справа №619/3449/21
провадження №2/619/1245/21
іменем України
26 липня 2021 року
Дергачівський районний суд Харківської області
у складі: головуючого судді Кононихіної Н.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Мєщан І.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Дергачі
цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до Дергачівської міської ради Харківського (Дергачівського) району Харківської області «про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності на житловий будинок з господарчими будовами в порядку спадкування за законом»,
встановив:
До суду із позовом звернулась позивач ОСОБА_1 до Дергачівської міської ради Харківського (Дергачівського) району Харківської області «про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності на житловий будинок з господарчими будовами в порядку спадкування за законом». Із матеріалів позовної заяви вбачається, що з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з 22 грудня 2011 року по 24 липня 2019 року - згідно свідоцтва про шлюб, виданого Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції від 22.12.2011, серії НОМЕР_1 , та Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану від 03.09.2019 за №00023828081.
При реєстрації шлюбу позивач дійсно перейшла на прізвище чоловіка, що підтверджується свідоцтвом про шлюб. Однак, вона працювала адвокатом Харківської колегії адвокатів і тому усі її документи були оформлені на дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 . Однак, у судовому засіданні суддею Апеляційного суду Харківської області було помічено, що у свідоцтві на зайняття адвокатською діяльністю позивача при видачі були допущені дві помилки при написанні її прізвища і свідоцтво негайно необхідно було замінити, з написанням прізвища за транскрипцією. Таким чином, оскільки позивач після укладення шлюбу взяла прізвища чоловіка - ОСОБА_1 , виникли обставини за яких позивач не могла негайно замінити свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю, яке видавалося на її дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 .
Крім цього, їй потрібно було терміново оперуватися, а її чоловік - ОСОБА_2 , який був інвалідом 1 групи, і мав постійний догляд, та потребував щоденного, постійного лікування, був на повному її матеріальному забезпечені - неможливо було на тривалий час, коли позивач-дружина буде на лікуванні, помістити у державну клініку більш ніж чим на 10 діб(за умовою необхідності доглядальника - дружини). Термін перебування у лікарні для чоловіка ОСОБА_2 міг бути продовжуваний за відсутності оглядальника - дружини, яким була позивач. Тому подружжя - порадившись за таких обставин - дійшли до вимушеного рішення - розірвати шлюб, хоча продовжували перебувати у фактичних шлюбних відносинах, проживали однією сім'єю,за однією адресою, та вели спільне сумісне господарство. Шлюб був розірваний 24 липня 2019 року згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану від 03.09.2019 за № 00023828081.
Після розірвання шлюбу взимку подружжя продовжували проживати разом однією сім'єю у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у якому ОСОБА_2 був зареєстрований з 26.07.2012. При цьому подружжя за сумісні кошти капітально реконструювали будинок, позивач отримувала кореспонденцію на дану адресу, провела мережу Інтернет, яким регулярно користувалася та сплачувала, обидва подружжя отримували медичні послуги. Рішенням Київського районного суду Харківської області від 24.10.2018 за позивачем визнано право користування даною житловою площею у частині будинку, як члена родини власника будинку ОСОБА_2 , чоловік позивачки дав нотаріальну згоду на реєстрацію позивачки у будинку, 19.06.2019 за наполегливого прохання чоловіка - позивач зареєструвалася за цією же адресою: АДРЕСА_1 .
Також чоловік позивачки ОСОБА_2 , розуміючи тяжкість свого захворювання, 21.06.2019 подарував позивачу частину будинку по АДРЕСА_1 за договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жовнір В. В., за реєстром № 2540, в будинку вони сумісно проживали і продовжували вести спільне господарство.
Крім того, влітку подружжя проживали у АДРЕСА_2 . Тому у липні 2019 році вони - як завжди - переїхали з чоловіком ОСОБА_2 у їх житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 , вели спільне господарство. Даний житловий будинок належав чоловікові ОСОБА_2 на підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 29.08.2011 і Витягу про державну реєстрацію прав від 01.11.2011 за № 35029836.
При цьому - чоловік позивачки ОСОБА_2 за життя передав їй усі свої документи, такі як свідоцтво про народження; військовий квіток; посвідчення водія; ідентифікаційний номер; медичку картку; документи на будинок у АДРЕСА_2 , технічну документацію на земельну ділянку під цим будинком, разом з цим і повну довіреність на ім'я позивача щодо представництва його інтересів у всіх державних, громадських, господарських та інших органах - на максимально допустимий тривалий строк -10 років.
