вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
09.08.2021м. ДніпроСправа № 904/5075/21
за позовом Фізичної особи-підприємця Матвієнка Артема Петровича, м. Харків
до Фізичної особи-підприємця Міхна Анатолія Миколайовича, м. Синельникове, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості у розмірі 32 428,42 грн
Суддя Золотарьова Я.С.
Без участі представників сторін.
Фізична особа-підприємець Матвієнко Артем Петрович звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Міхно Анатолія Миколайовича та просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 32 428,42 грн, судовий збір та витрати на правову допомогу.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
15.07.2021 представник відповідача подав відзив на позов.
26.07.2021 представник позивача подав відповідь на відзив.
29.07.2021 представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на правову допомогу.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв рішення по справі у нарадчій кімнаті.
Позиція позивача, викладена у позові
Позивач зазначає, що між сторонами було укладено договір відповідального зберігання № 121115 від 08.06.2016. Відповідачем було надано на відповідальне зберігання позивачу майно на загальну суму 85 564,00 грн. У зв'язку із закінченням дії договору оренди приміщення № 12-13 від 02.01.2015, позивачем було здійснено переміщення майна до іншого приміщення, яке він орендував відповідно до договору оренди приміщення № 2702 від 01.09.2016. Позивач здійснював зберігання майна до 31.07.2019.
Позивач зазначає, що ним були понесені витрати за зберіання майна у розмірі 28 074,46 грн, які відповідач не відшкодував.
Позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 1 451,41 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 902,55 грн.
Позивач ґрунтує свої вимоги на статтях 526, 530, 625, 627-629, 936, 947 Цивільного кодексу України.
Позиція відповідача
У зв'язку порушенням ФОП Матвієнко А.П. строків повернення майна за договором відповідального зберігання, ФОП Міхно А.М. звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП Матвієнко А.П. про стягнення збитків за договором відповідального зберігання. Позовні вимоги ФОП Міхно А.М. до ФОП Матвієнко А.П. стосувались саме відшкодування збитків, пов'язаних з втратою майна. Під час розгляду справи №922/3868/19 ФОП Матвієнко А.П. не спростував посилання ФОП Міхно А.М. про втрату майна, про що зазначено у постанові Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 у справі №922/3868/19.
Відповідач вказує, що під час розгляду справи №922/3868/19 ФОП Матвієнко А.П. стверджував, що товар, за зберігання якого у цій справі позивач просить стягнути витрати, був ним реалізований третім особам одразу після його отримання, а сам договір зберігання є договором комісії, підтвердженням чого є поданий ФОП Матвієнко А.П. відзив до Господарського суду Харківської області. Однак, у цій справі позивач стверджує, що такий товар ним зберігався в період з 08.06.2016 по 31.07.2019, що вказує на недобросовісні дії та суперечливу поведінку позивача.
Також, відповідач зазначає, що позивачем не надані докази переміщення товару зі складу за адресою м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 82, корпус Д-4, офіс 304А до складу за адресою м. Харків, вул. Гімназійна Набережна, буд. 24, кв. 4.
Відповідач заявив про застосування строку позовної давності відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України.
Позиція позивача, викладена у відповіді на відзив
Позивач зазначає, що ним дійсно було реалізовано майно відповідача, однак позивачем заявлено період, коли вказані речі зберігались у позивача.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
У грудні 2019 Фізична особа-підприємець Міхно Анатолій Миколайович звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Матвієнка Артема Петровича, в якій просив суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 85 564,00 грн. Позовні вимоги вмотивовано втратою відповідачем майна за договором відповідального зберігання № 121115 від 08.06.2016.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.12.2020 у справі №922/3868/19 у задоволенні позовних вимог ФОП Міхно А.М. до ФОП Матвієнко А.П. було відмовлено.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 у справі №922/3868/19, апеляційну скаргу ФОП Міхно А.М. задоволено, рішення Господарського суду Харківської області від 15.12.2020 у справі №922/3868/19 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ФОП Міхно А.М. до ФОП Матвієнко А.П. про стягнення збитків за договором відповідального зберігання №121115 від 08.06.2016 в розмірі 85564,00 грн задоволено.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процессуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 у справі №922/3868/19 встановлено таке:
« 08.06.2016 між Фізичною особою - підприємцем Міхном Анатолієм Миколайовичем (позивач, поклажодавець) та Фізичною особою - підприємцем Матвієнком Артемом Петровичем (відповідач, зберігач) укладено договір відповідального зберігання №121115.
