ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
06 серпня 2021 року м. Київ № 640/7279/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів «УКРТЕЛЕФІЛЬМ» до Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Державне підприємство Українська студія Телевізійних фільмів «УКРТЕЛЕФІЛЬМ» з позовом до Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про:
- визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Федоріної А.М. (Єзерської А.М.) № 58701 від 07.11.2019 про арешт коштів в межах ВП № 54434069, в частині накладення арешту на кошти на рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий у АТ «Банк Кредит Дніпро» м. Київ, МФО 305749, які призначені для оплати заробітної плати, єдиного соціального внеску, податку з доходів фізичних осіб, військового збору, податків та інших платежів до бюджету;
- зобов'язання головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Федоріну А.М. (Єзерську А.М.) зняти арешт з рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий у АТ «Банк Кредит Дніпро» м. Київ, МФО 305749, для можливості проведення операцій з виплати заробітної плати та перерахування супутніх податків та зборів до бюджету.
В обґрунтування позовної заяви, позивачем зазначено, що рахунок Державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» в АТ «Банк Кредит Дніпро» м. Київ, МФО 305749, рахунок № НОМЕР_1 , у значній частині, має соціальне призначення та гроші з цього рахунку йдуть на погашення заборгованості заробітної плати працівникам ДП «Укртелефільм» та виплат по заробітній платі на карткові рахунки працівників позивача та сплати єдиного соціального внеску, податку з доходів фізичних осіб, військового збору, податків та інших платежів до бюджету. Водночас, оскаржуваною постановою відповідача, накладено арешт на вказаний рахунок, що унеможливлює здійснення відповідних платежів по заробітній платі та податкам, з огляду на що, позивач вважає, що державний виконавець наклала арешт на рахунок незаконно.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2020 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
Судом ухвалено залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, головний державний виконавець вказала на те, що з метою виконання зведеного виконавчого провадження ВП № 54434069 до складу якого входить 121 виконавчих документів про стягнення з позивача заборгованості було прийнято оскаржувану постанову та накладено арешт на рахунки позивача, що відкриті в банках. Водночас, відповідач наголошує на тому, що саме на банківську установу покладено обов'язок у разі надходження постанови державного виконавця про арешт коштів, повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути таку постанову без виконання в частині решту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2020 задоволено клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду. Залишено без розгляду позовну заяву Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «УКРТЕЛЕФІЛЬМ» до Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2020 апеляційну скаргу Державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
До суду від третьої особи надійшли письмові заперечення, у яких вказано на те, що чинним законодавством України не передбачено відкриття суб'єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати. Рахунок позивача, про який йде мова у межах даної справи, та на кошти на якому було накладено арешт державним виконавцем, є поточним рахунком боржника, який використовується для зберігання коштів та здійснення різних розрахунково-касових операцій боржника, у тому числі виплати заробітної плати. На цьому рахунку зараховуються та зберігаються кошти боржника, призначені не тільки для виплати заробітної плати. Крім того, вказано на те, що АТ «Банк Кредит Дніпро», на яке нормами ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов'язок визначити статус рахунку та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову державного виконавця виконало, що вказує на те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законодавством заборонено накладати арешт та звертати стягнення.
18.05.2021 судом ухвалено продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як вбачається з матеріалів справи, у Дніпровському районному відділі державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебуває зведене виконавче провадження № 54434069 до складу якого входить 117 виконавчих документів про стягнення з Української студії телевізійних фільмів «Укртелефільм» на загальну суму 6236285,10 грн з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
У межах зведеного виконавчого провадження 08 листопада 2019 року головним державним виконавцем Дніпровського районного відділі державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Федоріною А.М. (Єзерською А.М.) при примусовому виконанні 117 виконавчих документів винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти , що містяться на рахунках: НОМЕР_2 АТ «Укрексімбанк» НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 ПАТ «Кристалбанк» НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 АТ «Банк Кредит Дніпро» НОМЕР_1 ; НОМЕР_7 Полікомбанк НОМЕР_8 ; НОМЕР_9 АТ «Таскомбанк» НОМЕР_10 ; НОМЕР_11 Печерська Ф.АТ КБ «Приватбанк», м. КиївНОМЕР_12; 300711 Печерська Ф.АТ КБ «Приватбанк», м. КиївНОМЕР_13.
Вказана постанова була оскаржена позивачем у суді, за наслідком розгляду спору, Окружним адміністративним судом міста Києва у справі № 640/22586/19 прийнято рішення від 19.12.2019, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2020, яким адміністративний позов Державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» задоволено у повному обсязі.
Визнано протиправною та скасовано постанову від 08 листопада 2019 року про арешт коштів, що винесена головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Федоріною А.М. в частині накладення арешту на кошти рахунку Державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» в АТ «Банк Кредит Дніпро» м. Київ, МФО 305749, рахунок НОМЕР_1 .
