Справа № 598/1252/19Головуючий у 1-й інстанції Левків А.І.
Провадження № 22-ц/817/576/21 Суддя - доповідач - Храпак Н.М.
Категорія - 302020000
29 липня 2021 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Дикун С. І., Парандюк Т. С.,
за участю секретаря - Стецюк М.А.
та сторін: представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Юзьвака І.Я., відповідача ОСОБА_2 і його представника - адвоката Гудими Л.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №598/1252/19 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Юзьвака Ігоря Ярославовича на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 23 лютого 2021 року, ухваленого суддею Левків А.І., повний текст якого складений 24 лютого 2021 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення дії, яка порушує право та стягнення моральної шкоди, -
у липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача припинити діяльність автомийки самообслуговування на земельній ділянці кадастровий номер 61122410100:02:003:0636 загальною площею 0,0703 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 20 000 гривень.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки кадастровий номер 61122410100:02:003:0636 загальною площею 0,0703 га., для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . По сусідству із вказаною земельною ділянкою знаходиться багатоквартирний житловий будинок, в якому проживає ОСОБА_1 . На початку 2018 року відповідач на вказаній земельній ділянці почав зводити автомийку, хоча це не відповідає цільовому призначенню землі. З березня 2019 року по даний час вказана автомийка працює. В порушення вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" відповідач не мав права зводити та здійснювати діяльність мийки автомобілів на вказаній земельній ділянці, оскільки це не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки та у відповідача відсутні дозвільні документи на початок будівельних робіт по будівництву мийки та введення її в експлуатацію, такі роботи не відповідають містобудівній документації м. Збараж. Внаслідок таких неправомірних дій відповідача позивачу завдається шкода. Зокрема, під час роботи автомийки виникає підвищений рівень шуму, внаслідок чого позивач не взмозі зосередитись на свої справах чи роботі, яку виконує вдома за комп'ютером, не має можливості відпочити у себе в квартирі, спати вночі, так як автомийка працює після 22 години. Розміщення комплексу автосервісу біля житлового будинку позивача (на відстані менше 50 м.) порушує вимоги санітарних правил та при відсутності можливості встановлення необхідної санітарної зони є джерелом викидів шкідливих речовин та створення шуму. Крім цього, створення комплексу автосервісу порушує будівельні норми. Вказаними незаконним діями відповідач також спричиняє позивачу моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, які вона зазнає в зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, яка полягає в тому, що діяльність автомийки-самообслуговування на земельній ділянці відповідача створює надмірний шум та нестерпні умови проживання для позивача. Позивач постійно перебуває в стресовому, роздратованому стані та змушена докладати додаткових зусиль для нормалізації свого життя. Такими діями їй завдаються глибокі душевні страждання.
Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 23 лютого 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення дії, яка порушує право та стягнення моральної шкоди - відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Юзьвак Ігор Ярославович просить скасувати рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 23 лютого 2021 року у справі №598/1252/19 та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задоволити повністю, посилаючись на те, що воно є незаконним та необґрунтованим, з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги представник ОСОБА_1 - адвокат Юзьвак І.Я. зазначив, що в рішенні від 23 лютого 2021 року суд відхилив доказ позивача - постанову про накладення адміністративного правопорушення серії АПО18 №015905 від 10 травня 2019 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.182 КУпАП - порушення правил додержання тиші - у вигляді попередження, хоча дана постанова ніким не оскаржувалась та набрала законної сили, а відповідач притягнутий до адміністративної відповідальності. Крім цього, заявник вважає безпідставним відхилення як доказу - протокол №42/2 від 27 березня 2019 року щодо проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки при проведенні досліджень шумового навантаження 27 березня 2019 року фахівці ДУ "Тернопільський обласний лабораторний центр МОЗ України" керувалися Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом МОЗ України №173 від 19 червня 1996 року та ГОСТ 12.1.036-81 "Шум. Допустимые уровни в жилых общественных зданиях", який введений в дію постановою Державного комітету СРСР по стандартам від 31 грудня 