ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 липня 2021 року м. Київ № 640/6884/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Рябого І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до про Міністерства освіти і науки України визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
за участю:
від позивача - Бережна Т.В. ;
від відповідача - не з'явився
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства освіти і науки України від 15.02.2021 № 74-а про звільнення 17.02.2021 ОСОБА_1 , генерального директора директорату стратегічного планування та європейської інтеграції, за ініціативою суб'єкта призначення у зв'язку зі зміною структури апарату Міністерства освіти і науки України, зміною штатного розпису та відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 3 статті 87 Закону України "Про державну службу";
- зобов'язати Міністерство освіти і науки України поновити ОСОБА_1 на посаді генерального директора директорату стратегічного планування та європейської інтеграції (директорату європейської інтеграції, бюджетування та узгодження політик) Міністерства освіти і науки України з 17.02.2021;
- зобов'язати Міністерство освіти і науки України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.02.2021 до дня поновлення на роботі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оскаржуваний наказ є протиправним, прийнятим з порушенням частини першої статті 43 Конституції України, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" та підлягає скасуванню, позаяк, скорочення посади генерального директора директорату стратегічного планування та європейської інтеграції не відбулося; посадові обов'язки генерального директора директорату стратегічного планування та європейської інтеграції збігаються з посадовими обов'язками генерального директора директорату європейської інтеграції, бюджетування та узгодження політик; кваліфікаційні вимоги до посад генеральних директоратів збігаються.
Ухвалою суду від 22.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/6884/21 та призначено справу до розгляду за правилами загального провадження у підготовче судове засідання на 27.04.2021.
14.04.2021 до суду від представника відповідача Ю.Остапенко надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснила, що при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб'єкта призначення або керівника державної служби, а не обов'язком. 18.01.2021 позивачеві було вручено повідомлення про наступне вивільнення з посади генерального директора директорату стратегічного планування та європейської інтеграції відповідно до пункту 1 частини першої та частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу" та запропоновано переведення на посаду керівника експертної групи з питань цифрової трансформації і науки директорату цифрової трансформації, але остання відмовилась, про що свідчить особистий підпис на повідомленні. За наведених обставин вважає, що гарантоване Конституцією України право на працю порушено не було. Також звернула увагу, що повноваження новоутвореного директорату суттєво розширені, а саме: додано цілісний стратегічний напрямок щодо стратегічного планування діяльності МОН, європейської інтеграції, координації формування та узгодження державної політики у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу технологій та координації проєктної діяльності МОН. Зазначила, що позивачка займала посаду генерального директора директорату стратегічного планування та європейської інтеграції, таким чином, твердження останньої, що директорат змінив лише назву не відповідає дійсності, оскільки до сфери роботи директорату додавались додаткові функції, відповідно, нова посада від генерального директора вимагає відповідних знань, навичок та вмінь у сфері розробки й супроводження нормативно-правових актів на державних підприємствах/установах, дотичних до сфери освіти. За наведених обставин вважає, що переведення позивача на посаду генерального директора нового директорату без проведення конкурсу та урахування рівня її професійної компетентності, особистих якостей, було б грубим порушенням Закону України "Про державну службу".
22.04.2021 до суду від представника позивача Бережної Т.В. надійшла відповідь на відзив, за змістом якої остання просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з огляду на безпідставність доводів відповідача.
27.04.2021 до суду від представника відповідача Ю.Остапенко надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у підготовчому судовому засіданні 27.04.2021, відкладено розгляд справи на 25.05.2021.
30.04.2021 до суду від представника відповідача Ю.Остапенко надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Також 30.04.2021 до суду від представника відповідача Ю.Остапенко надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 25.05.2021 закрито підготовче провадження у справі № 640/6884/21, призначено розгляд справи по суті у судове засідання на 13.07.2021.
03.06.2021 до суду від представника відповідача Ю.Остапенко надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи довідки про доходи від 27.05.2021 № 16.31-150.
У судовому засіданні 13.07.2021 оголошено перерву до 28.07.2021.
20.07.2021 до суду від представника відповідача Ю.Остапенко надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи пояснень до довідки про доходи.
