Провадження № 2/537/529/2021
Справа № 524/9404/19
29.07.2021 року м. Кременчук
Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:
головуючого судді - Мурашової Н.В.,
за участю секретаря - Должаніци В.С.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника третьої особи Автозаводського районного суду м. Кременчука - Гончаренка Д.В.,
представника третьої особи Глобинського ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Суми) Шкірко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м. Кременчук Полтавської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом, з внесеними змінами, ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області, Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Суми), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
Короткий зміст позовних вимог з внесеними змінами та рух справи.
24.12.2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області про визнання протиправними дій цього суду, відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 987340,00 грн. та моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27.09.1991 року у справі №2-1368/1991 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх доходів (заробітку) платника аліментів, але не менше 20 крб. щомісячно, починаючи з 14.08.1991 року і до досягнення дитиною повноліття, а також на утримання дружини по 30 крб. щомісячно, починаючи з 14.08.1991 року і до досягнення дитиною ОСОБА_4 трьох років. На виконання вказаного рішення суду, у жовтні 1991 року Автозаводським районним судом м. Кременчука було видано виконавчі листи, які подано на виконання до ВДВС Глобинського районного управління юстиції. Незважаючи на те, рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 - не було виконано в повному обсязі, проте постановою заступника начальника ВДВС Глобинського РУЮ у Полтавській області від 30.09.2009 року виконавче провадження №15035643 щодо стягнення коштів на утримання дитини було закінчено на підставі ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на 30.09.2009 року) з підстав закінчення строку стягнення (тобто досягнення дитиною повноліття). 30.10.2012 року ОСОБА_1 звернулася до Автозаводського районного суду м. Кременчука із заявою про видачу виконавчого листа або його дублікату на виконання судового рішення про стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 . Проте Автозаводським районним судом м. Кременчука не була розглянута заява ОСОБА_1 від 30.10.2012 року про видачу дублікату виконавчого листа, судові засідання не призначалися. При проведенні службового розслідування було встановлено, що заява ОСОБА_1 від 30.10.2012 року про видачу дублікату виконавчого листа була зареєстрована як заява про видачу процесуального документа, на виконання якої їй було видано ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12.09.2012 року у справі 1601/11074/2012, якою відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_3 про видачу дублікату виконавчого листа з підстав, що він не є стягувачем. Такі дії Автозаводського районного суду м. Кременчука є протиправними, унеможливили примусове виконання рішення цього суду від 27.09.1991 року у справі №2-1368/1991 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Такими діями Автозаводського районного суду м. Кременчука ОСОБА_1 було заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 987340,00 грн., з яких 14399,57 грн. - заборгованість по сплаті аліментів за виконавчим листом №2-1368/1991, 972940,43 грн. - пеня за прострочення сплати аліментів, а також заподіяно моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн. Шкода завдана фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової особою органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст.1174, ст.23, ст.1173, ст.1176 ЦК України, ст.55, ст. 56 Конституції України. За таких обставин ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Автозаводського районного суду м. Кременчука за захистом своїх прав, визнання дій суду протиправними, стягнення спричиненої внаслідок таких дій матеріальної та моральної шкоди.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 03.01.2020 року справу за позовом ОСОБА_1 передано за підсудністю до Кременчуцького районного суду Полтавської області.
Ухвалою судді Кременчуцького районного суду Полтавської області Клименко С.М. від 28.01.2020 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Автозаводського районного суду м. Кременчука про визнання дій суду протиправними, відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 21.02.2020 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Автозаводського районного суду м. Кременчука про визнання дій суду протиправними, відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Справу призначено до розгляду по суті.
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04.06.2020 року відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача Автозаводського районного суду м. Кременчука про закриття провадження у справі.
12.06.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотанням про заміну первісного відповідача Автозаводський районний суд м. Кременчука на належного Державу Україна в особі Державної казначейської служби України.
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 12.06.2020 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 , замінено відповідача Автозаводський районний суд м. Кременчука на належного відповідача Державну казначейську службу України.
17.06.2020 року ОСОБА_1 подала змінений позов до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, за участі третьої особи Автозаводського районного суду м. Кременчука про визнання дій цього ж суду протиправними, відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 987340,00 грн. та моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн. з підстав, наведених у первісному позові.
