ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
06 серпня 2021 року м. Київ № 640/7253/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельний Двір» з позовом до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень № UA 100000/2019/000285/2 та № UA 100000/2019/000286/2 від 02.09.2019 року та карток відмови № 100010/2019/00978 та №100010/2019/00979 .
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що митний орган приймаючи оскаржувані рішення, діяв протиправно та всупереч вимогам чинного законодавства, адже надані декларантом документи, мали всі необхідні вихідні дані для визначення митної вартості товару за основним методом, водночас, право витребування додаткових документів у митного органу не є абсолютним та виникає лише у разі наявності достатніх на те підстав.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2020 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
05.05.2020 до суду від Київської митниці Держмитслужби надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив, що при опрацюванні документів, наданих до митної декларації, виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості товарів, крім того, подані документи містять невідповідності та розбіжності. Так, митна декларація містить дані, що не відповідають даним у документах, наданих при митному оформленні, а саме, митна декларація не містить відміток митних органів країни відправлення, спостерігається невідповідність умов контракту Міжнародним правилам «Інкотермс 2010». Крім того, сертифікат торгово-промислової палати Китаю засвідчує справжність печатки фірми-постачальника, але не засвідчує справжність зазначених у інвойсі цін товарів, разом з тим, наведений сертифікат торгово-промислової палати Китаю посилається на інвойс, який не було надано до митного оформлення. Також, на момент митного оформлення, декларантом надано лише довідку про вартість перевезення, що не передбачено, як документ, який підтверджує вартість перевезення.
01.06.2020 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» надійшла відповідь на відзив, у якій сторона позивача вважає наведені митним органом у відзиві на позовну заяву доводи необґрунтованими, оскільки такі посилання протирічать фактичним обставинам справи та не спростовують позиції позивача.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, 13 березня 2017 року між ТОВ «Будівельний Двір» (далі - покупець) та DANYANG RUIBU GLASS FIBRE CO., LTD (далі - постачальник) укладено контракт № 6/2017 (далі - контракт).
Згідно пункту 1.1. контракту, постачальник зобов'язується передати товар - Скловолоконна сітка у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених даним контрактом.
Пунктом 1.2 контракту, визначено, що найменування, асортимент, ціна та кількість поставленого товару, зазначається в додатку до даного контракту - специфікації на товар, яка з моменту підписання уповноваженими представниками сторін являється невід'ємною частиною даного контракту.
03 липня 2019 року між покупцем та постачальником було укладено специфікацію № 32 та специфікацію № 33 (далі - специфікація).
У відповідності до специфікації № 32, постачальник зобов'язався передати, а покупець зобов'язався прийняти, на загальну суму 19443,50 USD, наступний товар: скловолокна сітка жовтого кольору з чорним логотипом «Shtock», розмір квадрата 4x4 мм., у рулонах 2102 шт., ширина рулону 1 м. Вартість товару, відповідно до специфікації, прайс-листа становить 19443,50 дол. США (ціна за одиницю (м2) - 0,185 дол. США.
Згідно специфікації № 33, постачальник зобов'язався передати, а покупець зобов'язався прийняти товар на загальну суму 18830,00 дол. США: скловолоконна сітка помаранчевого кольору (410 шт.) загальною вартістю 3177,50 дол.США; сітка світлозеленого кольору з чорним логотипом, у рулонах 300 шт. Торгівельна марка: Foreman, загальною вартістю 2610,00 дол. США; сітка жовтого кольору з чорним логотипом «Shtock» у рулонах, кількісю 1410 шт., загальною вартістю 13042,50 дол. США.
Фактична оплата покупцем за товар постачальнику згідно специфікації № 32 на суму 19443,50 USD підтверджується платіжним документом (SWIFT) № 1404JBKLJ0.
Оплату, відповідно до специфікації № 33, у розмірі 18830,00 дол. США здійснено позивачем на рахунок постачальника 21.08.2019, згідно платіжного доручення (SWIFT) № 1403JBKLJ0.