Ніяких родичів, окрім позивача, які наглядали б за ОСОБА_2 , або проживали разом з ними однією сім'єю у подружжя не було. Фактично позивач матеріально утримувала чоловіка, т.я. працювала адвокатом Харківської обласної колегії адвокатів згідно свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю № 639 від 14.03.1996, чоловік же отримував пенсію у зв'язку з 1-ю групою інвалідності, вони вели сумісне господарство і мали спільний бюджет. Позивач завжди придбала для чоловіка необхідні ліки, їжу з урахуванням його дієти, одяг, взуття, необхідне приладдя для ведення домашнього господарства і поточного ремонту будинку, прала, вбирала будинок, готувала їжу, вела сумісне господарство подружжя.
Матір - ОСОБА_4 пішла з життя раніше -ІНФОРМАЦІЯ_5, а батько - ОСОБА_5 -ІНФОРМАЦІЯ_3 , теж був тяжко хворим і також потребував стороннього догляду, мешкав окремо з жінкою-доглядальницею у м. Змійові. Восени 2020 року він помер, не прийнявши спадок після смерті сина, як підтверджують матеріали інформаційної довідки від приватного нотаріуса Дергачівського районного нотаріального округу Смоляної В. В. від08.06.2021 та Витягу із Спадкового реєстру від 08.06.2021 № 65084852.
На початку 2020 року у позивача різко загострилося хронічне захворювання, позивач опинилася на тривалому стаціонарному лікуванні, через криз їй застосували інтенсивну терапію. Загострення хвороби потягло за собою непланову термінову операцію і тривалу реабілітацію, що підтверджується медичною документацією та виписками з лікарняних.
Водночас чоловік ОСОБА_2 через своїх знайомих домовився пройти курс лікування у лікарні смт Вільшани Дергачівського району Харківської області, оскільки там його влаштовував рівень догляду і термін лікування. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, що підтверджується інформацією приватного нотаріуса Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області. Смоляної В. В. В березні 2020 року знайома ОСОБА_6 зателефонувала позивачу з лікарні смт Вільшани Дергачівського району Харківської області та підтвердила позивачу, що її чоловік - ОСОБА_2 помер, і його поховано, свідоцтво про смерть нікому не видане у зв'язку із відсутністю близьких родичів, до нотаріальної контори ніхто не звернувся з приводу спадкування майна померлого. Позивач же продовжувала хворіти, знаходилася періодично в лікарняних установах.
Після перенесених потрясінь, та через сезонне загострення хронічного захворювання, восени цього ж року позивач знову опинилася на стаціонарному лікуванні. Навесні 2021 року позивачу провели чергову операцію, та після курсу реабілітації вона тільки тоді змогла звернутися до приватного нотаріуса з заявою про успадкування майна після смерті свого чоловіка, однак, отримала відмову в оформленні спадкових прав за відсутністю свідоцтва про реєстрацію шлюбу.
Тому позивач просила суд за таких обставин встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, які проживали разом та були зареєстровані за однією адресою, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок у АДРЕСА_2 , загальною площею 39,46 м.кв.; житлова площа 18, 8 м. кв., в порядку спадкування за законом, після смерті чоловіка - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, сповіщена належним чином про дату, час та місце судового розгляду, просила розглядати справу у її відсутності, суд розглядає справу на тих доказах, які надані до судового засідання та за відсутності позивача.
В судове засідання представник відповідача Дергачівської міської ради Харківського (Дергачівського) району Харківської області не з'явився, сповіщений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, просив розглядати справу за відсутності представника відповідача, суд розглядає справу за відсутності представника відповідача, на тих доказах, які надані до судового засідання, у заочному порядку.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні докази у справі, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних мотивів.
Факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій (ст. 315 ЦПК України).
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1217 ЦК України: спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не заявив про відмову від неї.
Згідно ст. 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
Згідно ст. 1275 ЦК України якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Згідно п. 20. Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 « Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування за законом мають вирішуватись на основі правил глави 86 ЦК України. Спадкування за законом здійснюється почергово. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України.
Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного поживання однією сім'єю; спільний побут, взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України), а для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї.
Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року № 6-97цс11.
Згідно п. 22. Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців,які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину - вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
У судовому засіданні встановлено, що з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з 22 грудня 2011 року по 24 липня 2019 року - згідно свідоцтва про шлюб, виданого Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції від 22.12.2011, серії НОМЕР_1 та Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану від 03.09.2019 за № 00023828081.
