ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
06 серпня 2021 року м. Київ № 640/25255/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови в прийнятті митної декларації, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби від 18 червня 2019 року № UA 100000/2019/100041/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 100010/2019/00788.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані рішення є протиправними, адже прийняті на підставі необґрунтованого висновку митного органу про недостатність наданих позивачем документів для підтвердження заявленої ним митної вартості. Так, позивач зазначив, що додані до митної декларації документи, в повній мірі підтверджують заявлену вартість товару та не викликають сумніву в правильності її визначення згідно основного методу визначенням митної вартості - за ціною договору.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2019 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
15.01.2020 до суду від Київської міської митниці Державної фіскальної служби надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки документи, подані позивачем до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а відтак, митна вартість товару була визначена із застосуванням резервного методу.
Суд зазначає, що, наразі, правонаступником Київської міської митниці ДФС є Київська митниця Держмитслужби, у зв'язку з чим, вважає за необхідне замінити первісного відповідача на його правонаступника.
Відповідно до ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 року № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби», випливає, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної митної служби.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року № 1217-р «Питання Державної митної служби» погоджено пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019 року Державною митною службою покладених на неї функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Згідно додатку 2 до постанови 02.10.2019 року № 858, Київська міська митниця ДФС реорганізується шляхом приєднання до Київської митниці Держмитслужби. При цьому, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис про створення Київської митниці Держмитслужби здійснено 07.11.2019.
З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе допустити заміну відповідача - Київської міської митниці ДФС (ЄДРПОУ 39422888) його правонаступником - Київською митницею Держмитслужби (ЄДРПОУ 43337359).
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, 13.03.2017 між ТОВ «Будівельний двір» (покупець) та ISOPLUS INTERNATIONAL LIMITED (постачальник) укладено Контракт № 2/2017, за умовами якого, постачальник зобов'язується передати товар - скловолоконна сітка у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених даним контрактом. Найменування, асортимент, ціна і кількість товару зазначаються в доповненні до контракту - специфікації на товар.
Згідно з п. 2.1 контракту, вартість товару, який поставляється згідно даного контракту вказаний у специфікації до договору. Ціна встановлюється у доларах США та включає в себе вартість усіх митних формальностей у країні постачальника, також вартість тари, упаковки та маркування.
13.03.2019 між ТОВ «Будівельний двір» (покупець) та ISOPLUS INTERNATIONAL LIMITED (постачальник) було укладено доповнення до контракту № 21 (специфікація), за умовами якої, постачальник зобов'язався передати, а покупець зобов'язується прийняти товар (скловолоконна сітка), на загальну суму 14693,33 доларів США.
Товар зазначений у специфікації від 13.03.2019 № 21 оплачений позивачем 06.06.2019 на суму 14693,33 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням ПАТ «Приват Банк».
05.08.2016 між ТОВ «Будівельний двір» (клієнт) та ТОВ «ЛАМАН ШИППІНГ» (ЄДРПОУ 40551877) (експедитор) було укладено договір № 1231 про транспортно-експедиційне обслуговування, за умовами якого, клієнт доручає, а експедитор зобов'язується організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування, перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України і міжнародному сполученні, а також, надання інших транспортно-експедиторських послуг клієнту за погодженням сторін.
Відповідно до довідки ТОВ «ЛАМАН ШИППІНГ» від 14.05.2019 № 30866501, вартість транспортування вантажу по маршруту Китай - до митного кордону України (порт Одеса) в контейнері складає 20912,00 грн. Страхування вантажу не здійснювалось.
18.06.2019 ТОВ «Будівельний двір» подано до Київської міської митниці ДФС електронну митну декларацію № UA100010/2019/336952 з метою здійснення митного оформлення товарів.
Заявлена позивачем ціна товару складає 15484,79 USD (409138,36 грн.)
Митна вартість товару відповідно до графи 43 ЕМД визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).
На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем митному органу подані:
- комерційний інвойс (Commercial invoice) від 13.03.2019 № 2019USD02;
- прайс-лист від 06.05.2019;
- експортну декларацію від 24.04.2019 № 021720190000143906;
- коносамент (Bill of lading) № COSU6202603830;
- автотранспортну накладну (Road consignment note) від 14.06.2019 № 438253;
- сертифікат про походження товару (Certificate of origin) від 06.05.2019 № 19С4401А1133/07446;
- довідку про транспортні витрати від 14.05.2019 № 30866501.
За наслідками обробки електронної митної декларації, позивачем від митного органу отримано електронне повідомлення про неможливість визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відомості не підтверджено документально), а саме: документи, подані для визначення митної вартості товару відповідно до статті 53 МКУ, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З огляду на що, відповідачем запропоновано позивачу протягом 10 днів надати додаткові документи у відповідності до ч. 3 ст. 53 МК України.
Декларантом на вимогу митного органу для підтвердження заявленої митної вартості товару надано рахунок на оплату по замовленню від 14.06.2019.
Водночас, 18.06.2019 Київською міською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA№100000/2019/100041/2, згідно якого, митний орган застосував резервний метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару у розмірі 15484,79 дол. США, скоригував до рівня 35892,83 дол. США.