З метою комплексного обслуговування щодо транспортно-експедиторських послуг з організації перевезення вантажів позивача морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, а також, перевезення у великотоннажних контейнерах і отримання інших додаткових послуг, необхідних для організації таких перевезень вантажу 21 грудня 2017 року між позивачем та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТИКС» (ЄДРПОУ 33139540) (далі - виконавець) було укладено договір № 21127-28 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів.
Пунктом 3.1. договору, визначено, що вартість послуг зазначається в рахунку виконавця.
Згідно пункту 3.2. договору, ціна договору складає сукупність платежів зі сплати належної плати виконавцю та витрат, понесених виконавцем в інтересах замовника в цілях виконання цього договору.
Транспортування декларованого товару здійснювалось за маршрутом: Шанхай, Китай - Одеса, Україна морським судном у контейнерах, що підтверджується коносаментом № SHWS219070330.
У відповідності до довідки виконавця від 29.08.2019 № 2908-1, вартість транспортування вантажу (специфікація № 32) по маршруту Шанхай, Китай - до митного кордону України Одеський МТП складає 20681,92 грн. Страхування вантажу не здійснювалось.
Довідкою виконавця від 29.08.2019 № 2908-2 підтверджено вартість транспортування вантажу (специфікація № 33) по маршруту Шанхай, Китай до митного кордону України Одеський МТП, у розмірі 20681,92. Страхування вантажу не здійснювалось.
02 вересня 2019 року позивачем подано митному органу електронну митну декларацію № UA 100010/2019/348735, у якій для митного оформлення задекларовані вказані вище товари за специфікацією № 32.
02 вересня 2019 року позивачем також подано митному органу електронну митну декларацію № UA 100010/2019/348736, у якій для митного оформлення задекларовані вказані вище товари за специфікацією № 33.
Заявлена позивачем ціна товару, відповідно до графи 43 Митних декларацій визначена декларантом із застосуванням основного методу - за ціною контракту та становить 20039,20 дол. США та 19652,54 дол. США відповідно.
Для підтвердження зазначених у митних деклараціях сум, декларантом надано Комерційний інвойс (Commercial invoice) від 03 липня 2019 року № 19BUD-009 (за поставкою, згідно Специфікації № 32); Комерційний інвойс (Commercial invoice) від 03 липня 2019 року № 19BUD-010 (за поставкою, згідно Специфікації № 33); Автотранспортну накладну (Road consignment note) від 30 серпня 2019 року № 1373/1 (за поставкою, згідно Специфікації № 32); Автотранспортну накладну від 30 серпня 2019 року № 1373/2 (за поставкою, згідно Специфікації № 33); прайс-лист; Коносамент (Bill of lading) від 22 липня 2019 року № SHWS219070330; Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) від 19 липня 2019 року № 19С3211С8100/00008; довідку про транспортні витрати № 2908-1 (за поставкою, згідно Специфікації № 32) від 29 серпня 2019 року; довідку про транспортні витрати № 2908-2 (за поставкою, згідно Специфікації № 33) від 29 серпня 2019 року, митну декларацію країни відправлення № 223120190002422779, від 17 липня 2019 року; Сертифікат торгово-промислової палати Китаю від 26 липня 2019 року № 93211ВО/001035.
За наслідками обробки ЕМД 02 вересня 2019 року № UA100010/2019/348735 та № UA 100010/2019/348736, позивачем від відповідача отримано електронне повідомлення, із письмовою консультацією та запропоновано надати додаткові документи
Декларантом, шляхом надсилання електронного повідомлення, направлено лист, яким повідомлено про неможливість надання інших додаткових документів.
Надалі, відповідач зазначив про неможливість визначення ціни товару за декларованими поставками з наступних причин: «Товар поставляється на митну територію України на умовах поставки FOB SHANGHAI. Спостерігається невідповідність умов контракту Міжнародним правилам «ІНКОТЕРМС 2010». Тобто, витрати на навантаження на борт судна не включені в ціну товару.
