Провадження № 2/537/574/2021
Справа № 537/533/21
30.07.2021 року м. Кременчук
Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі:
головуючого судді Мурашової Н.В.,
за участю секретаря Должаніци В.С.,
представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, приватного нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Мушинського О.Ю. та Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Акордбанк», про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна, що є у спільній сумісній власності,
Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позов та пояснень третьої особи.
05.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання квартири, придбаної у шлюбі, - спільною сумісною власністю подружжя, поділ квартири, що є у спільній сумісній власності.
В обґрунтування позову зазначено, що 14.09.2013 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 . Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 20.01.2021 року їх шлюб розірвано. В період шлюбу 25.10.2019 року за спільні кошти подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ними було придбано квартиру АДРЕСА_1 . За змістом договору купівлі-продажу, посвідченого 25.10.2019 року приватним нотаріусом Мушинським О.Ю., ОСОБА_3 купила зазначену квартиру у ОСОБА_5 . Спірна квартира куплена ОСОБА_3 за спільні кошти подружжя - титульного покупця та її чоловіка ОСОБА_1 , що підтверджено змістом п.10 зазначеного договору купівлі-продажу від 25.10.2019 року. Нотаріус роз'яснив ОСОБА_3 зміст договору та положення СК України, ЦК України щодо наслідків придбання квартири за спільні кошти подружжя, що підтверджено п.16, п.20 зазначеного договору купівлі-продажу від 25.10.2019 року. Після оформлення правочину подружжя ОСОБА_1 спільно проживали у придбаній квартирі. Проте з 2020 року ОСОБА_3 стала чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні та володінні їх спільною квартирою, обґрунтовуючи тим, що квартира належить їй особисто. За таких обставин ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх майнових прав, просив суд визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_1 , поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, а саме визнати що у вказаній квартирі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 належіть кожному по Ѕ частині. В обґрунтування підсудності позову саме Крюківському районному суду м. Кременчука посилались на положення ч.1 ст.30 ЦПК України, оскільки предмет спору стосується нерухомого майна, що розташовано в Крюківському районі м. Кременчука. Зазначено, що позивачем понесені судові витрати на судовий збір в розмірі 1080 грн.
Відповідач ОСОБА_3 подала відзив на позов, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю квартири, купленої нею у шлюбі. ОСОБА_3 зазначала, що 25.10.2019 року в шлюбі з ОСОБА_1 вона купила квартиру АДРЕСА_1 за особисті грошові кошти в сумі 183800 грн. Так, до укладення шлюбу ОСОБА_3 мала право особистої власності на квартиру АДРЕСА_2 . 22.06.2019 року ОСОБА_3 продала вказану квартиру, яка належала їй на праві особистої приватної власності за 133800 грн. Також 22.10.2019 року ОСОБА_3 оформила кредит у АТ КБ «ПриватБанк» в сумі 50000 грн. Отримані від продажу квартири та в кредит грошові кошти, які були її особистою власністю, ОСОБА_3 вклала у придбання спірної квартири АДРЕСА_1 , що було оформлено договором купівлі-продажу нерухомого майна від 25.10.2019 року, посвідченим приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Мушинським О.Ю. Після розірвання шлюбу спільна дитина залишилася проживати з матір'ю, що також повинно бути враховано при вирішенні позову. За таких обставин ОСОБА_3 вважала безпідставними вимоги ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю подружжя придбаної у шлюбі квартири, та виділ йому Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Мушинський О.Ю. подав письмові пояснення, в яких повідомив, що 25.10.2019 року посвідчив договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого ОСОБА_3 купила квартиру АДРЕСА_1 . При укладанні вказаного договору ОСОБА_3 повідомила, що квартира купується нею за спільні кошти подружжя, цей факт був зазначений в п.10 Договору. ОСОБА_3 було роз'яснено, що при придбанні квартири за спільні сумісні кошти подружжя, придбана квартира буде належати подружжю на праві спільної сумісної власності. Роз'яснено зміст договору та норм права щодо права спільної сумісної власності та права особистої приватної власності, правові наслідки такого правочину. Чоловік ОСОБА_1 дав письмову згоду на придбання дружиною ОСОБА_3 квартири за спільні сумісні кошти подружжя. За таких обставин подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 однаково розуміли правовий режим та правові наслідки набуття у спільну сумісну власність квартири АДРЕСА_1 . За таких обставин приватний нотаріус вважав позов обґрунтованим, не заперечував проти його задоволення.