Ухвалою судді Кременчуцького районного суду Полтавської області Клименко С.М. від 04.01.2021 року задоволено заяву судді Клименко С.М. про самовідвід від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 з внесеними змінами.
Ухвалою судді Кременчуцького районного суду Полтавської області Даніліної Ж.О. від 11.01.2021 року задоволено заяву судді Даніліної Ж.О. про самовідвід від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 з внесеними змінами.
Ухвалою судді Кременчуцького районного суду Полтавської області Колотієвського О.О. від 25.01.2021 року задоволено заяву судді Колотієвського О.О. про самовідвід від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 з внесеними змінами.
Розпорядженням голови Кременчуцького районного суду м. Кременчука Клименко С.М. від 25.01.2021 року справу за позовом ОСОБА_1 передано до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області.
26.01.2021 року до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області на підставі розпорядження голови Кременчуцького районного суду Полтавської області надійшла справа за позовом, з внесеними змінами, ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, за участі третьої особи Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області, про визнання дій протиправними відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 987340,00 грн. та моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2020 року позовна заява передана до провадження судді Мурашової Н.В.
Ухвалою судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області Мурашової Н.В. від 26.01.2021 року прийнято до провадження цивільну справу за позовом, з внесеними змінами Павлик Н.Г. до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, за участі третьої особи Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області, про визнання дій суду протиправними та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, призначено підготовче засідання на 23 лютого 2021 року о 09 год. 00 хв.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полатвської області від 18.03.2021 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 , з внесеними змінами, про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Глобинського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Суми). Задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 та представника третьої особи Автозаводського районного суду м. Кременчука Гончаренка Д.В. про долучення до матеріалів справи доказів. Відмовлено в задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про зобов'язання представника відповідача Держави Україна в особі Державної казначейської служби України ознайомитися з матеріалами справи. Відмовлено в задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про надання дозволу на проведення обшуку в приміщенні Глобинського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Суми).
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 26.04.2021 року закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті справу за позовом, з внесеними змінами, ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області, Глобинського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Суми), про визнання дій суду протиправними та відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
23.07.2021 року ОСОБА_1 подала письмову заяву про відмову від представника - адвоката Сінельникова Д.О.
В судовому засіданні 29.07.2021 року суд ухвалив прийняти відмову позивача ОСОБА_1 від представника ОСОБА_5 . Суд роз'яснив позивачу ОСОБА_1 її право представляти свої інтереси в судовому засіданні при розгляді справи по суті самостійно або за участі представника. ОСОБА_1 висловила бажання самостійно представляти свої інтереси під час розгляду її позову по суті. За таких обставин, за згодою позивача, суд провів розгляд справи по суті.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 29.07.2021 року закрито провадження у справі за позовом з внесеними змінами Павлик Н.Г. до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області, Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Суми), в частині позовних вимог про визнання дій суду протиправними.
Позиція учасників справи в судовому засіданні.
Позивач ОСОБА_1 підтримала позов з внесеними змінами, просила його задовольнити з наведених в ньому підстав.