23.07.2021 до суду від представника позивача Бережної Т.В. надійшли пояснення, у яких остання звернула увагу суду, що відповідачем у січні 2021 року протиправно не виплачено надбавку за виконання особливо важливої роботи для фахівців з питань реформ, що має вплив на визначення суми середньоденного заробітку.
Представник позивача у судовому засіданні 28.07.2021 позовні вимоги підтримала та просила суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 28.07.2021 не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.
На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 28.07.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 24.04.2020 № 152-а ОСОБА_1 з 27.04.2020 була призначена на посаду генерального директора директорату стратегічного планування та європейської інтеграції Міністерства освіти і науки України.
Наказом відповідача від 15.02.2021 № 74-а звільнено ОСОБА_1 з 17.02.2021 з посади генерального директора директорату стратегічного планування та європейської інтеграції Міністерства освіти і науки України за ініціативою суб'єкта призначення відповідно до пункту 1 частини першої, частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу" та статті 24 Закону України "Про відпустки".
Як підстава вказаного наказу зазначено: повідомлення про наступне вивільнення ОСОБА_1 з пропозицією переведення на посаду керівника експертної групи з питань цифрової трансформації освіти і науки директорату цифрової трансформації від 18.01.2021 з відмовою від запропонованої посади керівника експертної групи з питань цифрової трансформації освіти і науки директорату цифрової трансформації від 12.02.2021; зміни до структури апарату Міністерства освіти і науки України (наказ МОН від 24.12.2020 № 535-а) та зміни до штатного розпису на 2020 рік (наказ МОН від 31.12.2020 № 552-а).
Не погодившись зі звільненням, позивач звернулась з даним позовом до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Згідно з частинами першою - третьою статті 5 Закону України від 10.12.2015 N 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон N 889-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Пунктом 1 частини першої статті 87 Закону N 889-VIII визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу
Згідно з частиною третьою вказаної статті Закону N 889-VIII суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Таким чином, пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" визначені підстави припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення, а саме: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Наказом Міністерства освіти і науки України від 15.01.2020 № 5-а затверджено структуру апарату Міністерства освіти і науки України з 01.01.2020, згідно якого загальна чисельність штатних посад становить 368.
При цьому, до вказаної структури входив директорат стратегічного планування та європейської інтеграції у загальній кількості - 19 посад, в тому числі, посада генерального директора (1 посада).
Згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 24.12.2020 № 535-а внесено зміни до структури апарату Міністерства освіти і науки України, зокрема, виведено зі штатного розпису директорат стратегічного планування та європейської інтеграції та введено до штатного розпису директорат європейської інтеграції, бюджетування та узгодження політик.
Наказом від 31.12.2020 № 552 введено в дію зміни до штатного розпису Міністерства освіти і науки України на 2020 рік, згідно якого загальна чисельність штатних посад становить 368.
При цьому, до вказаної структури також входить директорат європейської інтеграції, бюджетування та узгодження політик у загальній кількості - 10 посад, в тому числі, посада генерального директора (1 посада).
Враховуючи, що посада генерального директора не була скорочена внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу, суд дійшов висновку, що у відповідача не було підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", для звільнення позивача саме у зв'язку зі скороченням посади, яку вона обіймала.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача, що посадові обов'язки генерального директора директорату європейської інтеграції, бюджетування та узгодження політик значно розширились в порівнянні з обов'язками генерального директора директорату стратегічного планування та європейської інтеграції.
