06 серпня 2021 року
м. Київ
справа № П/320/942/20
адміністративне провадження № К/9901/27371/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу Бородянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2021 року
у справі № П/320/942/20
за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області
до Бородянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням
про застосування заходів реагування,
Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області звернулось до суду з позовом до Бородянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням, в якому просило застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівлі та споруд Бородянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням за адресою: Київська область, Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Ветеранів, буд. 1 шляхом зобов'язання відповідача повністю зупинити експлуатацію вказаного об'єкта до повного усунення порушень, зазначених в акті планової перевірки від 17 грудня 2019 року № 338.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено постанову, якою адміністративний позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Бородянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням про зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівлі та споруд Бородянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням за адресою: Київська область, Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Ветеранів, буд. 1 шляхом зобов'язання відповідача повністю зупинити експлуатацію вказаного об'єкта до повного усунення порушень, зазначених в акті планової перевірки від 17 грудня 2019 року № 338.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідачем подано касаційну скаргу. Підставою для відкриття касаційного провадження скаржник зазначив пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України, в редакції яка діє з 08 лютого 2020 року, підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Верховний Суд наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати норму права, яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновкам Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У касаційній скарзі відповідач вказав про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19 вересня 2019 року у справі №826/19328/16, від 31 жовтня 2018 року у справі №826/14758/17, 26 лютого 2021 року у справі №160/9350/19 та наголосив на необхідності відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 жовтня 2020 року у справі №560/639/19, проте, без конкретизації правових норм.
Також необхідно зазначити, що відповідач у скарзі не визначив, у чому полягає подібність правовідносин у цій справі з правовідносинами у справах, які зазначені в касаційній скарзі та в яких Верховний Суд сформував відповідні правові висновки.
З огляду на викладене, Верховний Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункти 1,3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, суд
Касаційну скаргу Бородянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2021 року у справі П/320/942/20 за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Бородянського психоневрологічного інтернату з геріатричним відділенням про застосування заходів реагування - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується.
Суддя О.В. Калашнікова