Представник відповідача Держави Україна в особі Державної казначейської служби України Овчаренко Ю. не з'явилася в судове засідання, хоча повідомлялася про місце і час розгляду справи належним чином. Подала письмову заяву, в якій просила провести розгляд справи без її участі. Подала відзив на позов, в якому вказувала на безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 . В обґрунтування відзиву зазначено, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася до Автозаводського районного суду м. Кременчука зі скаргами щодо не проведення розгляду її заяви про видачу виконавчого листа чи його дублікату від 30.10.2012 року, подавала нові заяви про видачу дублікату виконавчого листа у справі №2-1368/1991 про стягнення з батька ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання дитини, зверталася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів, які були розглянуті суддями Автозаводського районного суду м. Кременчука, переглядалися в апеляційній та касаційній інстанціях. Представник відповідача вказувала на неможливість оскарження поза порядком, передбаченим процесуальним законом, рішення, дії та бездіяльності суду. За таких обставин, представник відповідача Держави України в особі Державної казначейської служби України, вказувала на відсутність підстав визнати дії суду протиправними, відсутність підстав вважати, що судом була спричинена шкода позивачу ОСОБА_1 . Тому представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Автозаводського районного суду м. Кременчука, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Представник третьої особи Автозводського районного суду м. Кременчука Гончаренко Д.В. просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 з внесеними змінами, з підстав наведених у поданих ним процесуальних документах. В обґрунтування зазначив, що 30.10.2012 року ОСОБА_1 зверталася до Автозаводського районного суду м. Кременчука із заявою про видачу виконавчого листа, в якій просила "видати виконавчий лист або його дублікат у справі №2-1368/1991 від 27.03.1991 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на підставі рішення (постанови) суду. Виконавчий лист повернуто у зв'язку зі закінченням стягнення". Подана ОСОБА_1 заява від 30.10.2012 року не відповідала положенням ст.370 ЦПК України (в редакції чинній на 30.10.2012 року) про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу, а саме в змісті заяви були відсутні посилання на втрату оригіналу виконавчого листа, не було додано квитанцію про оплату судового збору. За таких обставин заява ОСОБА_1 від 30.10.2012 року була зареєстрована працівником суду за вх.№29592/12 як заява про видачу судового документу. На виконання вказаної заяви, 06.12.2012 року ОСОБА_1 було вручено копію ухвали судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Предоляк О.С. від 12.09.2012 року у справі №1601/11074/2012 про відмову ОСОБА_4 у видачі дубліката виконавчого листа. При цьому в 2012 році ОСОБА_1 не висловила жодних зауважень з приводу неправильності реєстрації її заяви чи не проведення судових засідань. Починаючи з 2015 року ОСОБА_1 неодноразово зверталася до суду зі скаргами щодо не проведення розгляду її заяви про видачу виконавчого листа чи його дублікату від 30.10.2012 року, подавала нові заяви про видачу дублікату виконавчого листа у справі №2-1368/1991, зверталася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів, які були розглянуті суддями Автозаводського районного суду м. Кременчука. Представник третьої особди ОСОБА_6 вказував на неможливість оскарження поза порядком, передбаченим процесуальним законом, рішення, дії та бездіяльність суду, визначивши, що оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді). Усі процесуальні порушення, допущені судами після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені. За таких обставин, представник третьої особи Автозаводського районного суду м. Кременчука Гончаренко Д.В. вказував на відсутність підстав визнати дії суду протиправними, відповідно діями суду не була спричинена шкода позивачу. Тому просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Автозаводського районного суду м. Кременчука, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, Глобинського ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Суми) Шкірко Н.В. просила відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправними дій суду, стягнення матеріальної та моральної шкоди, у зв'язку з їх безпідставністю.
Обставини справи, встановлені судом.
Заслухавши учасників справи, дослідивши подані докази, суд встановив наступне.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27.09.1991 року у справі №2-1368/1991 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно в розмірі ј частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 20 крб., починаючи з 14.08.1991 року і до повноліття дитини. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь дружини ОСОБА_1 на її утримання в розмірі 30 крб. щомісячно, починаючи з 14.08.1991 року і до досягнення дитиною ОСОБА_4 трирічного віку. (т.1 а.с 247-248).
Таким чином період стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виконання рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27.09.1991 року у справі №2-1368/1991 - розпочався 14.08.1991 року, закінчився 17.08.2008 року.
В жовтні 1991 року на виконання вказаного рішення суду Автозаводським районним судом м. Кременчука було видано два виконавчі листи №2-1368/1991, які направлені до ВДВС Глобинського РУЮ ГУЮ у Полтавській області для виконання. (т.1 а.с.240).
Згідно відомостей відділу Державної виконавчої служби Глобинського районного управління юстиції головного територіального управління юстиції у Полтавській області виконавчі провадження за вказаними виконавчими листами були відкриті 11 жовтня 1991 року. (т.1 а.с. 218).