Напис на сертифікаті засвідчує справжність печатки фірми «DANYANG RUIBU GLASS FIBRE CO.,LTD» на комерційному інвойсі № 19BUD-009-010, а не зазначені у цьому інвойсі ціни. Слід зазначити, що до митного оформлення надано інвойс № 19BUD-009, а не 19BUD-009-010, що зазначено в сертифікаті. Надано фото сертифікату торгово-промислової палати Китаю № 193211ВО/001035. Напис на цьому сертифікаті засвідчує справжність печатки фірми «DANYANG RUIBU GLASS FIBRE CO.,LTD» на комерційному інвойсі № 19BUD-009-010, а не зазначені у цьому інвойсі ціни. До митного оформлення надано інвойс № 19BUD-009, а не 19BUD-009-010, що зазначено сертифікаті. На момент митного оформлення, надано лише довідку про вартість перевезення, що не передбачено, як документ, який підтверджує вартість перевезення.
Прайс-лист не містить контактну інформацію про продавця (сайти у мережі Інтернет для контактів покупців із фірмою-продавцем, електронну адресу, телефони), умови платежу, термін вставки, термін дії цін на визначений період та інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
У наданому платіжному дорученні від 21.08.2019 зазначено лише контракт, що не дає можливість ідентифікувати здійснення платежів саме за цією поставкою. Отже, документи, надані декларантом в якості додаткових, прийняті до уваги митним органом, але не прийнято як такі, що підтверджує заявлену митну вартість».
02 вересня 2019 року Київською міською митницею ДФС було прийнято рішення № UA100000/2019/000285/2 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким, відповідач застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації від 02 вересня 2019 року № UA100010/2019/348735, скоригував до рівня 31950,40 дол. США.
Також, 02 вересня 2019 року Київською міською митницею ДФС було прийнято рішення № UA100000/2019/000286/2 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким, відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації від 02 вересня 2019 року № UA100010/2019/348736, скоригував до рівня 30433,25 дол. США.
Митна вартість декларованого товару визначена із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Митного кодексу України, за цінами раніше визначеними органами доходів і зборів митних вартостях: 1,90 USD/кг за митними деклараціями від 13.06.2019 року № UA305200/2019/031231, від 06.06.2019 року № UA305200/2019/033214.
На підставі прийнятих рішень про коригування митної вартості товару № UA 100000/2019/000285/2 та № UA100000/2019/000286/2, відповідач видав позивачу Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100010/2019/00978, № 100010/2019/00979.
Не погоджуючись з вказаними вище діями та прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з даними адміністративним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлено порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно з частинами 1-3 статті 38 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до приписів частин 1, 2, 4 пункту 1 частини 6 статті 321 Митного кодексу України, товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.
У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.
Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України.
Згідно пункту 23 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Згідно зі статтями 246, 248 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Так, стаття 49 Митного кодексу України, встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, стаття 51 Митного кодексу України, регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 2 статті 51 Митного кодексу України, встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України, встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною другою якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Пунктом 2 частини 1 статті 58 Митного кодексу України, встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (частина друга).
Відповідно до частини 1 статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з частиною 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Статтею 53 Митного кодексу України, закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1).
Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга).
Згідно з нормами статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга).
Відповідно до положень частини 1 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Як вбачається з матеріалів справи позивач надав відповідачу для підтвердження заявленої митної вартості товару при здійсненні його митного оформлення наступні документи: Комерційний інвойс (Commercial invoice) від 03 липня 2019 року № 19BUD-009 (за поставкою, згідно Специфікації № 32); Комерційний інвойс (Commercial invoice) від 03 липня 2019 року № 19BUD-010 (за поставкою, згідно Специфікації № 33); Автотранспортну накладну (Road consignment note) від 30 серпня 2019 року № 1373/1 (за поставкою, згідно Специфікації № 32); Автотранспортну накладну від 30 серпня 2019 року № 1373/2 (за поставкою, згідно Специфікації № 33); прайс-лист; Коносамент (Bill of lading) від 22 липня 2019 року № SHWS219070330; Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) від 19 липня 2019 року № 19С3211С8100/00008; довідку про транспортні витрати № 2908-1 (за поставкою, згідно Специфікації № 32) від 29 серпня 2019 року; довідку про транспортні витрати № 2908-2 (за поставкою, згідно Специфікації № 33) від 29 серпня 2019 року, митну декларацію країни відправлення № 223120190002422779, від 17 липня 2019 року; Сертифікат торгово-промислової палати Китаю від 26 липня 2019 року № 93211ВО/001035.