1981 року №5895. Суду слід було керуватися нормами встановленими в нормативно-правових актах, які діяли на момент проведення дослідження. Відомості зафіксовані в протоколі №435/3п від 12 листопада 2019 року не спростовують висновків протоколу №42/2 від 27 березня 2019 року, а лише можуть вказувати на те, що в певний період часу шум від автомийки не перевищував допустимих норм. Крім цього, дослідження шумового навантаження зафіксовані у протоколі №435/3п від 12 листопада 2019 року проводилось лише на території земельної ділянки ОСОБА_2 , оскільки на територію житлового будинку позивача особа, яка проводила заміри, не могла потрапити, так як не мала такого дозволу від власника. Не заслуговують на увагу доводи суду, що позивач не є власником квартири, оскільки згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28 лютого 2007 року, остання є власником 1/3 частини даної квартири. Детальний план території для будівництва та обслуговування комплексу автосервісу по вул. 50 річчя УПА у м. Збаражі та будівельний паспорт, на які посилається суд у рішенні, не дають права відповідачу здійснювати діяльність автомийки, адже, не проведено зміни цільового призначення земельної ділянки відповідача відповідно до ст.20 ЗК України, не введено в експлуатацію комплекс автосервісу згідно ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності". Суд також вважає, що позивач не вправі звертатись до суду із даним позовом, оскільки це компетенція відповідних державних органів чи органів місцевого самоврядування на виконання їх повноважень наданих законом, а тому, останньою в цій частині обрано неефективний спосіб захисту порушеного права. А те, що ОСОБА_1 перед зверненням до суду із позовом, зверталася до Збаразької міської ради, ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області, Збаразького ВП Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільській області, Держпродспоживслужби в Тернопільській області, управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області, Збаразької РДА, які не змогли усунути порушення її прав, судом не взято до уваги.
Моральна шкода завдана позивачці полягає в душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, яка полягає в тому, що діяльність автомийки-самообслуговування на земельній ділянці відповідача створює надмірний шум та нестерпні умови проживання для позивача. При підвищеному рівні шуму вона не взмозі зосередитись на своїх справах чи роботі, яку виконує вдома за комп'ютером. Також, не має можливості належним чином відпочити у себе в квартирі, в тому числі спати вночі, так як мийка працює після 22:00 години. Внаслідок чого, перебуває в стресовому, роздратованому стані та змушена докладати додаткових зусиль для нормалізації свого життя.
Від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 23 лютого 2021 року - залишити без змін, посилаючись на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та безпідставною, оскільки оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права і правильним застосуванням норм матеріального права. Вказує, що суд цілком законно не взяв до уваги постанову серії АПО 18 №015905 від 10 травня 2019 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки як вбачається із даної постанови, не зрозуміло яким саме чином та пристроєм вимірювався рівень шуму і було встановлено перевищення граничних норм, крім цього, з даної постанови неможливо зробити висновок, що автомийка, яку має відповідач, о 23:20 27 березня 2019 року дійсно працювала, не зрозуміло від чого були шуми, не вказано характер шуму і яке джерело шуму порушило тишу: автотранспорту, авіаційного, залізничного, промислового, розмови, співи, крики, шуми від систем повітряного опалення, вентиляції та кондиціювання повітря. Щодо протоколу ДУ "Тернопільського лабораторного центру МОЗ України" №42/2 від 27 березня 2019 року виконаного на замовлення ОСОБА_1 , у висновку при нормуванні рівня шуму в житловому приміщенні (вітальні) посилається на ДСП 173-96 "Планування та забудови населених пунктів", однак, даними санітарними правилами встановлено нормативні рівні шуму лише на території прилеглій до житлових будинків, а не безпосередньо в житловому приміщенні. Отже, позивачем не доведено порушення її прав, зокрема: Протоколом №42/2 від 27 березня 2019 року та постановою серії АПО 18 №015905 від 10 травня 2019 року. Також, останньою не надано жодних доказів щодо шкідливих викидів в довкілля внаслідок діяльності автомийки, що б порушувало її права. Не доведено факт незаконної діяльності автомийки. Позивачем обрано неефективний спосіб захисту.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник - адвокат Юзьвак І.Я. апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на доводи, викладені в ній.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Гудима Л.Р. апеляційної скарги не визнали, вважаючи рішення суду обґрунтованим та законним.
