06 серпня 2021 р. Справа № 520/17829/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 (суддя Рубан В.В., м. Харків) по справі № 520/17829/2020
за позовом Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко"
до Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради
про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
Приватне акціонерне товариство «КОНКЕРН АВЕК ТА КО» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради Харківської області по заяві Приватного акціонерного товариства "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" (вих. № 1076 від 07.10.2020 року) про отримання містобудівних умов та обмежень для проектування та будівництва будівлі РП-ТП міського типу ІІ-РПК-2Т з установкою двох трансформаторів 10/0,4 кВ потужністю 1000 кВа та двох КТП по проспекту Ювілейному у місті Харкові на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136600:09:001:0095;
- зобов'язати Департамент містобудування та архітектури Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 06716538) надати Приватному акціонерному товариству "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" (код ЄДРПОУ 22649344) містобудівні умови та обмеження для проектування та будівництва будівлі РП-ТП міського типу ІІ-РПК-2Т з установкою двох трансформаторів 10/0,4 кВ потужністю 1000 кВа та двох КТП по проспекту Ювілейному у місті Харкові на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136600:09:001:0095;
- судові витрати по справі покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана відмова у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування та будівництва будівлі РП-ТП міського типу ІІ-РПК-2Т з установкою двох трансформаторів 10/0,4 кВ потужністю 1000 кВа та двох КТП є протиправною, оскільки прийнята відповідачем безпідставно, всупереч положенням ч. 3 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 по справі № 520/17829/2020 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" (вул. Сумська, буд. 70, м. Харків, 61002, ЄДРПОУ 22649344) до Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради (вул. Квітки - Основ'яненка, буд. 7, м. Харків, 61003, ЄДРПОУ 06716538) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 по справі № 520/17829/2020 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування та будівництва будівлі РП-ТП міського типу ІІ-РПК-2Т з установкою двох трансформаторів 10/0,4 кВ потужністю 1000 кВа та двох КТП стала неможливість встановлення відповідачем наявності на земельній ділянці переважного виду використання, що не є передбаченою законом підставою для відмови у наданні містобудівних норм та обмежень та суперечить вимогам ч.3 та ч.4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності.
Також вказує, що за наслідками розгляду заяви позивача від 07.10.2020, поданої до Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради з метою одержання містобудівник умов та обмежень на забудову земельної ділянки, містобудівним законодавством визначено обов'язок відповідача розглянути заяву у встановлені законом строки та прийняти одне з двох видів рішення - надати запитувані містобудівні умови та обмеження або відмовити в їх наданні. Зауважує, що надсилання листів-відповідей в поєднанні з неприйняттям рішення на заяву про надання містобудівних умов та обмежень свідчать про протиправність дій відповідача.
Щодо строків розгляду заяви відповідачем вказує, що останню розглянуто з порушенням десятиденного строку, встановленого ч. 6 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Представник відповідача, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, з викладених підстав, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, посилаючись на те, що, отримавши заяву позивача та додані документи, Департамент містобудування та архітектури, проводячи перевірку намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, фактично встановив наступне:
- земельна ділянка кадастровий номер 6310136600:09:001:0095 по просп. Ювілейному у місті Харкові розташована відповідно до плану зонування території (зонінгу) міста Харкова у громадській зоні Г, підзоні Г-6 (зона розміщення об'єктів торгівлі);
- відповідно до встановлених Планом зонування м. Харкова регламентів в громадській зоні Г (підзоні Г-6) передбачено розташування магазинів, торговельних комплексів, ринків та ринкових комплексів. На території такої громадської забудови (Г-6) можуть бути розміщені торговельні заклади та інші об'єкти обслуговування населення. Жодних супутніх видів використання ні до загальної громадської зони Г, ні до підзони Г-6 містобудівною документацією не встановлено;
- РП-ТП та КТП не є ні об'єктами, визначеними містобудівними регламентами громадської зони Г (об'єктами освітніх і супутніх до них функцій: навчальних, інформаційних, обслуговуючих, побутових, культурних, оздоровчих, дозвілля, житлових), ні об'єктами, визначеними містобудівними регламентами для підзони Г-6 (магазинів, торговельних комплексів, ринків та ринкових комплексів, торговельні закладів та інші об'єкти обслуговування населення.);
- на земельній ділянці не виявлено об'єктів супутнього виду використання (з аналізу поданих документів - неможливо встановити наявність таких об'єктів.)
Таким чином, вказує, що Департаментом містобудування та архітектури встановлена невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації.
Зазначив, що враховуючи вищенаведене та те, що земельна ділянка, що надана позивачу в постійне користування, і на якій він бажає побудувати вказані в заяві об'єкти (РП-ТП та 2 КТП) відповідно до Плану зонування території м. Харкова розташована у громадській зоні підзоні Г-6, відповідач, відмовляючи у наданні містобудівних умов та обмежень, діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, за відсутності підстав для надання позивачу містобудівних умов та обмежень у зв'язку із невідповідністю намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Концерн АВЕК та Ко" (далі - ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко") зареєстровано у відповідності до норм діючого законодавства як суб'єкт господарювання, юридична особа.
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 13.10.1999 № 1311 Приватному акціонерному товариству «КОНЦЕРН АВЕК ТА КО надано у постійне користування земельну ділянку площею 3,0338 га по пр. Ювілейному (колишній проспект 50-річчя ВЛКСМ ) для експлуатації і обслуговування речового ринку. На виконання вказаного рішення позивач 16.11.1999 отримав державний акт на право постійного користування серія І-ХР № 004124.
Земельна ділянка з кадастровим номером - 6310136600:09:001:0095 зареєстрована в Державному земельному кадастрі 30.12.2014. Цільове призначення земельної ділянки: 03.07 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі); категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання: для експлуатації і обслуговування речового ринку.
Позивач звернувся до Департаменту містобудування та архітектури Харківської міського ради Харківської області з заявою від 08.09.2020 за вих. № 1028 про отримання містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва: Будівництво будівлі РП-ТП міського типу ІІ-РПК-2Т з установкою двох трансформаторів 10/0,4 кВ потужністю 1000 кВа та двох КТП на цій же ділянці.
Листом від 21.09.2020 № 5876/0/605-20 відповідач відмовив позивачу в наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва: «Будівництво будівлі РП-ТП міського типу ІІ-РПК-2Т з установкою двох трансформаторів 10/0,4 кВ потужністю 1000 кВа та двох КТП по просп. Ювілейному» у зв'язку з відсутністю в наданому позивачем пакеті документів оригіналу викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.
07.10.2020 позивач вдруге звернувся до Департаменту містобудування із заявою № 1076 щодо отримання містобудівних умов та обмежень для проектування та будівництва будівлі РП-ТП міського типу ІІ-РПК-2Т з установкою двох трансформаторів 10/0,4 потужністю 1000 кВ та двох КТП на вказаній земельній ділянці. До вказаної заяви позивачем надано: копію акту постійного користування № 661 від 16.11.1999, оригінал витягу з ДЗК від 28.09.2020 № НВ-6313857892020; оригінал викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 земельної ділянки.
За результатами розгляду вищезазначеної заяви, листом від 21.10.2020 № 6553/0/605-20 відповідачем відмовлено позивачу в наданні містобудівних умов та обмежень на підставі п. 3 ч. 4 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у зв'язку з невідповідністю намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (за результатами розгляду наданого пакету документів неможливо встановити наявності на земельній ділянці об'єктів переважного виду використання, що є обов'язковим для розміщення на земельній ділянці об'єктів супутнього виду використання).
Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність у сфері містобудування та архітектури відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Відповідно до п.п. 9 п. "а" ч. 1 ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
Відповідно до положень ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цьогоЗакону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; 4) витяг із Державного земельного кадастру.
Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкта будівництва. Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.
Згідно з ч. 4 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.
Згідно з п. 4.1.23 Положення про Департамент містобудування та архітектури Харківської міської ради (далі - Департамент), затвердженого рішенням 1 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради 7 скликання» від 20.11.2015 № 7/15 (зі змінами), на Департамент покладаються повноваження, зокрема, надання містобудівних умов та обмежень для проектування об'єктів будівництва.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень стала невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, оскільки будівлі РП-ТП та КТП не визначені як об'єкти переважного виду використання в територіальній зоні, на якій планується їх будівництво, а також відсутня можливість визначення наявності на земельній ділянці об'єктів переважного виду використання, що є обов'язковим для розміщення на земельній ділянці об'єктів супутнього виду використання.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 39 Земельного кодексу України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Право на забудову здійснюється за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Відповідно ч. 4 ст. 33 Закону України № 3038-VІ "Про регулювання містобудівної діяльності", розміщення об'єктів будівництва на території населених пунктів та за їх межами під час комплексної забудови території здійснюється виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, районною державною адміністрацією відповідно до їх повноважень шляхом надання містобудівних умов та обмежень або видачі будівельного паспорта відповідно до містобудівної документації у порядку, передбаченому цим Законом.
Законом України від 16.11.1992 № 2780-ХІІ «Про основи містобудування» визначені основні вимоги до містобудівної діяльності. Зокрема, при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил.
Згідно із частиною другою статті 5 Закону №3038-VІ, вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону №3038-VІ, планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
План зонування території (зонінг) - це містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон (пункт 9 частини першої статті 1 Закону №3038-VІ).
За змістом статті 17 Закону №3038-VІ, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.
До того ж в силу приписів частини першої статті 21 Закону №3038-VI, розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій підлягають громадським слуханням.
