06 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 2а-6047/12/2670
адміністративне провадження № К/9901/33181/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Пасічник С.С., суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Арсірія Р.О. від 07 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Ісаєнко Ю.А., суддів Губської Л.В., Федотова І.В. від 24 квітня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
У травні 2012 року Дочірня компанія «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна» (правонаступник - Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування»; далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області (правонаступник - Богодухівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області; далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 січня 2012 року №0000011501 та №0000021501.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність висновків перевірки щодо несвоєчасної сплати Товариством узгоджених сум податкових зобов'язань з рентної плати за природний газ та газовий конденсат, що видобуваються в Україні, оскільки наявними доказами повністю підтверджено обставини своєчасної сплати зобов'язань у строки, встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Суди встановили, що 12 серпня 2011 року позивачем були подані до контролюючого органу податкові розрахунки з рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобувається в Україні, за липень 2011 року №№9006581904, 9006581907, 9006581909, в яких розраховані суми податкових зобов'язань за газовий конденсат у розмірі відповідно - 6535256,97 грн, 2831,48 грн, 20874,87 грн., (загальна сума - 6558963.32 грн.); граничний строк сплати - 01 вересня 2011 року.
13 вересня 2011 року Товариством подано податкові розрахунки з рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобувається в Україні, за серпень 2011 року №№9007413750, 9007413749, 9007413747, в яких розраховані суми податкових зобов'язань за природний газ у розмірі відповідно - 7567,98 грн., 1462061,83 грн., 535218,91 грн. (загальна сума 2004848,72 грн.); газовий конденсат у розмірі відповідно - 2677,89 грн., 5874059,24 грн., 19125,54 грн. (загальна сума - 5895862,67 грн.); граничний строк сплати - 30 вересня 2011 року.
Крім того 13 жовтня 2011 року позивачем подано податкові розрахунки з рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобувається в Україні, за вересень 2011 року №№9008477099, 9008477106, 9008490441, в яких Товариство розрахувало суми податкових зобов'язань за природний газ у розмірі відповідно - 493508,18 грн., 7412,46 грн., 1387028,54 грн. (загальна сума - 1887949,18 грн.); газовий конденсат у розмірі відповідно - 17933,85 грн., 12676,07 грн., 5550895,80 грн. (загальна сума - 5 581 505.72 грн.); граничний строк сплати - 30 жовтня 2011 року.
Згідно облікової картки з платежу по рентній платі за газовий конденсат, що видобувається в Україні, станом на 01 вересня 2011 року (на дату граничного терміну сплати податкових зобов'язань за липень 2011 року) за позивачем обліковувалась заборгованість в розмірі 630146,93 грн.; станом на 30 вересня 2011 року (на дату граничного терміну сплати податкових зобов'язань за серпень 2011 року) за позивачем обліковувалась заборгованість в розмірі 7125,60 грн. по рентній платі за газовий конденсат, що видобувається в Україні, та за природний газ у розмірі 2251663,67 грн.; на 30 жовтня 2011 року (станом на дату граничного терміну сплати податкових зобов'язань за вересень 2011 року) за позивачем обліковувалась заборгованість в розмірі 15705505,62 грн. по рентній платі за газовий конденсат, що видобувається в Україні, та за природний газ у розмірі 5626590,73 грн.
Також, як встановлено судами, 07 жовтня 2011 року рішенням ДПА в Харківській області №44/с скасовано власне рішення про розстрочення Товариству грошових зобов'язань від 29 квітня 2011 року №44 на суму 1987007,51 грн., а 12 жовтня 2011 року рішенням ДПС України №24 скасовано своє рішення про розстрочення позивачу грошових зобов'язань від 29 квітня 2011 року №32 на суму 4797320,30 грн.
