ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про залишення апеляційної скарги без руху
"09" серпня 2021 р. Справа № 918/372/21
Суддя (суддя-доповідач у справі) Північно-західного апеляційного господарського суду Миханюк М.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "Клесівводоканал" Клесівської селищної ради на рішення господарського суду Рівненської області, ухваленого 09.07.21р. у справі №918/372/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСІ-Україна"
до Комунального підприємства "Клесівводоканал" Клесівської селищної ради
про стягнення заборгованості в сумі 37 605 грн 39 коп.,
Рішенням господарського суду Рівненської області від 09.07.2021 у справі №918/372/21 позов задоволено частково.
Стягнуто з Комунального підприємства "Клесівводоканал" Клесівської селищної ради (34550, Рівненська обл., Сарненський р-н, смт. Клесів, вул. Залізнична, буд. 39, код ЄДРПОУ 33408574) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСІ-Україна" (35600, Рівненська обл., м. Дубно, вул. Данила Галицького, буд. 16, код ЄДРПОУ 36422246) 30 829 (тридцять тисяч вісімсот двадцять дев'ять) грн 30 коп. - основного боргу, 1 107 (одну тисячу сто сім) грн 75 коп. - три відсотки річні та 3 120 (три тисячі сто двадцять) грн 69 коп. - інфляційні втрати та 2 116 (дві тисячі сто шістнадцять) грн 21 коп. - витрат по оплаті судового збору.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСІ-Україна" про стягнення з Комунального підприємства "Клесівводоканал" Клесівської селищної ради трьох відсотків річних в сумі 7 грн 17 коп., інфляційних втрат в сумі 116 грн 37 коп. та пені в сумі 2 424 грн 11 коп. - відмовлено.
Не погодившись із винесеним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області у справі №918/372/21 від 09.07.2021 повністю та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «КАСІ-Україна» до КП «Клесівводоканал».
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суддя дійшов висновку, що подана апелянтом апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу (ГПК) України з огляду на таке.
Статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги. Відповідно до п. 2, п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору та докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Згідно з ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок сплати судового збору, повернення і звільнення від сплати, розміри судового збору визначені Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011.
Частина 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачає, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За нормами пп.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Як убачається із матеріалів справи позивач звернувся до суду першої інстанції із вимогою майнового характеру.
Отже, сума судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 09 липня 2021 року по справі №918/372/21 становить - 3405 грн (2270 х 150% ).
Проте, скаржником до матеріалів апеляційної скарги не долучено доказів сплати судового збору, при цьому просить відстрочити сплату судового збору.
В обґрунтування клопотання, апелянт посилається на те, що він є водопостачальним підприємством, тобто є виробником і виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на території Клесівської селищної ради. Звертає увагу, що станом на сьогоднішній день підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі, також наявна загроза банкрутства. Зауважує, що повне та своєчасне погашення заборгованості перед підприємствами і державою залежить від розрахунків за послуги водопостачання та водовідведення трьох категорій груп споживачів: населення; бюджетні організації; інші організації. Однак низька платіжна дисципліна усіх трьох категорій груп споживачів спричиняє загрозу своєчасній сплаті податків, доходів та зборів підприємством і порушує інтереси держави в частині формування доходів державного бюджету; унеможливлює своєчасне проведення розрахунків з енергопостачальними підприємствами, підприємством, що здійснює очистку стічних вод, хоча найбільш вагомою проблемою, яка стоїть перед підприємством, є проблема рентабельності тарифів. А тому просить відстрочити сплату судового збору до винесення рішення у даній справі.
Суд, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на наступне.
Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, відсутність коштів, необхідних для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для відстрочення сплати судового збору.
За приписами статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
При цьому слід зазначити, що за приписами норм вказаної статті відстрочення або розстрочення сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду, з огляду на що відповідна заява сторони розглядається виходячи із визначених стороною обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент подання апеляційної скарги та підтвердження цих обставин належними доказами.
При вирішенні питання про відстрочення сплати судового збору при зверненні до суду за захистом свого права потрібно з'ясувати, чи призводить вимога сплати судового збору за конкретних обставин справи до обмеження заявника на доступ до суду.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 р. у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 р. у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Зокрема, такими обмеженнями є сплата судового збору при зверненні особи до суду.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 р. зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що звертаючись до суду апеляційної інстанції із клопотанням про відстрочення сплати судового збору, скаржником не наведено та не надано доказів на підтвердження того, що його матеріальне становище зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги та скаржник отримає кошти на сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
З огляду на відсутність умов, визначених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", суд апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Таким чином, в порушення вищезазначених вимог Закону, скаржником не надано доказів на підтвердження сплати і зарахування до Державного бюджету судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір".
Крім того, згідно приписів статті 259 ГПК України, особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
Не повідомлена належним чином сторона у справі, як учасник господарського процесу, позбавлена можливості володіти об'єктивною інформацією стосовно руху господарського процесу.
Так, стороною у даній справі є Товариство з обмеженою відповідальністю "КАСІ-Україна".
Як убачається із додатків до апеляційної скарги, скаржником долучено на підтвердження надіслання копії апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "КАСІ-Україна" фіскальний чек. Проте, як зазначалося вище, належним доказом на підтвердження надіслання копії апеляційної скарги стороні у справі є лист з описом вкладення.
Частиною 2 статті 260 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, підлягає залишенню без руху.
З урахуванням викладеного, суддя дійшов висновку, що скаржником не виконано вимоги п.2, п.3 ч. 3 статті 258 ГПК України, що відповідно до вимог статті 260 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Відповідно до ч.2 ст.174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Отже, скаржнику необхідно сплатити 3405 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 09 липня 2021 року по справі №918/372/21 та подати опис вкладення у цінний лист як доказ надсилання копії апеляційної скарги ТОВ "КАСІ-Україна".
Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя
1. Відмовити у задоволенні клопотання Комунального підприємства "Клесівводоканал" Клесівської селищної ради про відстрочення сплати судового збору до винесення рішення у даній справі.
2. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Клесівводоканал" Клесівської селищної ради на рішення Господарського суду Рівненської області від 09 липня 2021 року по справі №918/372/21 - залишити без руху.
3. Зобов'язати апелянта - Комунальне підприємство "Клесівводоканал" Клесівської селищної ради протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені недоліки апеляційної скарги та подати до суду апеляційної інстанції докази сплати 3405 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 09 липня 2021 року по справі №918/372/21 та подати опис вкладення у цінний лист як доказ надсилання копії апеляційної скарги ТОВ "КАСІ-Україна".
4. Роз'яснити апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
6. Ухвалу направити апелянту - Комунальному підприємству "Клесівводоканал" Клесівської селищної ради .
Суддя Миханюк М.В.