Позивач зазначає, що після набрання рішенням у справі № 640/22586/19 законної сили, арешт на кошти на вказаному рахунку так і не було знято, що зумовило звернення до відповідних органів, за наслідок чого виявилось існування постанови від 07.11.2019 цього ж державного виконавця, що прийнята за один день до винесення постанови про арешт коштів від 08.11.2019 (скасована судом), яка є повністю ідентичною постанові про арешт коштів від 08.11.2019, за виключенням внесення в цю постанову арешту спеціального рахунку у системі електронного адміністрування податків.
Вважаючи постанову головного державного виконавця Дніпровського районного відділі державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Федоріної А.М. (Єзерської А.М.) від 07 листопада 2019 року про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти на рахунок в АТ «Банк Кредит Дніпро» НОМЕР_1 , неправомірною та такою, що порушує його права, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Так, предметом спору у справі, що розглядається, є скасування постанови державного виконавця про накладення арешту на рахунок позивача з якого здійснюється виплата заробітної плати та інших обов'язкових платежів (податків та зборів).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормами статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі по тексту також - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судові накази.
Згідно з приписами статті 10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Так, приписи статті 18 Закону № 1404-VIII, встановлюють, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
При цьому, виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
За змістом пункту 8 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Відповідно до положень статті 56 Закону № 1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Тож, з наведеного слідує, що державному виконавцю надані повноваження щодо накладення арешту, в тому числі й на кошти, які перебувають на рахунках, водночас, згідно з частиною другою статті 48 Закону №1404-VIII, забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 151 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 191 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України "Про теплопостачання", статті 181 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Також, статтею 73 Закону України № 1404-VIII, передбачено, що стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
Відповідно до положень частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII, не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено Законом.
Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
З наведених норм вбачається, що саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
У контексті наведеного, суд наголошує на тому, що чинним законодавством України не передбачено відкриття суб'єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати.
У даному ж випадку, рахунок позивача, на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є поточним рахунком боржника, якій використовується для зберігання грошей та здійснення розрахунково-касових операцій боржника, у тому числі виплати заробітної плати. Зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 № 905/361/19 зазначено наступне: «Чинним законодавством не передбачено відкриття суб'єктами господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати(…). Рахунок боржника №(…) на кошти на якому державним виконавцем накладено арешт є поточним рахунком боржника (…) Зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на які заборонено»
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 справа № 344/8982/17 і Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від такої позиції.
Також, АТ «Банк Кредит Дніпро», на яке нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», покладений обов'язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку виконало.
Тож, на переконання суду, дії відповідача по накладенню арешту на спірний рахунок, відповідають приписами Закону України «Про виконавче провадження», однак, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Як зазначає позивач, державним виконавцем було накладено арешт на рахунок позивача який використовується для виплати, зокрема, заробітної плати працівникам та сплати обов'язкових платежів/податків до бюджету.
На підтвердження зазначеного позивачем до матеріалів справи надано:
- копію виписки по особовому рахунку відкритого в АТ «Банк Кредит Дніпро» НОМЕР_1 за період з 14 серпня 2019 року по 11 листопада 2019 року (а.с. 42-90 т. 1), з якої вбачається, що з даного рахунку окрім поточних платежів сплачувалась заробітна плата працівникам, сплачувався військовий збір, податок на доходи фізичних осіб тощо;
- заяву ДП Українська студія телевізійних фільмів «УКРТЕЛЕФІЛЬМ» до начальника відділу Дніпровського районного відділу ДВС ГТУЮ у м. Києві про скасування постанови державного виконавця про накладення арешту на рахунок в частині виплати заробітної плати, інших загальнообов'язкових платежів (а.с. 105-106 т. 1);
- довідку про стан розрахунків з бюджетом, в якій відображено показники заборгованості позивача, станом на 28.02.2020, по сплаті військового збору, ПДФО, єдиного внеску, ПДВ, земельного податку (а.с. 147-155 т. 1);
- лист заступника Голови Правління АТ «Банк Кредит Дніпро» А.І. Мойсеєнка до Голови комісії з перетворення ДП Українська студія телевізійних фільмів «УКРТЕЛЕФІЛЬМ» Аврахова Т.Г., у якому вказано про те, що банк просив Дніпровський РВ ДВС м. Києва зняти один з арештів, накладених постановою від 07.11.2019 або 08.11.2019 у виконавчому провадженні ВП № 53911901 (якщо арешт накладений повторно на тих самих підставах), зняти арешт за наявності підстав, передбачених рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2019 у справі № 640/22586/19 (а.с. 156-175 т. 1);
- вимогу ДП Українська студія телевізійних фільмів «УКРТЕЛЕФІЛЬМ» від 18.03.2020 № 82, адресовану начальнику Дніпровського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) Попович Я.В., у якій підприємство у зв'язку з набранням законної сили рішенням у справі № 640/22586/19 просило повідомити банк про скасування постанови про арешт коштів (а.с. 176-177 т. 1)
- довідки про стан кадрових справ в ДП Українська студія телевізійних фільмів «УКРТЕЛЕФІЛЬМ», роздруківку з Електронного кабінету платника податків, розрахункові відомості організації (а.с. 40-95 т. 2)
Суд зазначає, що у зв'язку з накладенням арешту на кошти боржника, позивачу фактично здійснено заборону будь-яких видаткових операцій за рахунком № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Банк Кредит Дніпро», з якого має перераховуватись також і заробітна плата та сплачуватися обов'язкові платежі (податки та збори).