Згідно Контракту № 6/2017 від 13 березня 2017 року, сторонами погоджено умови передачі товару, ціни товару, умови поставки і умови оплати товару та інше.
Згідно з п. 3.1. Контракту, постачальник зобов'язаний поставити, а покупець прийняти товар на умовах FOB» Шанхай, згідно офіційних правил «ІНКОТЕРМС-2010».
Відповідно до положень п. 3.6. Контракту, постачальник зобов'язаний сплатити витрати з завантаження товару в транспортний засіб, уповноваженого покупцем перевізника, а також сплатити витрати, пов'язані із митною вартістю товару від митної очистки товару від мита для експорту.
Пунктом 3.7. Контракту, передбачено, що постачальник зобов'язався сплатити витрати, пов'язані із оформленням усіх необхідних товаросупровідних документів у країні постачальника.
Відповідно до п. 4.1. Контракту, перед здійсненням поставки сторони погоджують наявність товару у постачальника, а також його готовність здійснити відвантаження товару покупцю.
Для використання торгівельних термінів в національній та міжнародній торгівлі (ІНКОТЕРМС-2010) Умови FOB (Free on Board «Вільно на борту») означає, що продавець вважається тим, хто виконав своє зобов'язання по поставці з моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження, з огляду на що, та беручи до уваги умови контракту, як волевиявлення, погоджене сторонами, суд вважає, що посилання відповідача на не включення позивачем у митну вартість витрат на завантаження товару на борт судна, є необґрунтованими адже відповідно до Правил «ІНКОТЕРМС-2010» та умов контракту між сторонами, вказані витрати покладаються саме на постачальника.
Підставою для сплати позивачем на рахунок постачальника товару за Специфікаціями № 32 та № 33, був Комерційний інвойс № 19BUD-009 та № 19BUD-010, від 03 липня 2019 року, які були надані для митного оформлення товарів у країні відправника, та на них також міститься посилання у митній декларації країни відправлення № 223120190002422779.
Із наданих відповідачу до митного оформлення документів, вбачається, що транспортування декларованого товару за поставками за Специфікаціями № 32 та № 33, до митної території України здійснювалось одночасно, шляхом морського перевезення у контейнерах № TCNU2714086 та № TLLU4867927, а при врегулюванні митних формальностей у країні відправника - Китаї, сертифікатом відповідності Торгово-промислової палати Китаю від 26 липня 2019 року № 193211В0/001035, посвідчено справжність печатки фірми «DANYANG RUIBU GLASS FIBRE CO.,LTD», на двох комерційних інвойсах: № 19BUD-009 та № 19BUD-010, від 03 липня 2019 року, що у свою чергу, не дає можливості погодитись з доводами сторони відповідача про ненадання при митному оформлені інвойсу № 19BUD-009-010, як зазначено в сертифікаті відповідності Торгово-промислової палати від 26 липня 2019 року № 193211В0/001035. Тож, митний орган мав можливість пересвідчитися у належності поданих документів, оскільки декларування товарів, згідно наведених двох декларацій, змінювалось в один день, а саме, 02 вересня 2019 року, та для перевірки їх митної вартості були надані тотожні документи, що також вбачається із карток відмови в прийнятті митної декларації.
Як вже зазначалося вище, обов'язки щодо транспортування товару міжнародним сполученням виконувало ТОВ «Хіллдом Логістікс», на підставі договору про транспортно-експедиційне обслуговування № 21127-28 від 21.12.2017.