З посадової інструкції генерального директора директорату стратегічного планування та європейської інтеграції вбачається, що основними посадовими обов'язками останнього є:
- здійснення керівництва роботою директорату щодо виконання основних завдань та функцій, що визначені положенням про директорат стратегічного планування та європейської інтеграції;
- організація стратегічного та оперативного планування діяльності Міністерства, моніторингу та оцінки реалізації планів та досягнення поставлених цілей; звітування щодо виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, інших документів державної політики;
- забезпечення координації роботи директоратів політик з розроблення документів державної політики, аналізу, планування та реалізації політик, надання необхідної методичної та консультативної допомоги;
- підготовка пропозицій щодо визначення стратегії, перегляду або коригування державних політик в сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу технологій, а також їх пріоритезації;
- забезпечення узгодженості проєктів документів державної політики та актів законодавства, що розробляються Міністерством, з цілями та пріоритетами, визначеними Програмою діяльності Кабінету Міністрів України, іншими документами державної політики;
- організація та забезпечення середньострокового та поточного бюджетного планування Міністерства; координація роботи щодо формування пропозицій до проєкту Державного бюджету України на відповідний рік та середньострокової бюджетної декларації;
- організація, координація та спрямування міжнародної освітньої, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності МОН, в тому числі, пов'язаної із європейською та євроатлантичною інтеграцією, виконанням Угоди про асоціацію України з ЄС;
- організація стратегічних комунікацій щодо діяльності Міністерства;
- забезпечення інституційного розвитку Міністерства;
- організація та забезпечення наступності та послідовності у діяльності МОН у разі зміни його керівного складу;
- організація та координація підготовки проєктів рішень і документів з питань, що належать до компетенції директорату;
- планування роботи директорату та контроль стану її виконання; забезпечення ефективної внутрішньої комунікації в межах директорату;
- організація роботи експертних груп, окремих державних експертів; визначення функціональних обов'язків працівників директорату, погодження їх посадових інструкцій;
- забезпечення дотримання державними службовцями директорату правил внутрішнього службового розпорядку та виконавської дисципліни, внесення пропозицій державному секретарю МОН щодо застосування заохочень та стягнень до державних службовців директорату;
- підписання листів, запитів, звітів та інших документів з питань, що належать до компетенції директорату;
- представництво Міністерства в інших органах державної влади, в установах та організаціях (в тому числі міжнародних) з питань, що належать до компетенції директорату;
- виконання інших обов'язків відповідно до функцій та завдань директорату, доручень керівництва.
Відповідно до посадової інструкції генерального директора директорату європейської інтеграції, бюджетування та узгодження політик вбачається, що основними посадовими обов'язками останнього є:
- здійснення керівництва роботою директорату щодо виконання основних завдань та функцій, що визначені положенням про директорат;
- організація стратегічного та оперативного планування діяльності Міністерства, моніторингу та оцінки реалізації планів та досягнення поставлених цілей; звітування щодо виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, інших документів державної політики;
- забезпечення координації роботи директоратів політик з розроблення документів державної політики, аналізу, планування та реалізації політик, надання необхідної методичної та консультативної допомоги;
- підготовка пропозицій щодо визначення стратегії, перегляду або коригування державних політик в сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу технологій, а також їх пріоритезації;
- забезпечення узгодженості проєктів документів державної політики, актів законодавства та розпорядчих актів, що розробляються Міністерством, з цілями та пріоритетами, визначеними Програмою діяльності Кабінету Міністрів України, іншими документами державної політики;
- організація та забезпечення середньострокового та поточного бюджетного планування Міністерства; координація роботи щодо формування пропозицій до проекту Державного бюджету України на відповідний рік та середньострокової бюджетної декларації;
- організація, координація та спрямування міжнародної освітньої, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності МОН, в тому числі, пов'язаної із європейською та євроантлантичною інтеграцією, виконанням Угоди про асоціацію України з ЄС;
- організація стратегічних комунікацій щодо діяльності директорату;
- забезпечення інституційного розвитку Міністерства;
- організація та забезпечення наступності та послідовності у діяльності Міністерства у разі зміни його керівного складу;
- організація та координація підготовки проектів рішень і документів з питань, що належать до компетенції директорату;
- планування роботи директорату та контроль стану її виконання; забезпечення ефективної внутрішньої комунікації в межах директорату;
- здійснення координації роботи структурних підрозділів апарату Міністерства щодо формування пропозицій та показників Міністерства до проекту Державного бюджету України на відповідний рік та середньострокової бюджетної декларації з метою забезпечення врахування пріоритетів діяльності Міністерства на плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди;
- організація роботи експертних груп, окремих державних експертів; визначення функціональних обов'язків працівників директорату, погодження їх посадових інструкцій;
- забезпечення дотримання державними службовцями директорату правил внутрішнього службового розпорядку та виконавської дисципліни, внесення пропозицій державному секретарю МОН щодо застосування заохочень та стягнень до державних службовців директорату;
- забезпечення координації проектної діяльності Міністерства;
- забезпечення координації та супроводження реформи юридичної освіти;
- здійснення зовнішньої комунікації;
- підписання листів, запитів, звітів та інших документів з питань, що належать до компетенції директорату;
- представництво Міністерства в інших органах державної влади, в установах та організаціях (в тому числі міжнародних) з питань, що належать до компетенції директорату;
- виконання інших обов'язків відповідно до функцій та завдань директорату, доручень керівництва.