Заслухавши пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з таких мотивів.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об'єкту земельної ділянки від 09 квітня 2019 року, під час обстеження земельної ділянки ОСОБА_2 кадастровий номер 6122410100:02:003:0636 виявлено, що частина вказаної земельної ділянки площею 0,16 га., на якій знаходиться приміщення автомийки самообслуговування, використовується для надання послуг з технічного обслуговування автотранспортних засобів, чим порушено вимоги п."а" ч.1 ст.91 Земельного кодексу України (а.с. 10-11).
Згідно припису Головного управління Держгеокадастру від 09 квітня 2019 року під час обстеження земельної ділянки кадастровий номер 6122410100:02:003:0636 виявлено, що частина вказаної земельної ділянки площею 0,16 га., на якій знаходиться приміщення автомийки самообслуговування, використовується для надання послуг з технічного обслуговування автотранспортних засобів, чим порушено вимоги п."а" ч.1 ст.91 Земельного кодексу України та приписано усунути виявлене порушення у тридцятиденний термін. Припис вручено ОСОБА_2 (а.с. 12).
Постановою державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про накладення адміністративного стягнення від 09 квітня 2019 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.53 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді 340 грн., за використання вказаної частини земельної ділянки для надання послуг з технічного обслуговування автотранспортних засобів, чим порушено п."а" ч.1 ст.91 Земельного кодексу України (а.с. 14).
Протоколом №42-2 від 27 березня 2019 року проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку проведеного в будинку, за адресою: АДРЕСА_2 інженером лабораторії фізичних факторів ДУ "Тернопільський обласний лабораторний центр" МОЗ України встановлено, що в точці проведення замірів шуму від автомийки самообслуговування, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у вітальні приватного житлового будинку по АДРЕСА_1 еквівалентний рівень звуку перевищує допустимі норми на 17 дБА, при нормі 40 дБА, згідно вимог "Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів" №173 від 19 червня 1996 року. В точці проведення замірів шуму від автомийки самообслуговування, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на прибудинковій території приватного житлового будинку по АДРЕСА_1 еквівалентний рівень звуку перевищує допустимі норми на 17 дБА, при нормі 65 дБА та максимальний рівень звуку перевищує допустимі норми на 15,8 дБА при нормі 80 дБА, згідно вимог "Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів" №173 від 19 червня 1996 року (а.с. 22).
Постановою серії АПО18 №015905 від 10 травня 2019 року Збаразького ВП ПВП ГУНП в Тернопільській області на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у виді попередження за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.182 КУпАП за те, що 27 березня 2019 року приблизно о 23 годині 10 хвилин із його автомийки, що по АДРЕСА_1 , йшли шуми, чим порушував тишу в населеному пункті. За результатами розрахунку та дослідження встановлено, що рівень шуму від автомийки допустимі норми на 17 дБА (а.с. 55).
Згідно протоколу №435/3 п. від 12 листопада 2019 року Тернопільської регіональної державної лабораторії державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на території житлової забудови, що розташована по АДРЕСА_2 еквівалентний рівень шуму від автомийки, що розташована по АДРЕСА_1 становить 57 дБА при нормі 65 дБА, максимальний рівень шуму становить 64 ДбА при нормі 80 дБА, згідно вимог ДСП №173 від 16 червня 1996 р. на території автомийки еквівалентний рівень шуму становить 78 дБА, максимальний рівень шуму становить 83 дБА (а.с. 71).