Згідно з пунктом 1.3. Договору поклажодавець передає майно зберігачу відповідно до акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною даного Договору, та підтверджує, що майно не закладено, не знаходиться під арештом і є власністю поклажодавця.
Майно зберігається, а також передається і приймається за адресою: 61038, м.Харків, вулиця Академіка Павлова, б.82, корпус Д-4, офіс 304А (п. 1.2. Договору).
На виконання умов Договору, відповідно до акту приймання-передачі майна на відповідальне зберігання №1 від 08.06.2016 поклажодавець передав зберігачу наступне майно на зберігання:
- Гриль роликовий (без скла) 7 роликів HDG 007,1 шт.;
- Поверхня для смаження EG 833,1 шт.;
- Гриль контактний 2 постовий ребристий PG 882В, 1 шт.;
- Гриль контактний 1 постовий ребристий PG 881А, 1 шт.;
- Гриль роликовий (зі склом) 5 роликів HDG 005 G, 1 шт.
Відповідно до акту приймання-передачі майна на відповідальне зберігання №2 від 08.06.2016 поклажодавець передав зберігачу наступне майно на зберігання:
- Гриль контактний 1 постовий ребристий PG 881А, 1 шт.
Відповідно до акту приймання-передачі майна на відповідальне зберігання №3 від 08.06.2016 поклажодавець передав зберігачу наступне майно на зберігання:
- Піч для піци ЕРО 91 А, 1 шт.;
- М'ясорубка НМ-12,1 шт.
Відповідно до акту приймання-передачі майна на відповідальне зберігання №4 від 08.06.2016 поклажодавець передав зберігачу наступне майно на зберігання:
- Гриль роликовий HDG 005 G (зі склом), 1 шт., вартістю 4 204,00 грн.
Відповідно до акту приймання-передачі майна на відповідальне зберігання №5 від 08.06.2016 року поклажодавець передав зберігачу наступне майно на зберігання:
- Гриль роликовий (зі склом) 7 роликів HDG 007 G, 1 шт.
Відповідно до акту приймання-передачі майна на відповідальне зберігання №160816 від 16.08.2016 поклажодавець передав зберігачу наступне майно на зберігання:
- Блендер молочний MS-02,1 шт.;
- Шприц ковбасний вертикальний SFV-7,1 шт.
Загальна вартість переданого майна за актами приймання-передачі майна на відповідальне зберігання, станом на час розгляду справи, відповідно до висновку судового експерта складає 85564,00 грн.
Відповідно до п. 2.1.3. Договору зберігач зобов'язаний повернути майно поклажодавцю за першою його вимогою. У свою чергу, поклажодавець зобов'язаний попередити про це зберігача за 5 робочих днів. Доставка до складу поклажодавця здійснюється силами зберігача і за його рахунок.
Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2016. У випадку, якщо жодна зі сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 2016 рік до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на строк до наступного року (п.п.7.1.-7.2. Договору).
Враховуючи відсутність доказів існування наміру сторін розірвати Договір до його закінчення в 2016 році, він вважається судом пролонгованим по 31.12.2017.
31.07.2019 позивачем на офіційну адресу відповідача та на адресу зберігання майна було направлено листи-вимоги поклажодавця про повернення майна за Договором.».
Враховуючи наведене, не підлягають доказуванню у цій справі обставини, встановлені постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 у справі №922/3868/19.
Позивач зазначає, що у зв'язку із закінченням дії договору оренди приміщення № 12-13 від 02.01.2015, позивачем було здійснено переміщення майна до іншого приміщення, яке він орендував відповідно до договору оренди приміщення № 2702 від 01.09.2016. Позивач вказує, про те, що він продовжував здійснювати зберігання майна до 31.07.2019, у зв'язку із чим фактично поніс витрати за зберігання майна у розмірі 28 074,46 грн.
14.04.2021 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію, в якій він просив відшкодувати понесені витрати за зберігання майна у розмірі 28 074,46 грн (арк.с.41).
В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач вимагав від відповідача забрати зі зберігання майно.
В підтвердження понесених витрат позивачем надано:
- договір оренди приміщення № 12-13 від 02.01.2015;
- договір оренди приміщення № 2702 від 01.09.2016;
- розрахунок суми фактично понесених витрат
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір, між сторонами склались правовідносини зберігання майна.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що майно було передано йому відповідачем на реалізацію за договором комісії, оскільки будь-яких доказів цього позивачем не надано.