При реєстрації шлюбу позивач дійсно перейшла на прізвище чоловіка, що підтверджується вищевказаним свідоцтвом про шлюб. Однак, вона працювала адвокатом Харківської колегії адвокатів, і тому усі її документи були оформлені на дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 . Однак, у судовому засіданні суддею Апеляційного суду Харківської області було помічено, що у свідоцтві на зайняття адвокатською діяльністю позивача при видачі були допущені дві помилки при написанні її прізвища і свідоцтво негайно необхідно було замінити, з написанням прізвища за транскрипцією. Таким чином, оскільки позивач після укладення шлюбу взяла прізвища чоловіка - ОСОБА_1 , виникли обставини за яких позивач не могла негайно замінити свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю, яке видавалося на її дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 .
Крім цього, їй потрібно було терміново оперуватися, а її чоловік - ОСОБА_2 , який був інвалідом 1 групи, і мав постійний сторонній догляд та потребував щоденного, постійного лікування, був на повному її матеріальному забезпечені - неможливо було на тривалий час (коли позивач-дружина буде на лікуванні) помістити у державну клініку більш ніж чим на 10 діб (за умовою необхідності оглядальника - дружини). Термін перебування у лікарні для чоловіка ОСОБА_2 міг бути продовжуваний за відсутності оглядальника - дружини, яким була позивач. Тому подружжя - порадившись за таких обставин - дійшли до вимушеного рішення юридично розірвати шлюб, хоча продовжували перебувати у фактичних шлюбних відносинах, проживали однією сім'єю, за однією адресою, та вели спільне сумісне господарство. Шлюб був розірваний 24 липня 2019 року згідно та Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану від 03.09.2019 за №00023828081.
Після розірвання шлюбу взимку подружжя продовжували проживати разом однією сім'єю у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у якому ОСОБА_2 був зареєстрований з 26.07.2012, що підтверджується матеріалами домової книги. При цьому подружжя за сумісні кошти капітально реконструювали будинок, позивач отримувала кореспонденцію на дану адресу, провела мережу Інтернет, яким регулярно користувалася та сплачувала, обидва подружжя отримували медичні послуги. Рішенням Київського районного суду Харківської області від 24.10.2018 за позивачем визнано право користування даною житловою площею у частині будинку, як члена родини власника будинку ОСОБА_2 , чоловік позивачки дав нотаріальну згоду на реєстрацію позивачки у будинку, 19.06.2019 за наполегливого прохання чоловіка - позивач зареєструвалася за цією же адресою: АДРЕСА_1 .
Також чоловік позивачки ОСОБА_2 , розуміючи тяжкість свого захворювання, 21.06.2019 подарував позивачу частину будинку по АДРЕСА_1 , де вони сумісно проживали і продовжували вести спільне господарство.
Крім того, влітку подружжя постійно проживали у АДРЕСА_2 . Тому у липні 2019 році вони, як завжди, переїхали з чоловіком ОСОБА_2 у їх житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 , вели спільне господарство. Даний житловий будинок належав чоловікові ОСОБА_2 на підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 29.08.2011 і Витягу про державну реєстрацію прав від 01.11.2011 за № 35029836.
При цьому - чоловік позивачки ОСОБА_2 за життя передав їй усі свої документи, такі як свідоцтво про народження; військовий квіток; посвідчення водія; ідентифікаційний номер; медичку картку; документи на будинок у АДРЕСА_2 , технічну документацію на земельну ділянку під цим будинком, разом з цим надав повну довіреність на ім'я позивача щодо представництва його інтересів у всіх державних, громадських, господарських та інших органах - на максимально допустимий тривалий строк -10 років.
Ніяких родичів, окрім позивача, які наглядали б за ОСОБА_2 , або проживали разом з ними однією сім'єю у подружжя не було. Фактично позивач матеріально утримувала чоловіка, т.я. працювала адвокатом Харківської обласної колегії адвокатів згідно свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю № 639 від 14.03.1996, чоловік же отримував пенсію у розмірі 1000 грн. у зв'язку з 1-ю групою інвалідності, що підтверджується довідкою про медичне освідоцтво та трудовою книгою, вони вели сумісне господарство і мали спільний бюджет. Позивач фактично матеріально утримувала свого чоловіка, завжди придбала для чоловіка необхідні ліки, їжу з урахуванням його дієти, одяг, взуття, необхідне приладдя для ведення домашнього господарства і поточного ремонту будинку, прала, вбирала будинок, готувала їжу, вела сумісне господарство подружжя, доглядала двір і земельну ділянку у домобудуванні, що підтвердили свідки у судовому засіданні.
