Єдиний унікальний номер: 379/272/20
Провадження № 2/379/47/21
22 липня 2021 року Таращанський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Зінкіна В.І.,
за участю секретаря судового засідання Мовчан М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Таращі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за уточненим позовом акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник позивача звернувся до суду з даним позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором б/н від 07.05.2008 в розмірі 43 637,57 грн (32 342,89 грн - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 20,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 32 322,89 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 11 294,68 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України), а також понесені позивачем судові витрати. В обґрунтування позову зазначив, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 07.05.2008, згідно якої отримав кредит у розмірі 8 000,00 грн у вигляд встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на сайті Банку www.privatbank.ua, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Банком було виконано свої зобов'язання, а саме на підставі договору було відкрито відповідачу кредитний картковий рахунок, таким чином, надано відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах Договору. Відповідач порушив свої зобов'язання за договором, внаслідок чого з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, має заборгованість у розмірі 43 637,57 грн (32 342,89 грн - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 20,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 32 322,89 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 11 294,68 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України).
У поданому відзиві на позовну заяву, відповідач просить відмовити у позові та стягнути з позивача всі понесені ним судові витрати. Зазначає, що до позовної заяви додані копії незасвідчених в порядку, передбаченому ч.5 ст. 95 ЦПК документів та не зазначено у кого (позивача або відповідача) знаходяться оригінали письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви. Вказані недоліки позовної заяви, виявлені після відкриття провадження у даній справі, тому, вважає, що надані позивачем письмові розрахунки та інші письмові матеріали є неналежними та недопустимими доказами у даній справі. Звертає увагу на тому, що заявлений позов є безпідставним.
Категорично заперечує факт укладення кредитного договору з банком та те, що він ознайомився та погодився з Умовами та Тарифами банку, які начебто були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Стверджує, що він дійсно 07.05.2008 шляхом заповнення анкети-заяви у відділенні ПриватБанку отримав платіжну банківську картку із встановленим кредитним лімітом на платіжку картку у сумі 1 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,9% на місяць на залишок заборгованості, щомісячна комісія 1,0% з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Крім того, звертає увагу суду, на неналежно оформлений розрахунок заборгованості.
Зазначає, що будь-які претензії по даному боргу могли бути пред'явлені йому на протязі 2008-2009 років, а не в 2020 році. Таким чином, враховуючи чинні норми цивільного законодавства України та правову позицію, викладену у постанові ВСУ від 06.11.2013 (справа 6-116-цс13), постанові ВСУ від 03.02.2016 (справа 6-18цс16), постанові ВСУ від 06.04.2016 (справа 6-2520цс15), вважає, що позивач пропустив строки позовної давності щодо стягнення заборгованості за так званим кредитним договором.
У поданій відповіді на відзив представник позивача зазначає, що в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позивальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між банком та позивальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Щодо посилання на невідповідність позовної заяви вимогам оформлення вказує, що вона відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, оскільки ухвалою суду провадження у справі відкрито. Стосовно наданого банком розрахунку заборгованості зауважує, що ні Умови та правила надання банківських послуг, ні розрахунок заборгованості не входить до переліку організаційно-розпорядчих документів, а тому положення ДСТУ 4163-2003 не поширюються на оформлення документів доданих до позовної заяви.
Крім того зазначає, що згідно з умовами договору банком передано відповідачу кредитну картку зі строком дії до 12.2021. Отже, датою 12.2021 (останній день строку дії карти) визначено кінцеву дату для здійснення позичальником останнього щомісячного платежу по погашенню кредиту в розмірі та в строки, встановлені Тарифами при відсутності порушень по сплаті та простроченої заборгованості, а не кінцевий термін спливу виконання своїх грошових зобов'язань за кредитним договором та припинення зобов'язань в цілому. Таким чином, відсутні підстави для припинення щомісячного нарахування процентів на суму простроченої заборгованості по кредиту.
Щодо строку позовної давності, звертає увагу суду, що відповідно до Правил користування карткою, строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяці. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 12.2021 року. Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 20.02.2020 - до спливу строку позовної давності. У зв'язку з цим, обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.
