вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"29" липня 2021 р. Cправа №902/295/21
Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретері судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк", м.Київ
до Фермерського господарства "Інтер Агро", смт Муровані Курилівці Мурованокуриловецького району Вінницької області
про стягнення 1 406 339, 97 грн заборгованості згідно кредитного договору
за участю представника позивача: Ільніцької Ю.С., діє на підставі довіреності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
На адресу Господарського суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" №КНО-61.1.3.2/52 від 22.03.2021 про стягнення з Фермерського господарства "Інтер Агро" заборгованості за генеральним договором про надання банківських послуг №МБ-ГЛ-КІЕ-2114 від 27.02.2019, що станом на 09.03.2021 (включно) становить 1 406 339,97 грн, а саме: 1335277,59 грн - заборгованість за простроченою сумою кредиту; 71062,38 грн - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом.
Ухвалою суду від 31.03.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/295/21, вирішено її розгляд здійснити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
14.06.2021 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи для судового розгляду по суті на 29.07.2021.
На визначену судом дату (29.07.2021) з'явився представник позивача. Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про місце, дату та час його проведення останній повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 09.07.2021.
Відповідно до п.3 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Таким чином, оскільки судом вжито визначені статтею 242 Господарського процесуального кодексу України заходи щодо повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, що призначено на 29.07.2021 у суду є достатні підстави вважати, що останній не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.
Положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло.
З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Під час судового засідання, 29.07.2021, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Після закінчення судових дебатів суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по суті позовних вимог та орієнтовний час повернення.
На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін в судове засідання не з'явилися.
Таким чином, розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які долучено позивачем до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
27.02.2019 між Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" ( далі по тексту також - банк, позивач) та Фермерським господарством "Інтер Агро" (далі по тексту також - клієнт, відповідач) укладено Генеральний договір про надання банківських послуг № МБ-ГЛ-КІЕ-2114 (далі по тексту також - Генеральний договір), відповідно до умов якого банк зобов'язався надати клієнту банківські послуги, а клієнт прийняти банківські послуги та зобов'язується належним чином виконувати зобов'язання, що встановлені в Договорі, Правилах та акцептованих Банком Заявах про надання банківських послуг, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату банківських послуг (п.1.1. Генерального договору).
В подальшому між сторонами було підписано ряд додаткових угод до Генерального договору, зокрема: № 1 від 01.03.2019, № 2 від 27.02.2019 від 28.05.2019, № 3 від 18.09.2019, № 4 від 21.12.2019, № 5 від 28.02.2020, № 6 від 24.02.2020, № 7 від 17.03.2020.
Так, згідно п. А10 преамбули Генерального договору (із врахуванням змін внесених додатковою угодою № 7 від 17.03.2020) сторони узгодили розмір генерального ліміту у сумі 2 196 000,00 грн.
Окрім того, сторонами також обопільно підписано заяви про надання банківських послуг - кредитної лінії № МБ-ГЛ-КІЕ-2114/КЛ1 до Генерального договору, а саме: від 27.02.2019, від 24.02.2020, від 17.03.2020. Зокрема, відповідно до заяви від 17.03.2020 сторонами в рамках генерального договору погоджено наступні умови надання банківської послуги - кредитної лінії № МБ-ГЛ-КІЕ-2114/КЛ1 від 27.02.2019: ліміт банківської послуги з 27.02.2019 становить 1 844 500,00 грн. Чинність вказаної банківської послуги припиняється 25.02.2021 включно.
Сторонами узгоджено наступний графік зменшення ліміту заборгованості:
- не пізніше 25.09.2020 клієнт зобов'язаний повернути всю суму заборгованості за кредитом, яка перевищує 1 699 000,00 грн;
- не пізніше 25.10.2020 клієнт зобов'язаний повернути всю суму заборгованості за кредитом, яка перевищує 1 166 00,00 грн;
- не пізніше 25.11.2020 клієнт зобов'язаний повернути всю суму заборгованості за кредитом, яка перевищує 633 000,00 грн;
- не пізніше 25.12.2020 клієнт зобов'язаний повернути всю суму заборгованості за кредитом, яка перевищує 100 000,00грн;
- не пізніше 25.02.2021 клієнт зобов'язаний повернути всю суму заборгованості за кредитом.
Окрім того сторонами передбачено наступний розмір процентних ставок: стандартної - 18,5% спеціальної - 19,5 %, на прострочену заборгованість 18,5%.
На виконання умов генерального договору банк надав відповідачу грошові кошти в межах ліміту банківської послуги у розмірі 1 844 500,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № TR/ 34051990/76765/13298 від 28.02.2019.
Поряд з тим, відповідач свої зобов'язання щодо вчасного погашення заборгованості не виконав у зв'язку із чим, відносно нього утворилася заборгованість починаючи з 27.10.2020 за основною сумою кредиту, та з 28.12.2020 відносно сплати процентів за користування кредитом.
З огляду на викладені обставини, позивач направив на адресу відповідача повідомлення № КНО-61.1.3.2/1 від 05.01.2021 про дострокове повернення кредиту, яке останній отримав 14.01.2021.
Відповідач на вказане повідомлення не відреагував, заборгованість не сплатив, що зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Судом встановлено, що позивач надав фермерському господарству "Інтер Агро", згідно з Заявою від 17.03.2020 грошові кошти в межах ліміту банківської послуги у розмірі 1844500,00 грн, із кінцевим строком їх повернення - не пізніше 25.02.2021.
При цьому вирішуючи питання щодо наявності права вимоги про дострокове повернення кредитних коштів слід зазначити, що згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як зазначалось вище, з огляду на допущення відповідачем порушення строків виконання зобов'язання в частині здійснення обумовлених платежів, позивачем правомірно направлено на адресу відповідача повідомлення від 05.01.2021 про дострокове повернення кредиту, яке останній отримав 14.01.2021.