Так, відповідно до п. 1 вказаного договору, предметом даного договору є обов'язок ТОВ «Хіллдом Логістікс», за відповідну плату та за рахунок клієнта, надати транспортно-експедиційні послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, а також перевезення у великовантажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень вантажу.
Згідно з п. 2.1.2. договору, обов'язком виконавця є укладання від свого імені договори з портами, перевізниками, складами, судноплавними компаніями, їх агентами, екпедиторськими та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги.
Нормами абз. 1 ч. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», передбачено, що експедитор має право, зокрема, обирати або змінювати вид транспорту та маршрут перевезення, обирати або зви «юти порядок перевезення вантажу, а також порядок виконання транспортно-експедиторських послуг, діючи в інтересах клієнта, згідно з відповідним договором транспортного експедирування.
Тож, посилання відповідача на відсутність у товаротранспортних документах перевізника, як безпосереднього виконавця, не може трактуватися як факт того, що ТОВ «Хіллдом Логістікс» не було виконавцем транспортних послуг щодо даної поставки. Крім того, суд вважає, що надана довідка про транспорті витрати, якщо вона не містить помилко та належно оформлена, може бути допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. До того ж, суд зазначає, що сторона відповідача не надала обґрунтованих пояснень щодо того, яким чином наведені обставини можуть впливати на митну вартість товару, за умови що таку суму витрат на транспортно-експедиторські послуги в цілому не було поставлено під сумнів.
Крім того, у частині посилань митного органу на неналежне оформлення прайс-листа, суд вважає їх є необґрунтованими, адже за своєю суттю, прайс-лист є документом довільної форми, а чинне законодавство не встановлює вимог до форми прайс-листів, які оформлюються та видаються саме продавцем товару, а не покупцем. Слід зазначити, що здійснення зовнішньоекономічної діяльності базується на принципі свободи договору, що має під собою волю в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов з урахуванням звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У свою чергу, обставина наявності чи відсутності у прайс-листі відомостей про інвойс, на переконання суду, не свідчить про неправильність його оформлення чи заниження позивачем митної вартості товарів у розумінні статей 54, 55 МК України, якщо подані декларантом документи є достатніми та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять жодних розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні митної вартості, та містять об'єктивні і достовірні дані, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору.
Відповідачем зазначено, як підставу для коригування митної вартості товару, також невідповідність платіжних документів вимогам пункту 2.2 «Порядку оформлення платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах», що затверджений Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, які полягають у вказанні в графі «призначення платежу» тільки номеру договору, без прив'язки до інвойсу.
Суд зазначає, що жодних вимог щодо обов'язковості зазначення у графі «Призначення платежу» реквізитів інвойсу, чинним законодавством не встановлено, в той же час, головним є можливість ідентифікації платіжного документу до конкретного товару, а подане позивачем платіжне доручення свідчить про сплату коштів саме в тій сумі, що передбачена іншими документами по поставці та містить посилання на зовнішньоекономічний контракт.
Відтак, судом встановлено, що подані позивачем до митного оформлення товару вищевказані документи, за назвою і змістом відповідали вимогам пунктам 2-3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.
У свою чергу, відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст вказаного вище контракту, укладеного між позивачем та компанією DANYANG RUIBU GLASS FIBRE CO., LTD. Крім того, оплата за товар підтверджується відповідним платіжними дорученнями, що проведені банком міжнародною платіжною системою.
У оскаржуваних рішеннях, відповідачем не було наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів.