У грудні 2011 року Інспекцією проведено камеральну перевірку податкової звітності Товариства по рентній платі за газовий конденсат, за результатами якої 14 грудня 2011 року складено акт №550/82/15-30019775, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57 ПК України, а саме невчасна сплата податкових зобов'язань за податковими розрахунками за серпень та вересень 2011 року (від 13 вересня 2011 року №9007413750, №9007413749, №9007413747; від 13 жовтня 2011 року №9008477099, №9008477106, №9008490441); від 12 серпня 2011 року №9006581904, №9006581909, №9006581907; також податкових зобов'язань, за якими були укладені договори розстрочення від 14 квітня 2011 року №9001879776, №9001879783, №9001879771.
За наслідками перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 06 січня 2012 року: №0000011501, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 1125318,15 грн. за затримку граничного строку сплати суми грошового зобов'язання за платежем «рентна плата за природний газ, що видобувається в Україні» у сумі 5626590,75 грн. на 61 календарний день; №0000021501 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 3141101,13 грн. за затримку граничного строку сплати суми грошового зобов'язання за платежем «рентна плата за газовий конденсат, що видобувається в Україні» у сумі 15705505,65 грн. на 92 календарних дні.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Востаннє постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року, у задоволені вищевказаного адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивачем допущені порушення вимог пункту 57.1 статті 57 ПК України, які полягають у сплаті грошових зобов'язань, визначених у податкових розрахунках з рентної плати за природний газ і газовий конденсат, що видобувається в Україні, за межами граничних строків їх сплати; у зв'язку із розірванням договорів про розстрочення податкового боргу у позивача виникло узгоджене податкове зобов'язання у сумі несплаченого його залишку, а тому сплачені позивачем кошти в рахунок погашення податкових зобов'язань, визначених у податкових розрахунках за липень-вересень 2011 року, відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України спрямовувались у рахунок погашення податкового боргу в порядку черговості його виникнення і фактично були погашені 30 листопада 2011 року, тобто з порушенням граничного строку на 92 календарних дні (рентна плата за газовий конденсат) та 61 календарний день (рентна плата за природний газ).
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права, а також порушення процесуальних норм - вирішення спору без повного та всебічного з'ясування всіх обставин у справі, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Обґрунтовуючи свої вимоги, Товариство послалось на помилкове неврахування доводів щодо неправомірного прийняття податковим органом рішень про скасування рішень щодо розстрочення грошових зобов'язань, і як наслідок відсутність підстав для застосування штрафних санкцій, адже, на думку позивача, рентна плата була сплачена своєчасно.
Відповідач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог касаційної скарги заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Так, за змістом статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання у межах встановленого строку.
У відповідності до статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
З наведених норм права вбачається, що штрафні (фінансові) санкції не застосовуються у разі, якщо платник податків у межах встановленого строку сплачує свої податкові зобов'язання.
Базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному місяцю (пункт 260.1 статті 260 ПК України).
Згідно з пунктом 260.3 статті 260 ПК України платник самостійно складає розрахунок податкових зобов'язань з рентної плати, у якому визначає та/або уточнює суму податкового зобов'язання з рентної плати, за формою, затвердженою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.
Сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковому розрахунку за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такого податкового розрахунку з урахуванням фактично сплачених авансових внесків (пункт 260.7 статті 260 ПК України).
Разом з тим, відповідно до пункту 100.1 статті 100 ПК України розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 100.12 статті 100 ПК України договори про розстрочення (відстрочення) можуть бути достроково розірвані з ініціативи контролюючого органу в разі, якщо платник податків визнається таким, що має податковий борг із грошових зобов'язань, які виникли після укладення зазначених договорів; платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу.
Порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи в межах їх повноважень (пункт 100.13 статті 100 ПК України).
Пунктом 1.4 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року №1036 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за №1431/18726 (втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 2012 року №1261 (далі - Порядок №1036), встановлено, що розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу державної податкової служби та укладено договір про розстрочення (відстрочення).
Згідно з пунктом 4.4 Порядку №1036 з ініціативи органу державної податкової служби, що уклав договір про розстрочення (відстрочення), орган державної податкової служби вищого рівня, який прийняв рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), розриває цей договір, про що повідомляє платника податків та відповідний орган державної податкової служби.
