проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"09" серпня 2021 р. Справа № 917/29/15
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.
розглянувши апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, подану в інтересах держави в особі Лубенської територіальної громади (Лубенської міської ради) (вх.№2367) на рішення господарського суду Полтавської області від 12.02.2015 у справі №917/29/15
за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз", м. Лубни,
до Вовчицької сільської ради, с. Вовчик, Лубенський район, Полтавська область,
про визнання права власності за набувальною давністю
Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.02.2015 у справі №917/29/15 позов задоволено повністю; визнано за Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" право власності за набувальною давністю на наступні газопроводи: газопровід високого тиску (діаметром 63мм., довжиною 3 848 м., діаметром 57мм., довжиною 12м), що розташований в с. Вовча Долина Лубенського району, введений в експлуатацію 2003 року; газопровід середнього тиску (діаметром 63мм, довжиною 1200м, діаметром 40мм, довжиною 1600м), що розташований в с. Вовча Долина по вул. Червоноармійська, вул. Шляхова, вул. Набережна 2003 року; шафовий газорегуляторний пункт в с. Вовча Долина Лубенського району по вул. Червоноармійська РДСК-50/2, введений в експлуатацію 2003 року.
Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Лубенської територіальної громади (Лубенської міської ради), в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 12.05.2015 у справі №917/29/15 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовної заяви; стягнути з АТ «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» на користь Полтавської обласної прокуратури витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 5483,21 грн. Одночасно заявник апеляційної скарги просить визнати причину строку на апеляційне оскарження поважною та поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Полтавської області від 12.02.2015 у справі №917/29/15.
Дослідивши апеляційну скаргу та додані до неї документи, судом було встановлено таке.
Апеляційна скарга на рішення господарського суду Полтавської області від 12.02.2015 у справі №917/29/15 (повний текст якого складено 13.02.2015) подана прокурором в інтересах держави в особі Лубенської територіальної громади (Лубенської міської ради), яка, як зазначає прокурор, є правонаступником Вовчицької сільської ради та не була залучена до участі у вказаній справі.
З матеріалів апеляційної скарги (зокрема, з поштового конверту, в якому вона надійшла) вбачається, що з апеляційною скаргою на рішення від 12.02.2015 прокурор звернувся 15.07.2021, тобто із значним пропуском строку (більше ніж 6 років).
За змістом статей 55, 129 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Разом з тим, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - норм ГПК України.
У процедурі оскарження судових рішень першої інстанції процесуальним законом встановлено виправдані обмеження, спрямовані на забезпечення оперативності господарського процесу, попередження виникнення правових колізій та дотримання принципу юридичної визначеності, що є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Такі обмеження знаходять свої відображення у положеннях ГПК України щодо прийнятності апеляційної скарги, стосовно строку на апеляційне оскарження, можливості та підстав для його поновлення, наслідків визнання цих підстав неповажними.
Застосування таких процесуальних запобіжників задля дотримання принципу юридичної визначеності узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово зауважував, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги (рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010, "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини" від 12.07.2001, "Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії" від 19.12.1997 та інші).
Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, "Мушта проти України" від 18.11.2010).
15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким ГПК України викладено в новій редакції.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 21.02.2019 у справі №908/11141/15-г зазначив таке:
«Апеляційним господарським судом у постановленні оскаржуваної ухвали не було враховано, що згідно з підпунктом 13 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до підпункту 9 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Отже, судові рішення, що ухвалені до набрання чинності цією редакцією ГПК України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, однак до розгляду таких скарг застосовуються правила, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 93 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) передбачено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.
Таким чином, згідно із статтею 93 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) норми щодо річного присічного строку для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції розповсюджувались на апеляційні скарги, подані прокурором або органом державної влади, або органом місцевого самоврядування.
За результатами системного аналізу вказаних норм процесуального права касаційний господарський суд дійшов висновку, що у даному випадку передумовою вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи (яка є органом державної влади), поданою після 15.12.2017, на рішення, ухвалене судом до набрання чинності редакцією ГПК України з 15.12.2017, є розгляд та вирішення питання розповсюдження присічного річного строку для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визначеного статтею 93 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017).