Положеннями статті 43 Конституції України, встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до частини першої статті 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
Згідно з частиною 5 статті 97 Кодексу законів про працю, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці. При цьому, частиною 6 статті 24 Закону України "Про оплату праці", передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Таким чином, право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю гарантовано та захищається державою, своєчасність та розмір якої не може бути поставлений в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.
З аналізу наведених норм вбачається, що держава гарантувала та захистила право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю та соціальні виплати.
Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Ганс-Адам II проти Німеччини», заява №9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Відповідно до статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про оплату праці», забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.
З наведених норм вбачається, що зобов'язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов'язаннями суб'єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень.
У разі виникнення в боржника зобов'язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.
Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов'язання з виплати заробітної плати та його розміру. Також, арешт в розмірі суми зобов'язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.
Як вже зазначалось вище, позивач звертався до відповідача листами, в яких просив зняти арешт в спірного рахунку саме для цілей виплати заробітної плати працівникам та сплати податків/зборів, однак, обґрунтованих причин неможливості зняти арешт з рахунку, від відповідача не надходило.
Отже, досліджуючи питання обмеження можливості позивача виплачувати заробітну плату працівникам, необхідно аналізувати пропорційність такого втручання.
Суд виходячи з матеріалів справи та фактичних обставин, вважає, що, у даному випадку, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що заробітна плата виплачувалась Державним підприємством Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» виключно з рахунку № НОМЕР_1 . Зокрема, у матеріалах справи міститься: виписка по вказаному рахунку, розрахункові відомості та заяви працівників цього підприємства.
Крім того, Податковим кодексом України та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату податків та єдиного збору.
Тож, накладення арешту на рахунок № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Банк Кредит Дніпро» з якого здійснюється виплата заробітної плати, унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати та її своєчасне отримання, що призводить до порушення конституційних прав працівників позивача, а також, блокує можливість сплати до бюджету податків та зборів.
Крім того, залишається незрозумілим і доцільність/правомірність накладення державним виконавцем в межах виконавчого провадження накладення двох постанов про арешт коштів на рахунку, що датовані 07.11.2019 та 08.11.2019, з урахуванням того, що вони є ідентичними, за виключенням внесення в одну з постанов арешту спеціального рахунку у системі електронного адміністрування податків. Крім того, рішенням суду від 19.12.2019 у справі № 640/22586/19, яке набрало законної сили, було визнано протиправною та скасовано постанову від 08 листопада 2019 року про арешт коштів, що винесена головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Федоріною А.М. в частині накладення арешту на кошти рахунку Державного підприємства "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" в АТ "Банк Кредит Дніпро" м. Київ, МФО 305749, рахунок НОМЕР_1 .
У даному випадку, доводи та обґрунтування позовної заяви знайшли своє підтвердження по суті спору.
Суд вважає, що належним та достатнім способом захисту прав позивача, з урахуванням обґрунтованості дій та права державного виконавця накладати арешт на рахунки боржника, є скасування постанови головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Федоріної А.М. (Єзерської А.М.) № 58701 від 07.11.2019 про арешт коштів в межах ВП № 54434069, в частині накладення арешту на кошти на рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий у АТ «Банк Кредит Дніпро» м. Київ, МФО 305749, виключно в межах коштів з цільовим призначенням для виплати заробітної плати та перерахування податків та зборів.
У частині позовних вимог про зобов'язання відповідача зняти арешт з рахунку, для можливості проведення операцій з виплати заробітної плати та перерахування супутніх податків та зборів до бюджету, слід відмовити, адже скасування оскаржуваної постанови в частині накладення арешту на кошти на рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий у АТ «Банк Кредит Дніпро» м. Київ, МФО 305749, виключно в межах коштів з цільовим призначенням для виплати заробітної плати та перерахування податків та зборів, у даному випадку, є належним, достатнім та ефективним способом захисту прав працівників підприємства.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд вважає, що під час розгляду даного спору, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, так і не було наведено жодного обґрунтування щодо пропорційності накладення арешту, саме, на рахунок, з якого здійснюється виплата заробітної плати та обов'язкових платежів (податків та зборів), існування реальних загроз правам стягувачів, в той час, як спірна постанова, створює обмеження на виплату заробітної плати, тобто, гарантованого Конституцією України права людини, а також призводить до неможливості сплати податків і зборів до бюджету.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, пропорційно до частини задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Адміністративний позов Державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів «УКРТЕЛЕФІЛЬМ» до Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Скасувати постанову головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Федоріної А.М. (Єзерської А.М.) № 58701 від 07.11.2019 про арешт коштів в межах ВП № 54434069, в частині накладення арешту на кошти на рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий у АТ «Банк Кредит Дніпро» м. Київ, МФО 305749, виключно в межах коштів з цільовим призначенням для виплати заробітної плати та перерахування податків та зборів.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь Державного підприємства Українська студія телевізійних фільмів «УКРТЕЛЕФІЛЬМ» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні).
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Келеберда