ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
05 серпня 2021 року м. Київ № 640/11072/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу:
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Відповідач), в якому просив суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення основного розміру його пенсії з 77% до 70% від відповідних сум грошового забезпечення та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок та виплату його пенсії виходячи з 77% від відповідних сум грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром згідно зі ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ, Постановою Кабінету Міністрів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 та Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» починаючи з 01 січня 2018 року з врахуванням проведених раніше виплат та здійснивши виплату невідкладно та однією сумою; визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати йому у 2018 році лише 50%, у 2019 році лише 75% підвищення пенсії та зобов'язати відповідача виплачувати йому 100% суми підвищення пенсії без обмеження її максимального розміру перерахованої згідно зі ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ, Постановою Кабінету Міністрів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 та Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» починаючи з 01 січня 2018 року з врахуванням проведених раніше виплат та здійснивши виплату невідкладно та однією сумою.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2020 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що він є пенсіонером Збройних Сил України, з 09.08.2005 року, йому призначено пенсію за вислугу років у розмірі 77% від сум його грошового забезпечення. В 2018 році відповідач, відповідно до постанови КМУ від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам» (далі - Постанова № 103) здійснив перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2018 року в результаті якого розмір пенсії був зменшений з 77 % до 70% грошового забезпечення, оскільки відповідачем не враховано те, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. При цьому, як зазначено у позовній заяві, перерахунок пенсії Головним управлінням ПФУ в м. Києві та її виплата відбувається з 01 січня 2018 року в обсязі, передбаченому вказаною постановою, що не відповідає Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», чим порушуються його права на отримання належного розміру пенсійного забезпечення.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, а перераховану пенсії такою, що звужує його права і законні інтереси, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду.
Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві не надало відзив на позовну заяву.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне
Позивач перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України у м.Києві. Після звільнення з військової служби, 09.08.2005 року йому була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі Закон №2262-ХІІ) у розмірі 77% грошового забезпечення.
У 2018 році відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» із сум грошового забезпечення: посадового окладу - 8320,00 грн.; окладу за військове звання - 1480,00 грн.; процентної надбавки за вислугу років 50% - 4900,00 грн., виходячи з 70% грошового забезпечення (29 роки вислуги) підсумок пенсії - 14700,00 грн.
26.03.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив провести перерахунок пенсії у розмірі 77% грошового забезпечення сплати її у повному розмірі починаючи з 01.01.2018 року з урахуванням раніше сплачених сум.
Листом від 02.04.2020 року № 2600-0213-8/42783 відповідач відмовив у здійсненні перерахунку пенсії.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а своє право порушеним позивач звернувся із адміністративним позовом до суду.
Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Так, спірні правовідносини врегульовані, зокрема Конституцією України, Законом №2262-XII, Законом України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Згідно зі статтею 63 Закону №2262-XII, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонери згодом надають додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами Закону№2262-XII. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію Закону №2262-XII.
Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах Закону №2262-XII, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за Законом №2262-XII пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, №2262-XII на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом№2262-XII, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок № 45), згідно з пунктами 2 та 3 якого Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку. Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України (редакція, чинна на момент перерахунку пенсії позивача).
Відповідно до пункту 4 цього Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону № 2262-ХІІ. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Пунктом 5 згаданого Порядку визначено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова 704) встановлено, зокрема, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 2 постанови). Також цією постановою установлені тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схема тарифних розрядів за основними типовими посадами, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями.
У подальшому 21.02.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі Постанова 103), пунктом 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-ХІІ до 01.03.2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 року відповідно до постанови № 704.
Позивачу була призначена пенсія загальний розмір якої відповідно до частини другої статті 13 указаного Закону в редакції, чинній на час її призначення, був встановлений в розмірі 77% відповідних сум грошового забезпечення. У зв'язку з цим слід зазначити, що відповідно до п/п. 8 п. 6 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VI, у статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» внесені зміни, а саме: у частині другій цифри « 90» замінити цифрами « 80». Ці зміни набрали чинності з 01.10.2011.
27.03.2014 прийнято Закон № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі - Закон № 1166-VII), який набрав чинності з 01.04.2014 року, пунктом 23 Розділу II якого внесено зміни до Закону № 2262-XII, а саме: у частині другій статті 13 цифри « 80» замінено цифрами « 70». Ці зміни набрали чинності з 01.05.2014 .
Між тим, суд зазначає, що стаття 13 Закону № 2262-XII регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку та, до того ж, не має зворотної дії у часі.
Зміни до статті 63 Закону № 2262-XII ні Законом № 3668-VI, ні Законом № 1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом № 1166-VII зміни до статті 13 Закону N 2262-XII щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону № 2262-XII.