Допитаний в суді свідок ОСОБА_3 показав, що він працює начальником відділу безпеки середовища життєдіяльності Управління держнагляду за дотриманням санітарного законодавства ГУ Держспоживслужби в Тернопільській області та до їх управління розглядало скарги ОСОБА_1 . На місце виходила комісія з працівників їх Збаразького відділу та Збаразької міської ради та встановила, що як таких порушень санітарних заходів не було та рекомендовано ОСОБА_2 вжити захисні заходи. Обидва протоколи замірів рівня шуму, надані кожною із сторін, проведені акредитованими установами, однак вони проведені із невірними нормативними базами, оскільки зазначені в протоколах нормативні акти, на підставі яких проводили заміри рівнів шуму, не призначені для виміру рівня шуму в приміщеннях. Заміри рівня шуму в ОСОБА_1 , відповідно до протоколу №42/2 від 27.03.209р., проводились із врахуванням ГОСТ 23337-78 та на відповідність ДСП планування та забудови населених пунктів №173 від 19.06.1996 р., а заміри на вимогу ОСОБА_2 проводились відповідно до протоколу №435/3 п. від 12.11.2019 р., із врахуванням вказаних норм та Наказу МОЗ України №463 від 22.02.2019р., відповідно до якого проводяться заміри рівня шуму в приміщеннях, однак тоді рівень шуму в будинку позивача не вимірювався.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив із того, що будь-яких клопотань про проведення відповідних експертиз для дослідження рівня шуму в будинку позивачки та на прибудинковій території нею не заявлялось, а суд сам не вправі збирати докази. Таким чином, враховуючи два протоколи замірів рівня шуму представлених сторонами, суд не може встановити чи перевищує рівень шуму, внаслідок діяльності автомийки відповідача, в будинку позивачки допустимі норми, які затверджені Наказом МОЗ №463 від 22 лютого 2019 року "Про затвердження Державних санітарних норм допустимих рівнів шуму в приміщеннях житлових та громадських будинків і на території житлової забудови", який набрав чинності 16 квітня 2019 року. Також позивачкою не надано жодних доказів щодо шкідливих викидів в довкілля внаслідок діяльності автомийки, що б порушувало її права. Суд вважає, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували, що діяльність автомийки відповідача перевищує допустимі норми рівня шуму та є джерелом шкідливих викидів, що порушує її право на нормальну життєдіяльність, а тому дані обставини позивачем є недоведені. Суд також вважає, що позивач не вправі звертатись до суду із позовом про припинення діяльності автомийки, оскільки це компетенція відповідних державних органів чи органів місцевого самоврядування на виконання їх повноважень наданих законом, а тому суд вважає, що позивачем в цій частині обрано неефективний спосіб захисту порушеного права.
Колегія суддів з даними висновками суду першої інстанції не погоджується, оскільки висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, виходячи з такого.
Згідно зі статтями 263-265 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не у повній мірі.
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Із зазначених конституційних норм, зокрема, випливає, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.
Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення частини другої статті 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб.
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, та відповідно до статті Конституції України є частиною національного законодавства.
Частина перша статті 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося "згідно із законом", не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ельсхольц проти Німеччини" (Elsholz v. Germany), заява №25735/94, пункт 45, ECHR 2000-VIII).
Стаття 1 Першого протоколу Конвенції гарантує, що кожна особа має право вільно володіти своїм майном.
Положеннями частин перших статей 316, 317, частин першої та другої статей 319, 321 ЦК України визначено поняття, зміст права власності, а також принципи здійснення такого права та його непорушність і суть його полягає у можливості власника за своєю волею та на власний розсуд, у буд-який спосіб, але не заборонений Законом, вчиняти дії щодо свого майна (речі).
Права власника житлового будинку, квартири конкретизовані статтею 383 ЦК України. Зазначено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Крім цього, в статті 150 Житлового кодексу Української РСР закріплено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Власник майна, згідно зі статтею 391 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Аналізуючи викладені вище конституційні, конвенційні гарантії прав людини, а також законодавчі вимоги їх реалізації, забезпечення та захисту, можливо констатувати, що особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на її майно, житло, не може бути обмежена у праві мирно володіти своїм житлом та безпечно його використовувати. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.
Підставою позову в цій справі є порушення/обмеження права позивача (членів її сім'ї) як власника належної їй на праві власності частини квартири щодо належних умов проживання через діяльність відповідача як суб'єкта господарювання. Способом захисту порушеного права позивач обрав припинення діяльності автомийки самообслуговування відповідачем.
За змістом статті 1 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" шум відноситься до фізичних факторів середовища життєдіяльності, що впливають або можуть впливати на здоров'я людини чи на здоров'я майбутніх поколінь.
