ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
05 серпня 2021 року м. Київ № 640/14625/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Подільського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якому просить суд:
- визнати неправомірними дії державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Харитоненко Катерини Вікторівни;
- визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Харитоненко Катерини Вікторівни про стягнення виконавчого збору № 40721522 від 13.05.2021 та постанову про відкриття виконавчого провадження № 65427300 від 13.05.2021.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору були прийняті державним виконавцем без належних на те підстав, адже в межах виконавчого провадження взагалі не було стягнуто суму боргу за виконавчим документом, державний виконавець не вчиняв дій з примусового виконання виконавчого документа, а стягувач відізвав виконавчий документ, сторони вирішили питання в позасудовому порядку. Отже, станом на час відкликання виконавчого документу стягувачем, фактичного виконання виконавчого документу не відбулось, а тому, позивач вважає, що і підстави для нарахування виконавчого збору відсутні.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2021 відкрито провадження в справі та призначено судове засідання на 01.07.2021. Витребувано у відповідача завірені належним чином матеріали ВП № 65427300 та № 40721522.
На виконання вимог ухвали суду, 22.06.2021 до суду від відповідача надійшли завірені належним чином матеріали ВП № 65427300 та № 40721522.
Відзив на позовну заяву від Подільського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до суду не надходив.
01.07.2021 у судовому засіданні судом ухвалено продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Як вбачається із матеріалів даної справи, у провадженні Подільського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) з 13.05.2021 перебуває виконавче провадження ВП № 65427300 з виконання постанови Подільського РВДВС у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) ВП № 40721522, виданої 13.05.2021 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі - 456857,32 грн.
Виконавче провадження № 65427300 було відкрито на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.05.2021. Як зазначено у цій постанові, ВП № 65427300 відкрито на підставі постанови про стягнення виконавчого збору від 13.05.2021 у виконавчому провадженні № 40721522.
Виконавче провадження № 40721522 було відкрито 14.11.2013 на підставі виконавчого напису № 1295 від 11.07.2013.
11 липня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобєлєвою А.М. вчинено виконавчий напис № 1295, яким пропонувалось звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме, квартиру АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_1 (позивачу).
Правовою підставою для вчинення виконавчого напису став кредитний договір № 162/П/41/2008-840 від 11.07.2008 та майно, передане в іпотеку ПАТ «Комерційний Банк «Надра», в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором відповідно договору іпотеки № 159/П/2008-840 від 11.07.2008.
16 жовтня 2013 року Подільським РВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження № 40721522 з виконання виконавчого напису № 1295 від 11.07.2013.
23 квітня 2020 року між ПАТ «КБ "Надра», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Білої І.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL3N216868.
Відповідно до умов вказаного договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL3N216868 від 23.04.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являються боржниками Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра».
05 листопада 2020 року ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 640/24715/20 було замінено стягувана у виконавчому провадженні № 40721522 ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС».
30 листопада 2020 року Подільським РВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 40721522 було складено постанову про заміну сторони виконавчого провадження.
22 березня 2021 року ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» на адресу Подільського РВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) було скеровано заяву про повернення виконавчого документу - виконавчого напису № 1295 від 11.07.2013 та зняття арешту в рамках виконавчого провадження № 40721522.
02 квітня 2021 року ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» надав ОСОБА_1 (позивачу) лист- повідомлення про укладання договору факторингу № 2377958/3 від 01.04.2021 з ТОВ «Інком-Фінанс» (ЄДРПОУ: 43092786).
02 квітня 2021 року ОСОБА_1 надав згоду на позасудове врегулювання спору щодо кредитної заборгованості, що підтверджується наступними документами: заявою ОСОБА_1 від 02.04.2021, що нотаріально посвідчена приватним нотаріусом КМНО Кузьменко Ю.В., за номером в реєстрі нотаріальних дій 193, про продаж предмету іпотеки в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» на користь третьої особи ( ОСОБА_2 ); договором купівлі-продажу предмету іпотеки від 02.04.2021, що нотаріально посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кузьменко Ю.В., за номером в реєстрі нотаріальних дій 196.
13 травня 2021 року за заявою представника Козлова А.М., було звернуто увагу державного виконавця про подану у березні 2021 року заяву ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» про повернення виконавчого документа стягувану, на що, державний виконавець Харитоненко Катерина Вікторівна виготовила постанову про закінчення виконавчого провадження № 40721522, зазначивши підстави для закриття виконавчого провадження, а саме, п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із фактичним повним виконанням рішення, за наслідком чого склала оскаржувані у даній справі постанови про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору.
