Справа № 638/8329/20
Провадження № 2/638/1875/21
Іменем України
21 липня 2021 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Шишкіна О.В.,
за участю секретаря Котяш Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , а особі представника Лагутіна Івана Володимировича , до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (УКРАЕРОРУХ) про стягнення належних при звільненні виплат та середнього заробітку за час затримки розрахунку
У червні 2020 року ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Лагутіна І.В., звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою, у якій просив стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (УКРАЕРОРУХ) матеріальну допомогу у сумі 317000,00 грн., середній заробіток за час затримки виплати належних сум за кожен день прострочення починаючи з 19.05.2020 р. по день ухвалення рішення по справі, а також 20000,00 грн. в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди, судові витрати, зокрема витрати пов'язані з розглядом справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з 01.11.1995 р. по 18.05.2020 р. працював у Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України, останньою посадою, яку він обіймав була посада техніка електрозв'язку 1 категорії. 18.05.2020 р. наказом від 15.05.2020 р. №113/о Позивача було звільнено з роботи за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію. Позивачу належало виплати в день звільнення з боку відповідача ¬ матеріальну допомогу передбачену п. 6.25.2 Колективного договору між адміністрацією Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та профспілками у сумі 317000,00 грн. із розрахунку: 15 850,00 грн. (посадовий оклад) x 20 (макс. кількість посадових окладів належних для виплати), що підтверджується довідкою від 18.05.2020 р. №22.1-12/115/20. Вказаної виплати відповідач у день звільнення не зробив, у зв'язку з чим у відповідності до вимог ч. 1 ст. 117 КЗпП України відповідач має додатково сплатити середній заробіток за час затримки виплати належних сум.
09.11.2020 на адресу суду надійшов відзив Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву відповідач посилається на те, що за період запровадження на території України карантину фінансово-господарська діяльність відповідача суттєво скоротилась, доходи знизились та призвело підприємство до скрутного фінансового становища; матеріальна допомога, передбачена п. 6.25.2 Колективного договору між адміністрацією Украерорух та профспілками, не відноситься до обов'язкових виплат працівнику при звільнені, що передбачені КЗпП України, та можлива за наявності у відповідача фінансової спроможності виплачувати її; підприємством разом з профспілками у травні 2020 року розроблено зміни до колективного договору, якими збережено норми про виплату матеріальної допомоги при звільненні у зв'язку з виходом на пенсію, але змінено порядок її виплати. Крім того, відповідач у відзиві посилається на висновок Торгово-промислової палати України від 29.07.2020 р., яким підтверджено істотну зміну обставин, що унеможливило виконання умов колективного договору в частині виплати матеріальної допомоги позивачу, а також що Колективний договір з 16.03.2020 діє в редакції змін від 19.05.2020 р., а тому виплата матеріальної допомоги має здійснюватися за договором укладеним між працівником та адміністрацією підприємства.
17.11.2020 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача посилається на те, що робоча група з оперативного реагування на кризові ситуації фінансово-економічного характеру не уповноважена вносити зміни до колективного договору або зупиняти дію його положень, висновок Торгово-промислової палати України від 29.07.2020 р. є неналежним та недопустимим доказом, а висновки, що містяться в ньому зроблені на основі припущень. Представник позивача посилається на відповідь підприємства щодо залишків грошових коштів на рахунках станом на 18.05.2020 р., крім того зазначає, що законодавець не пов'язує застосування санкції передбаченої ч. 1 ст. 117 КЗпП України із «законодавчо встановленими виплатами» та/або «заробітною платою», оскільки у зазначеній нормі йдеться про всі належні працівнику суми незалежно від джерела їх призначення.
28.01.2021 р. на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про приєднання письмових доказів, а також пояснення щодо письмових доказів та уточнюючий розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку станом на 02.02.2021 р.
Позивач до судового засідання не з'явився. Про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник відповідача Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві та запереченнях.
Суд, дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.11.1995 р. по 18.05.2020 р. працював у Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України, що підтверджується записами у трудовій книжці.
18 травня 2020 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію (ч. 1 ст. 38 КЗпП України) згідно наказу від 15.05.2020 р. №113/о.