Статтею 24 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" передбачено, що органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні будь-яких видів діяльності з метою відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров'я населення шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів зобов'язані: здійснювати відповідні організаційні, господарські, технічні, технологічні, архітектурно-будівельні та інші заходи щодо попередження утворення та зниження шуму до рівнів, установлених санітарними нормами; вживати заходів щодо недопущення впродовж доби перевищень рівнів шуму, встановлених санітарними нормами, в таких приміщеннях і на таких територіях (захищені об'єкти): 1) жилих будинків і прибудинкових територіях; 2) лікувальних, санаторно-курортних закладів, будинків-інтернатів, закладів освіти, культури; 3) готелів і гуртожитків; 4) розташованих у межах населених пунктів закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу; 5) інших будівель і споруд, у яких постійно чи тимчасово перебувають люди; 6) парків, скверів, зон відпочинку, розташованих на території мікрорайонів і груп житлових будинків. Шум на захищених об'єктах при здійсненні будь-яких видів діяльності не повинен перевищувати рівнів, установлених санітарними нормами для відповідного часу доби. У нічний час, із двадцять другої до восьмої години на захищених об'єктах забороняються гучний спів і викрики, користування звуковідтворювальною апаратурою та іншими джерелами побутового шуму, проведення салютів, феєрверків, використання піротехнічних засобів. Проведення на захищених об'єктах ремонтних робіт, що супроводжуються шумом, забороняється у робочі дні з двадцять першої до восьмої години, а у святкові та неробочі дні - цілодобово. Власник або орендар приміщень, у яких передбачається проведення ремонтних робіт, зобов'язаний повідомити мешканців прилеглих квартир про початок зазначених робіт. За згодою мешканців усіх прилеглих квартир ремонтні та будівельні роботи можуть проводитися також у святкові та неробочі дні. Шум, що утворюється під час проведення будівельних робіт, не повинен перевищувати санітарних норм цілодобово.
Частиною восьмої зазначеної статті передбачено, що органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, встановлених законом, забезпечують контроль за додержанням керівниками та посадовими особами підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також громадянами санітарного та екологічного законодавства, правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, інших нормативно-правових актів у сфері захисту населення від шкідливого впливу шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів.
"Санітарні норми допустимого шуму в приміщеннях жилих і громадських будівель та на території житлової забудови", затверджені наказом Головного державного санітарного лікаря СРСР від 03 серпня 1984 року №3077-84, встановили науково обґрунтовані рівні допустимого шуму в житлових приміщеннях, громадських будівлях, на територіях житлової забудови, закритих приміщеннях, відкритих площадках для відповідного часу доби. Зазначені рівні шуму встановлені на підставі проведених наукових досліджень щодо впливу шуму та його специфічної і не специфічної дії на організм людини.
Науково обґрунтовані допустимі рівні шуму диференційовані залежно від призначення приміщення/території та часу доби (з 7-00 до 23-00 годин та з 23-00 до 7-00 години).
Вказаною вище нормою Закону також встановлено, що сільські, селищні, міські ради затверджують правила додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, якими з урахуванням особливостей окремих територій (курортні, лікувально-оздоровчі, рекреаційні, заповідні тощо) установлюються заборони та обмеження щодо певних видів діяльності, що супроводжуються утворенням шуму, а також установлюється порядок проведення салютів, феєрверків, інших заходів із використанням вибухових речовин і піротехнічних засобів.
Статтею 182 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено відповідальність за порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях.
Так, порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях - тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від п'яти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і накладення штрафу на посадових осіб та громадян - суб'єктів господарської діяльності - від п'ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з пунктом 1 Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 року №1218 (було чинне на час виникнення спірних правовідносин) державна санітарно-епідеміологічна служба України є системою органів, установ, закладів, частин і підрозділів, діяльність яких спрямовується, зокрема, на запобігання шкідливому впливу на стан здоров'я і життя людей факторів середовища життєдіяльності, здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду щодо безпеки для життя і здоров'я людини продукції та середовища життєдіяльності. Крім того, державна санітарно-епідеміологічна служба України видає обов'язкові для виконання постанови, розпорядження, висновки, приписи з питань усунення або обмеження шкідливого впливу на стан здоров'я і життя людини факторів середовища життєдіяльності (абзац одинадцятий пункту 4 вказаного вище Положення).
За наведених вище обставин громадяни можуть реалізувати своє право на тишу шляхом звернення до органів місцевого самоврядування, Національної поліції та санітарно-епідеміологічної служби, до обов'язків яких входить здійснення ряду заходів щодо усунення небезпечних факторів середовища життєдіяльності людини.
Як вбачається з матеріалів справи позивач неодноразово зверталася до Збаразької міської ради, ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області, Збаразького ВП Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільській області, Держпродспоживслужби в Тернопільській області, управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області, Збаразької РДА з приводу порушення її прав, проте її права залишилися не відновленими у позасудовий спосіб, хоча на відповідача державним інспектором Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області накладався штраф в розмірі 340 грн., і постановою від 10 травня 2019 року Збаразького ВП ПВП ГУНП в Тернопільській області на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у виді попередження за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.182 КупАП. Тому позивач звернулася у суд з вказаним позовом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частини перша статті 15 ЦК України).
