ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
06 серпня 2021 року м. Київ № 640/30770/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
пропро визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та просить суд:
- визнати протиправними дії Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо не нарахування і виплати судді ОСОБА_1 суддівської винагороди згідно із положеннями пункту 3 частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII;
- зобов'язати Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних нарахувати і виплати ОСОБА_1 суддівську винагороду відповідно до пункту 3 частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII з розрахунку посадового окладу судді Верховного Суду, а також провести перерахунок виплаченої суддівської винагороди починаючи з 28.07.2017 з урахуванням проведених виплат;
- постанову звернути до негайного виконання.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 27.07.2017 №448/вс-17 її визнано такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному судді у складі Верховного Суду, а тому, на думку ОСОБА_1 , з 27.07.2017, відповідно до пункту 22 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 вона набула право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом. При цьому, позивач вказала, що набуття права на отримання суддівської винагороди у розмірі визначеному Законом №1402 не ставиться в залежність від зарахування судді до штату суду, що створений саме на підставі частини 1 статті 1 Закону №1402 та статті 125 Конституції України та із необхідністю фактичного здійснення повноважень у відпорному суді (у разі закінчення строку повноважень).
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній вказує про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, адже суддівська винагорода позивачу виплачується з урахуванням положень Закону №2453.
Позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву, у якому стверджує про наявність у неї правових підстав для нарахування їй та виплати суддівської винагороди згідно із положеннями пункту 3 частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII.
Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно наказу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.10.2010 №27к «Про зарахування до штату Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_1 » ОСОБА_1 , обрану суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ безстроково, зараховано до штату Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з 26.10.2010 і вона вважається такою, що приступила до виконання службових обов'язків.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії України від 27.07.2017 №448/вс-17 вирішено визнати ОСОБА_1 такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду.
Визначено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 набрала 704,75 бала.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Статтею 1 Закону № 1402-VIII встановлено, що судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом. Судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур.
Відповідно до частини другої статті 31 Закону № 1402-VIII Вищими спеціалізованими судами є:
1. Вищий суд з питань інтелектуальної власності;
2. Вищий антикорупційний суд.
Частиною першою статті 83 Закону № 1402-VIII встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
Статтею 135 Закону № 1402-VIII визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.
Пунктом 7 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку. До припинення діяльності статус, структура, повноваження, порядок роботи, права, обов'язки, гарантії суддів цих судів визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI.
Відповідно до пункту 22 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI.
Згідно із пунктом 23 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI.
Пунктом 24 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII визначено розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить:
1) з 01 січня 2017 року:
а) для судді місцевого суду - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
в) для судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
Суд звертає увагу, що предметом розгляду даної адміністративної справи є заявлена позивачем вимога про нарахування та виплату їй суддівської винагороди, як судді касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, що за рівнем є судом касаційної інстанції як і суд, у якому позивач обіймає посаду.
Варто відмітити, що законодавець закріпив можливість обрахування окладу суддівської винагороди винятково для судів першої, апеляційної інстанції, вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду.
Суд зауважує, що Вищими спеціалізованими судами в Україні є Вищий суд з питань інтелектуальної власності та Вищий антикорупційний суд. Натомість, позивач продовжувала обіймати посаду судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та до жодного іншого суду переведене не була.
Право на отримання суддівської винагороди відповідно до норм Закону № 1402-VIII, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання не лише були визнані такими, що підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному судді, а й зайняли відповідне місце у рейтингу на зайняття вакантних посад, й фактично здійснюють правосуддя у відповідному суді.
Суд вважає неможливими отримання позивачем суддівської винагороди згідно із положеннями пункту 3 частини 3 статті 135 №1402-VIII, оскільки фактично не здійснює правосуддя у відповідному суді (Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду), а лише підтвердила таку можливість. Отже на позивача не можуть поширюватись гарантії незалежності судді у вигляді суддівської винагороди, за нормами Закону № 1402-VIII, який не передбачає у судовій системі України - Вищого спеціалізованого суду України з розгляд цивільних і кримінальних справ.
Таким чином, доводи позивача, щодо нарахування і виплати їй суддівської винагороди згідно з нормами Закону № 1402-VIII, є необґрунтованими.
Виходячи із аналізу положень Закону № 1402-VIII України, право на отримання суддівської винагороди за правилами частини другої статті 135 цього Закону, виникає у судді за наявної сукупності таких умов:
1) проходження кваліфікаційного оцінювання, за результатами якого складено висновок про підтвердження здатності кандидата здійснювати судочинство у відповідному суді, створеному на підставі частини першої статті 1 Закону № 1402-VIII та статті 125 Конституції України.
2) зайняття відповідної вакантному місцю в рейтингу суддів посади судді до відповідного суду, створеному на підставі частини першої статті 1 Закону № 1402-VIII та статті 125 Конституції України.
3) зарахування судді до штату відповідного суду, створеного на підставі частини першої статті 1 Закону № 1402-VIII та статті 125 Конституції України.
4) фактичне виконання своїх обов'язків, тобто здійснення правосуддя у відповідному суді, створеному на підставі частини першої статті 1 Закону № 1402-VIII та статті 125 Конституції України.
5) законодавче закріплення розміру посадового окладу суддівської винагороди для судді суду, створеного на підставі частини першої статті 1 Закону № 1402-VIII та статті 125 Конституції України.
Отже, лише за сукупної наявності цих умов у судді виникає право на суддівську винагороду, передбачену Законом № 1402-VIII.
Наявність у позивача лише деяких із зазначених умов не обумовлює виникнення права на отримання суддівської винагороди у розмірах зазначених в Законі №1402-VIII.
Аналогічна правова позиція щодо застосування правових норм в межах спірних правовідносин, який виник з аналогічних підстав, викладена у постановах Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 826/13355/17 (адміністративне провадження № К/9901/3538/17), від 14 травня 2020 року № 826/12993/17, від 03 червня 2020 року № 826/14879/17, від 14 липня 2020 року у справі №826/13405/17.
Суд наголошує, що приписами пункту 7 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402- VIII законодавець конкретно виокремив наведену категорію суддів, у нашому випадку суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних у кримінальних справ із кола осіб, на яких можуть поширюватися вимоги визначені цим Законом щодо права на отримання суддівської винагороди у більшому розмірі, та не залежно від проходження кваліфікаційного оцінювання та підтвердження на відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) грошове забезпечення цих судів визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів», що діяло у редакції до Закону № 1402-УІІІ, тобто до припинення діяльності Вищого адміністративного суду України статус, структура, повноваження, порядок роботи, права, обов'язки, гарантії суддів цих судів визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів» в попередній редакції.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Оскільки адміністративний позов не підлягає задоволенню, то відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5, 72-73, 76-78, 132, 134, 139, 143, 243-246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, б. 28, код ЄДРПОУ 37317811) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги
Суддя М.А. Бояринцева