Відповідно до довідки №22.1-12/115/20 від 18 травня 2020 року, виданої директором Харківського РСП Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, - посадовий оклад, згідно штатного розпису Харківського РСП Украероруху на дату звільнення з посади техніка електрозв'язку 1 категорії 18.05.2020 року ОСОБА_3 (наказ про звільнення від 15.05.2020 р. №113/о) складає: 15 850,00 грн. на місяць. - стаж роботи ОСОБА_3 в Харківському РСП з 01.11.1995 р. по 18.05.2020 складає 24 роки; - згідно п. 6.25.2 Колективного договору розмір матеріальної допомоги складає: 317 000 грн.
Крім того, в зазначеній довідці відповідач посилається на те, що у зв'язку зі складним фінансовим станом підприємства та відсутністю наявних коштів, з урахуванням п. 14.1. Колективного договору, підприємство не має можливості виплатити відповідну матеріальну допомогу.
Таким чином, в день звільнення відповідач не виплатив позивачу матеріальну допомогу передбачену п. 6.25.2 Колективного договору.
Вказані обставини, на підставі ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не підлягають доказуванню, оскільки не заперечуються і визнаються сторонами у справі.
Наказом по Украероруху № 197 від 16 березня 2020 року на підприємстві установлено початок простою з 18 березня по 31 травня 2020 року, який пролонговано на підставі наказу підприємства № 410 від 27 травня 2020 року в період з 01 червня по 15 липня 2020 року.
Крім того, на підставі наказу відповідача № 245 від 10 квітня 2020 року по підприємству в період з 10 липня 2020 року змінено істотні умови праці всім працівникам Украерорух, а саме, встановлено неповний робочий час 0,5 норми тривалості робочого часу, затвердженої на 2020 рік, починаючи з 10 липня 2020 року.
Зі звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І квартал 2020 року вбачається, що сукупний дохід Украероруху склав 299444 гривень. В той же, час за аналогічний період попереднього року сукупний дохід становив - 365401 гривень. Зі звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І півріччя 2020 року вбачається, що сукупний дохід Украероруху склав 881601 гривень. В той же, час за аналогічний період попереднього року сукупний дохід становив - 577954 гривень.
З наданих відповідачем копій листів авіакомпаній МАУ, WINDROSE, Азур Ейр Україна та інших вбачається, що авіакомпанії перед Украерорухом порушують питання щодо погіршення їх матеріального становища внаслідок введення карантину та надання їм відстрочки за надані послуги.
На підставі протоколу робочої групи з оперативного реагування на кризові ситуації фінансово-економічного характеру № 2 від 18 березня 2020 року Украерорух прийнято рішення здійснювати лише обов'язкові виплати, які не пов'язані з перевищенням законодавчо-правових норм (заробітна плата для працівників та обов'язкові податки та збори) до 31 травня 2020 року включно з можливістю продовження вказаних заходів з метою досягнення стабілізації фінансового стану підприємства .
20 травня 2020 року у дію вступила нова редакції п.6.25.2 колективного договору, за змістом якої у випадку звільнення працівника за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію при стажі безперервної роботи на підприємстві, адміністрація гарантує надання матеріальної допомоги у розмірі: 1) до досягнення працівником віку 60 років і 3 місяці: при стажі безперервної роботи на підприємстві повних 15 років - 10 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом; за кожний повний рік роботи понад 15 років - по 1 посадовому окладу з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом за кожний рік. В цілому максимальний розмір матеріальної допомоги не має перевищувати 15 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад. 2) інший вік до досягнення працівником 65 років при стажі роботи на підприємстві повних 15 років - 5 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад.
При цьому зазначено, що виплата матеріальної допомоги буде здійснюватися на основі договору між працівником та адміністрацією, типова форма якого повинна бути погоджена з профспілковою стороною. Відповідно до договору виплата матеріальної допомоги буде надаватися за схемою: 1 посадовий оклад з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад, протягом 10 банківських днів з дати початку дії договору, залишок суми матеріальної допомоги по узгодженому графіку (орієнтовно 1 оклад з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад, раз на 2 місяці, починаючи з 12 місяця з дати підписання договору).
Договір на виплату матеріальної допомоги може бути підписаний до 01 липня 2020 року за умови відсутності судового спору між працівником та підприємством з цього питання.
Для працівників, які досягли пенсійного віку і звільняються з підприємства у зв'язку з виходом на пенсію у 2020 році до 15 червня 2020 року, та таких, хто вже звільнився з підприємства у зв'язку з виходом на пенсію у 2020 році, та при звільненні не отримали матеріальну допомогу, адміністрація підприємства гарантує надання матеріальної допомоги за умови виплати на основі договору між працівником та адміністрацією.
Надаючи правову оцінку наведеним обставинам суд виходить з такого.
Пунктом 6.25.2 Колективного договору між адміністрацією Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та профспілками (в редакції, що діяла станом на 18.05.2020 р.), передбачено, що при звільнення працівника за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію адміністрація гарантує надання матеріальної допомоги у розмірі: - при стажі безперервної роботи на підприємстві повних 5 років ¬ 6 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом; - за кожний повний рік роботи понад 5 років - по 2 посадових оклади з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом за кожен рік.
В цілому, максимальний розмір матеріальної допомоги не має перевищувати 20 посадових окладів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про колективні договори і угоди» яка за змістом дублюється ст. 10 КЗпП України, колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.
Згідно вимог ст. 18 КЗпП України положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.
Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.
Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний був виплатити позивачу у день звільнення, тобто 18.05.2020 р., матеріальну допомогу передбачену п. 6.25.2 Колективного договору у сумі 317 000,00 грн.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо складного фінансового стану підприємства та наявності форс-мажорних обставин через введення на території України карантину, як підстав для відмови у виплаті матеріальної допомоги при звільненні передбаченої п. 6.25.2 Колективного договору.
Речення «адміністрація гарантує надання матеріальної допомоги», що міститься в п. 6.25.2 Колективного договору, свідчить про те, що виплата вказаної допомоги є не альтернативним правом, а виключно обов'язком Украероруху.
Відповідно до п. 14.1. Колективного договору (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) всі виплати, пов'язані із перевищенням законодавчо-правових норм здійснюються за рахунок власних коштів (за їх наявності) у послідовності пріоритетів, визначених Додатком 26 до цього Договору.
Посилання відповідача на скрутний фінансовий стан та відсутність фінансової можливості у контексті п. 14.1. Колективного договору ґрунтується на невірному тлумаченні норм Колективного договору. Суд погоджується з доводами представника позивача, що єдиним критерієм для визначення обов'язку підприємства виплатити матеріальну допомогу згідно п. 14.1. Колективного договору є наявність/відсутність власних коштів підприємства.
Колективним договором прямо передбачено випадки, коли соціальні гарантії за ним залежать від фінансової можливості підприємства, зокрема навчання працівників та профактиву підприємства згідно п. 4.2.8., збільшення посадових окладів згідно п. 5.5., преміювання працівників згідно п. 5.18. та виплата винагороди за підсумками роботи за рік згідно п. 5.19. (примітка до п. 5.19.).
Отже, здійснення виплати матеріальної допомоги передбаченої п. 6.25.2 Колективного договору залежить не фінансового стану відповідача, а від наявності у нього власних грошових коштів, за їх наявності підприємство не має права відмовитися від такої виплати.
Згідно відповіді Украероруху №1-17.4/7029/20 від 22.06.2020 р. на адвокатський запит представника позивача, на рахунках підприємства станом на 18.05.2020 р. (день звільнення позивача) знаходилося 9 573 795,53 грн.; 14 735,39 USD; 6 909 562,63 EUR, (у т.ч. на резервному рахунку обслуговування боргу - 2 508 902,26 EUR); 1 630,83 GBP.
Суд критично оцінює доводи відповідача, що залишки коштів на рахунках підприємства станом на 18.05.2020 р. покривають лише фонд оплати праці працівників підприємства та забезпечення обов'язкових платежів (податків, зборів), оскільки до суду не надано будь-яких належних та достовірних розрахунків з приводу зазначеного.
Як зазначено у відзиві (п. 7, 9) Украерорух не отримує жодного фінансування з державного бюджету, джерело отримання доходу Украерорухом - надходження за надані послуги з аеронавігаційного обслуговування.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що залишки на рахунках підприємства є власними коштами відповідача та могли бути спрямованими на виплату матеріальної допомоги позивачу, що свідчить про відсутність підстав для відмови у виплаті матеріальної допомоги при звільненні.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про колективні договори та угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.
Колективний договір є локальним нормативним актом.
