ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
05 серпня 2021 року м. Київ № 640/1082/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до відділу примусового виконання рішень департаменту Державної
виконавчої служби Міністерства юстиції України
про визнання протиправною та скасування постанови
від 04.01.2021 ВП №63341428, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі-відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни від 04.01.2021 про закінчення виконавчого провадження №63341428 з примусового виконання виконавчого листа від 16.09.2020 №640/600/20, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва, про поновлення ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності з 25.12.2019;
- зобов'язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинську Оксану Миколаївну або будь-якого іншого державного виконавця, у провадження якого буде перебувати виконавче провадження №63341428, вжити всіх заходів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», щодо примусового виконання виконавчого листа від 16.09.2020 №640/600/20, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва, про поновлення ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності з 25.12.2019.
В обгрунтування позовних вимог вказано, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження №63341428 є необгрунтованою та незаконною, суперечить фактичним обставинам, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, оскільки виданий Генеральним прокурором наказ щодо поновлення позивача на роботі суперечить вимогам рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09,2020 у справі №640/600/20 та виданого цим же судом на його виконання виконавчому листу від 16.09.2020, відповідно до яких суд зобов'язав поновити позивача на посаді прокурора відділу в Офісі Генерального прокурора, а позивача поновлено на посаді прокурора відділу в Генеральній прокуратурі України, тобто в органі, який на теперішній час не існує.
Зазначено, що згідно із частиною першою статті 7 Закону України «Про прокуратуру» систему прокуратури України становлять: Офіс Генерального прокурора, обласні прокуратури, окружні прокуратури та Спеціалізована антикорупційна прокуратура. У згаданій системі відсутні така структура як Генеральна прокуратура України. Позивачем вказано, що державний виконавець не звернув увагу на зазначену різницю між регулятивною частиною вищевказаного рішення суду (аналогічно у виконавчому листі) та наказом про поновлення позивача на роботі, а також те, що в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України відсутня юридична установа «Генеральна прокуратура України».
На думку позивача, його безпідставно поновлено в Генеральній прокуратурі України, тобто в органі прокуратури, якого не існує, та відповідно до приписів статті 37 Кримінально-процесуального кодексу України він не може бути включений до жодної групи прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях, у зв'язку з чим не може виконувати роботу, якою останній займався до звільнення з органів прокуратури. Також, як зазначає позивач, він не маю доступу до Єдиної системи електронного документообігу прокуратури, що, на думку позивача, свідчить про фактичне недопущення його до роботи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/1082/21, з урахуванням приписів статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України та призначено до судового розгляду по суті. Відповідачу запропоновано у встановлені судом строки надати відзив на позовну заяву.
Також, вказаною ухвалою зобов'язано відповідача надати суду належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження №63341428.
Відповідачем 29.03.2021 подано відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечено та зазначено, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 63341428, відкрите 20.10.2020 по виконанню виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2020 № 640/600/20 про поновлення ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів та координації правоохоронної діяльності з 25.12.2019. Пунктом 2 постанови про відкриття зобов'язано Офіс Генерального прокурора виконати рішення суду негайно.
Вказано, що 04.01.2021 до Відділу надійшла заява Офісу Генерального прокурора №07/1/1- 3995вик-20 про фактичне виконання рішення в повному обсязі. До заяви додано наказ Генерального прокурора від 23.12.2020 №3024-ц, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів та координації правоохоронної діяльності з 25.12.2019 , а також додано копію запису в трудову книжку.
Відповідачем зазначено, що відповідно до положень частини другої статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувана на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувана, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Зважаючи на зазначене, державним виконавцем 04.01.2021 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». На думку відповідача, державним виконавцем не порушено вимоги Закону, а підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
В судовому засіданні 29.03.2021 судом ухвалено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №640/600/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково та ухвалено, зокрема: визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора № 2105ц від 21.12.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України з 24.12.2019; поновити ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ідентифікаційний код 00034051) на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів та координації правоохоронної діяльності з 25.12.2019; допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів та координації правоохоронної діяльності з 25.12.2019 та в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 130704,60 грн.
На виконання вказаного рішення, 16.09.2020 Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчій лист №640/600/20 в частині поновлення ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів та координації правоохоронної діяльності з 25.12.2019.
За результатами розгляду заяви стягувача про примусове виконання виконавчого листа №640/600/20, виданого 16.09.2020 Окружним адміністративним судом міста Києва, про поновлення ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів та координації правоохоронної діяльності з 25.12.2019, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни відкрито виконавче провадження від 20.10.2020 №63341428, якою, зокрема, встановлено боржнику - Офісу Генерального прокурора - негайно виконати рішення суду (пункт 2 постанови).