Позивач вважає постанову про стягнення виконавчого збору № 40721522 від 13.05.2021 та постанову про відкриття виконавчого провадження № 65427300 від 13.05.2021 незаконними та такими, що підлягають скасуванню, що зумовило звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Перш за все, суд акцентує увагу на тому, що, оскільки виконавче провадження № 40721522 з виконання виконавчого напису № 1295 від 11.07.2013 було відкрито в 2013 році, то до правовідносин щодо визначення сум виконавчого збору, суд застосовує норми Закону України «Про виконавче провадження», які існували на час його відкриття.
У силу статей 1, 5 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Законом № 1403-VIII, визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).
Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Так, частиною п'ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03 липня 2018 № 2475-VIII (набрав чинності 28 серпня 2018 року) у частині 2 статті 27 Закону № 1404-VІІІ, слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».
Згідно із частиною п'ятою статті 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Так, частиною дев'ятою вказаної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до змісту пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Така заява ТОВ «Укрдебет Плюс» була подана до Подільського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮУ (м. Київ) 22.03.2021.
За правилами частини п'ятої вказаної статті, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
За приписами частини третьої статті 40 Закону № 1404-VІІІ, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Позивач, в обґрунтування позовних вимог, вказує на те, що в межах виконавчого провадження № 40721522 взагалі не було стягнуто суму борг за виконавчим документом, державний виконавець не вчиняв дії з примусового виконання виконавчого документа. У березні 2021 року кредитор (стягувач) відізвав виконавчий документ, та у квітні сторони вирішили питання заборгованості в позасудовому порядку керуючись статтею 38 Закону України «Про іпотеку». Тож, позивач наголошує на тому, що станом на час відкликання виконавчого документу стягувачем, фактичного виконання виконавчого документу - не відбулося, тому, і підстави для нарахування виконавчого збору - відсутні.
Для стягнення виконавчого збору необхідна сукупність таких обставин, як, виконання судового рішення має бути примусовим, виконавцем мають бути вжиті заходи з такого примусового виконання рішення, та, як результат, внаслідок дій виконавця з примусового виконання рішення має відбутися повне або часткове виконання рішення. Відповідно, сума основної винагороди визначається пропорційно до фактично стягнутої суми.
З матеріалів виконавчого провадження ВП № 40721522 убачається, що державний виконавець не вчиняв дії з примусового виконання виконавчого документа, окрім складання постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.11.2013 та постанови про арешт майна боржника 30.04.2014. Державним виконавцем також не було стягнуто у примусовому порядку суму, зазначену у вказаному виконавчому документі, при тій умові, що на той момент діяла редакція Закону України «Про виконавче провадження», яка визначала обов'язковою умовою для стягнення виконавчого збору фактичне стягнення суми за виконавчим документом.
Крім того, позивач вважає, що, оскільки виконавчий документ повернуто без фактичного виконання, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми основної винагороди про що свідчать положення частини п'ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Як вже зазначалось вище, 02 квітня 2021 року ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС" надав позивачу лист- повідомлення про укладання договору факторингу № 2377958/3 від 01.04.2021 з ТОВ "Інком-Фінанс" (код ЄДРПОУ: 43092786).
02 квітня 2021 року позивач надав згоду на позасудове врегулювання спору щодо кредитної заборгованості, що підтверджується заявою ОСОБА_1 від 02.04.2021, що нотаріально посвідчена приватним нотаріусом КМНО Кузьменко Ю.В., за номером в реєстрі нотаріальних дій 193, про продажу предмету іпотеки в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" на користь третьої особи ( ОСОБА_2 ); договором купівлі-продажу предмет іпотеки від 02.04.2021, що нотаріально посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кузьменко Ю.В., за номером в реєстрі нотаріальних дій 196.
Отже, сторони кредитних правовідносин - ОСОБА_1 та ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС" домовилися про застосування позасудового врегулювання спору в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку".
Слід зазначити, що виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду.
Так, виконавчий збір є платою за вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюється органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.
При цьому, виконавчий документ мав бути повернутий за заявою кредитора про повернення виконавчого документу, а не з підстав його повного виконання в межах виконавчого провадження.