Підставою для коригування митної вартості вказано невідповідність довідки ТОВ «Ламан Шипинг» та товаротранспорних документів, а саме, міжнародної автомобільної накладної (CMR) та коносаменту дана компанія не зазначена як безпосередній виконавець транспортних послуг та містять відомості про інших осіб.
Відсутність у наданому платіжному дорученні від 06.06.2019 інформації щодо призначення платежу, крім посилання на договір, що є порушенням п. 2.2 «Порядку оформлення платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металлах», що затверджений Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (зі змінами). Відповідно до наданого інвойсу від 13.03.2019 № 2019USD02 відвантаження здійснюється протягом 20 робочих днів після отримання передоплати. Надане платіжне доручення датується - 06.06.2019, проте відповідно до коносаменту відправлення здійснено у березні місяці поточного року.
Також, декларанта повідомлено, що у органу Державної фіскальної служби наявна інформація щодо вищих рівнів митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено відповідно до ЦБД ЄАІС ДФС (1,9006 $/кг. - МД від 28.05.2019 №UА305200/2019/28798, МД від 26.05.2019, UA50012/2019/5102). Митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції): невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України; у митного органу наявна інформація щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості). Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами ДФС митних вартостях. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв'язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, прийнятої органом доходів і зборів, з дотриманням умов, зазначених у статті 59 Кодексу. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв'язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та прийнятої органом доходів і зборів, з дотриманням умов, зазначених у статті 60 Кодексу. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв'язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до положень статті 62 Кодексу. Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв'язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у статті 63 Кодексу. Процедура консультацій між митним органом та декларантом проведена.
Водночас, з огляду на винесення вищезазначеного рішення, митним органом прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100010/2019/00788.
Не погоджуючись з вказаними вище діями та прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з даними адміністративним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлено порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно з частинами 1-3 статті 38 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до приписів частин 1, 2, 4 пункту 1 частини 6 статті 321 Митного кодексу України, товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.
У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.
Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України.
Згідно пункту 23 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Згідно зі статтями 246, 248 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Так, стаття 49 Митного кодексу України, встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, стаття 51 Митного кодексу України, регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 2 статті 51 Митного кодексу України, встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України, встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною другою якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Пунктом 2 частини 1 статті 58 Митного кодексу України, встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (частина друга).
Відповідно до частини 1 статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з частиною 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Статтею 53 Митного кодексу України, закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1).
Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга).
Згідно з нормами статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга).
Відповідно до положень частини 1 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Суд звертає увагу на те, що митні органи, дійсно, мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Як вбачається з матеріалів справи позивач надав відповідачу для підтвердження заявленої митної вартості товару при здійсненні його митного оформлення наступні документи: комерційний інвойс (Commercial invoice) від 13.03.2019 № 2019USD02; прайс-лист від 06.05.2019; експортну декларацію від 24.04.2019 № 021720190000143906; коносамент (Bill of lading) № COSU6202603830; автотранспортну накладну (Road consignment note) від 14.06.2019 № 438253; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) від 06.05.2019 № 19С4401А1133/07446; довідку про транспортні витрати від 14.05.2019 № 30866501; рахунок на оплату замовлення від 14.06.2019.
Відтак, судом встановлено, що подані позивачем до митного оформлення товару вищевказані документи, за назвою і змістом відповідали вимогам пунктам 2-3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.
Крім того, оплата за товар підтверджується відповідним платіжним дорученням, що проведе банком.
Так, підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару, слугували висновки відповідача про те, що документи, подані для визначення митної вартості товару відповідно до статті 53 МКУ, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зокрема, зазначено, що довідка про транспортні витрати видана ТОВ «Ламан Шипинг», проте, відповідно до наданих товаротранспорних документів, а саме, міжнародної автомобільної накладної (CMR) та коносаменту, дана компанія не зазначена, як безпосередній виконавець транспортних послуг та містять відомості про інших осіб.
Однак, відповідно до укладеного між ТОВ «Будівельний двір» та ТОВ «Ламан Шиппінг» договору про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів від 05.08.2016 №1231, виконавець має право доручити виконання договору третій особі (п. 2.2.4 договору)
На підставі зазначеного договору ТОВ «Ламан Шипинг» виставлено позивачу рахунок, який було сплачено ТОВ «Будівельний двір» відповідним платіжним дорученням.
З вищевикладеного вбачається, що позивачем були надані всі необхідні у розумінні затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599 Правил заповнення декларації митної вартості, документи.
Доводи контролюючого органу про відсутність у платіжному документі вказівки на інвойс в якості доводів про неможливість прив'язки вказаного платіжного документа із конкретною поставкою суд вважає помилковими, з огляду на таке.
Так, з матеріалів справи вбачається, що до митної декларації позивачем було долучено платіжне доручення в іноземній валюті від 14.06.2019 на суму 14693,33доларів США, про що зазначено, як в самій декларації, так і у картці відмови. Відповідно до пункту 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України № 216 від 28.08.2008, платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару в іноземній валюті або банківських металів.
Викладене, у свою чергу, свідчить, що чинним законодавством України не встановлено обов'язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.
