Справа № 120/6750/20-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Богоніс М.Б.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
06 серпня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
в листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо не невиплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно.
- стягнути з відповідача індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з врахуванням проведеного розрахунку в сумі 83625,23 грн. з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) січень 2008 року.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15.01.2021 позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням в частині відмови в задоволенні позову, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про повне задоволення адміністративного позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема зазначає, що у даному випадку посадовий оклад позивача залишився незмінним у бік підвищення з січня 2008 року, а тому саме січень 2008 року буде базовим для здійснення обчислення індексації грошового забезпечення позивача. Таким чином, при звільненні позивачу підлягала до виплати індексація грошового забезпечення в розмірі 83625,23 грн. (без урахування індексу інфляцій).
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1ст. 311 КАС України.
Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.04.2020 № 72 позивача звільнено з військової служби на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.03.2020 № 10-рс відповідно до п.п «к» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». З 13.04.2020 виключена зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.12).
27.08.2020 позивач звернулася до відповідача із запитом про надання інформації щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 13.04.2020 (а.с.14).
Листом відповідача від 06.08.2020 № 350/119/1/1015/ПС її повідомлено, що у період з 2016 по 2018 роки індексація грошового забезпечення не виплачувалася оскільки, згідно роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 16.07.2015 № 10685/0/14-15/10, від 09.06.2016 № 252/10/136-16, від 08.08.2017 № 13700/з, від 08.08.2017 № 78/0/66-17 проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Крім того зазначено, що причиною не проведення індексації є відсутність у військової частини НОМЕР_1 коштів (а.с.15).
Вважаючи дії відповідача щодо не проведення індексації грошового забезпечення протиправними, позивачка звернулася із цим позовом до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання нарахувати та виплати індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 підлягають задоволенню.
Водночас, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення із відповідача чітко визначеної позивачкою суми у розмірі 83625,23 грн., не підлягає задоволенню, оскільки розрахунки суми, а відповідно й загальна сума обраховані позивачем самостійно. При цьому, позивачка не володіє спеціальними знаннями у сфері фінансово - бухгалтерського обліку, а тому, суд не приймає до уваги вказані розрахунки. На переконання суду, належним способом захисту порушених прав позивачки є зобов'язання відповідача самостійно нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Щодо нарахування та виплати індексації із встановленням для обчислення індексації базового місяця січня 2008 року, суд першої інстанції зазначив, що така задоволенню не підлягає, так як питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивачки ще не порушені.
Відповідно до ч.1ст. 308 КАС Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже апеляційний суд не надає правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову.
Стосовно нарахування індексації із встановленням для обчислення індексації базового місяця, слід зазначити наступне.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078).
За змістом пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Варто зауважити, що саме в процесі виконання рішення суду відповідачем, в порядку встановленомуЗаконом України "Про індексацію грошових доходів населення"та Порядком №1078, буде визначено базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення позивача.
Розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Тому саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення.
Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами.
Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі "Волохи проти України" (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. "…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання".
Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
У даній правовій ситуації індексація не була нарахована та виплачена позивачеві, що виключає існування спору про базовий місяць.
Тобто, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.
У зв'язку з цим, слід погодитись із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині визначення базового місяця не підлягають задоволенню.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 15.10.2020 справа №240/11882/19.
З приводу вимоги позивача про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію в сумі 83625,23 грн., яка відповідає розрахунку, що надав позивач, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні цієї вимоги, оскільки нарахування суми індексації грошового забезпечення належить до дискреційних повноважень відповідача. При цьому, розрахунки суми, а й відповідно загальна сума обраховані позивачем самостійно, що не можуть бути приняті судом.
Таким чином, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги у цій частині безпідставними, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно дост. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Ватаманюк Р.В.