Суд наголошує на тому, що за своїм призначенням, виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, якщо такі заходи призвели до виконання рішення.
Тому, при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII, без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання виконавчого документу.
Таким чином, з урахуванням того, що зміни внесені Законом № 2475-VIII від 03 липня 2018 року погіршили становище боржника, а також те, що фактично виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим написом № 1295 від 11.07.2013, суд вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови та стягнення з позивача виконавчого збору.
У межах виконавчого провадження № 40721522 не було стягнуто суму боргу за виконавчим документом (адже не було досягнуто результату виконавчого провадження), державний виконавець не вчиняв дій з примусового виконання виконавчого документа, а у березні 2021 року, кредитор (стягувач) відізвав виконавчий документ, та у квітні сторони вирішили питання в позасудовому порядку керуючись статтею 38 Закону України «Про іпотеку», з огляду на що, суд вважає, що станом на час відкликання виконавчого документу стягувачем, фактичного виконання виконавчого документу - не відбулося, тому і підстави для нарахування виконавчого збору - відсутні.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 2540/3203/18 вказала на обґрунтованість висновку про те, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду. Отже, у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.
За правого регулювання редакції Закону України «Про виконавче провадження», яка була чинна до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03 липня 2018 № 2475-VIII (набрав чинності 28 серпня 2018 року) у частині 2 статті 27 Закону № 1404-VІІІ, встановлювався такий порядок дій державного виконавця, що після перевірки виконавчого документу, що надійшов до виконання, виконавець відкриває виконавче провадження, надає строк для добровільного виконання боржником такого документа, та розпочинає визначені законом виконавчі дії, а сума виконавчого збору, визначалась за наслідком його виконання (закінчення). За даних обставин, провадження по якому оскаржується стягнення виконавчого збору, виникло з виконавчого провадження, яке було відкрито у 2013 році, за нормами строї редакції Закону, тобто, стягнення виконавчого збору має пов'язуватись з фактом закінчення виконавчого провадження. У межах цих правовідносин, фактично, воно тривало без визначеного виконавчого збору, провадження не було закінчено, сума не була стягнута, а по факту його закінчення у 2021 році, відповідач визначив суму виконавчого збору, однак, визначальним є те, що стягнення суми за виконавчим документом не було, як і не було в межах цього виконавчого провадження здійснено жодних виконавчих дій, тобто, оцінка має надаватись стягненню виконавчого збору в 10% саме від суми виконаного/стягнутого в межах виконавчого провадження, а не суми яка підлягає стягненню в ньому. Тож, з наведеного вбачається, що, дійсно, постанову про стягнення виконавчого збору було прийнято відповідачем у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження», однак стягнення виконавчого збору є необґрунтованим, адже виконання фактично не було.
Таким чином, сума виконавчого збору визначена оскаржуваною постановою необґрунтовано, з огляду на що, така постанова підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
У частині позовних вимог про скасування постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження № 65427300 від 13.05.2021, суд вважає, що такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки на момент відкриття виконавчого провадження № 65427300, постанова від 13.05.2021 № 40721522 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні була чинною, протиправною не визнавалася, водночас, дії та рішення відповідача за наслідком скасування судом постанови про стягнення виконавчого збору у вказаному виконавчому провадженні, є захистом прав на майбутнє, адже після скасування у судовому порядку виконавчого документа, застосовуються відповідні наслідки, визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Крім того, на переконання суду, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про визнання неправомірними дій державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Харитоненко Катерини Вікторівни, з урахуванням того, що позивач у позовній заяві не зазначив та не конкретизував які саме дії відповідача оскаржує, а суд не наділений процесуальним правом самостійно визначати які саме дії відповідача є предметом розгляду у справі, з огляду на те, що предметом розгляду у порядку адміністративного судочинства мають бути конкретно визначені та зазначені позивачем дії відповідача, а не абстрактна поведінка останнього.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні гуди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, пропорційно до обсягу задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 255, 287 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Подільського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Харитоненко Катерини Вікторівни про стягнення виконавчого збору № 40721522 від 13.05.2021.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Подільського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ЄДРПОУ 34482497, м. Київ, проспект Георгія Гонгадзе, 5-б) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 8214,86 грн. (вісім тисяч двісті чотирнадцять гривень 86 коп.)
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Келеберда