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Враховуючи вказане, особа, звертаючись з позовом до суду, має право пред'явити таку вимогу на захист свого цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, і призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.
Зокрема, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (частина друга статті 386 ЦК України). Власник майна згідно зі статтею 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Звертаючись до суд із вказаним позовом, ОСОБА_1 вказувала, що під час роботи автомийки виникає підвищений рівень шуму, внаслідок чого позивач не в змозі зосередитись на свої справах чи роботі, яку виконує вдома за комп'ютером, не має можливості відпочити у себе в квартирі, спати вночі, так як автомийка працює і після 22 години. Внаслідок цього позивач постійно перебуває в стресовому, роздратованому стані та змушена докладати додаткових зусиль для нормалізації свого життя. Розміщення комплексу автосервісу біля житлового будинку позивача (на відстані менше 50 м.) порушує вимоги санітарних правил та при відсутності можливості встановлення необхідної санітарної зони є джерелом викидів шкідливих речовин та створення шуму.
Неодноразові звернення у відповідні інстанції у позасудовий спосіб не відновили порушеного права, а тому позивач правомірно звернулася в суд з вказаним позовом про зобов'язання ОСОБА_2 припинити діяльність автомийки самообслуговування на земельній ділянці кадастровий номер 61122410100:02:003:0636 загальною площею 0,0703 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Не заслуговують на увагу доводи відповідача та його представника з приводу того, що позивачем не доведено факту створення шуму у помешканні позивача та прибудинковій території, оскільки цей факт доводиться протоколом №42-2 від 27 березня 2019 року проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку проведеного в будинку, за адресою: АДРЕСА_2 інженером лабораторії фізичних факторів ДУ "Тернопільський обласний лабораторний центр" МОЗ України та постановою серії АПО18 №015905 від 10 травня 2019 року Збаразького ВП ПВП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 у вигляді попередження за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.182 КупАП. Вказана постанова відповідачем не оскаржена.
Крім цього, відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі постанови державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.53 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді 340 грн. за використання вказаної частини земельної ділянки для надання послуг з технічного обслуговування автотранспортних засобів, чим порушено п."а" ч.1 ст.91 Земельного кодексу України. Вказана постанова відповідачем не оспорювалася.
Також як видно з листа Збаразької районної державної адміністрації від 18.04.2019 № 01-712/01-19, що містобудівні умови та обмеження на проектування об'єкта будівництва (забудови земельної ділянки), зокрема на будівництво мийки автомобілів та/або будь-якого іншого об'єкта сервісного (технічного) обслуговування автомобілів громадянину ОСОБА_2 відділом містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та державної районної адміністрації не видавалися.
Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Статтею 4 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" визначено, що громадяни мають право на відшкодування шкоди, завданої їх здоров'ю внаслідок порушення підприємствами, установами, організаціями, громадянами санітарного законодавства.
Як видно з матеріалів справи, що позивач протягом тривалого часу намагається відновити порушене право внаслідок незаконного функціонуванням автомийки, яка створює шумове навантаження з перевищенням допустимих норм для мешканців будинку АДРЕСА_4 , що підтверджується вищевикладеними доказами. В зв'язку з чим ОСОБА_1 заподіяна моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях, оскільки при підвищеному рівні шуму позивач не в змозі зосередитись на свої справах чи роботі, яку виконує вдома за комп'ютером, не має можливості відпочити у себе в квартирі, спати вночі, так як автомийка працює і після 22 години. Внаслідок цього позивач постійно перебуває в стресовому, роздратованому стані та змушена докладати додаткових зусиль для нормалізації свого життя.
Тому, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню й стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача 2 000 гривень.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Юзьвака Ігоря Ярославовича слід задовольнити частково, а рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 23 лютого 2021 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення дії, яка порушує право та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , Паспорт Серія НОМЕР_2 , виданий Збаразьким РВ УМВС України в Тернопільській області 28 жовтня 2008 року) припинити діяльність автомийки самообслуговування на земельній ділянці кадастровий номер 61122410100:02:003:0636 загальною площею 0,0703 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , Паспорт Серія НОМЕР_2 , виданий Збаразьким РВ УМВС України в Тернопільській області 28 жовтня 2008 року) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , Паспорт Серія НОМЕР_4 , виданий Збаразьким РС УДМС України в Тернопільській області 03 липня 2014 року) моральну шкоду в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.