В судовому засіданні представник позивача Гірко С.Л. позов підтримав повністю. Зазначив, що строк позовної давності не сплив, оскільки останній платіж було проведено 30.05.2019, тобто с межах трьох років позовної давності. Сума 32322,89 гривень включає в собі і тіло кредиту і проценти. Процентна ставка змінювалась банком відповідно до Умов та Правил, про що направлялось СМС клієнту.
Представник відповідача - адвокат Якименко О.В. у судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, прохав відмовити в його задоволенні.
Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх поданими доказами, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.
Судом встановлено, що 07.05.2008 позивач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк», з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписав заяву від 07.05.2008 № б/н, згідно з якою отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 1 000,00 грн на картковий рахунок з використання кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільговий період» (а.с. 16 т. 1).
Відповідно до наданого АТ КБ «ПриватБанк» розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача за договором № б/н від 07.05.2008 становить 43 637,57 грн, яка складається із: 32 342,89 грн - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 20,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 32 322,89 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 11 294,68 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку - АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позивальника від 07.05.2008 сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами в розмірі базової процентної ставки - 1,9 % на місяць на залишок заборгованості, щомісячна комісія 1,0%, проте в наданому банком розрахунку процентна ставка зазначена з 07.05.2008 - 22,8%, з 01.01.2013 - 30%, з 01.09.2014 - 34,8%, з 01.04.2015 - 43,2%, з 01.09.2015 - 2,5, з 01.04.2016 - 3,5%, з 01.06.2020 - 3,4% (а.с.10-20 т.2), що свідчить про те, що проценти нараховувались у підвищеному розмірі, що суперечить умовам кредитування.
Разом із тим, банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку).
Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.
У документах, які у своїй сукупності складають укладений між сторонами кредитний договір, всупереч частини першої статті 1056-1 ЦК України, не визначено тип процентної ставки (фіксована або змінювана).
Згідно з частиною третьою статті 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
У частині четвертій указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Зокрема, договором має бути врегульовано періодичність збільшення процентної ставки, умови і порядок такого збільшення, порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу, максимальний розмір збільшення процентної ставки. Повідомлення про збільшення відбувається письмово, не пізніше ніж за 15 днів до дати збільшення.
Як вбачається, позивачем не було дотримано вказаних вимог закону, а тому не можна вважати, що сторонами було узгоджено право банку в односторонньому порядку, на свій розсуд, збільшувати процентну ставку.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається на учасників справи.
Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
Позивачем у цій справі не доведено, що Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у зазначеному в документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що не спростовано позивачем при розгляді справи.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 295/13448/16-ц.
Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Із розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку, наданих позивачем, вбачається, що з 24.06.2008 відповідачу безпідставно нараховувалися проценти за підвищеною процентною ставкою, заборгованість за якими відносилася на тіло кредиту поза межами ліміту, встановленого за кредитними картами відповідача. На тіло кредиту, збільшене за рахунок списання вказаних процентів, в свою чергу нараховувалися відсотки.
Грошові кошти, які були сплачені відповідачем на погашення заборгованості неправомірно відносилися на погашення протиправно збільшених відсотків та тіла кредиту, збільшеного за рахунок списання цих відсотків. Отже, розмір заборгованості, заявлений позивачем, визначений усупереч вимог закону та умов договору. Наявність непогашеної заборгованості не доведена позивачем.
Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом розміру заборгованості, а тому позовні вимоги про стягнення грошових сум згідно з умовами такого договору не можуть бути задоволені.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 № 641/2207/18 (провадження № 61-899св21).
Як вбачається з відомостей АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.133 т.1) згідно кредитного договору № б/н, відповідач отримав картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 . Остання з них мала термін дії до 12.2021. Крім того остання оплата проведена 30.05.2019.
За таких обставин строк позовної давності не можна вважати таким, що сплив.
Проте, з огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» у зв'язку з їх недоведеністю.
Відповідно до частин 1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, то відсутні підстави для стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись статтями 207, 526, 549, 625, 626, 633, 634, 638, 651, 1048, 1049, 1050, 1055, 1056-1 ЦК України, статтями 3, 12, 13, 19, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,
У задоволенні уточненого позову акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити у повному обсязі.
Повне рішення суду складено 30.07.2021.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Сторони справи:
позивач: АТ КБ «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, рах. № НОМЕР_7 , МФО 305299;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий:В. І. Зінкін