05 серпня 2021 рокуЛьвівСправа № 569/8959/21 пров. № А/857/13791/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Обрізка І.М., Онишкевича Т.В.
з участю секретаря судового засідання: Максим Х.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Гребеник Ірини Сергіївни на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 червня 2021 року (ухвалене головуючим-суддею Харечко С.П., час ухвалення судового рішення 11 год 40 хв у м. Рівне, дата складення повного тексту судового рішення 02 липня 2021 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Рівненській області, інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області лейтенанта поліції Синиці Дмитра Сергійовича, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, відшкодування моральної шкоди,
У травні 2021 ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Рівненській області (далі - УПП, відповідач-1), інспектора роти №2 батальйону УПП лейтенанта поліції Синиці Д.С. (далі - інспектор патрульної поліції Синиця Д.С., відповідач-2), Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ, відповідач-3), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив визнати протиправними дії інспектора патрульної поліції Синиці Д.С. щодо складання постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 №708652 від 28.04.2021, визнати її протиправною та скасувати, а розпочате провадження закрити, стягнути з УПП на його користь 3000 грн моральної шкоди та судові витрати.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29.06.2021 у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача Гребеник І.С. подала апеляційну скаргу, в якій через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити адміністративний позов повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що проведення фіксації швидкості руху автомобіля за допомогою приладу TruCam LTI20/20 було здійснено з руки (рук), що могло призвести до похибки у вимірюванні швидкості транспортного засобу. Також представник позивача вважає, що оспорювана постанова не містить інформацію стосовно розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку « 5.70», за наявності якого можливе монтування/розміщення автоматичної фототехніки і відеотехніки щодо фіксації обставини порушення правил дорожнього руху, в тому числі і швидкісного режиму. Крім того, при ознайомленні з відеозаписом в судовому зсіданні встановлено, що фіксація швидкості руху автомобіля була здійсненна при русі іншого автомобіля.
Відповідачі не скористалися правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача Гребеник І.С., яка підтримала апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що оспорюваною постановою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Суть правопорушення за її змістом полягала у тому, що позивач 28.04.2021 о 09 год 47 хв, керуючи автомобілем марки «VOLKSWAGEN TOUAREG», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 відрізку автодороги М06 Київ Чоп 325 км, перевищив встановлене обмеження швидкості руху більш як на 25 км/год, а саме у населеному пункті Колоденка, позначеного дорожніми знаками 5.45, 5.46, рухався зі швидкістю 75 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості TRUCAM LTI 20/20 ТС 000762, чим порушив розділ 33, п.12.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР).
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а вина позивача доводиться належними та допустимими доказами.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, а також своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються ПДР, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001.
Пунктом 12.4 ПДР України визначено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Частиною першою статті 122 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За змістом ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У позовній заяві позивач заперечував вчинення будь-яких протиправних дій та вважав протиправними дії інспектора патрульної поліції у зв'язку із складанням відносно нього спірної постанови.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та довести факт порушення ним ПДР відповідними доказами.
Колегія суддів звертає увагу, що усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень трактуються на користь позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов'язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач. Єдиною умовою для цього є повідомлення позивачем мінімально достатньої інформації про такі рішення чи дії.
Згідно ч.1 ст.8 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIIIвід 02.07.2015 (далі - Закон №580-VIII), поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання (п.8 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII).
Згідно п.11 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII, поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно ст.31 Закону №580-VIII, поліція може застосовувати такі превентивні заходи: 1) перевірка документів особи; 2) опитування особи; 3) поверхнева перевірка і огляд; 4) зупинення транспортного засобу; 5) вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території; 6) обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; 7) проникнення до житла чи іншого володіння особи; 8) перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ; 9) застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; 10) перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб; 11) поліцейське піклування.
Відповідно до ст.40 Закону №580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Як видно з наявних у матеріалах справи фото та відеозйомки, позивач вчинив інкриміноване правопорушення та перевищив швидкість руху в межах населеного пункту, позначеного дорожніми знаками 5.45, 5.46.
Так, в оспорюваній постанові в графі 5 зазначено, що швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем TruСam №ТС000762. Крім того, в матеріалах наявне фото, де чітко видно, що автомобіль з номерним знаком НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 75 км/год 28.04.2021 о 09 год 47 хв на 325 км автодороги Київ-Чоп.
Крім того, до матеріалів справи відповідачем долучено відеозапис, зроблений приладом TruСam №ТС 0007625, на якому зафіксовано момент вчинення правопорушення автомобілем з номерним знаком НОМЕР_1 , яке полягає в перевищенні допустимої в населеному пункті швидкості руху.
Згідно спірної постанови, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у зв'язку з порушенням ПДР, а саме за перевищення встановленого обмеження швидкості руху транспортних засобів, при допустимій швидкості 50 км/год, останній рухався зі швидкістю 75 км/год.
Стосовно доводів позивача з покликанням на неможливість встановлення місцезнаходження дорожнього знаку 5.45 «населений пункт», то такі не відповідають дійсним обставинам, оскільки в матеріалах справи знаходиться інформація щодо дорожніх знаків 5.45 (початок населеного пункту) та 5.46 (кінець населеного пункту) на автомобільних дорогах. Згідно вказаної інформації, наданої Службою автомобільних доріг у Рівненській області від 26.12.2019, дорожній знак 5.45 (початок населеного пункту) знаходиться на 274+545 км траси М-06 Київ-Чоп, а дорожній знак 5.46 (кінець населеного пункту) знаходиться на 276+362 км. даної траси.
Згідно фото та відеозйомки, ОСОБА_1 рухався на автомобілі з номерним знаком НОМЕР_1 зі швидкістю 75 км/год на вказаній вище ділянці автодороги, тобто в межах дії вказаних дорожніх знаків.
Стосовно доводів позивача про відсутність даних щодо способу використання (закріплення) приладу фото та відеофіксації TruCam, слід зазначити, що припущення про можливе закріплення вказаного приладу з порушенням встановленого порядку не можуть бути підставою для скасування спірної постанови.
Таким чином, наявність події адміністративного правопорушення, яка виявилась у перевищенні ОСОБА_1 встановленого швидкісного режиму, підтверджена наявними в матеріалах справи доказами.
Щодо долученого до матеріалів справи протоколу опитування свідка від 12.07.2021, колегія суддів не бере такі до уваги, оскільки відповідно до ст. 72 КАС України, така особа мала бути допитана в судді за клопотанням позивача чи його представника. Крім того, обставини які повідомив цей свідок не заперечуються сторонами, тому не підлягають доказуванню.
Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування оспорюваної постанови.
Стосовно вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача-2, колегія суддів вважає такі безпідставними, оскільки за змістом ч.3 ст.286 КАС України такі повноваження суду при розгляді справ, предметом яких є оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, процесуальним законом на надані.
Стосовно інших позовних вимог, то такі вимоги з огляду на їх похідний характер не також не підлягають до задоволення.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись ст.ст.272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Гребеник Ірини Сергіївни залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 червня 2021 року по справі №569/8959/21- без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді І. М. Обрізко
Т. В. Онишкевич
Повне судове рішення складено 06.08.2021.