Рішення про скасування розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) оформляється на бланку відповідного органу державної податкової служби (додаток 5 Порядку №1036).
При цьому рішення про розстрочення (відстрочення) скасовується в повному обсязі (за всіма платежами) з одночасним проведенням нарахування процентів за фактичний строк користування розстроченням (відстроченням).
Рішення про скасування раніше прийнятого рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) є підставою для дострокового розірвання договору. У пункті 6.4 "Особливі умови" договору робиться запис: "Договір достроково розірвано, документ від ___ N __ " (пункт 4.5 Порядку №1036).
Згідно з пунктом 4.6 Порядку №1036 у день прийняття рішення про скасування раніше прийнятого рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) підрозділ погашення податкового боргу таке рішення заносить у журнал, зазначаючи номер, дату, суму розстрочення (відстрочення), яку скасовано.
З дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми, що залишились несплаченими, нараховуються пеня та штраф у розмірах, передбачених Кодексом.
Пунктом 4.7 Порядку №1036 встановлено, що з дня дострокового розірвання договору платник податків зобов'язаний сплатити невнесену суму розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань (податкового боргу) та суму процентів, нарахованих за фактичний строк дії розстрочення (відстрочення).
Як вже зазначалось, судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 жовтня 2011 року рішенням ДПА в Харківській області №44/с було скасоване рішення ДПА в Харківській області про розстрочення грошових зобов'язань від 29 квітня 2011 року №44 на суму 1987007,51 грн, крім того 12 жовтня 2011 року ДПА України було прийнято рішення №24 про скасування рішення від 29 квітня 2011 року №32, яким розстрочено грошові зобов'язання на суму 4797320,30 грн.
Рішення ж ДПА в Харківській області від 07 жовтня 2011 року №44/с направлено засобами поштового зв'язку на адресу позивача листом від 13 жовтня 2011 року №4555/10/24-115 та отримано останнім 18 жовтня 2011 року, згідно поштового повідомлення про вручення, що додано до матеріалів справи.
Також листом ДПА в Харківській області від 21 жовтня 2011 року №4721/10/24-115 ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» повідомлено про скасування рішення про розстрочення грошових зобов'язань від 29 квітня 2011 року №32, який отримано представником позивача 26 жовтня 2011 року.
При цьому позивачем як під час розгляду справи судом першої, так і апеляційної інстанції, не надано доказів щодо оскарження вказаних рішень про скасування рішень про розстрочення грошових зобов'язань в судовому порядку.
Станом на граничну дату сплати податкових зобов'язань, самостійно визначених позивачем у податкових розрахунках, у останнього рахувався борг, що виник раніше (у минулих податкових періодах - починаючи з березня 2011 року) внаслідок несплати у встановлений строк як розстрочених грошових зобов'язань по податкових розрахунках за березень 2011 року, так і податкових зобов'язань, самостійно визначених платником податків в податкових розрахунках з рентної плати за попередні податкові періоди (квітень - червень 2011 року), у зв'язку з чим не сплачені або в неповній мірі сплачені податкові зобов'язання за минулі періоди набули статусу податкового боргу на наступний день після закінчення граничного строку їх сплати.
Згідно ж з пунктом 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таким чином, колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що незалежно від визначеного платником податку призначення платежу в платіжному документі, у разі наявності податкового боргу, сума такого платежу зараховується саме на погашення податкового боргу, оскільки це прямо передбачено нормами Податкового кодексу України, а отже застосування до позивача штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати сум грошових зобов'язань є правомірним.
В обсязі установлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, Верховний Суд вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ґрунтується на правильному застосуванні згаданих вище норм матеріального права й доводи касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень.
У касаційній скарзі не наведено інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві та апеляційній скарзі, з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи те, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм не підтвердилися, тому підстави для задоволення касаційної скарги Товариства відсутні.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 360 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С.С. Пасічник
Судді: І.А. Васильєва
В.П. Юрченко