06 серпня 2021 року
Київ
справа №440/5106/20
адміністративне провадження №К/9901/26222/21
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М. М., Усенко Є. А.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (далі -ГУ ДПС у Полтавській області) на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2021 року у справі № 440/5106/20 за позовом Фермерського господарства «Агро Плюс 7» (далі-ФГ «Агро Плюс7») до ГУ ДПС у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністартивного суду від 24 березня 2021 року, повністю задоволено позовні вимоги ФГ «Агро Плюс7».
19 липня 2021 року ГУ ДПС у Полтавській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалені у справі № 440/5106/20 судові рішення.
Вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги визначені у статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України).
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України зміст касаційної скарги має містити підставу (підстави), передбачену (передбачені) статтею 328 цього Кодексу, на якій (яких) вона подається.
Абзацом першим частини четвертої статті 328 КАС України визначені підстави касаційного оскарження рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанов суду апеляційної інстанції.
Відповідно до цієї норми підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Законодавець визначив, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 351 КАС України).
Порушення норм процесуального права, які можуть бути підставою для касаційного перегляду справи і мати наслідком скасування судових рішень, визначені частинами другою та третьою статті 353 цього Кодексу.
З огляду на зазначені вимоги процесуальних норм , відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових:
- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду;
- правовідносини є подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 абзацу першого частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги з підстави пункту 3 абзацу першого частини четвертої статті 328 КАС України, зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування мало ставитися перед судами попередніх інстанцій в межах правових підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях (що може бути визнано як порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права) або надали, на думку скаржника, неправильно.
Водночас статтею 328 КАС України встановлений перелік судових рішень у справах, які не підлягають касаційному перегляду, і до яких, серед іншого, віднесені судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) (пункт 2 абзацу першого частини п'ятої статті 328 КАС України).
ГУ ДПС у Полтавській області у касаційній скарзі послався на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 абзацу першого частини четвертої статті 328 КАС України та зазначив, що суди застосували норми права без урахування висновку Верховного Суду України, зробленого у постанові від 20 жовтня 2020 року у справі № 816/4605/15, а також про необхідність відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, на які послався суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні (справи № 440/5106/20, № 806/1086/17, № 822/1676/18, № 821/884/18).
Разом з цим, на думку скаржника, суди не дослідили всі докази у справі, що вказує на порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення,
Проте, скаржником не обґрунтовано подібності правовідносин у справі № 440/5106/20, рішення в якій оскаржуються, та у справах, на рішення в яких він посилається у касаційній скарзі. Посилання на постанови Верховного Суду зроблено без аналізу та врахування обставин справи, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки.
Разом з цим доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права знаходяться у площині підстав, передбачених пунктом 4 абзацу першого частини четвертої статті 328 КАС України, проте у скарзі відсутні посилання на таку підставу.
Зважаючи на зазначене, касаційна скарга залишається без руху із наданням десятиденного строку з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, протягом якого скаржник має право обґрунтувати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга (стаття 169, частина друга статті 332 КАС України).
Ураховуючи викладене та керуючись статтею 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2021 року у справі № 440/5106/20 залишити без руху.
2. Встановити особі, що подала касаційну скаргу, для усунення зазначених недоліків десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали.
3. Роз'яснити, що відповідно до пункту 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, в редакції Закону України від 18 червня 2020 року №731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: підписМ. Б. Гусак
ММ. М. Гімон
підписЄ. А. Усенко