Врахування громадських інтересів при розробленні проектів містобудівної документації має вирішальне значення, оскільки мета містобудування та розроблення на його виконання містобудівної документації, спрямована на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: визначення у встановленому законодавством порядку, відповідно до рішень ради, території, вибір, вилучення (викуп) і надання землі для містобудівних потреб, визначених містобудівною документацією; підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації; встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність.
У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 73 вищезазначеного Закону, акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Отже, за наявності затвердженого плану зонування території, вирішення уповноваженим органом питання надання містобудівних умов та обмежень повинно здійснюватися із врахуванням встановлених ним умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
Так, рішенням Харківської міської ради від 23.06.2004 № 89/04 затверджений генеральний план м. Харкова до 2026 року.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», план зонування розробляється на основі генерального плану населеного пункту.
Рішенням Харківської міської ради від 27.02.2013 № 1024/13 «Про затвердження плану зонування території (зонінгу) міста Харкова» затверджено план зонування території міста Харкова.
Рішенням Харківської міської ради від 18.12.2019 № 1902/19 затверджено в складі генерального плану зміни до плану зонування території (зонінгу) міста Харкова, затвердженого рішенням 22 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 27.02.2013 № 1024/13 (зі змінами).
Зазначений проект внесення змін до генерального плану міста Харкова розроблений відповідно до: ДБН Б. 1.1-15:2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пункту»; ДБН Б. 1.1-22:2017 «Склад та зміст плану зонування території»;
Проект внесення змін до плану зонування (зонінгу) міста Харкова розроблений з урахуванням діючих нормативно-правових, будівельних норм.
В Проекті внесення змін до плану зонування (зонінгу) міста Харкова вживаються терміни, встановлені діючими нормативно-правовими актами.
Таким чином, оскільки зазначена містобудівна документація розроблена на підставі вказаних державних будівельних норм, терміни та концептуальні (загальні) положення можуть бути використані з прямим посиланням на ДБН (норми яких фактично увійшли до пояснювальної записки, зокрема, Плану зонування).
У розділі 2.2 Пояснювальної записки до плану зонування (зонінгу) м. Харкова (далі - Пояснювальна записка) зазначено, що для окремої земельної ділянки дозволеним є таке використання, яке відповідає містобудівному регламенту зони (підзони), на території якої ділянка знаходиться.
Основною задачею внесених змін до плану зонування (зонінгу) міста Харкова є визначення меж зон (підзон) однорідних видів та умов використання на території населеного пункту і встановлення, диференційовано по зонах (підзонах), містобудівних регламентів.
Проектом внесення змін до плану зонування (зонінгу) міста Харкова на території населеного пункту визначаються межі зон (підзон) з однорідними видами та умовами використання та встановлюються містобудівні регламенти, що діють у межах цих зон (підзон). Містобудівний регламент використовується в процесі проектування, забудови та наступної експлуатації об'єктів.
Для окремої земельної ділянки дозволеним є таке використання, яке відповідає містобудівному регламенту зони (підзони), на території якої ділянка знаходиться.
Невідповідність наміру забудови встановленим видам дозволеного використання земельних ділянок і об'єктів, зазначеним у містобудівному регламенті, означає, що його застосування у відповідній територіальній зоні не допускається.
Таким чином, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень або у подальшому під час здійснення державно - будівельного або судового контролю. Невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об'єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.
Відповідно до термінів та основних положень, визначених в ДБН Б.1.1-22:2017 «Склад та зміст плану зонування території»: вид використання території - забудова та інше використання території, що поєднуються за подібністю відповідних ознак. Розрізняються переважні (безумовно дозволені) та супутні (допоміжні), які є дозволеними за наявності переважних видів використання; переважний вид використання території - вид використання, який відповідає Переліку дозволених видів для даної територіальної зони. Дозволений (переважний та супутній) вид використання території - використання, яке відповідає переліку переважних та супутніх видів використання для відповідної зони, встановленої в зонінгу відповідно до містобудівної документації; містобудівний регламент - сукупність обов'язкових вимог до використання земельних ділянок, що встановлюються у межах відповідних територіальних зон і визначають дозволені види використання території земельних ділянок, граничні (мінімальні і (або) максимальні) розміри земельних ділянок, граничні параметри дозволеного будівництва та реконструкції об'єктів нерухомості, обмеження використання земельних ділянок і об'єктів нерухомості, що встановлюються відповідно до законодавства України. пункт 6.2: Переважні та супутні види використання встановлюються для кожної територіальної зони. пункт 6.4: за відсутності на земельній ділянці переважного виду використання супутній вид не допускається. пункт 6.3: містобудівні умови та обмеження для окремих земельних ділянок визначаються на підставі містобудівних регламентів для кожної територіальної зони.