Згідно з ч.1 та п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Так, за правилами ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.
При цьому, за змістом ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.5 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 6 ст.137 ЦПК України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з п.2.1. Договору №4/19 про надання правової допомоги від 11 травня 2019 року вартість наданої адвокатом клієнту правової допомоги - гонорар (винагорода), визначається за домовленістю сторін у відповідному додатку до Договору (том 1, а.с. 26).
Як вбачається із Квитанції №А35М-В83С-71МК-1ВТЕ від 25 лютого 2021 року ОСОБА_1 переказала адвокату Юзьваку Ігорю Ярославовичу 15 000 гривень за послуги з надання правової допомоги згідно Рахунку №1 від 25 лютого 2021 року та Договору №4/19 від 11 травня 2019 року (том 1, а.с. 192).
Відповідно до Акту виконаних робіт №1 до Договору про надання правової допомоги №4/19 від 11 травня 2019 року від 25 лютого 2021 року зазначено, що підготовка до розгляду справи складається з: консультація з правових питань 1 год = 600 грн, збирання доказів (адвокатські запити) 1 год = 600 грн, ознайомлення із документами 1 год = 600 грн, позовна заява 6 год = 3600 грн, заява про виклик свідків 15 хв = 150 грн, попередній розрахунок судових витрат 30 хв = 300 грн, відповідь на відзив 2 год 15 хв = 1350 грн, судові засідання 13 (6 год 30 хв) = 3900 грн, виїзди до Збаразького районного суду Тернопільської області 13 = 3900 грн, всього 15 000 грн (том 1, а.с. 190).
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката представником відповідача не заявлялося, однак, колегія суддів вважає, що слід частково задовольнити витрати на правничу допомогу в сумі 11 100 (одинадцять тисяч сто) гривень за виключенням оплати за виїзди до Збаразького районного суду Тернопільської області в сумі 3900 грн., оскільки з цього приводу не подано суду доказів.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 при подачі позовної заяви та апеляційної скарги було сплачено судовий збір у сумі 3 073 (три тисячі сімдесят три) гривні 60 копійок, а апеляційний суд задоволив позов ОСОБА_1 , тому колегія суддів вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , Паспорт Серія НОМЕР_2 , виданий Збаразьким РВ УМВС України в Тернопільській області 28 жовтня 2008 року) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , Паспорт Серія НОМЕР_4 , виданий Збаразьким РС УДМС України в Тернопільській області 03 липня 2014 року) сплачений нею судовий збір у розмірі 3 073 (три тисячі сімдесят три) гривні 60 копійок за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій та витрати на правничу допомогу в сумі 11 100 (одинадцять тисяч сто) гривень.
Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Юзьвака Ігоря Ярославовича - задовольнити частково.
Рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 23 лютого 2021 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення дії, яка порушує право та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , Паспорт Серія НОМЕР_2 , виданий Збаразьким РВ УМВС України в Тернопільській області 28 жовтня 2008 року) припинити діяльність автомийки самообслуговування на земельній ділянці кадастровий номер 61122410100:02:003:0636 загальною площею 0,0703 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , Паспорт Серія НОМЕР_2 , виданий Збаразьким РВ УМВС України в Тернопільській області 28 жовтня 2008 року) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , Паспорт Серія НОМЕР_4 , виданий Збаразьким РС УДМС України в Тернопільській області 03 липня 2014 року) моральну шкоду в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , Паспорт Серія НОМЕР_2 , виданий Збаразьким РВ УМВС України в Тернопільській області 28 жовтня 2008 року) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , Паспорт Серія НОМЕР_4 , виданий Збаразьким РС УДМС України в Тернопільській області 03 липня 2014 року) сплачений нею судовий збір у розмірі 3 073 (три тисячі сімдесят три) гривні 60 копійок за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій та витрати на правничу допомогу в сумі 11 100 (одинадцять тисяч сто) гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 03 серпня 2021 року.
Головуючий
Судді