Аналізуючи зміст посадових інструкцій, суд дійшов висновку, що посадові обов'язки генерального директора директорату європейської інтеграції, бюджетування та узгодження політик не є розширеними, а більш деталізованими та чіткими.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що у даному випадку не відбулось істотної зміни посадових обов'язків генерального директора директорату, що додатково підтверджує відсутність у відповідача правових підстав для звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наказ Міністерства освіти і науки України від 15.02.2021 № 74-а не відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 235 Кодексу адміністративного судочинства України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Відповідно до статті 8 Конституції України та статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частиною другою статті 21 та частини першої статті 23 Загальної декларації прав людини кожна людина має право рівного доступу до державної служби в своїй країні, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.
Нормами частини другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Верховний Суд України у рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За наведених обставин та враховуючи, що судом визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства освіти і науки України від 15.02.2021 № 74-а, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині поновлення останньої на посаді генерального директора директорату стратегічного планування та європейської інтеграції Міністерства освіти і науки України, є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, а саме з 18.02.2021, а не з 17.02.2021, як просить позивач, позаяк 17.02.2021 є останнім днем роботи позивача.
Частиною другою статті 235 Кодексу про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 у справі № 21-395а13 зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку № 100.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
З довідки Міністерства освіти і науки України від 27.05.2021 № 16.31-150 вбачається, що загальна сума заробітної плати за останні два місяці роботи позивача становить 51789,65 грн, у тому числі: за 15 робочих днів грудня 2020 року - 37772,73 грн, за 13 робочих дні січння 2021 року - 14016,92 грн. Середньоденна заробітна плата позивача становить 1849,63 грн.
Весь час вимушеного прогулу з 18.02.2021 по 28.07.2021 становить 109 робочих днів.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18.02.2021 по 28.07.2021 в загальному розмірі 201609,67 грн (1849,63 грн х 109 робочих днів).
При цьому, суд не приймає до уваги доводи позивача, що при обрахунку середньоденного заробітку слід враховувати виплачені відповідачем премію за результатами щорічного оцінювання, грошову допомогу при наданні щорічної відпустки, оплату за щорічну відпустку та виплату за тимчасову непрацездатність, з огляду на наступне.
Підпунктами "б", "г", "й" пункту 4 Порядку № 100 передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються:
одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо);
премії за результатами щорічного оцінювання службової діяльності, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об'єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності);
суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Крім того, згідно абзацу дев'ятого пункту 4 наведеного Порядку при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що доводи позивача у цій частині є безпідставними.
Також суд звертає увагу, що виплата або невиплата позивачу надбавки за виконання особливо важливої роботи не є предметом розгляду даної справи.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Пунктами 2 та 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Таким чином, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді генерального директора директорату стратегічного планування та європейської інтеграції Міністерства освіти і науки України з 18.02.2021 та в частині стягнення з Міністерства освіти і науки України середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 37917,42 грн підлягають негайному виконанню.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства освіти і науки України від 15.02.2021 № 74-а.
Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на посаді генерального директора директорату стратегічного планування та європейської інтеграції Міністерства освіти і науки України з 18.02.2021.
Стягнути з Міністерства освіти і науки України (01135, місто Київ, пр. Перемоги, 10, ідентифікаційний номер 38621185) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.02.2021 по 28.07.2021 в сумі 201609,67 грн.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді генерального директора директорату стратегічного планування та європейської інтеграції Міністерства освіти і науки України з 18.02.2021 та в частині стягнення з Міністерства освіти і науки України середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 37917,42 грн.
Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя В.П. Катющенко
Повний текст рішення складено та підписано 6 серпня 2021 року.