При цьому, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були надані товариством для митного контролю, дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром. Крім того, законодавством не передбачено обов'язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.
Посилання відповідача на те, що відповідно до наданого інвойсу від 13.03.2019 № 2019USD02 відвантаження здійснюється протягом 20 робочих днів після отримання передоплати, водночас, надане платіжне доручення датується 06.06.2019, а відповідно до коносаменту, відправлення здійснено у березні місяці поточного року, суд вважає помилковими, адже дотримання чи недотримання умов оплати, не стосується безпосередньо його ціни та лежить у площині договірних відносин між суб'єктами господарювання (продавець-покупець). У процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.
Крім того, на переконання суду, відповідачем так і не було обґрунтовано, яким чином розбіжності в документах позбавляють його можливості перевірити заявлену позивачем митну вартість товару та не надано інформації чому саме документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми для застосування основного методу визначення митної вартості чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Інші доводи контролюючого органу також не спростовують правомірність визначення декларантом митної вартості товарів.
За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а доцільність застосування резервного методу - недоведеною.
Таким чином, враховуючи той факт, що для митного оформлення товару позивач надав відповідачу належні та допустимі докази на підтвердження митної вартості, а документи не містять розбіжностей, суд приходить до висновку про те, що відповідач прийняв рішення та оформив картку відмови за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, з огляду на що, відповідач під час здійснення контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення, діяв у спосіб, який не відповідає вимогам Митного кодексу України.
При цьому, суд звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні, відповідачем не було наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів.
Також, відповідачем не було обґрунтовано неможливість застосування певних другорядних методів і не конкретизовано підстави незастосування цих методів, а лише перелічив їх, хоча й з посиланням на відсутність вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що дії митного органу пов'язані з коригуванням митної вартості товарів не відповідають вимогам статті 55 Митного кодексу України. Тож, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Отже, відповідачем було необґрунтовано застосовано ціни на товар, оскільки самі собою посилання на інші митні декларації, не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів.
Суд вважає, що умови і обставини оплати оцінюваного товару у взаємозв'язку з тими доказами, що подавались позивачем до митного контролю, не давали обґрунтованих підстав відповідачу вважати, що позивачем заявлені неповні чи недостовірні відомості про фактурну вартість оцінюваного товару.
З урахуванням викладеного, суд робить висновок, що відповідач не мав обґрунтованих підстав вважати не підтвердженим значення складових митної вартості товару.
Відтак, за висновком суду, сумніви відповідача щодо неможливості встановлення митної вартості товару, на підставі поданих позивачем документів, ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Таким чином, суд вважає, що наявні підстави для визнання протиправними та скасування рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби від 18 червня 2019 року № UA 100000/2019/100041/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 100010/2019/00788.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Так, позивачем заявлено до стягнення витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 14200 грн.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження), з урахуванням того, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
На підтвердження наявності у позивача витрат на професійну правничу допомогу, представником надано копії таких документів: договору про надання правової допомоги від 18.11.2019 № 18/11/2019-07; платіжного доручення від 03.12.2019 № 697822; акт виконаних робіт від 18.11.2019 № 18/11/2019-07, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордер серії КС № 687918.
Отже, суд констатує, що до суду позивачем вчасно в повному обсязі було надано вичерпний перелік документів, який доводить факт дійного понесення витрат на правничу допомогу.
В частині відшкодування позивачу вартості витрат на професійну правничу допомогу за надані послуги, суд враховує те, що дана справа є незначної складності, її розгляд здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження (письмовому), засідання не проводились, крім позовної заяви та доданих до неї матеріалів та відповіді на відзив, інших документів від позивача не надходило.
Суд, враховуючи надані стороною позивача докази понесення витрат на правничу допомогу адвоката, предмет доказування у цій справі, складність справи та зміст/обсяг наданих стороною позивача матеріалів до суду, приходить до висновку про обґрунтовану необхідність зменшення розміру таких витрат з 14200,00 грн. до 7100,00 грн., з урахуванням та дотриманням балансу співмірності та обґрунтованості розміру витрат на оплату послуг адвоката, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань - митного органу.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про недоведеність співмірності сплачених послуг витраченому часу та обсягу наданих послуг, а тому, на переконання суду, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід віднести суму витрат у розмірі 7100,00 грн.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн., згідно платіжного доручення № 697830 від 03.12.2019. Відтак, на користь позивача підлягають стягненню вказані судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, підлягають задоволенню, а оскаржувані рішення - скасуванню.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 250, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови в прийнятті митної декларації - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби від 18 червня 2019 року № UA 100000/2019/100041/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 100010/2019/00788.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» (03146, місто Київ, вулиця Якуба Коласа, будинок 2, квартира 24, код ЄДРПОУ 32773973) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 43337359, бульвар Вацлава Гавела, 8-а).
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» (03146, місто Київ, вулиця Якуба Коласа, будинок 2, квартира 24, код ЄДРПОУ 32773973) понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 7100,00 гривень (сім тисяч сто гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 43337359, бульвар Вацлава Гавела, 8-а).
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Келеберда