Відповідно до довідки №2308/02-32/5 від 27.03.2013 року на виконанні ВДВС Глобинського РУЮ ГУЮ у Полтавській області перебував виконавчий лист №2-1368/1991, виданий Автозаводським районним судом м. Кременчука. Постановою заступника начальника ВДВС Глобинського РУЮ у Полтавській області від 30 вересня 2009 року виконавче провадження №15035643 щодо стягнення коштів на утримання дитини ОСОБА_3 було закінчено на підставі ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 30.09.2009 року) у зв'язку із закінченням строку стягнення. Матеріали передано на зберігання до архіву. У зв'язку із закінченням строку зберігання зазначеного виконавчого провадження, воно було знищено 20.02.2013 року. (т.1 а.с. 217-220, 240, 244).
Згідно з довідкою ВДВС Глобинського РУЮ ГУЮ у Полтавській області від 19.01.2012 року №276/08-32/6, заборгованість боржника ОСОБА_2 перед стягувачем ОСОБА_1 за рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27.09.1991 року №2-1368/1991 про стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 станом на 30.09.2009 року за період з квітня 2001 року по вересень 2009 року становить 14399,57 грн. (т.1 а.с. 7-8).
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12.09.2012 року у справі №2-1368/1991 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_4 про видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, оскільки він не був стягувачем у вказаній справі. (т.1 а.с.83, 246).
Після закінчення строку стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 подала до Автозаводського районного суду м. Кременчука заяву «про видачу виконавчого листа», в якій просила видати виконавчий лист або його дублікат №2-1368 від 27.03.1991 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, на підставі рішення (постанови) суду. Вик. лист повернуто у зв'язку із закінченням стягнення. Відмітка суду про реєстрацію заяви за №29592/12 вх. від 30.10.12. «Ухвалу отримала 06.12.12.» (т.1 а.с.9, 84).
Наказом в.о. керівника апарату Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20.08.2018 року №01-08.44. наказано провести службове розслідування за заявами ОСОБА_1 від 14.08.2018 року №ЕП-3820/18-вх, за фактом реєстрації заяви ОСОБА_1 від 30.12.2012 року вх..№29592/12 як запиту на видачу судового документа. (т.1 а.с.87).
Акт про проведення службового розслідування за фактом реєстрації заяви ОСОБА_1 від 30.12.2012 року за вх. №29592/12 як запиту на видачу судового документу від 20.09.2018 року №9. В ході перевірки встановлено, що 30.10.2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу виконавчого листа №2-1368/1991. Згідно даних автоматизованої системи документообігу суду, заява ОСОБА_1 від 30.10.2012 року зареєстрована за вх.. №29592/12 від 30.10.2012 року діловодом (на той час оператором комп'ютерного набору) ОСОБА_7 (дошлюбне прізвище ( ОСОБА_8 ), на яку покладено обов'язки щодо приймання та реєстрації вхідної кореспонденції. Згідно реєстраційної картки вхідного документу, вказана заява зареєстрована як запит на видачу судового документу. Досліджено заяву ОСОБА_1 від 30.10.2012 року за вх. №29592/12, що знаходиться в матеріалах цивільної справи №2-1368/1991. Зі змісту вказаної заяви вбачається, що ОСОБА_1 просить видати виконавчий лист або його дублікат№2-11368/1991 від 27.03.1991 на підставі рішення суду про стягнення аліментів; виконавчий лист повернуто у зв'язку із закінченням стягнення. Відсуьні посилання на втрату виконавчого листа. У правому нижньому куті заяви є реєстраційний штамп суду, в якому зазначено дату надходження заяви «30.10.2021» та реєстраційний номер «№29592/12». У лівому верхньому куті міститься реєстраційний резолюція ОСОБА_9 «до виконання» та підпис автора резолюції. Керівником апарату на час надходження вказаної заяви до суду була ОСОБА_10 . Заступником керівника - ОСОБА_11 . Згідно даних автоматизованої системи документообігу суду вказану заяву передано 31.10.2012 року секретарю суду Шкоденко К.О. для виконання за резолюцією, що підтверджено реєстром передачі документів №3-6-31.10.2012/70. На виконання заяви ОСОБА_1 від 30.10.2012 року, останній було вручено копію ухвали Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12.09.2012 року (справа №1601/1107/2012, провадження№6/1601/651/2012, головуючий суддя Предоляк О.С.) про відмову ОСОБА_4 у видачі дубліката виконавчого листа, що підтверджено її підписом про отримання заяви. Матеріали справи не містять письмової відповіді на заяву ОСОБА_12 від 30.10.2012 року. Відповідальною за розподіл цивільних справ у 2012 році була секретар суду Черкащенко А.А. На час проведення службової перевірки ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 звільнені, що унеможливлює отримання від них пояснень. (т.1 а.с.88-91).