Пунктом 10.1. Колективного договору чинного на підприємстві визначено, що зміни і доповнення до Договору можуть вноситися протягом усього терміну його дії лише за взаємною згодою Сторін у встановленому цим розділом порядку. Внесення змін і доповнень до Договору відбувається шляхом переговорів у зв'язку зі зміною чинного законодавства України, Генеральної чи Галузевої угоди або за ініціативою однієї зі Сторін на засіданні постійно діючої комісії з проведення колективних переговорів та розгляду змін і доповнень до Колективного договору (далі - Комісія), склад якої визначається Сторонами та затверджується наказом директора Підприємства.
Оцінюючи протокол робочої групи з оперативного реагування на кризові ситуації фінансово-економічного характеру № 2 від 18 березня 2020 року Украерорух, згідно якого робочою групою прийнято рішення здійснювати лише обов'язкові виплати, які не пов'язані з перевищенням законодавчо-правових норм, суд відзначає, що робоча група не наділена повноваженнями приймати рішення щодо внесення змін чи доповнень до колективного договору, призупиняти дію його окремих положень. Зміни до колективного договору можуть вноситися лише в порядку визначеному ст. 14 Закону України «Про колективні договори і угоди» та п. 10.1. Колективного договору чинного на підприємстві.
Посилання відповідача на Висновок Торгово-промислової палати України від 29 липня 2020 року, в якості обґрунтування фінансової неспроможності підприємства та наявності факту істотної зміни обставин, які зумовлюють неможливість виконувати умови колективного договору в частині виплати матеріальної допомоги, суд не приймає.
У наданому до суду Висновку Торгово-промислової палати України від 29 липня 2020 року вказано, що він не є висновком судової експертизи відповідно Закону України «Про судову експертизу», а лише являє собою думку авторитетних та незалежних фахівців з певного питання, поставленого ТПП України.
Проте відповідачем до суду не надано ані запиту Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, ані документів, на підставі яких висновок надавався. Враховуючи що у висновку зазначено про те, що відповідальність за надану інформацію та документи несе Заявник, суд оцінюючи висновок має оцінювати такі інформацію та документи з точки зору їх належності та допустимості, а позивач має право ставити їх під сумнів з точки зору їх достовірності.
До висновку також не надано документів, які б підтверджували статус його авторів, зокрема щодо їх авторитетності та фаховості з порушених питань.
Слушними також є зауваження представника позивача, що з переліку наданих для експертизи документів вбачається, що для експертизи підприємством не надано жодного документу, який би об'єктивно характеризував фінансовий стан підприємства (баланси, звіти про фінансові результати, звіти про власний капітал тощо), а в розділі «Фінансова ситуація Украероруху» відсутній аналіз фінансових показників діяльності підприємства, аналіз доходів та витрат позбавлений будь-якої конкретики, не співставлено показників активів та пасивів підприємства. Те ж стосується і твердження висланого у висновку, що необхідність здійснення виплати згаданих 450 млн.грн. може настати одномоментно (матеріальна допомога працівникам при звільненні за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію), що буде мати наслідком банкрутство підприємства.
Тобто твердження викладені у Висновку Торгово-промислової палати України від 29 липня 2020 року щодо фінансового стану підприємства є припущеннями, які не ґрунтуються на реальних показниках фінансової діяльності відповідача.
Суд також критично оцінює висновок, що у зв'язку із внесеними змінами та доповненнями до КД від 19.05.2020, зареєстровані 28.05.2020, щодо яких сторонами було досягнуто згоди, та у зв'язку з настанням істотної зміни обставин з 16.03.2020, Адміністрація Украероруху зі свого боку має виконувати свої зобов'язання щодо умов та порядку виплат, що перевищують законодавчо визначені гарантії, працівникам підприємства, у відповідності до зазначених змін та доповнень до КД, з моменту настання істотної зміни обставин.
Зворотна дія нормативних актів, в тому числі локальних нормативних актів, допускається у виключних випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В даному випадку, поширення нової редакції Колективного договору, яка за прямою вказівкою у тексті документу та протоколі засідання постійної комісії з проведення колективних переговорів та розгляду змін і доповнень до Колективного договору №2 від 19.05.2020 р., вступає в дію з 20.05.2020 р. на правовідносини, які виникли раніше не має правових та фактичних передумов. Сторонами колективних переговорів прийнято рішення про дату вступу у дію змін до Колективного договору - з 20.05.2020 р. Матеріали справи не містять узгодження сторонами іншої дати вступу у дію таких змін, а також відомостей щодо такі зміни погоджені сторонами раніше аніж 19.05.2020 р.
