КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/1367/21
Провадження № 2/488/1198/21 р.
Іменем України
19.07.2021 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд м. Миколаєва
у складі: головуючого судді Лазаревої Г.М.,
при секретарі судового засідання Криницькій Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитини,
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з нього на її користь додаткові витрати на лікування дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/2 частки понесених витрат, а саме: 3770,20 грн.
В обґрунтування свого позову позивач зазначила, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який 13.03.2009 року було розірвано. Від даного шлюбу вони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
05.04.2021 року дитина потрапила до лікарні з діагнозом: перелом V п'ясної кістки правої кісті зі зміщенням відламків та перебувала з 05.04.2021 року по 15.04.2021 року на стаціонарному лікуванні у Миколаївській дитячій лікарні. 06.04.2021 року було проведено операцію. Витрати позивача на лікування дитини склали 7540,40 грн. Звернувшись до відповідача з проханням надати будь-яку матеріальну допомогу на лікування сина, позивач отримала відмову, тому вимушена звернутися до суду із даним позовом.
Сторони в судове засідання не з'явилися.
Позивач надала заяву, в якій позовні вимоги підтримала, просила розглядати справу без її участі.
Відповідач в своїй заяві позовні вимоги визнав повністю.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства " кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального,
морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частинами першою - третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька способів виконання цього обов'язку, зокрема: утримання неповнолітньої дитини, на що стягуються аліменти у частках від заробітку (доходу) або в твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі, при цьому якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні діти продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними 23 років, за умови, що батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).
Сімейний Кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Вказане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду.
Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (розвиток здібностей), що потребує додаткових матеріальних витрат. Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.
Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Враховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
В даному випадку позивач зазначає про знаходження сина на стаціонарному лікуванні у Миколаївській дитячій лікарні, проведення операції, придбання набору фіксаторів для МОС перелому п'ясної кістки, ліків, а тому такі витрати є додатковими витратами. Вони підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають стягненню.
За такого суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача додаткові витрати, понесені на лікування дитини у розмірі 3770,20 грн, що становить 1/2 частину понесених витрат (загальна сума, підтверджена документально, 7540,40 грн.), оскільки у відповідності до ст. 180 СК України мати та батько зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
З огляду на вищевикладені обставини, надавши аналіз наявним у справі доказам, керуючись нормами діючого сімейного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позову.
У відповідності до ч. 6 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 180-183 СК України суд -
Позов - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3770,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 .
Суддя Г.М. Лазарева