Номер провадження: 11-кп/813/1853/21
Номер справи місцевого суду: 496/1744/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
про відмову у відкритті апеляційного провадження
05.08.2021 року м. Одеса
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Одеського апеляційного суду ОСОБА_2 перевіривши на відповідність вимогам ст.ст.392, 394, 396 КПК України апеляційну скаргу першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 на вирок Біляївського районного суду Одеської області від 30.06.2021 року у кримінальному провадженні №12020160250000482 від 15.08.2020 року,
встановив:
Вироком Біляївського районного суду Одеської області від 30.06.2021 року затверджено угоду, укладену 31.03.2021 року у кримінальному провадженні №12020160250000482 від 15.08.2020 року, між виконуючим обов'язки заступника керівника Біляївської окружної прокуратури Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_5 про визнання винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України та визнано ОСОБА_5 винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК Україниі призначене їй узгоджене сторонами покарання: за ч. 2 ст. 191 КК України, у виді 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки; за ч. 3 ст. 191 КК України, у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки; за ч. 1 ст. 366 КК України, у виді 2 років обмеження волі.
На підставі статті 70 КК України призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покаранні більш суворим у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки та на підставі ст. 75 КК України, звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки.
На даний вирок перший заступник керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що суд першої інстанції не перевірив угоду про визнання винуватості на відповідність всім вимогам КПК України та закону України про кримінальне відповідальність, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону. На думку прокурора, суд першої інстанції повинен був відмовити у затверджені угоди відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 474 КПК України з підстав невідповідності узгодженого сторонами покарання вимог ч. 1 ст. 75, ст. 45 КК України.
Перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи викладені в апеляційній скарзі прокурора, суддя-доповідач дійшов до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 31.03.2021 року, у кримінальному провадженні №12020160250000482 від 15.08.2020 року, між виконуючим обов'язки заступника керівника Біляївської окружної прокуратури Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості, відповідно до якої прокурор та обвинувачена ОСОБА_5 дійшли згоди щодо всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч. 2, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, яка повністю визнала свою вину у вчиненні інкримінованих їй злочинів і погодилась з юридичною оцінкою її дій (а.с. 48-75).
Згідно вказаної угоди про визнання винуватості сторони погодились на призначення ОСОБА_5 узгодженого покарання за ч. 2 ст. 191 КК України, у виді 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки; за ч. 3 ст. 191 КК України, у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки; за ч. 1 ст. 366 КК України, у виді 2 років обмеження волі. На підставі статті 70 КК України призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покаранні більш суворим призначити у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки та на підставі ст. 75 КК України, звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки з покладення обов'язків передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти повноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
При цьому, зі змісту вищезазначеної угоди вбачається, що обвинуваченій ОСОБА_5 роз'яснено зміст положень ч. 4 ст. 474 КПК України(далі - КПК) та наслідки укладення цієї угоди і остання своїм підписом підтвердила, що вона цілком розуміє наслідки укладення угоди (а.с. 71-75).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 473 КПК, наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого є обмеження їх права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а для підозрюваного чи обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства - є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
Статтею 398 КПК передбачено, що отримавши апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її на відповідність вимогам статті 396цього Кодексу і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: вироки, крім випадків, передбачених ст.394 КПК.
Положеннями ч. 4 ст. 394 КПК встановлено, що вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
- обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди обвинуваченого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Отже, положення ч. 4 ст. 394 КПК встановлюють різний обсяг права на оскарження вироку суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості, в залежності від суб'єкта оскарження, а зазначений перелік меж і підстав, з яких вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржено, є вичерпним.
За наведених обставин, посилання прокурора у поданій апеляційній скарзі на порушення судом п. 1 ч. 7 ст. 474 КПК, як на підставу для оскарження вказаного вироку суду, не ґрунтується на вимогах закону, а його доводи про те, що у даному випадку слід застосовувати загальні засади кримінального провадження, так як положення п. 2 ч. 4 ст. 394 цього Кодексу неоднозначно регулюють питання кримінального провадження щодо можливості прокурора оскаржити в апеляційному порядку вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки положення цієї норми кримінального процесуального закону регулюють дане питання та містять виключний перелік підстав, за наявності яких вирок суду про визнання винуватості може бути оскаржений прокурором.
Така позиція апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №523/13129/17, відповідно до якого імперативна вказівка у ст. 394 КПК щодо виключного визначення підстав для оскарження відповідного судового рішення узгоджується і з положеннями ч. 2 ст. 473 КПК.
Верховний Суд також зазначив, що наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого є обмеження їхнього права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а для підозрюваного чи обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК.
Таким чином законодавець створює процесуальні запобіжники від можливої недобросовісності та зловживання процесуальними правами учасників судового розгляду, які з метою скасування вироку суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості можуть в апеляційній скарзі відмовитися від визнання обставин, які визнавалися ними під час судового провадження на підставі угоди.
Крім того, приймаючи рішення про відмову у відкритті кримінального провадження за апеляційною скаргою, суддя-доповідач враховує правову позицію Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі №395/773/18 (провадження №51-1829км20).
У вказаному рішенні Верховний Суд зробив висновок про те, що повноваження прокурора при оскарженні вироку суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим обмежені приписами п. 3 ч. 3 ст. 394 КПК, згідно з якими такі вироки можуть бути оскаржені прокурором лише у зв'язку з порушеннями вимог ч. 3 ст. 469 КПК під час укладення угоди, і не підлягають розширенню, в тому числі через затвердження судом угоди, умови якої не відповідають нормам кримінального та процесуального закону.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК, суддя-доповідач відмовляє у відкрити провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або якщо судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.
Враховуючи, що апеляційна скарга першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 подана на судове рішення з підстав, які не передбачені п. 2 ч. 4 ст. 394 КПК, у відкритті провадження за вказаною апеляційною скаргою, відповідно до положень ч. 4 ст. 399 КПК, слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. 392, ч. 4 ст. 394, ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач,
постановив:
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 на вирок Біляївського районного суду Одеської області від 30.06.2021 року у кримінальному провадженні №12020160250000482 від 15.08.2020 року.
Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження та долучені до неї матеріали невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Суддя Одеського апеляційного суду ОСОБА_2