ОСОБА_1 , не погодившись з реєстрацією судом її заяви від 30.10.2012 року про видачу дублікату виконавчого листа, в процесуальний спосіб, в межах цієї ж справи фактично оскаржила дії суду шляхом подання повторно 21.10.2015 року заяви про видачу дублікату виконавчого листа у справі №2-1368/1991.
Так, 21.10.2015 року ОСОБА_1 звернулася до Автозаводського районного суду м. Кременчука із заявою, в якій просила «видати дублікат виконавчого листа по ухвалі суду 27.09.1991 (справа №2-1368/1991).» Відмітка суду про реєстрацію заяви за №33296/15 від 03.11.2015. В лютому 2016р. доповнила вимогу проханням поновити строк для пред'явлення дубліката виконавчого листа до виконання. (т.1 а.с.86).
Справа розглядалася судами неодноразово.
Актом від 03.11.2015 року, складеним працівниками Автозаводського районного суду м. Кременчука: діловодом ОСОБА_14 , секретарів суду Чепурною Ю.О. та ОСОБА_15 зафіксовано, що ОСОБА_1 в приміщенні суду шляхом ривку, знищила (з'їла) заяву від 21.10.2015 року за вх. №32081/15. (т.1 а.с.85).
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 25.11.2015 року у справі №2-1368/1991 задоволено заяву ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа. Ухвалено Видати дублікат виконавчого листа №2-1368/1991 про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. (т.1 а.с.241).
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 26.01.2016 року у справі №2-1368/1991 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 . Скасовано ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 25.11.2015 року, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. (т.1 а.с. 243-244).
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 05.04.2016 року у справі №2-1368/1991 задоволено заяву ОСОБА_1 , подану нею в серпні 2015 року, про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку його пред'явлення. Ухвалено видати ОСОБА_1 дублікат виконавчого листа у цивільній справі №2-1368/1991 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та поновити строк пред'явлення виконавчого листа до виконання. (т.1 а.с.233).
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 18.05.2016 року у справі №2-1368/1991 відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_2 . Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 05.04.2016 року у справі №2-1368/1991 - залишено без змін. (т.1 а.с.234-237).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.06.2017 року у справі №2-1368/1991 задоволено касаційну скаргу ОСОБА_2 . Скасовано ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 05.04.2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 18.05.2016 року в частині видачі дублікату виконавчого листа, справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 05.04.2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 18.05.2016 року в частині поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання. (т.1 а.с.238-241).
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 01.10.2018 року у справі №2-1368/1991 (провадження №6/524/3/18) задоволено заяву ОСОБА_1 , подану нею в серпні 2015 року, про видачу дублікату виконавчого листа. Ухвалено видати дублікат виконавчого листа по цивільній справі №2-1368/1991 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всіх видів заробітку, починаючи з 14.08.1991 року і до досягнення дитиною повноліття. (т.1 а.с. 214).
Проте постановою Полтавського апеляційного суду від 14.01.2019 року у справі №2-1368/1991 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 . Скасовано ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 01.10.2018 року у справі №2-1368/1991 (провадження №6/524/3/18). Відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку пред'явлення його до виконання. (т.1 а.с.217-220).