Щодо суми витрат за зберігання майна
Відповідно до статті 947 Цивільного кодексу України, витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підтвердження понесених позивачем надано розрахунок.
В пункті 1 розрахунку позивачем зазначається про відшкодування витрат на зберігання товару за період з 08.06.2016 по 31.12.2017, який зберігався за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 82, корпус Д-4, офіс 304А, в підтвердження чого позивач надав договір суборенди приміщення №12-13 від 02.01.2015.
Відповідно до пункту 1.1 договору суборенди приміщення №12-13 від 02.01.2015, орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове платне користування (суборенда) нежитлове приміщення за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 82, корпус Д-4, офіс 304А, загальною площею 35,00 кв.м., а також відповідні перегородки.
Згідно пункту 1.2 договору суборенди приміщення №12-13 від 02.01.2015, об'єкт суборенди буде використовуватися суборендарем для розміщення складських приміщень.
Умовами пункту 3.1.15 договору визначено, що об'єкт суборенди приймається на підставі акту приймання-передачі, а розділом 2, передбачено платежі та розрахунки за договором.
Позивачем не надано акт приймання-передачі об'єкту оренди за договором суборенди приміщення №12-13 від 02.01.2015, доказів оплати вартості суборенди, щомісячних актів приймання-передачі наданих послуг за суборенду приміщення та інших додатків, передбачених договором суборенди, що може свідчить про відсутність реального використання об'єкту суборенди та відповідно зберігання там товару.
Також, в пункті 2 розрахунку позивачем зазначається про відшкодування витрат на зберігання товару за період з 01.01.2018 по 31.07.2019, який зберігався за адресою: м. Харків, вул. Гімназійна Набережна, буд. 24, кв. 4, в підтвердження чого позивач надає договір оренди приміщення №2702 від 01.09.2016.
Відповідно до пункту 1.1 договору оренди приміщення №2702 від 01.09.2016, орендодавець зобов'язується передати орендарю у тимчасове платне користування приміщення, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове платне користування приміщення, відповідно до договору та зобов'язується оплатити орендодавцю орендну плату.
Згідно пункту 1.2 договору оренди приміщення №2702 від 01.09.2016, адреса приміщення, що орендується: України, м. Харків, вул. Гімназійна Набережна, буд. 24, кв. 4.
Позивачем також не надано акт приймання-передачі об'єкту оренди за договором оренди приміщення №2702 від 01.09.2016, доказів оплати вартості оренди, щомісячних актів приймання-передачі наданих послуг за оренду приміщення та інших додатків, передбачених договором оренди, що може свідчить про відсутність реального використання об'єкту оренди та відповідно зберігання там товару.
Частиною 1 статті 945 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний негайно повідомити поклажодавця про необхідність зміни умов зберігання речі і отримати його відповідь.
Доказів того, що позивач повідомляв і отримував згоду від відповідача щодо зміни місця зберігання майна та зміни умов зберігання матеріали справи не містять.
Також, суд зазначає, що позивачем не надані будь-які докази переміщення товару зі складу за адресою м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 82, корпус Д-4, офіс 304А до складу за адресою м. Харків, вул. Гімназійна Набережна, буд. 24, кв. 4.
Відтак, доходить висновку, що позивачем не надано доказів здійснення витрат на зберігання майна відповідача, оскільки позивач надав лише розрахунок суми таких витрат.
У зв'язку із порушенням ФОП Матвієнко А.П. строків повернення майна за договором відповідального зберігання, ФОП Міхно А.М. звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП Матвієнко А.П. про стягнення збитків за договором відповідального зберігання.
Позовні вимоги ФОП Міхно А.М. до ФОП Матвієнко А.П. стосувались саме відшкодування збитків, пов'язаних з втратою майна. Під час розгляду справи №922/3868/19 ФОП Матвієнко А.П. не спростував посилання ФОП Міхно А.М. про втрату майна, про що зазначено у постанові Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 у справі №922/3868/19, а саме:
«Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано, що на момент формування вимоги про відшкодування збитків та на протязі розгляду даної справи, відповідач не повернув позивачу спірне майно на загальну суму 85564,00 грн, взятого на зберігання, є правильним висновок про протиправність поведінки відповідача. При цьому відповідач не надав до справи доказів відшкодування вартості цього майна позивачу.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність у відповідача обов'язку по відшкодуванню збитків, завданих втратою майна, що передано позивачем за договором від 08.06.2016 на зберігання, у розмірі 85564,00 грн.»