Тобто, у даному випадку на Комітет як орган державної влади поширюється присічний річний строк для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визначеного статтею 93 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017), що, у свою чергу, передбачає відмову у відкритті апеляційного провадження».
Згідно з ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Отже враховуючи висновки Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 21.02.2019 у справі №908/11141/15г колегія суддів зазначає, що на прокуратуру, як на орган державної влади, та на орган місцевого самоврядування, в особі якого прокурор звертається до суду, поширюється присічний річний строк для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визначеного статтею 93 Господарського процесуального кодексу України (у редакції чинній до 15.12.2017), що у свою чергу, має правовим наслідком відмову у відкритті апеляційного провадження.
Окрім того, апеляційний господарський суд зауважує, що прокурор у даному випадку не є «самостійним» суб'єктом звернення, а діє в інтересах держави в особі місцевого органу самоврядування. А тому, у разі пред'явлення апеляційної скарги як органом місцевого самоврядування, так і в інтересах цього органу прокурором строк починає обчислюватися з одного й того самого моменту.
Стосовно посилань прокурора на незалучення до розгляду справи Лубенської територіальної громади (Лубенської міської ради), як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ст. 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Так, прокурор посилається на те, що розділом 5 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування», передбачено, що сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов'язків розформованої територіальної громади.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», відповідно до абзацу першого пункту 7-1 розділу V “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Полтавської області згідно з додатком.
Відповідно до вказаного додатку до Лубенської територіальної громади входять такі територіальні громади (населенні пункти), території яких входять до складу території територіальної громади: Лубенська, Ісковецька, Калайдинцівська, Засульська, Березівська, Вищебулатецька, Войнихівська, Литвяківська, Мацковецька, Мгарська, Михнівська, Новаківська, Оріхівська, Шершнівська, Вовчицька, Березотіцька, Окіпська, Тишківська, Снітинська, Хорошківська.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що в даному випадку прокурор підміняє поняття “залучення (нової) особи” та “процесуальне правонаступництво”.
У разі здійснення процесуального правонаступництва відбувається лише заміна особи, для якої згідно з положеннями частини 2 статті 52 ГПК України усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Обставини правонаступництва Вовчицької сільської ради на Лубенську міську раду, як зазначає сам прокурор, відбулися у 2020 році (тоді як рішення було ухвалене 12.02.2015 та набрало законної сили 24.02.2015), тобто за межами присічного річного строку.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення господарського суду Полтавської області від 12.02.2015 у справі №917/29/15 на підставі ст.261 ГПК України.
При цьому, суд апеляційної інстанції не розглядає підстави, що зумовили пропуск заявником апеляційної скарги строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки такий строк (1 рік), як вже зазначалось є присічним та поновленню не підлягає.
Колегія суддів також звертає увагу, що згідно з п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставка судового збору з апеляційних скарг на рішення суду складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (пп. 4 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
В даному випадку за подання апеляційної скарги на рішення суду від 12.02.2015 у даній справі підлягав сплаті судовий збір у розмірі 5483,21 грн. (3655,47 *150%).
Проте, матеріали апеляційної скарги не містять доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, про що, зокрема, свідчить акт Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2021.
Вказані обставини згідно ст. 260 ГПК України є самостійною підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням можливості заявнику усунути вказані недоліки. Проте, враховуючи наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, колегія суддів не вбачає підстав для застосування вказаного правового механізму залишення апеляційної скарги без руху.
На підставі викладеного та керуючись ст. 234, 261 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
Відмовити заступнику керівника Полтавської обласної прокуратури у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення господарського суду Полтавської області від 12.02.2015 у справі №917/29/15.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Порядок і строки її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Додаток: апеляційна скарга з додатками на 17 арк. та конверт на 1 арк., всього документів на 18 арк.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя І.В. Тарасова