Листом Офісу Генерального прокурора від 24.12.2020 №07/1/1-3995вих-20 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинську О.М. повідомлено, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2020 по справі №640/600/20 наказом Генерального прокурора від 23.12.2020 №3024-ц ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України 25 грудня 2019 року, про що зроблено відповідний запис до його трудової книжки.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М. від 04.01.2021 закінчено виконавче провадження №63341428 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки наказом Генерального прокурора від 23.12.2020 3024-ц ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів та координації правоохоронної діяльності з 25.12.2019, про що зроблено відповідний запис до його трудової книжки.
Вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернулась з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб). Що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України
Згідно пункту 1 частин першої, п'ятої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувана про примусове виконання рішення.
Відповідно до положень частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною шостою статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Статтею 63 Закону №1404-VIII визначено порядок дій виконавця щодо перевірки виконання рішення боржником.
Так за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частин другої та третьої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження») постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. У випадках, передбачених пунктами 1 - 3, 5 - 7, 9 - 12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
За приписами частини другої статті 65 Закону №1404-VIII рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувана на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувана, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Так, оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження від 04.01.2021 №63341428 винесена саме з огляду на висновки державного виконавця про фактичне виконання виконавчого документу у повному обсязі, з чим позивач не погоджується.
Відтак, у межах заявленого спору слід встановити факт виконання чи невиконання виконавчого листа №640/600/20, виданого 16.09.2020 Окружним адміністративним судом міста Києва.
Зі змісту вказаного виконавчого листа вбачається, що останній видано на негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №640/600/20 в частині поновлення ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів та координації правоохоронної діяльності з 25.12.2019.
У той же час, наказом Генерального прокурора від 23.12.2020 №3024-ц скасовано наказ Генерального прокурора від 21.12.2019 №2105ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України та поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України 25 грудня 2019 року, про що зроблено відповідний запис до його трудової книжки.
З наведеного вбачається, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №640/600/21 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді не виконано, оскільки наведеним рішенням позивач підлягає поновленню на посаді саме в Офісі Генерального прокурора, а не на посаді у Генеральній прокуратурі України, що зроблено наказом Офісу Генерального прокурора від 23.12.2020 №3024-ц.
З огляду на викладене, суд звертає увагу на положення статті 129-1 Конституції України, якими визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 2, частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України та частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
При цьому, у статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України додатково закріплено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Крім того, Конституційний Суд у рішенні від 26 червня 2013 р. № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження») Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов'язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року №10-р/2018); невід'ємною складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
Суд наголошує, що судове рішення підлягає виконанню у спосіб та у порядку визначеними таким рішенням. Якщо судове рішення є незрозумілим сторонам у справі або державному виконавцю останні наділені правом на звернення до суду з відповідною заявою в порядку визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зміна чи встановлення способу та порядку виконання судового рішення можлива виключно в порядку визначеному статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України.
З системного аналізу викладеного вбачається, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №640/600/20 виконано інакше, ніж визначено у такому рішенні.
При цьому, з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається того, що Офіс Генерального прокурора (боржник у виконавчому провадженні) звертався у межах адміністративної справи №640/600/20 із заявою про роз'яснення судового рішення та/або заявою про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення і за результатом розгляду відповідної заяви встановлено протилежне.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Окружним адміністративним судом міста Києва винесено окрему ухвалу від 17.02.2021 у справі №640/600/20, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2021, якою визнано протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, вчинених на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №640/600/20, оформлене наказом Генерального прокурора № 3024ц від 23.12.2020 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України з 25.12.2019.
Зважаючи на викладене, суд дійшов до висновку про протиправність та необхідність скасування оскаржуваної постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М. від 04.01.2021 про закінчення виконавчого провадження №63341428, у зв'язку з відсутністю фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, що встановлено під час судового розгляду даної справи.
Щодо позову в частині зобов'язання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинську Оксану Миколаївну або будь-якого іншого державного виконавця, у провадження якого буде перебувати виконавче провадження №63341428, вжити всіх заходів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», щодо примусового виконання виконавчого листа від 16.09.2020 №640/600/20, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва, про поновлення ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності з 25.12.2019, суд зазначає, що відповідач зобов'язаний вживати заходи примусового виконання рішення визначені Законом України "Про виконавче провадження" в силу норм такого закону, отже позов у вказаній частині не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частинами першою та другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивач надав належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови, в той час як відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваної постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни від 04.01.2021 про закінчення виконавчого провадження №63341428.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Городецького, будинок 13, код ЄДРПОУ 00015622) витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім гривень) 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 287, 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.