Позивач посилаючись на умови п. 3.3. "Правил надання банківських послуг АТ "ПУМБ" корпоративним клієнтам малого бізнесу - агробізнес - підприємствам в рамках генерального договору про надання банківських послуг" (далі по тексту також - Правила), які передбачають обов'язок виконання вимоги банку про дострокове повернення кредитних коштів в строк не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги вказує, що позичальник зобов'язаний був достроково повернути отримані від банку кошти у строк до 18.01.2021.
Поряд з тим, суд критично оцінює вказане твердження позивача оскільки матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Генеральний договір про надання банківських послуг № МБ-ГЛ-КІЕ-2114 від 27.02.2019.
Крім того, Правила станом на момент розгляду даної справи в суді належним доказом бути не можуть, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в них, що відповідно слідує із змісту п. 4.4. Генерального договору.
Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Правила надання банківських послуг, пред'явлений банком Витяг з Правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.
Таким чином, оскільки Правила надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 27.02.2019.
За таких обставин, визначаючись із строком виконання позичальником зобов'язання щодо повернення кредитних коштів у повному обсязі суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 530 ЦК України. Відповідно до ч. 3 вказаної норми Кодексу, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи викладене, а також дату отримання вимоги (14.01.2021) відповідач був зобов'язаний повернути кредитні кошти у повному обсязі до 21.01.2021.
Матеріалами справи підтверджено, а відповідачами не спростовано, що у встановлені договором строки фермерським господарством "Інтер Агро" не повернуто суму отриманого кредиту в повному обсязі.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення 1 335 277,59 грн заборгованості за кредитом підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом, у розмірі 71 062,368 грн, суд зазначає наступне.
Як слідує із змісту позовної заяви вказані кошти включають проценти нараховані на підставі положення п.1 ст. 1048 ЦК України, за період з 25.11.2020 по 18.01.2021, у розмірі 37 223,15 грн та проценти нараховані на підставі положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, за період з 19.01.2021 по 09.03.2021, у розмірі 33 839,23 грн.
Сплата вказаних процентів обумовлена сторонами у заяві про зміну умов надання банківської послуги - кредитної лінії № МБ-ГЛ-КІЕ-2114/КЛ1 від 27.02.2019 до Генерального договору, зокрема: розмір стандартної процентної ставки - 18,5% та розмір процентної ставки на прострочену заборгованість, яка також становить - 18,5%.
Положення ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачають, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Таким чином, оскільки судом встановлено відсутність повної сплати заборгованості по відсотках за користування кредитом, вимога позивача про їх сплату є обґрунтованою.
Водночас під час здійснення перевірки наданого позивачем розрахунку вказаного нарахування судом виявлено арифметичну помилку і встановлено, що їх розмір становить 37 154,73 грн.
При цьому щодо стягнення відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, оскільки матеріали справи підтверджується факт прострочення відповідачем повернення кредитних коштів в повному обсязі, вимога позивача про стягнення 18,5 % річних від простроченої суми є правомірною та обґрунтованою.
При цьому як встановлено судом вище, позивачем не вірно визначено початок перебігу строку порушення відповідачем грошового зобов'язання щодо повернення кредитних коштів у повному обсязі. Так, враховуючи положення ч.2 ст. 530 ЦК України у позивача виникло право нараховувати відсотки річних згідно ч.2 ст. 625 ЦК України з 22.01.2021.
Здійснивши за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН" обрахунок компенсаційного нарахування судом встановлено, що за період з 22.01.2021 по 09.03.2021, його розмір дорівнює 31 808,87 грн.
Враховуючи викладене позовні вимоги підлягають задоволенню частково, у розмірі, визначеному судом, а саме: в сумі 68 963,60 грн (37 154,73 грн - 18,5 % річних за користування кредитом та 31 808,87 грн - 18,5 % річних, як компенсаційне нарахування).
Додатково суд вважає за необхідне зазначити, що висновок суду про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитом та відсотків річних від простроченої суми узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.03.2018 у справі № 44/9519/12. Зокрема Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Також Велика Палата ВС наголосила на тому, що в охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочки виконання грошового зобов'язання. Таким чином, період правомірного користування коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування супроводжується нарахуванням процентів у порядку та розмірі, що визначені у кредитному договору, а у разі прострочки позичальником виконання зобов'язань зі своєчасного повернення кредиту права кредитора захищаються шляхом нарахування процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Згідно з ч. ч. 1 - 4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Натомість відповідачами не надано суду жодних доказів на спростовування заявлених позовних вимог, та доказів про повернення кредиту в повному обсязі.
Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства "Інтер Агро" (вул.Героїв Майдану, буд. 31, смт Муровані курилівці, Мурованокуриловецький айон, Вінницька обл., 23400, код ЄДРПОУ 39551109) на користь Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" (вул.Андріївська, буд.4, м.Київ, 04070, код ЄДРПОУ 14282829) 1 335 277,59 грн заборгованості за простроченою сумою кредиту; 68 963,60 грн -заборгованості за процентами річних та 21 063,62 грн - відшкодування судового збору.
3. В частині стягнення з відповідачів 2098,78 грн - відсотків відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення суду надіслати позивачу на електронну адресу (ІНФОРМАЦІЯ_1) та відповідачу - рекомендованим листом.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 09 серпня 2021 р.
Суддя Нешик О.С.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - відповідачу (вул.Героїв Майдану, буд.31, смт Муровані Курилівці, Мурованокуриловецький район, Вінницька обл., 23400)