Суд наголошує на тому, що оцінку для митних цілей митниця повинна ґрунтувати на найближчому еквіваленті дійсної вартості, якщо дійсну вартість імпортованого товару неможливо визначити за ціною такого ж чи подібного товару. Очевидно, що ціна товару, імпортованого за іншими умовами поставки, ніж оцінюваний товар, може вважатися таким найближчим еквівалентом тільки у тому випадку, якщо митниця доведе, що в її розпорядженні немає інформації про ціну товару, поставленого за такими ж умовами поставки, що й оцінюваний товар. Окрім цього, рішення про коригування заявленої митної вартості не містить докладної інформації стосовно джерел, які безпосередньо використовувалися ним при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Також, відповідачем не було обґрунтовано неможливість застосування певних другорядних методів і не конкретизовано підстави незастосування цих методів, а лише перелічив їх, хоча й з посиланням на відсутність вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що дії митного органу пов'язані з коригуванням митної вартості товарів не відповідають вимогам статті 55 Митного кодексу України.
Тож, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Отже, відповідачем необґрунтовано застосовано ціни на товар, оскільки самі собою посилання на інші митні декларації, не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів.
Суд вважає, що умови і обставини оплати оцінюваного товару у взаємозв'язку з тими доказами, що подавались позивачем до митного контролю, не давали обґрунтованих підстав відповідачу вважати, що позивачем заявлені неповні чи недостовірні відомості про заявлену вартість оцінюваного товару.
Відтак, наведені сумніви відповідача щодо неможливості встановлення митної вартості товару, на підставі поданих позивачем документів, ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Таким чином, суд вважає, що наявні підстави для визнання протиправними та скасування рішень № UA 100000/2019/000285/2 та № UA 100000/2019/000286/2 від 02.09.2019 року та карток відмови № 100010/2019/00978 та №100010/2019/00979.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги, суд вважає за необхідне зазначити таке. Так, позивачем заявлено до стягнення 16000 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження), з урахуванням того, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем додано до позову, договір про надання правової допомоги від 04.03.2020 № 04/03/2020-167; ордер на надання правової допомоги серії КС № 688026; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 6799/10, платіжне доручення про сплату витрат на правову допомогу № 703662 від 19.03.2020 на суму 3000 грн., платіжне доручення № 706793 від 20.05.2020 на суму 13000 грн., акт виконаних робіт до договору від 04.03.2020.
Отже, суд констатує, що до суду позивачем вчасно в повному обсязі було надано вичерпний перелік документів, який доводить факт дійного понесення витрат на правничу допомогу.
У частині відшкодування позивачу вартості витрат на професійну правничу допомогу за надані послуги, визначені у акті здачі-приймання наданих послуг, суд враховує те, що дана справа є незначної складності, її розгляд здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження (письмовому), засідання не проводились, крім позовної заяви та відповіді на відзив (який у цілому має ідентичну позицію що і в позові), інших документів від сторони позивача не надходило.
Суд, враховуючи надані стороною позивача докази понесення витрат на правничу допомогу адвоката, предмет доказування у цій справі, складність справи та зміст/обсяг наданих стороною позивача матеріалів до суду, приходить до висновку про обґрунтовану необхідність зменшення розміру таких витрат з 16000,00 грн. на 8000,00 грн., з урахуванням та дотриманням балансу співмірності та обґрунтованості розміру витрат на оплату послуг адвоката, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань - митного органу.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про недоведеність співмірності сплачених послуг витраченому часу та обсягу наданих послуг, а тому, на переконання суду, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід віднести суму витрат у розмірі 8000,00 грн.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 4204,00 грн., згідно платіжного доручення № 703657 від 19.03.2020 та № 703658 від 19.03.2020. Відтак, на користь позивача підлягають стягненню вказані судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, підлягають задоволенню, а оскаржувані рішення - скасуванню.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA 100000/2019/000285/2 та № UA 100000/2019/000286/2 від 02.09.2019 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100010/2019/00978 та №100010/2019/00979 .
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» (03146, місто Київ, вулиця Якуба Коласа, будинок 2, квартира 24, код ЄДРПОУ 32773973) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 43337359, бульвар Вацлава Гавела, 8-а).
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» (03146, місто Київ, вулиця Якуба Коласа, будинок 2, квартира 24, код ЄДРПОУ 32773973) понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 8000 грн. (вісім тисяч гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 43337359, бульвар Вацлава Гавела, 8-а).
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Келеберда