Рух справи.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 18.02.2021 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, приватного нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Мушинського О.Ю., про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна, що є у спільній сумісній власності. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 17.03.2021 року за клопотанням відповідача ОСОБА_3 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ПАТ «Комерційний Банк «Акордбанк».
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 10.06.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позиція суду першої інстанції.
Заслухавши учасників справи, дослідивши докази, які подані сторонами, судом встановлено наступне.
14.09.2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ) зареєстрували шлюб у Центральному відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавській області, актовий запис 806.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 20.01.2021 року розірвано шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.8).
За змістом договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 25.10.2019 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Мушинським О.Ю., продавець ОСОБА_5 продала, а покупець ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_1 . За домовленістю сторін договору, відповідно до звіту про оцінку майна, складеного ФОП ОСОБА_8 , продажна вартість об'єкта нерухомості 216000 грн., які продавець отримав від покупця у повному обсязі до підписання цього договору.
Зі змісту п.10 Договору вбачається, що об'єкт нерухомості купується Покупцем ОСОБА_3 за спільні кошти подружжя, що підтверджується заявою про згоду, яку надав чоловік Покупця - ОСОБА_1 . Придбаний об'єкт нерухомості буде являтися предметом спільної сумісної власності подружжя.
В п. 14 Договору зазначено, що текст цього Договору Сторонами прочитаний. Сторони свідчили, що текст договору не містить жодних технічних, логічних чи інших помилок. (а.с. 9-10).
В п. 16 Договору зазначено, що сторонам роз'яснено положення законодавства, які мають правове значення для укладення договору, в тому числі щодо спільної сумісної власності подружжя, особистої приватної власності дружини, щодо недійсності правочину, визначені ст.ст.57-63, 65,74 СК України, ст.ст. 182, 203, 215-236, 323, 334, 405, 640, 651, 653, 655, 657-662, 777, 822 ЦК України.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №186304557 від 25.10.2019 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1946077953104) належить, на підставі договору купівлі-продажу, виданого 25.10.2019 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Мушинським О.Ю., р.№2706. (а.с. 11).
З пояснень приватного нотаріусу Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Мушинського О.Ю. вбачається, що при посвідченні 25.10.2019 року договору купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого ОСОБА_3 купила квартиру АДРЕСА_1 , покупець ОСОБА_3 повідомила, що квартира купується нею за спільні кошти подружжя. Цей факт був зазначений в п.10 Договору. Приватним нотаріусом було роз'яснено ОСОБА_3 , що при придбанні квартири за спільні сумісні кошти подружжя, придбана квартира буде належати подружжю на праві спільної сумісної власності. Роз'яснено зміст, значення, правові наслідки такого правочину. Чоловік ОСОБА_1 дав письмову згоду на придбання дружиною ОСОБА_3 квартири за спільні сумісні кошти подружжя.
За таких обставин суд вважає, що подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 однаково розуміли зміст договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 25.10.2019 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Мушинським О.Ю. Однаково розуміли правовий режим та правові наслідки набуття у спільну сумісну власність квартири АДРЕСА_1 .
Незважаючи на наведене, зі змісту позову та відзиву на позов вбачається, що ОСОБА_3 не визнає придбання спірної квартири успільну сумісну власність подружжя за спільні кошти з ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
В ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі визнання права.
Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. (ст.386 ЦК України).
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності
В ст. 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема, неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
В ч.2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В ст. 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
В ст. 204 ЦК України встановленого презумпці ю правомірності правочину. Так, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідачем та її представником не подано доказів, що форма спірного договору купівлі-продажу ОСОБА_3 нерухомого майна, посвідченого 25.10.2019 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Мушинським О.Ю., не відповідає положенням ст. 205-210 ЦК України.
Відповідачем та її представником не подано доказів про визнання недійсним в цілому чи окремих положень договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 25.10.2019 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Мушинським О.Ю., за змістом якого ОСОБА_3 купила квартиру АДРЕСА_1 за спільні кошти подружжя, а чоловік ОСОБА_1 дав відповідну згоду. Придбана квартира буде являтися предметом спільної сумісної власності подружжя.