ОСОБА_2 не мав інших родичів, крім дружини-позивача, т.я. його матір - ОСОБА_4 пішла з життя раніше -ІНФОРМАЦІЯ_5, а батько - ОСОБА_5 -ІНФОРМАЦІЯ_3 , теж був тяжко хворим і також потребував стороннього догляду, мешкав окремо з жінкою-доглядальницею у м. Змійові. Восени 2020 року він помер, не прийнявши спадок після смерті сина, як підтверджують матеріали інформаційної довідки від приватного нотаріуса Дергачівського районного нотаріального округу Смоляної В. В. від 08.06.2021 та Витягу із Спадкового реєстру від 08.06.2021 №65084852.
За таких обставин на початку 2020 року у позивача різко загострилося хронічне захворювання, позивач опинилася на тривалому стаціонарному лікуванні, через криз їй застосували інтенсивну терапію. Загострення хвороби потягло за собою непланову термінову операцію і тривалу реабілітацію, що підтверджується медичною документацією та виписками з лікарняних.
Водночас чоловік ОСОБА_2 через своїх знайомих домовився пройти курс лікування у лікарні смт Вільшани Дергачівського району Харківської області, оскільки там його влаштовував рівень догляду і термін лікування. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, що підтверджується інформацією приватного нотаріуса Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області. Смоляної В. В. В березні 2020 року знайома ОСОБА_6 зателефонувала позивачу з лікарні смт Вільшани Дергачівського району Харківської області та підтвердила позивачу, що її чоловік - ОСОБА_2 помер, і його поховано, свідоцтво про смерть нікому не видане у зв'язку із відсутністю близьких родичів, до нотаріальної контори ніхто не звернувся з приводу спадкування майна померлого. Позивач же продовжувала хворіти, знаходилася періодично в лікарняних установах. Дані обставини свідки підтвердили у судовому засіданні.
Після перенесених потрясінь, продовжуючи хворіти та через сезонне загострення хронічного захворювання, восени цього ж року позивач знову опинилася на стаціонарному лікуванні. Навесні 2021 року позивачу провели чергову операцію, та після курсу реабілітації вона тільки тоді змогла звернутися до приватного нотаріуса Дергачівського нотаріального округу Харківської області Смоляної В. В. із заявою про успадкування майна після смерті свого чоловіка, однак, отримала відмову в оформленні спадкових прав за відсутністю свідоцтва про реєстрацію шлюбу.
Тому суд за таких обставин встановлює юридичний факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, які проживали разом та були зареєстровані за однією адресою, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Згідно технічного паспорту, виданого КП «Інвенрос» від 06.06.1995 - самовільні будови у садибному житловому будинку відсутні. Згідно Звіту про оцінку майна від 24.06.2021, виданої ТОВ «Консалтинг-Експерт» - вартість спадкового майна, розташованого у АДРЕСА_2 , загальною площею 39,46 м.кв.; житлова площа 18, 8 м. кв. - становить 155000 грн., домобудування складається з житлового будинку А-1, веранди «а», вбиральні В, огорожі № 1-3.
За таких обставин суд визнає за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок у АДРЕСА_2 , загальною площею 39,46 м.кв.; житлова площа 18, 8 м. кв., в порядку спадкування за законом четвертої черги , після смерті чоловіка - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Керуючись статтями 10, 12, 13, 76-78, 259, 280-283 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме проживання однією сім'єю чоловіка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та жінки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 без реєстрації шлюбу.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РОНКПП: НОМЕР_2 , такою, що прийняла спадщину як спадкоємець четвертої черги за законом, який постійно мешкав разом зі спадкодавцем за однією адресою: АДРЕСА_2 . після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РОНКПП: НОМЕР_2 , право власності на житловий будинок у АДРЕСА_2 , який складається з житлового будинку А-1, веранди «а», вбиральні В, огорожі № 1-3, загальною площею 39,46 м.кв.; житлова площа 18, 8 м. кв., в порядку спадкування четвертої черги за законом, після смерті свого чоловіка - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня оголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Н. Ю. Кононихіна