справа №619/1754/21
провадження №2-а/619/209/21
03 серпня 2021 року Дергачівський районний суд Харківської області
в складі: головуючого судді - Остропілець Є.Р.
при секретарі - Суржкової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону, Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Прикордонної служби (в/ч 9951) «Про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності», -
ОСОБА_1 в особі свого представника Демченка К.А. звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №150738 від 24.03.2021 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.
В обґрунтування позову зазначив, що 24 березня 2021 року заступником начальника віпс (тип А) впс «Дергачі» Харківського прикордонного загону капітаном Грінченко А.І. відносно ОСОБА_1 було складено постанову про накладення адміністративного стягнення №150738, якою його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1700,00 грн.
Вказану постанову вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки постанова не містить посилання на докази та не відповідає вимогам законам.
Представник відповідача Відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону та Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Прикордонної служби (в/ч 9951), будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно з ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до ст.229 ч.4 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, заступником начальника віпс (тип А) впс «Дергачі» Харківського прикордонного загону капітаном Грінченко А.І. відносно ОСОБА_1 було складено постанову про накладення адміністративного стягнення №150738, якою його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1700,00 грн.
У вказаній постанові зазначено, що 24.03.2021 о 11 годині 05 хвилин прикордонним нарядом «Перевірка документів» під час прикордонного контролю виявлений ОСОБА_1 , який 23.03.2021 року приблизно о 19.30 год виїхав з окупованої території Донецької області до Російської Федервції через закритий пункт пропуску «Новоазовськ», чим не дотримався вимог ст. 12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» №2268-VІІІ від 18.01.2018, та порушив положення п.п.3,6 Порядку в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2019 №815, своїми діями скоїв адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-2 КпАП України.
Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 204-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова про адміністративне правопорушення не містить посилань на докази, на підставі яких зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.204-2 КУпАП.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з належних від нього причин.
Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем, саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року (справа №338/1/17).
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які достовірні і достатні докази наявності в діях ОСОБА_1 того складу адміністративного правопорушення, який вказано в оскаржуваній постанові.
Суд критично сприймає зазначені в оскаржуваній постанові фактичні дані щодо визнання позивачем вчиненого правопорушення, оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування зазначеної постанови.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що постанова відносно ОСОБА_1 винесена з процесуальними порушеннями, оскільки ОСОБА_1 заперечував вчинення ним адміністративного правопорушення. За таких обставин, розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся з істотними порушеннями ст. ст. 245, 256, 258, 268 КпАП України.
За таких обставин суд виходить з положень ст.77 КАСУ.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, постанова, яка складена відносно позивача, не містить доказів підтвердження вини позивача у вчинені адміністративного правопорушення, тому є необґрунтованою, а лише факт визнання особою вчинення адміністративного правопорушення, як про те вказано в постанові про адміністративне правопорушення, не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень та не звільняє останнього від доведення його правомірності (таку ж позицію висловив Верховний Суд в Постанові від 15 травня 2019 року, справа № 537/2088/17).
Враховуючи викладене, факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення є недоведеним, що в силу принципу презумпції невинуватості трактується на користь позивача.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, істотні порушення з якими складена постанова, а також те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає, що заявлені позовні вимоги про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, за відсутності достатніх даних про вчинення позивачем правопорушення, постанову необхідно скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Що стосується вимог до Відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону, суд виходить з наступного.
При розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених статтею 204-2 КпАП України посадові особи Державної прикордонної служби України діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені Державної прикордонної служби України, що реалізує державну політику із забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.
Отже, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 242-1 КпАП України покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 204-2 КпАП України.
Відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
З цього слідує, що за результатами розгляду справи слід відмовити в позові до неналежного відповідача та прийняти рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 26.12.2019 по справі №724/716/16-а. Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Прикордонної служби (в/ч 9951), суд визнає такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати на оплату судового збору мають бути стягнені у державний бюджет за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 77, 139, 246, 286 КАС України, ст.ст. 7, 247, 251, 280 КпАП України суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Прикордонної служби (в/ч 9951) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Постанову №150738 від 24.03.2021 про накладання адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 1700,00 (одну тисячу сімсот) гривень , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП - скасувати.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КпАП України.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону - відмовити.
Стягнути з Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Прикордонної служби (в/ч 9951) за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом 10 днів з дня його проголошення.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відділ прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону, адреса місцезнаходження: вул. Прикордонна, 4, смт Козача Лопань, Дергачівський район, Харківська область.
Харківський прикордонний загін Східного регіонального управління Прикордонної служби (в/ч 9951), адреса місцезнаходження: вул. Клочківська, буд. 228, м. Харків.
Суддя Є. Р. Остропілець