Відтак, при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Тобто, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Суд зазначає, що відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону № 2262-ХІІ, уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
За таких обставин у Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку, а тому з урахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку, що відповідач при проведенні позивачу перерахунку пенсії, не мав права зменшувати розмір пенсії у відсотках за вислугу років, у зв'язку із чим такі дії відповідача, є протиправними.
Відтак, позов в цій частині підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ у м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії з 77% до 70% грошового забезпечення під час перерахунку з 01.01.2018 та шляхом зобов'язання відповідача здійснити з 01.01.2018 року перерахунок пенсії за вислугу років позивачу виходячи з 77% відповідних сум грошового забезпечення, зобов'язавши здійснити виплату різниці з урахуванням раніше проведених виплат.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 31.01.2018 року у справі №523/4930/15-а, від 27.02.2018 року у справі №642/3284/17, від 24.04.2018 року у справі № 686/12623/17 та в рішенні по зразковій справі №240/5401/18 від 04.02.2019 року.
Стосовно вимоги, щодо сплати повного розміру перерахованої пенсії виходячи з 100% її нарахування з 01.01.2018, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 №103 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Постанова №103) постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 01.03.2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. N 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (Офіційний вісник України, 2017 р., N 77, ст. 2374).
Зазначена постанова №103 є нормативно-правовим актом, який з огляду на положення ч.4 ст.63 Закону №2262 є обов'язковим у застосуванні органами Пенсійного фонду при здійсненні обчислення перерахунку та виплати пенсії відповідній категорії осіб, на яких спрямована дія цієї постанови.
Відповідно до пункту 2 постанови №103, виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Таким чином, нормативний підхід до розуміння норм права, що регулюють відносини перерахунку і виплати пенсій на умовах норм Закону № 2262-ХІІ, дає можливість суду зробити висновок, що зі зміною правового регулювання підстав проведення перерахунку пенсії Кабінету Міністрів України делеговано право встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсії військовослужбовців, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Враховуючи вищевикладене, дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо проведення перерахунку пенсії за рахунок виплати 50 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.01.2018 та 75 % суми підвищення пенсії з 01.01.2019 року не можуть вважатися протиправними, оскільки такий перерахунок проведено на виконання Постанови №103, що кореспондується з приписами ч.4 ст.63 Закону № 2262-ХІІ в частині наданого Уряду права встановлювати такі умови перерахунку пенсії.
Також суд зазначає, що відповідач при проведенні перерахунку та виплати пенсії позивачу не мав достатніх правових підстав для не врахування та не застосування до спірних правовідносин положення норм ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постанови КМУ 103, та у інший спосіб здійснювати таку виплату перерахованої пенсії.
У той же час, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2018 року по справі №826/3858/18, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2019 року визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року набрало законної сили 05.03.2019.
Відтак, оскільки пункт 2 постанови №103 було скасовано з 05.03.2019 року у судовому порядку згідно судового рішення у справі № 826/3858/18, тому обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії з цієї дати припинено.
Вказаний правовий висновок викладений у зразковій справі Верховного Суду від 06.08.2019 (справа №160/3586/19), залишеній без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020.
Отже, враховуючи те, що п.1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" були чинним в період з 01.01.2018 року по 04.03.2019 року, то позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити виплату пенсії, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії починаючи з 01.01.2018 року не підлягають задоволенню, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві провести з 05.03.2019 виплату пенсії позивачу, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії.
Враховуючи викладене, відповідач, виплачуючи з 05.03.2019 року перераховану пенсію позивача у розмірі 75% суми підвищення діяв, протиправно.
Разом з тим, 04.09.2019 року набрала чинності постанова № 804, згідно з якою виплата пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ до 01.03.2018 року (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01.03.2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01.03.2018 року відповідно до постанови № 704, здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018.
При цьому, суд зазначає, що постанова №804 визнана протиправною та не чинною повністю рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2020 року у справі № 640/19133/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2020 року набрало законної сили 31.03.2020.
Отже, з 04.09.2019 року у ГУ ПФУ м. Києва були правові підстави для виплати позивачу 75 відсотків підвищення до пенсії.
Таким чином, не проведення позивачу виплати пенсії у розмірі 100% суми підвищення пенсії з 05.03.2019 порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право позивача мирно володіти своїм майном.
При цьому, суд наголошує на тому, що з 01.01.2020 року відсутні такі обмеження щодо поетапності виплати підвищення перерахованих пенсій, особам яким пенсія призначена згідно з Законом №2262-ХІІ.
Стосовно вимоги про недопустимість обмеження максимального розміру пенсії позивача, суд зазначає наступне.