Висновок Торгово-промислової палати України від 29 липня 2020 року також не може засвідчувати настання форс-мажорної обставини для відповідача з огляду на приписи ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати України», оскільки такі обставини підтверджуються сертифікатом торгово-промислової палати.
Відповідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певним засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, суд не має підстав враховувати Висновок Торгово-промислової палати України від 29 липня 2020 року як належний та допустимий доказ у справі.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про задоволення позову про стягнення з відповідача матеріальної допомоги передбаченої п. 6.25.2 Колективного договору між адміністрацією Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та профспілками у сумі 317000,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Конституційний Суд України в Рішенні від 22.02.2012 р. № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодекс, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 по справі №910/4518/16 вказала, що за змістом норм статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку.
Враховуючи, що станом на момент ухвалення рішення відповідач не здійснив розрахунок з позивачем, стягненню з відповідача підлягає середній заробіток за період з 19 травня 2020 р. по день ухвалення судового рішення - 17 лютого 2021 р.
Відповідно до абз. 3, 4 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №100 від 08.02.1995 р. у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Відповідно до п. 8. зазначеного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до довідки №22.1-12/176/20 від 19 червня 2020 року, виданої директором Харківського РСП Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, виплати ОСОБА_1 , які враховується при розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку, складають: Посадовий оклад - 8313,60 грн., Доплата за вислугу років - 4156,80 грн., Індексація - 34,18 грн. Всього: 12 504,58 грн. за 88, 25 год. за 11 робочих днів.
Судом перевірено розрахунки надані позивачем. Такі розрахунки є арифметично вірними. Конррозрахунок відповідачем не надавався. Отже, середній заробіток позивача за кожен робочий день складає 1 136,78 грн./роб.день
Станом на момент розгляду справи відповідачем матеріальна допомога не виплачена в тому числі частково, що не заперечується представником відповідача.
У розрахунковому періоді з 19.05.2020 року по 17.02.2021 року визначено 190 робочих днів. Тобто сума середнього заробітку, що підлягає стягненню з відповідача складає 215 988,20 грн.
Крім того, суд ухвалюючи рішення про стягнення середнього заробітку виходить з того, що така сума є співмірною з сумою невиплаченої матеріальної допомоги 317 000,00 грн. та строком затримки розрахунку - понад вісім місяців.
Суд також враховує, що позивач не зволікав з поданням позову, а звернувся до суду з позовом в розумний строк - протягом місяця після звільнення, поряд з цим відповідачем станом на момент ухвалення рішення так і не поновлено порушене право позивача, з моменту звільнення відповідач не провів навіть часткового розрахунку з позивачем. Відповідач позов не визнав. Відповідачем не надано доказів вжиття заходів спрямованих на досягнення компромісу з позивачем в спірній ситуації.
З урахуванням викладеного, стягнення середнього заробітку у зазначеній сумі, як спеціального виду відповідальності роботодавця, є належним та співмірним заходом спрямованим на захист прав позивача.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на те що виплати, передбачені Колективним договором не входять до структури заробітної плати, а відповідно на них не поширюються вимоги ст. 117 КЗпП України. Такі доводи не мають правового обґрунтування, оскільки ані в ч. 1 ст. 117 КЗпП України, ані в рішенні Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22.02.2012 р. не йде мова про затримку виплати заробітної плати.
Частина 1 статті 117 КЗпП України передбачає відповідальність за невиплату з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум. Так само в ст. 116 КЗпП України мова йде про виплату «всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації».
Як встановлено судом матеріальна допомога мала бути виплачена позивачу у день його звільнення. Колективний договір в редакції чинній станом на 18.05.2020 р. не передбачає іншого порядку та строків розрахунку, аніж передбачених у ст. 116 КЗпП України. Відповідачем не надано доказів того, що невиплата матеріальної допомоги мала місце не з вини роботодавця.
Із наявних в матеріалах справи балансів відповідача станом на 31.03.2020 р. (5 568 777 000 грн., власний капітал 5 047 735 000 грн., гроші та їх еквіваленти 305 118 000 грн.), станом на 30.06.2020 р. (4 974 922 000 грн., власний капітал 4 464 584 000 грн., гроші та їх еквіваленти 117 494 000 грн.) станом на 30.09.2020 р. (5 137 773 000 грн., власний капітал 4 303 056 000 грн., гроші та їх еквіваленти 197 241 000 грн.), а також відповідних звітів про власний капітал підприємства, вбачається, що співвідношення активів та пасивів підприємства не дає підстав стверджувати про неможливість виконання зобов'язань перед позивачем.