Відтак, судом апеляційної інстанції у справі №922/3868/19 було фактично встановлено втрату позивачем товару.
Також, під час розгляду справи №922/3868/19 ФОП Матвієнко А.П. стверджував, що товар, за зберігання якого у цій справі позивач просить стягнути витрати, був ним реалізований третім особам одразу після його отримання, а сам договір зберігання є договором комісії, підтвердженням чого є поданий ФОП Матвієнко А.П. відзив до Господарського суду Харківської області.
Однак, у цій справі позивач стверджує, що такий товар ним зберігався в період з 08.06.2016 по 31.07.2019, що вказує на недобросовісні дії та суперечливу поведінку позивача.
При цьому, як у справі № 922/3868/19 не було встановлено, що майно було реалізовано так і у цій справі позивачем не надано доказів реалізації ним майна. Окрім того, позивачем не доведено зберігання майна до 31.07.2019.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 451,41 грн за період з 01.08.2019 по 21.04.2021 та інфляційних втрат у розмірі 2 902,55 грн за період з серпень 2019 - березень 2021.
Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, оскільки ці вимоги є похідними від вимоги про стягнення витрат за зберіання майна.
Щодо строку позовної давності
Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Приписами статті 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Суд зазначає що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Відтак, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин його пропущення.
З огляду на те, що судом не було встановлено підстав для задоволення позову, відсутні правові підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу (стаття 123 Господарського процесуального кодексу України).
Разом із позовом позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Оскільки позов не підлягає задоволенню судовий збір у розмірі 2 270,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн залишаються за позивачем.
У відзиві на позов відповідач просить суд стягнути з позивача на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 7 200,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу відповідачем надано договір про надання правничої допомоги б/№ від 29.06.2021, укладений між ним та Адвокатом Шипілом Дмитром Олександровичем, додаткову угоду № 1 від 29.06.2021, акт приймання-передачі послуг № 1 від 06.07.2021.
Відповідно до пункту 1.1 договору, у порядку та на умовах, визначених цим договором, адвокат зобов'язується надати клієнту правову допомогу, вид та обсяг якої визначено в окремій угоді/дорученні, а клієнт зобов'язується прийняти надані послуги та сплатити адвокату винагороду (гонорар).
Згідно пункту 4.1 договору, за правову допомогу, передбачену цим договором, клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар), розрахований в додатковій угоді та/або акті приймання-передачі правової допомоги до цього договору.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що порядок розрахунків за кожну послугу визначається сторонами в додатковій угоді або акті приймання-передачі правової допомоги.
29.06.2021 між Адвокатом Шипілом Дмитром Олександровичем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання правової допомоги від 29.06.2021, відповідно до якої адвокат зобов'язується надати клієнту правову допомогу з питань пов'язаних з розглядом справи у Господарському суд Дніпропетровської області - № 904/5075/21.
Пунктом 2 додаткової угоди сторони встановили вид правової допомоги та її вартість.
Згідно пункту 3.1 додаткової угоди, оплата послуг визначених цією додатковою угодою здійснюється в наступному порядку: 100% вартості послуг сплачується клієнтом протягом 20 календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі правової допомоги.
Відповідно до пункту 6.1 договору, приймання-передача послуг з правової допомоги здійснюється шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі правової допомоги.
На виконання умов договору, між сторонами було підписано акт приймання-передачі послуг правової допомоги № 1 від 06.07.2021, відповідно до якого адвокатом були надані клієнту такі послуги:
- ознайомлення з матеріалами справи, правовий аналіз документів - 3 600,00 грн;
- підготовка відзиву на позовну заяву - 3 600,00 грн.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З огляду на викладене, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 200,00 грн підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 123, 126, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Матвієнка Артема Петровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Фізичної особи-підприємця Міхна Анатолія Миколайовича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості у розмірі 32 428,42 грн - відмовити повністю.
Судовий збір у розмірі 2 270,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн залишити за позивачем.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Міхна Анатолія Миколайовича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Матвієнка Артема Петровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 7 200,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.
Оскільки Єдина судова інформаційно-телекомунікаційної система не почала функціонувати, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги подаються учасниками справи до господарського суду Дніпропетровської області.
Суддя Я.С. Золотарьова