Спеціальний Закон, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-VI внесено зміни до Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, а саме доповнено ст. 43 новою частиною сьомою, згідно якої максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI, внесено зміни до Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, а саме частину 7 ст. 43, яку викладено в наступній редакції "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність" та доповнено реченням такого змісту "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".
Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зі змінами, а саме: частини 7 статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абз 6 п. 4 Рішення Конституційного Суду України у Справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2000 року (вказана вище Справа № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України Рішення від 20 грудня 2016 у справі № 7-рп/2016, є втрата чинності із 20 грудня 2016 року норм частини 7 статті 43 в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Це, у свою чергу, виключає можливість законодавчого органу України вносити зміни у норму яка визнана неконституційною, оскільки після визнання неконституційною ч. 7 ст. 43 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, така норма вважається "відсутньою" у тексті Закону.
Згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII, передбачено, що відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, він набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Судом встановлено, що відповідач на підставі довідки, виданої Київським міським військовим комісаріатом від 17.03.2018 року № ФА140467 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій у порядку, визначеному рішенням Кабінету Міністрів України нарахував пенсію позивача в розмірі 14700,00 грн.
Згідно розрахунку від 01.01.2018 року, копія якого міститься в матеріалах справи, з урахуванням максимального розміру позивачу було призначено пенсію з 01.01.2018 року в розмірі 12389,50 грн.
За результатами перерахунку з 01.03.2020 року, копія якого міститься в матеріалах справи, з урахуванням максимального розміру пенсії позивача вона становила 12575,50 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що пенсію позиву призначено з 30.12.2010 року відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Таким чином, судом встановлено, що розмір пенсії позивача в період 01.01.2018 до 01.03.2020 року не перевищував максимально встановлений її розмір законодавством України.
Як вбачається з відмови відповідача, а саме листа від 02.04.2020 № 2600-0213-8/42783, останній при проведенні перерахунку пенсії позивача, послався на те, що на позивача поширюється дія ст. 43 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII в редакції чинній на момент перерахунку пенсії позивача та в установленому законодавством порядку неконституційним не визнавались. Разом з тим, суд зазначає, що ч. 7 ст. 43 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, якою було передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016. Буквальне розуміння змін, внесених Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, дозволяє стверджувати, що у Законі від 09.04.1992 № 2262-XII була відсутньою норма ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Тобто, вказане означає, що починаючи із 2017 року ст. 43 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII не містила норм про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами. Отже, внесені Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до ч. 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії - "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року"), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 31 січня 2019 року у справі № 638/6363/17 та від 12 березня 2019 року у справі № 522/3049/17.
Таким чином, твердження відповідача про існування законних підстав для обмеження пенсії позивачу є безпідставними та не узгоджуються із нормативним регулюванням спірних правовідносин.
Поряд з цим, суд звертає увагу й на те, що принцип обов'язковості рішень Конституційного Суду України, та їх властивість "негативної нормотворчості" проявляється у недопустимості запровадження правового регулювання з тими самими недоліками. Зокрема, Конституційний Суд України в п.7 Рішення від 08.06.2016 № 4-рп/2016 висловлював правову позицію, якою зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені". Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Також Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004). Конституційний Суд України зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004). Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом від 09.04.1992 № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Отже, беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що обмеження розміру пенсії позивача до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, не ґрунтуються на положеннях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII, оскільки аналогічні за суттю та змістом обмеження, передбачені ч. 7 ст. 43 Закону від 09.04.1992 № 2262-XII, визнанні неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016. Таким чином, беручи до уваги викладене вище, суд приходить до переконання про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження з 01.01.2018 максимального розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, та невиплати йому пенсії по інвалідності у повному розмірі.
Зважаючи на протиправність дій відповідача, що полягали у застосуванні обмеження граничного розміру при виплаті позивачу пенсії, підлягають задоволенню й вимога позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії без обмежень десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених раніше виплат.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 статті 77 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач є звільненим від сплати судового збору. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати присудженню на користь позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 19, 77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 77% до 70% від відповідних сум грошового забезпечення та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) виходячи з 77% від відповідних сум грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром згідно зі ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ, Постановою Кабінету Міністрів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 та Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» починаючи з 01 січня 2018 року з врахуванням проведених раніше виплат.
Визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у 2018 році лише 50%, у 2019 році лише 75% підвищення пенсії та зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368), виплачувати ОСОБА_1 100% суми підвищення пенсії без обмеження її максимального розміру перерахованої згідно зі ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ, Постановою Кабінету Міністрів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 та Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» починаючи з 01 січня 2018 року з врахуванням проведених раніше виплат.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.С. Мазур