вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у забезпеченні позову
09.08.2021м. ДніпроСправа № 904/6981/21
за позовом Акціонерного товариства "Укртранснафта", м. Київ
до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Джалон", м. Дніпро
Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Естінюей", м. Маріуполь
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична біржа", м. Київ
про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 16.09.2020
Суддя Назаренко Н.Г.
Без участі представників сторін
Акціонерне товариство "Укртранснафта" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Джалон", Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Естінюей" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 16.09.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Естінюей" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Джалон".
Разом із позовною заявою позивач надав заяву про забезпечення позову, в якій просить:
- вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі наказу, виданого на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 29.03.2021 по справі № 910/21219/20, яке набрало законної сили 15.06.2021;
- до набрання законної сили рішенням Господарського суду м. Києва у цій справі за позовом Акціонерного товариства "Укртранснафта" заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Джалон", будь-якм органам державної виконавчої служби та будь-яким приватним виконавцям здійснювати будь-які дії, направлені на виконання наказу, виданого на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 29.03.2021 по справі № 910/21219/20;
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Газнафтаіол", новим найменуванням якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Естінюей" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Джалон" без письмової згоди Акціонерного товариства "Укртранснафта" вчиняти будь-які дії щодо передачі своїх прав за Договором поставки нафти № ГНО 2-22/08- FCA-НПС від 28.08.2018 третім особам.
Суд, вивчивши заяву, прийшов до висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Виходячи з положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, ймовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Предметом спору у цій справі є вимоги про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 16.09.2020.
Оскільки заявник звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не повинна застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а повинна застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Таким чином, звертаючись з відповідною заявою, позивач повинен обґрунтувати імовірність утруднення виконання рішення або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів - саме з урахуванням предмета позову і неможливість виконання позовних вимог у випадку їх задоволення.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з позовом про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Тобто позивач повинен аргументувати: імовірність утруднення або невиконання рішення господарського суду, шляхом надання доказів на підтвердження існування обставини утруднення чи можливого невиконання рішення суду в разі задоволення позову; наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення і предметом позовної вимоги; взаємопов'язаність заходу забезпечення з обставиною утруднення виконання чи невиконання рішення господарського суду, а саме, що обраний спосіб забезпечення спроможний запобігти відповідним утрудненням.
Судом встановлено, що заявником імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в даній справі пов'язується з обставиною примусового виконання рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/21219/20 за яким стягнуто з Акціонерного товариства «Укртранснафта» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газнафтаоіл» заборгованість у розмірі 776 232 грн. 28 коп., 3% річних у розмірі 49 955 грн. 51 коп., інфляційні у розмірі 70 948 грн. 83 коп. та судовий збір у розмірі 13 457.
Водночас, виконання рішення немайнового характеру ставиться в залежність виключно від реалізації відповідним боржником певного ряду дій.
Відтак, в даному випадку імовірність утруднення або невиконання рішення господарського суду пов'язується виключно з обставинами можливого ухилення боржника від виконання дій, визначених в якості предмету позову.
Однак, позивачем не зазначено про існування жодних обставин, які б підтверджували опосередковано або безпосередньо намагання сторони уникнути виконання рішення у даній справі. Аргументи позивача з приводу існування обставин утруднення або невиконання рішення господарського суду, які зводяться до припущень та безпосередньо не пов'язані з обставиною можливого ухилення боржника від виконання дій, визначених в позовній заяві у цій справі.
Крім того, статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судові рішення є обов'язковими до виконання.
Згідно із статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Враховуючи зазначені норми в сукупності, суд зазначає, що господарський суд не наділений правом зупинення виконання судового рішення у іншій справі в рамках забезпечення позову. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 905/1115/19.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви АО «Укртранснафта» про забезпечення позову. Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Укртранснафта» про забезпечення позову у справі № 904/6981/21.
Ухвала набирає законної сили з дати підписання-09.08.2021.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.Г. Назаренко