З аналізу прийнятих судових рішень вбачається, що 21.10.2015 року ОСОБА_1 звернулася до Автозаводського районного суду м. Кременчука із заявою про видачу дублікату виконавчого листа у справі №2-1368/1991, чим фактично в процесуальній спосіб в межах цієї справи оскаржено дії суду щодо реєстрації аналогічної заяви ОСОБА_1 від 30.10.2012 року. Справа розглядалася судами неодноразово. Автозаводським районним судом м. Кременчука приймалися ухвали про її задоволення. Проте в касаційній та апеляційній інстанції ухвали Автозаводського районного суду м. Кременчука, якими було задоволено заяву ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для його пред'явлення до виконання - скасовувалися з підстав, що суд першої інстанції не врахував, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27.09.1991 року встановлено строк його виконання до повноліття дитини та не перевірив чи підлягає дане рішення виконанню на час звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа. Виконавчий документ у справі №2-1368/1991 про примусове стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , закінчений провадженням у зв'язку з досягненням повноліття сина сторін - ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто після закінчення передбаченого законом строку для виконання даного виду стягнення. Звертаючись до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа, ОСОБА_1 вказувала, що виконавчий лист повернуто у зв'язку із закінченням стягнення, а не з підстав його втрати. Крім того на час звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа вийшли строки для його пред'явлення до виконання. За таких обставин, при перегляді ухвали суду першої інстанції встановлено, що заява ОСОБА_1 від 21.10.2015 року про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку його пред'явлення для виконання - не підлягає до задоволення. (т.1 а.с.218-219, 241).
Порівнюючи заяви ОСОБА_1 від 30.10.2012 року та від 21.10.2015 року, суд встановив, що їх зміст (вимоги та підстави для задоволення) - є ідентичними. Обидві заяви подані після закінчення строку виконання рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27.09.1991 року у справі №2-1368/1991. В обох заявах ОСОБА_1 відсутні посилання на втрату виконавчого листа, як того вимогає ст.359 ЦПК України (в редакції, чинній на момент набрання законної сили рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 вересня 1991 року) про видачу дублікату виконавчого листа. (т.1 а.с.84, 86).
Відповідно до ст.359 ЦПК України (в редакції, чинній на момент набрання законної сили рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 вересня 1991 року) рішення про стягнення періодичних платежів можуть бути пред'явлені до виконання протягом всього періоду, на який призначені ці платежі.
Стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено, якщо інше не встановлено законодавством.
Згідно п.31 Інструкції про виконавче провадження, затвердженої наказом Міністра юстиції СРСР від 15 листопада 1985 року № 22, (чинної на момент видачі виконавчого листа) за рішеннями про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, і ін.) виконавчі документи зберігають силу на весь час, на який присуджені платежі. У цих випадках строки обчислюються для кожного платежу окремо.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» №1404Л/ІІІ від 02 червня 2016 року.
Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404Л/ІІІ від 02 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № З-рп/2001).
Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404Л/ІІІ від 02 червня 2016 року свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404Л/ІІІ від 02 червня 2016 року. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм закону № 1404Л/ІІІ від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, пред'явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.
Як встановлено судом першої інстанції, виконавчий документ про примусове стягнення з відповідача аліментів закінчений провадженням у зв'язку з досягненням повноліття сина сторін - ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто після закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення.
Відповідно до п. 17.4 розділу XIII перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Виконавчий лист № 2-1368/1991, виданий Автозаводським районним судом м. Кременчука, був пред'явлений до виконання вчасно, тобто протягом періоду, на який присуджені аліменти.
Проте як 21.10.2015 року, так і 30.10.2012 року на час звернення заявника ОСОБА_1 до суду із заявами про видачу дублікату виконавчого листа вийшли строки для його пред'явлення до виконання.
Крім того, звертаючись із заявою від 30.10.2012 року про видачу дублікату виконавчого листа, ОСОБА_1 вказувала, що виконавчий лист повернуто у зв'язку із закінченням стягнення, не посилалася на його втрату.
За таких обставин при розгляді заяви ОСОБА_1 від 21.10.2015 року, яка за змістом та обставинами подання є аналогічною її заяві від 30.10.2012 року, та фактично є оскарженням в процесуальний спосіб в межах справи №2-1368/1991 проведеної судом реєстрації заяви від 30.10.2012 року, - набрало сили судове рішення з висновком про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого документа та поновлення строку пред*явлення його до виконання.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Положеннями статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституціїі законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Конституційний Суд України в пункті 4.2 Рішення від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 роз'яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
Таким чином, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ.
Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені.
Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06).
Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.
Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду.
Велика Палата Верховного Суду висловила свою позицію в подібних правовідносинах, зокрема, відповідні висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 462/32/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 815/110/16, від 27 листопада 2019 року у справі № 1540/4005/18, від 08 жовтня 2020 року у справі № 826/56/18 та інших.