За таких обставин вирішуючи спір, суд оцінює зміст договору купівлі-продажу ОСОБА_3 квартири, посвідченого 25.10.2019 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Мушинським О.Ю., з дотриманням презумпції правомірності правочину.
Відповідно до положень ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
В ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до ст. 355 ЦКУкраїни, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. (ст.356 ЦК України).
В ст. 368 ЦК України встановлено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ст.369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Відповдіно до ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Аналогічне положення містить істаття 368 ЦК України.
В с.1 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справа №372/504/17 , Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц. та інших .
Суд встановив, що спірна квартира набута відповідачем за час шлюбу з позивачем.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Відповідно до вимог ст. 12, ст. 89 ЦПК України, Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи на спростування презумпції спільності майна подружжя , зокрема, що грошові кошти в сумі 216000 грн., сплачені за спірну квартиру АДРЕСА_1 , не були спільним майном подружжя - відповідачем не надано жодних доказів.
Долучений до матеріалів справи договір дарування від 12.09.2013 року року, лише вказує, що дарувальники ОСОБА_9 та ОСОБА_7 подарували ОСОБА_3 належні їм 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 , ринкова вартість квартири 123421 грн.
Проте факт дарування частини об'єкта нерухомого майна ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ), внаслідок чого вона набула право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 , а навіть і факт продажу такої квартири за декілька місяців до придбання у шлюбі спірної квартири, факт отримання ОСОБА_3 кредиту на споживчі цілі - не спростовує презумпцію правомірності правочину, а саме договору купівлі-продажу нерухомого майна від купівлі-продажу квартири, посвідченого 25.10.2019 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Мушинським О.Ю., а відповідно не спростовує зазначений у договорі факт придбання ОСОБА_3 у шлюбі з ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 за спільні кошти подружжя у спільну сумісну власність подружжя.
Суду не подано доказів про визнання недійсним п.10 Договору купівлі-продажу спірної квартири АДРЕСА_1 , посвідченого 25.10.2019 року приватним нотаріусом Мушинським О.Ю., та зареєстрованого в державному реєстрі. Відповідач ОСОБА_3 , інтереси якої в судовому засіданні представляв адвокат, не заявляла зустрічного позову про визнання недійсним п.10 Договору купівлі-продажу спірної квартири, посвідченого 25.10.2019 року приватним нотаріусом Мушинським О.Ю.
Виходячи із презумпції правомірності правочинів, враховуючи п.10 Договору купівлі-продажу спірної квартири, суд вважає встановленим, що квартира АДРЕСА_1 - є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , оскільки придбана подружжям в період шлюбу за спільні кошти.
За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 .
Вказане нерухоме майно, що є у спільній сумісній власності подружжя, а саме квартиру АДРЕСА_1 , поділити між співвласниками ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , вважаючи, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, за відсутності іншої домовленості між ними. Визнати, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 належить кожному по Ѕ частині спірної квартири. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
За таких обставин позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.
Правові позиці Верховного Суду України у постанові від 07.09.2016 року у справі №6-801цс16, правові позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.08.2020 року у справі №910/13737/19, правові позиції Верховного Суду у постанові від 27.12.2019 року у справі №297/2837/17 та інші, на які посилався відповідач у відзиві на позов та її представник в судовому засіданні, - викладені у справах з іншими фактичними обставинами.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати на судовий збір в розмірі 1080,00 грн.
Керуючись статтями 1-18, 30, 76-83, 89, 141, 258, 263-265, 267, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Мушинського О.Ю. та Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Акордбанк», про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна, що є у спільній сумісній власності, - задовольнити.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 .
Поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнавши, що в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_1 належить Ѕ частина квартири, а також ОСОБА_3 належіть Ѕ частина квартири.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на судовий збір в розмірі 1080 (одна тисяча вісімдесят) грн. 00 коп.
Інформація про сторони:
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Кременчук, громадянин України, паспорт НОМЕР_1 , виданий 03.06.2008 року Крюківським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Кременчук, громадянка України, паспорт НОМЕР_3 , виданий 29.10.2013 року Автозаводським РВ у м. Кременчуці УДМС України в Полтавській області, РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .
Рішення можу бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складення його повного тексту.
Повний текст рішення складений 09.08.2021 року.
Суддя Крюківського районного суду
м. Кременчука Полтавської області Мурашова Н.В.