Справа № 620/660/21 Суддя (судді) першої інстанції: Клопот С.Л.
05 серпня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів: Єгорової Н.М. та Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Височанської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Височанської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Височанської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу комунальної власності Височанської сільської ради (Тростянський старостинський округ), яка знаходиться за межами с. Тростянка Борзнянського району Чернігівської області;
- зобов'язати Височанську сільську раду Борзнянського району Чернігівської області на найближчій сесії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу комунальної власності Височанської сільської ради (Тростянський старостинський округ), яка знаходиться за межами с.Тростянка Борзнянського району Чернігівської області і прийняти відповідне рішення.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Доводи апелянта ґрунтуються на тому, що відмова Височанської сільської ради у затвердженні проекту землеустрою, яка викладена у формі протокольного рішення, є протиправною та не відповідає статті 118 Земельного кодексу України.
Вказує про те, що посилання суду першої інстанції на невідповідність місця розташування земельної ділянки не містить будь яких обґрунтувань.
Крім того, такі обставини, як невідповідність місця розташування земельної ділянки на етапі затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні клопотання позивача про затвердження проекту або не прийняття рішення про його затвердження, оскільки це не підстава визначена частиною 6 статті 186-1 Земельного кодексу України.
Згідно п.3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15.04.2020 ОСОБА_1 звернулась до Височанської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу комунальної власності, яка розташована за межею с. Тростянка Височанської сільської ради.
За результатами розгляду вказаної заяви, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 прийнято не було, у затверджені документації і передачі земельної ділянки у власність відмовлено, тому що дані проекти розроблені без дозволу сільської ради та згідно до пункту 10 етапі 123 Земельного кодексу України - не відповідають по своєму змісту вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення за її заявою протиправною, позивач звернулась до суду з даним позовом.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтями 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі - ЗК України), земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Статтею 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
На підставі частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Пунктом 34 частини 1 статті 26 цього Закону передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до частин 1, 2 статті 59 Закону України № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
З аналізу наведених норм вбачається, що існує певна процедура, згідно якої сільська рада вирішує питання у сфері земельних правовідносин на своїх пленарних засіданнях та приймає відповідне рішення за результатами голосування.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до поіменного голосування від 14 травня 2020 року проведеного під час двадцять восьмої (позачергової) сесії 7 скликання стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення ділянок для надання у власність, в тому числі, позивачу, та наявного в матеріалах справи витягу з протоколу 28 позачергової сесії 7 скликання Височанської сільської ради, відповідачем за результатами голосування жодного рішення прийнято не було.
Порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування врегульовано положеннями статті 123 ЗК України.
Частиною 1 цієї статті визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі, зокрема, формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Відповідно до частини 2 статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до органа місцевого самоврядування, який відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передає у власність або користування таку земельну ділянку.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органу місцевого самоврядування, який передає земельну ділянку комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частина 3 статті 123 ЗК України передбачає, що орган місцевого самоврядування в межах його повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.01.2020 ОСОБА_1 звернулась до Височанської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу комунальної власності, яка розташована за адресою с. Тростянка, Борзнянського району, Чернігівської області.
Однак, в межах встановленого законодавцем строку вказане питання вирішено не було.
19 лютого 2020 року позивач повідомила відповідача, що нею замовлено розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель запасу комунальної власності, згідно бажаного місця розташування зазначеного у її заяві від 17.01.2020, без надання дозволу Височанської сільської ради.
Згідно витягу з протоколу 26 сесії 7 скликання від 24.02.2020 Височанська сільрада вирішила відмовити в наданні дозволів громадянам, у тому числі позивачу, складати проекти землеустрою з причини невідповідності місця розташування земельних ділянок вимогам законодавства.
15.04.2020 позивач подала до Височанської сільської ради клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу комунальної власності, яка розташована за межею с. Тростянка Височанської сільської ради разом з проектом землеустрою.
Відповідно до положень частини 4 статті 123 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.
Згідно частини 6 вказаної статті орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
За змістом частин 14-15 статті 123 ЗК України, підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у користування є завершальною стадією процедури відведення земельної ділянки.
При цьому, статтею 123 ЗК України встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, зокрема, його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19 червня 2018 року у справі №820/5348/17 та від 16 червня 2021 року у справі №812/1617/17.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що відповідачем за результатами розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки жодного рішення всупереч наведеним нормам законодавства прийнято не було, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність.
Відтак, вимога позивача про зобов'язання відповідача розглянути вказану заяву та прийняти відповідне рішення згідно вимог статті 123 ЗК України є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, висновки суду першої інстанції спростовуються доводами апелянта колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для його скасування.
Відповідно до ч.1 та ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п.1 ч.3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч.1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За змістом ч.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 5 ст. 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, від представника позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано: договір про правову допомогу від 14.12.2020, детальний опис робіт від 31.01.2021, квитанцію до прибуткового касового ордера № 3 від 30.01.2021 на суму 5000,00 грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №171, ордер на надання правової допомоги від 30.01.2021 серії СВ №1009114.
Разом з тим, відповідачем жодних заперечень чи клопотань щодо зменшення витрат на правничу допомогу до суду не надходило.
Враховуючи наведене, приймаючи до уваги усі надані представником позивача докази понесення судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про співрозмірність заявлених до стягнення позивачем витрат у розмірі 5000,00 грн. із складністю справи та обсягом наданих послуг, відтак витрати на правову допомогу підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 908,00 грн., а за подачу апеляційної скарги - 1362,00 грн., які теж підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст.ст.242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Височанської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Височанської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу комунальної власності Височанської сільської ради (Тростянський старостинський округ), яка знаходиться за межами с. Тростянка Борзнянського району Чернігівської області;
Зобов'язати Височанську сільську раду Борзнянського району Чернігівської області на найближчій сесії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу комунальної власності Височанської сільської ради (Тростянський старостинський округ), яка знаходиться за межами с. Тростянка Борзнянського району Чернігівської області і прийняти відповідне рішення.
Стягнути з Височанської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області (16412, Чернігівська обл., Борзнянський р-н, с. Високе, вул. Центральна, 86, код ЄДРПОУ 04414810) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в загальній сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді: