Головуючий І інстанції: С.М. Гелета
06 серпня 2021 р. Справа № 480/8241/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.03.2021, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, по справі № 480/8241/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Сумській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 ( далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області ( далі - відповідач, ГУ ДПС в Сумській області), в якій згідно уточнених позовних вимог просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.10.2020 №0029778-0419-1804, № 0029777-0419-1804, №0029776-0419-1804, №0029775-0419-1804.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 в період з 01.01.2019 по 16.10.2020 володів на праві власності нежитловими будівлями, з 17.10.2020 право власності перейшло до іншої особи. В період перебування майна у власності позивача, місцевою радою не було визначеною ставку податку на нерухоме майно, а тому розрахунок податкового органу здійснено неправомірно. Належні будівлі відносяться до будівель сільськогосподарського призначення, земельна ділянка, на якій розташовувалися об'єкти нерухомості також віднесена до земель сільськогосподарського призначення.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 адміністративний позов задоволено.
Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Сумській від 01.10.2020 №0029778-0419-1804, № 0029777-0419-1804, №0029776-0419-1804, №0029775-0419-1804.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,і.к. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (40009, м.Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 43995469) судовий збір в сумі 840,80грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивач повинен сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на об'єкти нежитлової нерухомості, які позивачу належали на праві власності та не використовувалися в господарській діяльності. Рішенням Шалигинської селищної ради на 2019 рік встановлені відповідні ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів як житлової, так і нежитлової нерухомості, а тому позивач зобов'язаний сплатити відповідний податок. Будь-яка інша інформація щодо проведення позивачем сільськогосподарської діяльності, по вирощуванню сільськогосподарської продукції та пов'язаної з сільськогосподарським товаровиробництвом відсутня. Таким чином, ГУ ДПС у Сумській області вважає нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на об'єкти нежитлової нерухомості за 2019 рік здійснено згідно з вимогами Податкового кодексу України, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративно судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що податковим органом 01.10.2020 було прийнято податкові повідомлення-рішення (а.с. 6-9), зокрема
№0029778-0419-1804, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізособами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік у розмірі 19269,87 грн.,
№ 0029777-0419-1804, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізособами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік у розмірі 10594,20 грн.,
№0029776-0419-1804, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізособами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік у розмірі 8675,67 грн.,
№0029775-0419-1804, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізособами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік у розмірі 13007,24 грн.
Як зазначено у відзиві на адміністративний позов, підставою для такого нарахування стало те, що майно, яке належить на праві власності позивачу, не використовувалося в господарській діяльності у 2019 р. При цьому податковим органом було винесено на спірне майно податкові повідомлення-рішення від 17.04.2020, але у зв'язку із невірним обрахуванням періоду сплати позивачем податку (було включено період після переоформлення нерухомого майна з позивача на іншу особу) самостійно було скасовано податковим органом, та прийнято нові, які є предметом розгляду в даній справі.
Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що нежитлові будівлі фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника, у зв'язку з чим належна позивачу нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Статтею 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) регламентовано особливості справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
За приписами підпунктів 266.1.1, 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено перелік нерухомого майна, які не є об'єктом оподаткування (підпункти «а» - «л»).
Позивач вважає, що належні йому об'єкти нерухомості відносяться до будівель сільськогосподарських товаровиробників, а тому, відповідно до приписів підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідач, в свою чергу, наполягає на відсутності у позивача права на означені пільги, оскільки, ПК України визначає правовий статус сільськогосподарського товаровиробника виключно як юридичної особи.
Аналізуючи доводи сторін, а також висновки суду першої інстанції з цього приводу і встановлені ними обставини справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з підпунктом 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування, згідно з положеннями підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України, є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року №507, будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.
Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Проте, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ «Податок на майно»).
Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років», під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Крім того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції». Так, згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач до 17.10.2019 року мав у власності нежитлові приміщення, відносно яких податковим органом було визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізособами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2019 рік. Так, спірне майно, яке перебувало у власності позивача до 17.10.2019 на території с.Сваркове Глухівського району, складалося із напільної сушарки, площею 277,2 кв.м., зареєстровано право власності 10.10.2018, рнонр 1664929659215, склад площею 831,2 кв.м, зареєстровано право власності 09.10.2018, рнонр 1664479959215, зерносклад площею 1231,4 кв.м, зареєстровано право власності 10.10.2018, рнонр 1664700359215, комплекс зерносушильний площею 338,5 кв.м, зареєстровано право власності 10.10.2018, рнонр 1665030959215. Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно зареєстровано право власності з 17.10.2019 у ТОВ «Слобідський шлях». Дані обставини сторонами не заперечуються.
ГУ ДПС у Сумській області на підставі підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК та відповідно до цих відомостей визначило позивачу податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями.
Об'єкти нерухомості, які належить позивачу на праві приватної власності і щодо яких контролюючим органом донараховані податкові зобов'язання, є будівлями/спорудами, призначеними для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Вказані обставини не заперечуються відповідачем.
З матеріалів справи встановлено, що вид діяльності позивача, як фізичної особи-підприємця з 17.02.2009 року зазначено 69.10 Діяльність у сфері права (основний); 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування, про що зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Однак, вирішуючи питання щодо наявності у позивача право на пільгу, передбачену пунктом «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, колегія суддів виходить з того, що матеріали справи не містять жодних доказів фактичного здійснення позивачем сільськогосподарської діяльності та використання безпосередньо у такій діяльності комплексу належних йому будівель та споруд. Тобто, позивач не підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника.
Враховуючи встановлені судовим розглядом обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач не може бути адресатом пільги визначеної пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Позивач посилається на те, що належні йому на праві власності об'єкти нерухомості призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, крім того, позивач веде особисте селянське господарство на земельній ділянці, на якій розташовані вказані об'єкти. Однак, зазначені обставини не дають права позивачу на користування пільгою, передбаченою вказаним вище пунктом статті 266 ПК України, оскільки позивач не здійснює виробництво сільськогосподарської продукції у розумінні закону. Доказів того, що спірні приміщення фактично використовуються іншим сільськогосподарським товаровиробником, позивачем також не надавалося.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року по справі № 806/2686/18.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, оскільки нежитлові будівлі позивача фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника, у зв'язку з чим належна позивачу нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області - задовольнити.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 по справі № 480/8241/20 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді Г.Є. Бершов І.М. Ральченко