06 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 803/746/15-а
адміністративне провадження № К/9901/26336/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Волинській області, Міністерства юстиції України, Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і зобов'язання вчинити дії,
15 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної податкової служби України, Головного у правління Державної податкової служби у Волинській області, міністерства юстиції України, Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила:
визнати незаконним звільнення з посади заступника начальника Головного управління Міндоходів у Волинській області;
скасувати наказ від 16 березня 2015 року №189-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;
поновити на посаді заступника начальника Головного управління Міндоходів у Волинській області;
стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 16 березня 2015 року №189-о «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади заступника начальника Головного управління Міністерства доходів і зборів у Волинській області.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Міністерства доходів і зборів у Волинській області з 17 березня 2015 року.
Стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у Волинській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 419 990,70 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Міністерства доходів і зборів у Волинській області та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 5 809,12 грн допущено до негайного виконання.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Волинській області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року рішення суду першої інстанції змінено, викладено абзац четвертий резолютивної частини в наступній редакції.
Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Волинській області в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 1128 963,49 грн.
В решті рішення залишено без змін.
14 липня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення у частині та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою, Верховний Суд виходить із такого.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і стаття 13 КАС України.
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі не зазначено передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Доводи касаційної скарги зводяться до тлумачення норм матеріального права, наведенням обставин справи та викладенням висновків Верховного Суду, що виключає можливість перегляду судових рішень з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Отже, враховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Волинській області, Міністерства юстиції України, Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Кашпур