ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
05 серпня 2021 року м. Київ № 640/21574/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Скочок Т.О., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
Акціонерного товариства «Альфа-Банк»
до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської РДА
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство «Альфа-Банк» з позовом до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської РДА, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської РДА в м. Києві про зняття з реєстрації - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;
- зобов'язати Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської РДА в м. Києві здійснити дії щодо зняття з реєстрації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі за даним позовом суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В розумінні норми п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини фактично стосуються реалізації прав власності позивачем на об'єкти нерухомості - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Як зазначає позивач, хоча право власності на об'єкт належать позивачу, однак реалізувати його він не може, бо в будинку залишаються проживати і значаться зареєстрованими треті особи, які внаслідок невиконання своїх зобов'язань за кредитною угодою та кредитними та іпотечними договорами, втратили право власності на них.
У контексті з наведеним суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У силу положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, попри вибір позивачем способу захисту свого набутого майнового права на об'єкт нерухомості через визнання в судовому порядку протиправною відмову зняти з реєстрації місця проживання третіх осіб, насправді в основі цих вимог лежить намір (бажання, воля) позивача захистити свої майнові права на набуті об'єкти власності, який передбачає втручання щонайменше в житлові права третіх осіб. Неможливість реалізації позивачем свого права власності на майно перебуває не в площині відмови відповідача виконати дії із зняття з реєстрації місця проживання третіх осіб, яке входить до кола його повноважень, а в тому, що відповідач не може їх здійснити доти, доки не будуть для цього підстави, зокрема, не буде вивільнене спірне майно за рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення тощо, або, якщо брати до уваги спірну ситуацію, до тих пір, поки третя особа проживатиме у спірній квартирі.
Суть та характер вказаних спірних правовідносин, їхній суб'єктний склад, спрямованість заявлених вимог і механізми (засоби) їх задоволення в своїй сукупності підводять до того, що справжнім предметом спору у цій справі є вимоги про захист права власності на нерухоме майно або захист житлових прав, або/та захист кожним із цього складу учасників справи свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Захист цього права можна здійснити одним із способів, передбачених цивільним законом, за правилами цивільного судочинства.
Спір про захист права конкретної особи на майно чи житло є не публічним, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних правовідносин, але їхня участь у цих відносинах не змінює характеру (суті) спірних правовідносин, не перетворює такий спір на публічно-правовий і не дозволяє поширювати на них положення адміністративної юрисдикції.
Вказаний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №826/15287/17.
Також позиція суду узгоджується з іншою правовою позицією, висловленою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі №337/2535/2017 (провадження №14-130цс18). Зокрема, Верховний Суд у цій постанові відзначив, що однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінській дії суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, ураховуючи те, що позовні вимоги у позові Банку заявлено на поновлення порушених майнових прав позивача, враховуючи висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що заявлений спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, враховуючи, що позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд вважає за необхідне відмовити заявнику у прийнятті заяви та відкритті провадження за вказаною позовною заявою на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.
Крім того, з відомостей з автоматизованої інформаційної системи «Діловодство спеціалізованого суду» суд встанови, що на початку лютого 2021 року АТ «Альфа-Банк» вже зверталося до Окружного адміністративного суду міста Києва зі схожим позовом (вх. №640/3145/21 від 09.02.2021). Щодо цієї позовної заяви ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Каракашьяном С.Б. була винесена ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, датована 11.02.2021. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень вказана ухвала від 11.02.2021 №640/3145/21 набрала законної сили.
Таким чином, всупереч припису ч. 5 ст. 170 КАС України позивач незважаючи на факт існування ухвали судді від 11.02.2021 №640/3145/21 повторно звернувся до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, а тому відкриття провадження за позовом (вх. №640/21574/21) відповідно до наведеної процесуальної норми КАС України не допускається.
Керуючись п. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 170, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Відмовити Акціонерному товариству «Альфа-Банк» у відкритті провадження по справі.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі та позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
3. Роз'яснити позивачеві, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції відповідного місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства. Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок