12 липня 2021 року Справа № 160/7003/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якому просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно ОСОБА_1 , неправомірними в частині не зарахування до трудового стажу в колгоспі ім. Леніна періоди 1979, 1981, 1983, 1984, 1992, 1996, 1998 роки при призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати стаж в повній мірі згідно трудової книжки ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії з моменту настання права на пенсію ОСОБА_1 , а саме з 09.11.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно рішення Магдалинівського районного суду від 20.11.2020 року йому було враховано до стажу роботи періоди визначені в архівній довідці №188 від 30.06.2020р. та з 09.11.2020 року призначено пенсію за віком, пенсійним органом було враховано загальний страховий стаж, згідно даних вищезазначеної архівної довідки, без врахування періодів роботи в колгоспі ім. Леніна, а саме з 1979, 1981, 1983, 1984, 1992, 1996, 1998. Згідно рішення Комісії при Головному управлінні ПФУ у Дніпропетровській області №2 від 30.03.2021 року позивачу не зараховано періоди роботи в колгоспі ім. Леніна, а саме з 1979, 1981, 1983, 1984, 1992, 1996, 1998, у зв'язку з тим, що в ній не зазначено що позивач працював у спірні періоди на зазначеному підприємстві. Вказані дії відповідача позивач вважає протиправними з огляду на те, що зазначені періоди роботи внесені у трудовій книжці позивача, архівній довідці та вже було розглянуто вказане питання у рішенні Магдалинівського районного суду від 20.11.2020р., тому вказані періоди роботи повинні бути зараховані до загального страхового стажу позивача.
Ухвалою суду від 11.05.2021 року вказану справу прийнято до свого провадження та відкрито провадження у справі, згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За правилами частини 6 статті 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Першим днем для прийняття рішення по даній справі є 11.07.2021р., що припадає на вихідний день (неділя), у зв'язку з чим, дане рішення прийнято першим робочим днем - 12.07.2021р.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що згідно рішення Комісії при Головному управлінні ПФУ у Дніпропетровській області №2 від 30.03.2021 року позивачу не зараховано періоди роботи в колгоспі ім. Леніна, а саме з 1979, 1981, 1983, 1984, 1992, 1996, 1998, у зв'язку з тим, що в архівні довідці від 30.06.2020р. №188/1-25, яка видана Комунальною установою “Трудовий архів Магдалинівської районної ради” не зазначено що позивач працював у спірні періоди на зазначеному підприємстві, у зв'язку з чим, комісією прийнято рішення від 30.03.2021р. №2, що підтвердити періоди роботи з 1979, 1981, 1983, 1984, 1992, 1996, 1998 для зарахування до пільгового стажу відповідно до ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” немає підстав. Відповідно рішення комісії від 30.03.2021р. №2 є правомірним, а дії відповідача не суперечать чинному законодавству.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно копії паспорту громадянина України НОМЕР_1 виданого 08.02.2002р., ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У трудовій книжці колгоспника ОСОБА_1 № 352-141 від 02.01.1980р., наявні наступні записи, зокрема, з 1979, 1981, 1983, 1984, 1992, 1996, 1998 працював у колгоспі ім. Леніна Поливанівської сільської ради Магдалинівського району, (яке реорганізоване у Колективно-дольове сільськогосподарське підприємство “Зоря” з 12.02.2000р.) на посаді водія.
Факт роботи позивача в спірні періоди додатково підтверджується архівною довідкою виданою Комунальною установою “Трудовий архів Магдалинівської районної ради” від 30 червня 2020 року № 188/1-25, у книгах обліку розрахунків по оплаті праці колгоспників колгоспу імені Леніна ОСОБА_1 значиться у списках.
Рішенням Магдалинівського районного суду від 20.11.2020 року в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу заяву ОСОБА_1 , про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - задоволено.
Встановлено факт що: архівна довідка № 188/1-25 від 30 червня 2020 року, видана Комунальною установою “Трудовий архів Магдалинівської районної ради” на ім'я ОСОБА_1 , у якій зазначено, що у книгах обліку розрахунків по оплаті праці колгоспників колгоспу імені Леніна ОСОБА_1 значиться у списках: у 1979 році - «так у документах», у 1980 році ОСОБА_1 «так у документах», у 1981 році - «так у документах», у 1982 році ОСОБА_1 «так у документах», у 1983 році - «так у документах», у 1984 році - «так у документах», у 1985 році ОСОБА_1 «так у документах», у 1986 році ОСОБА_1 «так у документах», у 1987 році ОСОБА_1 «так у документах», у 1988 році ОСОБА_1 «так у документах», у 1989 році ОСОБА_1 «так у документах», у 1990 році ОСОБА_1 «так у документах», у 1991 році ОСОБА_1 «так у документах», у 1992 році - «так у документах», у 1993 році ОСОБА_1 «так у документах», у 1994 році ОСОБА_1 «так у документах», у 1995 році ОСОБА_1 «так у документах», у 1996 році - «так у документах», у 1997 році ОСОБА_1 «так у документах», у 1998 році - «так у документах», у 1999 році ОСОБА_1 «так у документах», у 2000 році ОСОБА_1 «так у документах» належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , проживаючому по АДРЕСА_1 та підтверджує його трудовий стаж в колгоспі імені Леніна.
Позивач з 31.12.2020р. перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років у відповідності до вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Позивач не погодившись із врахованим відповідачем загальним страховим стажем під час призначення пенсії звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про зарахування до загального страхового стажу спірних періодів роботи, а також проведення перерахунку та виплати пенсії.
Комісією Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення №2 від 30.03.2021 року. У зазначеному рішенні вказано, що позивачу не зараховано періоди роботи в колгоспі ім. Леніна, а саме з 1979, 1981, 1983, 1984, 1992, 1996, 1998, у зв'язку з тим, що в архівні довідці від 30.06.2020р. №188/1-25, яка видана Комунальною установою “Трудовий архів Магдалинівської районної ради” не зазначено що позивач працював у спірні періоди на зазначеному підприємстві, у зв'язку з чим, комісією прийнято рішення від 30.03.2021р. №2, що підтвердити періоди роботи з 1979, 1981, 1983, 1984, 1992, 1996, 1998 для зарахування до пільгового стажу відповідно до ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” немає підстав.
З вказаними діями позивач не погодився, що й стало підставою для звернення із відповідним позовом до суду.
За приписами статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права, свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав, свобод людини є головним обов'язком держави.
На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.
Згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» , встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.
Судом досліджено копію трудовій книжці колгоспника № 352-141 від 02.01.1980р., наявні наступні записи, зокрема, з 1979, 1981, 1983, 1984, 1992, 1996, 1998, позивач працював у колгоспі ім. Леніна Поливанівської сільської ради Магдалинівського району, (яке реорганізоване у Колективно-дольове сільськогосподарське підприємство “Зоря” з 12.02.2000р.) на посаді водія.
Додатково на підтвердження факту роботи позивача в спірні періоди останнім надано архівну довідку видану Комунальною установою “Трудовий архів Магдалинівської районної ради” від 30 червня 2020 року № 188/1-25, згідно якої у книгах обліку розрахунків по оплаті праці колгоспників колгоспу імені Леніна ОСОБА_1 значиться у списках, за спірні періоди роботи.
Суд критично ставиться до позиції відповідача щодо відсутності відомостей у вказаній архівній довідці за спірні періоди роботи позивача, з оголяду на наступне.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58 (далі - Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідно до пункту 1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на нихпонад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови,що вонипідлягаютьдержавному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників'відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18).
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Крім того, рішенням Магдалинівського районного суду від 20.11.2020 року в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу заяву ОСОБА_1 , про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - задоволено.
Встановлено факт що: архівна довідка № 188/1-25 від 30 червня 2020 року, видана Комунальною установою “Трудовий архів Магдалинівської районної ради” на ім'я ОСОБА_1 підтверджує його трудовий стаж в колгоспі імені Леніна.
Згідно ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На підставі зазначеного факт роботи позивача в колгоспі імені Леніна з 1979, 1981, 1983, 1984, 1992, 1996, 1998 підтверджується не підлягає додатковому доказуванню.
Таким чином, відносно зарахування спірних періодів роботи позивача суд погоджується з позицією позивача з огляду на те, що, належними документами, а саме трудовою книжкою та архівною довідкою № 188/1-25 від 30 червня 2020 року підтверджено, що позивач дійсно у 1979, 1981, 1983, 1984, 1992, 1996, 1998 працював у колгоспі ім. Леніна Поливанівської сільської ради Магдалинівського району, (яке реорганізоване у Колективно-дольове сільськогосподарське підприємство “Зоря” з 12.02.2000р.) на посаді водія.
За таких обставин, суд доходить висновку, що надані позивачем документи в повному обсязі підтверджують наявність у позивача права на врахування спірних періодів роботи до трудового стажу.
Оскільки надані позивачем документи підтверджують роботу останнього, суд прийшов до висновку, що спірні періоди повинні бути зараховані до загального страхового стажу роботи позивача.
До аналогічних висновків прийшов також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 22.10.2018 року по справі №235/2357/17.
Водночас, щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) з 09.11.2020 року, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Судом встановлено, що 31.12.2020р. позивачу призначено пенсію за віком.
Оскільки позивач звернувся із заявою про призначення пенсії та зарахування додаткових періодів роботи (22.12.2020 року) доказів інших звернень до пенсійного органу матеріали справи не містять, а вказана заява з усіма необхідними документами подана ним після 15 числа, то перерахунок пенсії належить здійснити з першого числа наступного місяця, тобто з 01.01.2021 року.
З огляду на викладене, слід дійти висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно не було зараховано ОСОБА_1 до страхового стажу спірні періоди роботи у 1979, 1981, 1983, 1984, 1992, 1996, 1998, що на переконання суду, є безумною підставою для зобов'язання відповідача зарахувати до стажу ОСОБА_1 періоди роботи у 1979, 1981, 1983, 1984, 1992, 1996, 1998 в колгоспі ім. Леніна Поливанівської сільської ради Магдалинівського району, (яке реорганізоване у Колективно-дольове сільськогосподарське підприємство “Зоря” з 12.02.2000р.) на посаді водія та провести перерахунок і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) з 01.01.2021 року, з врахуванням висновків суду у вказаній справі.
З огляду на викладене, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним і скасування та зобов'язання вчинити певні дії - підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією про сплату №15 від 27.04.2021.
З огляду на повне задоволення позовних вимог суд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 2 від 30.03.2021р. щодо не зарахування ОСОБА_1 , до трудового (страхового) стажу періоди роботи у 1979, 1981, 1983, 1984, 1992, 1996, 1998 в колгоспі ім. Леніна Поливанівської сільської ради Магдалинівського району, (яке реорганізоване у Колективно-дольове сільськогосподарське підприємство “Зоря” з 12.02.2000р.) на посаді водія.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , до трудового (страхового) стажу періоди роботи у 1979, 1981, 1983, 1984, 1992, 1996, 1998 в колгоспі ім. Леніна Поливанівської сільської ради Магдалинівського району, (яке реорганізоване у Колективно-дольове сільськогосподарське підприємство “Зоря” з 12.02.2000р.) на посаді водія та провести перерахунок і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) з 01.01.2021 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Згідно ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Турлакова