06 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 420/5551/20
адміністративне провадження № К/9901/24748/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів -Данилевич Н.А., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2021 року у справі №420/5551/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Державна судова адміністрація України, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за травень 2020 року із застосуванням обмежень її розміру, встановлених статтею 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік»;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди за травень 2020 року в повному обсязі згідно статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» без застосування обмежень, встановлених статтею 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», відповідно до розміру суддівського окладу, визначеного штатним розписом Малиновського районного суду міста Одеси з урахуванням надбавки за вислугу років встановлену наказом голови Малиновського районного суду міста Одеси №8-ОС/с від 13 травня 2019 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за травень 2020 року із застосуванням обмежень її розміру, встановлених статтею 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік»;
- зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди за травень 2020 року в повному обсязі згідно статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» без застосування обмежень, встановлених статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», відповідно до розміру суддівського окладу, визначеного штатним розписом Малиновського районного суду міста Одеси з урахуванням надбавки за вислугу років встановлену наказом голови Малиновського районного суду міста Одеси №8-ОС/с від 13 травня 2019 року.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2021 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2020 року скасовано та прийнято нову постанову про часткове задоволення позовних вимог:
- стягнуто з Держави України за рахунок коштів Державного бюджету України, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів» на користь ОСОБА_1 недоотриману суддівську винагороду за період з 1 травня 2020 року до 31 травня 2020 року в сумі: 55 242,50 грн з відрахуванням обов'язкових податків та зборів.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із цим судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Державна судова адміністрація України звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 30 червня 2021 року за допомогою засобів поштового зв'язку.
У своїй касаційній скарзі скаржник просить постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2021 року у справі №420/5551/20 скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Верховний Суд ухвалою від 14 липня 2021 року відмовив у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та залишив касаційну скаргу без руху, встановивши скаржнику строк у десять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду документа про сплату судового збору.
На виконання цієї ухвали та в межах наданого строку Державна судова адміністрація України повторно зазначила про неможливість сплати судового збору з огляду на відсутність бюджетних асигнувань за відповідним кодом економічної класифікації видатків.
Проаналізувавши додаткові аргументи скаржника в світлі Закону України "Про судовий збір", Верховний Суд не встановив підстав для відстрочення сплати судового збору за раніше заявленим клопотанням.
Водночас, Суд звертає увагу скаржника на положення пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким однією з основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв'язку з цим обставини, пов'язані з фінансуванням суб'єкта владних повноважень з Державного бюджету України не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення або звільнення від сплати судового збору.
Відтак, враховуючи зазначене, на час постановлення цієї ухвали вимоги ухвали Верховного Суду від 14 липня 2021 року про залишення касаційної скарги без руху скаржником не виконано.
Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини, за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя. У справі "Шишков проти Росії" ("Shishkov v. Russia", заява №26746/05, п.108-112) Європейський суд з прав людини нагадує, що право на доступ до суду не є абсолютним та може бути обмеженим; це допускається, оскільки право доступу за своєю природою вимагає державного регулювання, що може змінюватися в часі та на місці відповідно до потреб та ресурсів громади та окремих осіб ("Ashingdane v. the United Kingdom", Заява № 8225/78, п. 57).
Згідно частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За таких обставин, подана в цій справі касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись статтями 169, 332 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2021 року у справі №420/5551/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Державна судова адміністрація України, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
…………………………….
…………………………….
…………………………….
Н.М. Мартинюк
Н.А. Данилевич
В.М. Соколов,
Судді Верховного Суду