06 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 540/139/21
адміністративне провадження № К/9901/26289/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Бевзенка В. М.,
суддів: Кравчука В. М., Чиркіна С. М.,
перевіривши касаційну скаргу адвокатки Лютікової Олесі Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2021 у справі № 540/139/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У 2021 році ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача, щодо здійснення перерахунку пенсії позивачеві з 01.02.2019, яким період роботи з 01.04.1981 по 31.12.2003, на посаді лікаря-психіатра у Голопристанській районній лікарні, зараховано до стажу роботи для призначення пенсії в одинарному розмірі;
- визнати протиправними та скасувати рішення № 965130144079 від 03.01.2019 та протокол від 03.01.2019 відповідача про перерахунок пенсії з 01.02.2019, яким період роботи з 01.04.1981 по 31.12.2003, на посаді лікаря-психіатра у Голопристанській районній лікарні, позивачеві зараховано до стажу роботи для призначення пенсії в одинарному розмірі;
- зобов'язати відповідача зарахувати стаж роботи позивача на посаді лікаря-психіатра в Голопристанській районній лікарні за період роботи з 01.04.1981 по 31.12.2003 до стажу роботи у подвійному розмірі та здійснити перерахунок пенсії з 01.02.2019 і виплатити заборгованість яка виникла у зв'язку з цим.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 15.03.2021, позов задоволено частково, внаслідок чого:
- визнано протиправними дії відповідача щодо не зарахування стажу роботи позивача на посаді лікаря-психіатра Голопристанської районної лікарні Херсонської області за період роботи з 01.04.1981 по 31.12.2003 до стажу роботи у подвійному розмірі;
- визнано протиправним та скасовано рішення відповідача № 965130144079 від 03.01.2019 про перерахунок пенсії з 01.02.2019, яким період роботи з 01.04.1981 по 31.12.2003, на посаді лікаря-психіатра у Голопристанській районній лікарні, позивачеві зараховано до стажу роботи для призначення пенсії в одинарному розмірі;
- зобов'язано відповідача зарахувати стаж роботи позивача на посаді лікаря-психіатра в Голопристанській районній лікарні Херсонській області за період роботи з 01.04.1981 по 31.12.2003 до стажу роботи у подвійному розмірі, та здійснити перерахунок пенсії з 01.02.2019;
- у решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач оскаржив його у апеляційному порядку.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2021, апеляційну скаргу відповідача, задоволено частково, внаслідок чого:
- рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 скасовано;
- позов залишено без розгляду.
Не погоджуючись із указаною постановою, позивач оскаржив її у касаційному порядку.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
При постановленні оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції вказав, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Суд погоджується з таким висновком П'ятого апеляційного адміністративного суду з огляду на таке.
За правилами ч. 1 ст. 122 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Відповідно до положень частини 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Так, пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
У свою чергу П'ятим апеляційним адміністративним судом установлено, що позивач звернувся до суду із позовом пропустивши шестимісячний строк.
Також судом апеляційної інстанції було враховано висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, та зокрема указано, що:
«для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів». «До того ж Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звертає увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі».
Суд не вбачає підстав для відступу від такого висновку, застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Також у поданій касаційній скарзі, скаржник посилається на постанову Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15.
Суд наведене оцінює критично, насамперед через те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Таким чином, Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 та залишаючи позов без розгляду, правильно застосував положення пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою слід відмовити.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Керуючись пунктом 5 частини 1 статті 333 КАС України, Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвокатки Лютікової Олесі Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2021 у справі № 540/139/21.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач В. М. Бевзенко
Судді В. М. Кравчук
С. М. Чиркін