Суд вважає, що в межах справи 2-1368/1991 звернення ОСОБА_1 із заявою від 21.10.2015 року про видачу дублікату виконавчого листа - є фактично оскарженням в процесуальний спосіб позиції Автозаводського районного суду м. Кременчука щодо реєстрації поданої нею ж аналогічної за змістом та обставинами подання заяви від 30.10.2012 року. Разом з тим, оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій, в тому числі реєстрації чергової заяви учасника справи і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Оскільки набрала законної сили постанова Полтавського апеляційного суду від 14.01.2019 року, якою відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 21.10.2015 року про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для його пред'явлення, яка по суті є фактично оскарженням в процесуальний спосіб позиції Автозаводського районного суду м. Кременчука щодо реєстрації поданої нею ж аналогічної за змістом та обставинами подання заяви від 30.10.2012 року, тому суд вважає безпідставними твердження ОСОБА_1 про те, що внаслідок бездіяльності суду, яка проявилася у не проведенні судового розгляду її заяви від 30.10.2012 року було порушено її право отримати від батька дитини аліменти на утримання їх спільної дитини, стягнутих судовим рішенням, чим було спричинено матеріальну шкоду, яка складається із заборгованості по сплаті ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 в розмірі 14399 грн., пені за невиконання ОСОБА_2 зобов'язання по сплаті аліментів за період з квітня 2001 року по вересень 2019 року в розмірі 972940,43 грн., а також моральна шкода в розмірі 50000 грн., яка проявилася у її моральних стражданнях з приводу неможливості отримати аліменти на утримання дитини.
Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 55, 56 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За змістом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст.1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Отже, наявність протиправного діяння особи, причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.
При цьому протиправні діяння, причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв'язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2020 року у справі № 686/25718/19 (провадження № 61-7697св20), від 30 грудня 2020 року у справі № 482/48/19 (провадження № 61-11020св20).
Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого- спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 80 ЦПК України, визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оскільки дії Автозаводського районного суду м. Кременчука по реєстрації заяви ОСОБА_1 від 30.10.2012 року про видачу виконавчого листа були фактично оскаржені нею в процесуальний спосіб шляхом подачі нової аналогічної за змістом заяви від 21.10.2015 року про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для його пред'явлення, враховуючи що обидві заяви були подані після закінчення строку виконання судового рішення, і з їх змісту не вбачалося, що виконавчий лист було втрачено, що стало підставою для відмови в задоволенні такої заяви постановою Полтавського апеляційного суду від 14.01.2019 року. Тому суд вважає безпідставними твердження ОСОБА_1 про протиправність бездіяльності суду, яка проявилася у не проведенні судового розгляду її заяви від 30.10.2012 року.
А також суд вважає відсутнім зв'язок між реєстрацією Автозаводським районним судом м. Кременчука заяви ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого документа, поданої 30.10.2012 року після спливу строку виконання судового рішення, і вказана реєстрація заяви судом була в подальшому нею оскаржена в процесуальний спосіб шляхом подання нової заяви від 21.10.2015 року, за результатом розгляду якої в її задоволенні було відмовлено. Із несплатою платником аліментів ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 , стягнутих судовим рішенням, із встановленою в ст.196 СК України відповідальністю платника аліментів ОСОБА_2 за прострочення їх сплати, яка наступає за наявності вини саме платника аліментів, а не суду який постановив рішення про їх стягнення.
Відсутність протиправності в діяльності Автозаводського районного суду м. Кременчука вказує і на безпідставність вимог ОСОБА_1 про спричинення їй моральної шкоди від реєстрацією Автозаводським районним судом м. Кременчука заяви ОСОБА_1 від 30.10.2012 року про видачу дублікату виконавчого документа.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для стягнення з Держави України в особі Державної казначейської служби на користь ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди.
А тому слід відмовити в задоволенні позову, з внесеними змінами, ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
Відмовити в задоволенні позову, з внесеними змінами, ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області, Глобинського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Суми), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 09.08.2021 року.
Суддя Крюківського районного суду
м. Кременчука Полтавської області Мурашова Н.В.