Посилання відповідача на обставини непереборної сили не береться судом до уваги, оскільки такі обставини не підтверджено сертифікатом торгово-промислової палати, а зі змісту фінансових документів відповідача вбачається лише погіршення фінансового стану підприємства порівняно з іншими звітними періодами, а не неможливість виконання зобов'язань. При цьому, відповідно до наданих відповідачем звітів про фінансові результати за 1, 2, 3 квартали 2020 р., вбачається що за аналогічні періоди минулого 2019 року, підприємство також наявний збиток, отже твердження відповідача про виключні обставини, які не дозволили виконати зобов'язання перед позивачем, спростовуються письмовими доказами.
Належних та допустимих розрахунків, які б свідчили про неможливість хоча б часткового розрахунку з позивачем не надано. Протягом розгляду справи підприємство здійснює господарську діяльність в звичайному режимі про що свідчать публічні закупівлі ініційовані відповідачем, з 15 червня 2020 р. Україна відновила міжнародне авіасполучення. Вказане свідчить про те, що відповідач мав можливість щонайменше частково виконати свої зобов'язання перед позивачем та погашати існуючу заборгованість протягом розгляду справи.
Стаття 237-1 КЗпП України передбачає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», від 25.05.2001 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
В п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі відповідними змінами) роз'яснено, що відповідно до ст. 2371 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
В обґрунтування спричиненої моральної шкоди позивач посилається на те, що у результаті порушення майнових прав Позивача йому було спричинено окрім майнового дисбалансу ще й негативне моральне пригнічення, яке перебуває у прямій залежності від вчинку Відповідача, невиплачена матеріальна допомога мала бути спрямована на придбання або зведення будинку, відмова відповідача виплатити належні позивачу кошти потягла зневіру в суспільних цінностях, доброчесності його роботодавця та спричинило депресивний стан у позивача та погіршило його здоров'я.
Суд погоджується з твердженням позивача, що невиплата усіх сум, які належали позивачу при звільненні, призвела до необхідності докладання позивачем додаткових зусиль для організації свого життя. Тобто таке порушення його трудових прав є підставою для стягнення з відповідача коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди.
За таких обставин, з урахуванням обставин справи, засад розумності та справедливості вважає задовольнити позовні вимоги в цій частині частково, а саме стягнути у рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 гривень.
Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 840,80 грн. (сплачений за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку) та 210,20 грн. (сплачений за позовну вимогу про стягнення відшкодування моральної шкоди пропорційно до розміру задоволених позовних вимог).
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору в частині вимог про стягнення матеріальної допомоги, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 3 170,00 грн.
Крім того, за позовною вимогою про стягнення середнього заробітку позивачем сплачено 840,80 грн., з урахуванням суми стягнення 215 988,20 грн. сплаті підлягало 2 159,88 грн. Отже, з відповідача додатково підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 1 319,08 грн.
З урахуванням поданої заяви представника позивача в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України суд приходить до висновку про вирішення питання стягнення судових витрат на правничу допомогу в порядку ухвалення додаткового судового рішення.
Керуючись ст. 13, 77-81 , 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (08300, Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт; ЄДРПОУ 19477064) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) матеріальну допомогу у сумі - 317 000,00 грн.
Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (08300, Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт; ЄДРПОУ 19477064) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виплати належних сум за період з 19.05.2020 р. по 17.02.2021 р. в сумі 215 988,20 грн. (двісті п'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім грн. 20 коп.).
Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (08300, Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт; ЄДРПОУ 19477064) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн. (п'ять тисяч грн. 00 коп.).
Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (08300, Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт; ЄДРПОУ 19477064) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1 051,00 грн. (одна тисяча п'ятдесят одна грн. 00 коп.).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути із Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (08300, Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт; ЄДРПОУ 19477064) на користь держави судовий збір в сумі 4 489,08 грн. (чотири тисячі чотириста вісімдесят дев'ять грн. 08 коп.).
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, скорочена назва УКРАЕРОРУХ, ЄДРПОУ 19477064, адреса: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт.
Повний текст рішення складено 02.08.2021 року.
Головуючий суддя: О.В. Шишкін