Отже, нормативно-правовими актами, що регламентували порядок складення і затвердження містобудівної документації, як і безпосередньо самою містобудівною документацією, визначено, що містобудівні умови та обмеження земельної ділянки можуть бути видані лише з урахуванням містобудівних регламентів, які встановлені для окремої територіальної зони, тобто відповідно до визначеного виду використання - переважного або супутнього (при цьому супутні об'єкти можуть бути розташовані на земельній ділянці за наявності на ній переважних).
Містобудівні регламенти, як сукупність обов'язкових вимог до використання земельних ділянок та об'єктів нерухомості, що встановляються у межах відповідних територіальних зон, визначені в розділі 2.4 Пояснювальної записки.
Відповідно до розділу 2.4 Пояснювальної записки: 1) громадські зони Г встановлюються з метою концентрації освітніх і супутніх до них функцій: навчальних, інформаційних, обслуговуючих, побутових, культурних, оздоровчих, дозвілля, житлова (для студентів, викладацького складу і наукових співробітників. 2) торговельні зони Г-6 (зони розміщення об'єктів торгівлі) призначаються для розташування магазинів, торговельних комплексів, ринків та ринкових комплексів. Зону формують території громадської забудови, на яких за містобудівною документацією розміщуються торговельні заклади та інші об'єкти обслуговування населення.
Відповідно до розділу 2.3. пояснювальної записки Плану зонування території (зонінгу) міста Харкова, до супутніх видів використання можуть відноситися: 1) об'єкти, що технологічно пов'язані з об'єктами переважних видів або сприяють їх безпеці, відповідно до чинної нормативно-технічної документації; 2) споруди, що призначені для охорони об'єктів переважного виду використання; 3) об'єкти інженерної інфраструктури; 4) об'єкти транспортної інфраструктури (автостоянки, велостоянки, гаражі, паркінги наземні та підземні); 5) дитячі, спортивні майданчики, місця для відпочинку, громадські вбиральні тощо; 6) об'єкти повсякденного соціально-побутового обслуговування, громадського призначення.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що, отримавши заяву позивача та додані документи, Департамент містобудування та архітектури, проводячи перевірку намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, фактично встановив наступне: 1) земельна ділянка кадастровий номер 6310136600:09:001:0095 по просп. Ювілейному у місті Харкові розташована відповідно до плану зонування території (зонінгу) міста Харкова у громадській зоні Г, підзоні Г-6 (зона розміщення об'єктів торгівлі). 2) відповідно до встановлених Планом зонування м. Харкова регламентів в громадській зоні Г (підзоні Г-6) передбачено розташування магазинів, торговельних комплексів, ринків та ринкових комплексів. На території такої громадської забудови (Г-6) можуть бути розміщені торговельні заклади та інші об'єкти обслуговування населення. Жодних супутніх видів використання ні до загальної громадської зони Г, ні до підзони Г-6 містобудівною документацією не встановлено. 3) РП-ТП та КТП не є ні об'єктами, визначеними містобудівними регламентами громадської зони Г (об'єктами освітніх і супутніх до них функцій: навчальних, інформаційних, обслуговуючих, побутових, культурних, оздоровчих, дозвілля, житлових), ні об'єктами, визначеними містобудівними регламентами для підзони Г-6 (магазинів, торговельних комплексів, ринків та ринкових комплексів, торговельні закладів та інші об'єкти обслуговування населення.) 4) на земельній ділянці не виявлено об'єктів супутнього виду використання (з аналізу поданих документів - неможливо встановити наявність таких об 'єктів.)
Таким чином, Департаментом містобудування та архітектури встановлена невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач, відмовляючи у наданні містобудівних умов та обмежень на підставі п. 3 ч. 4 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачений діючим законодавством, а тому підстав для задоволення позову не вбачається.
Щодо строків розгляду заяви відповідачем колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ч. 6 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви.
Так, заява позивача від 07.10.2020 зареєстрована в Департаменті містобудування та архітектури Харківської міської ради 07.10.2020.
За результатами розгляду вказаної заяви, відповідачем листом від 21.10.2020 № 6553/0/605-20 (на 10-й робочий день), повідомлено позивача про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень, тобто, у строк, встановлений ч. 6 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Крім того, вказані позивачем обставини не впливають на зміст прийнятого відповідачем рішення за результатами розгляду заяви та не є самостійною підставою для визнання спірної відмови протиправною.
Посилання позивача на висновки Верховного Суду України, висловлені у постановах від 14.07.2021 у справах № 520/11587/19, № 520/11590/19, № 520/11594/19 є необґрунтованими, оскільки обставини, що виникли у межах спірних правовідносин, не є подібними до тих, які суди встановили під час розгляду цих справ.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 по справі № 520/17829/2020 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Т.С. Перцова О.В. Присяжнюк