплачено позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 1595 від 19.03.2021.
Оскільки в період дії оренди з 21.01.2021 по 28.01.2021 Орендарем не заявлялися страхові випадки, пошкодження автомобіля не визнавалося страховим випадком, та Орендарем не здійснювалось повідомлення поліції чи інших спеціалізованих органів, до компетенції яких входить розслідування та ліквідація наслідків подій, і причин їх виникнення. Орендар несе повну відповідальність за будь-які збитки чи пошкодження транспортного засобу.
Таким чином, за твердженнями позивача, розмір заборгованості відповідача з компенсації вартості пошкоджень ТЗ складає 47 275,48 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до статей 6, 626, 627 зазначеного Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України і статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У частинах 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 798 Цивільного кодексу України, предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.
Стаття 803 Цивільного кодексу України передбачає, що наймач зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані у зв'язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини.
Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТОКОЧ УКРАЇНА" заявило вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія Шичжень Тан" 47 275,48 грн у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з компенсації позивачу збитків внаслідок пошкодження орендованого транспортного засобу.
Отже, фактично заявлена позивачем до стягнення заборгованість за своєю правовою природою є збитками, порядок відшкодування яких регулюється умовами договору та відповідними нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори: наявність реальних збитків; вина заподіювача збитків; причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Відповідно до приписів статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Згідно з п. 5.6.1 договору, Орендар додатково сплачує та/або компенсує наступні
витрати Орендодавця: У разі повернення ТЗ в несправному стані та/або пошкодженим, при умові, що такі пошкодження та/або несправності ТЗ не визнані Страховою компанією як страховий випадок, Орендар зобов'язаний компенсувати Орендодавцю документально підтверджені збитки в повному обсязі, якщо вони виникли з вини Орендаря. У випадку об'єктивної неможливості відновлення ТЗ внаслідок його пошкодження з вини Орендаря, Орендар відшкодовує Орендодавцю відновну вартість ТЗ, передбачену п. 3.5. Договору.
Як встановлено у п. 6.2.5 договору, Орендодавець має право отримати від Орендаря повне відшкодування завданої ним шкоди (у разі наявності документально підтвердженої шкоди, завданої Орендарем) в межах особистої відповідальності Орендаря згідно договору, у разі, якщо такий випадок не відноситься до страхових, відповідно до умов даного Договору.
Відповідно до п. 7.3 договору, в разі нанесення будь-якої шкоди ТЗ та/або обладнанню (комплектуючим), встановленим на ньому, що не є наслідком страхового випадку, Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю вартість завданої ним документально підтвердженої шкоди протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту надання Орендарю оцінки, яка проводиться на сертифікованій станції сервісного обслуговування ТЗ чи/або представником страхової компанії, у якій застраховано ТЗ. У разі необхідності проведення незалежної експертизи, всі витрати на її проведення покладаються на Орендаря.
Згідно з п. 8.1 договору з моменту передачі транспортного засобу Орендарю він несе повну відповідальність за ризики, яким може бути підданий транспортний засіб на умовах встановлених даним Договором.
У п. 9.1 договору вказано, що після закінчення строку оренди, у відповідності до умов договору та додатків до нього, Орендар зобов'язується повернути Орендодавцю ТЗ укомплектованим та в технічно справному стані, з урахуванням його нормального зносу, що виник у період експлуатації ТЗ, з усіма документами та аксесуарами.
Відповідно до п. 14.1 договору комплектація ТЗ, виявлені дефекти при отриманні та поверненні ТЗ зазначаються в актах приймання-передачі ТЗ, які визначаються Сторонами Договору як документ, що тягне за собою юридичні наслідки.
Суд зазначає, що позивачем долучено до матеріалів справи копію акта технічного стану ТЗ, в якому вказано реєстраційний номер ТЗ - НОМЕР_1 , номер договору оренди - ДУ 1.01, дата - 21/01. Акт містить також ПІБ та підписи Орендодавця та Орендаря під час видачі ТЗ, а також ПІБ Орендодавця та підпис Орендаря під час повернення ТЗ.
Однак, суд зазначає, що з указаного акта неможливо достеменно встановити ані особу, яка підписувала акт від імені Орендаря та наявності у неї відповідних на це повноважень, тим більше, під час повернення ТЗ з оренди (відповідна графа «ПІБ та підпис Орендаря» містить лише підпис невідомої особи), ані переліку пошкоджень ТЗ, що в сукупності є ключовим при оцінці обставин цієї справи.
За наведених обставин суд зазначає, що вказаний документ не може бути прийнятий як належний та допустимий доказ на підтвердження того, що ТЗ було повернуто орендодавцю орендарем пошкодженим чи несправним з визначеним обсягом таких пошкоджень.
На підтвердження вартості завданої шкоди позивачем подано до суду рахунок-фактуру № 47 від 12.02.2021 на суму 47 275,48 грн, виписаний ФОП Лопатою М.Г., та платіжне доручення № 36 від 19.03.2021 про сплату на користь ФОП Лопати М.Г. 47 275,48 грн з призначенням платежу: «оплата за сервісне обслуговування рах№47 від 12.02.2021 без ПДВ».
Щодо вказаних документів суд зазначає, хоч вони підтверджують вартість сервісного обслуговування автомобіля Hyundai Н1, д.н.з. НОМЕР_1 , однак, жодним чином не доводять того, що вказані в рахунку ремонтні роботи є наслідком саме дій відповідача під час оренди автомобіля, а не самого позивача. При цьому, оскільки встановити пошкодження ТЗ за актом технічного стану ТЗ не видається можливим, то відповідно встановити відповідність таких пошкоджень тим, щодо яких було здійснено ремонт, суд також не може.
Крім того, суд звертає увагу, що вказаний рахунок-фактура № 47 від 12.02.2021 на суму 47 275,48 грн, виписаний ФОП Лопатою М.Г., не вважається оцінкою, яка проводиться на сертифікованій станції сервісного обслуговування ТЗ, в розумінні п. 7.3 договору.
Отже, за наведених обставин, з урахуванням положень договору та розуміння правової природи збитків, завданих неналежним виконанням договірних умов, суд зазначає, що в даному випадку позивач не довів перед судом протиправності дій відповідача, а також причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою, тобто, позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України факту нанесення шкоди (пошкоджень) автомобілю Hyundai Н1, д.н.з. НОМЕР_1 , саме відповідачем під час перебування ТЗ у нього в оренді за договором у період з 21.01.2021 по 28.01.2021.
У частині 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається у якості підтвердження або заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс (постанова Верховного Суду у від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18).
З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності саме Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТОКОЧ Україна" як позивач у справі та особа, яка стверджує про порушення відповідачем зобов'язань за договором оренди № 21012021КЕ від 21.01.2021, мав довести нанесення відповідачем шкоди ТЗ під час користуванням ним, її обсяг та вартість.
Однак, у даному випадку суд констатує, що позивачем не доведено протиправної поведінки відповідача, яка виявилась у порушенні своїх зобов'язань щодо збереження належного стану орендованого ТЗ, а також безпосереднього причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, що є неодмінними елементами складу цивільного правопорушення для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають у повному обсязі у зв'язку з їх недоведеністю.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 09.08.2021
Суддя Т. Ю. Трофименко