03 серпня 2021 року ЛуцькСправа № 140/4699/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок: землі житлової та громадської забудови, комунальної форми власності, для житлової забудови, орієнтовною площею: 0,10 га, яка є сформована, має кадастровий номер: 8000000000:79:562:0001 (загальна площа: 86,4814 га), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована на території АДРЕСА_1 ; зобов'язати відповідача на найближчому пленарному засіданні розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок: землі житлової та громадської забудови, комунальної форми власності, для житлової забудови, орієнтовною площею: 0,10 та, яка є сформована, має кадастровий номер: 8000000000:79:562:0001 (загальна площа: 86,4814 га), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована на території АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Київської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок для безоплатної передачі земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку. Однак листом від 17 березня 2021 року №057-08/Г-684-977 відповідач відмовив у наданні такого дозволу у зв'язку з тим, що позивач не є землевласником чи землекористувачем земельної ділянки, відтак підстави для надання дозволу у відповідача відступні.
Позивач не погоджується з такою відмовою та вважає, оскільки рішення з порушеного ним питання не приймалося на пленарному засіданні Київської міської ради, що не відповідає вимогам Земельного кодексу України, а тому це є безумовною підставою для зобов'язання відповідача розглянути його клопотання про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок для відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в місті Києві, а у разі відмови в задоволенні цього клопотання ухвалити мотивоване рішення з належним обґрунтуванням причини такої відмови.
Вважає, що відсутність належним чином оформленого рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, незважаючи на надсилання заявнику листа про розгляд його клопотання свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом, отже, має місце протиправна бездіяльність, з огляду на що просить зобов'язати відповідача на найближчому пленарному засіданні розглянути вказане клопотання та прийняти рішення у відповідності до вимог Конституції та Земельного кодексу України.
З наведених підстав просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву від 16 червня 2021 року №08/230-1222 позовні вимоги не визнав мотивуючи тим, що позивачем подано клопотання, яке відповідно до доручення заступника міського голови - секретаря Київської міської ради від 17 лютого 2021 року №08/Г-688 було розглянуто Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та надано відповідь листом за №057-08/Г-688-973, яким повідомлено ОСОБА_1 , що його клопотання було зареєстровано за № 521801848 та опрацьовується відповідно до Порядку.
Таким чином, Департамент земельних ресурсів діяв в межах наданих йому повноважень, не порушуючи права позивача, а клопотання позивача було опрацьовано відповідно до Порядку.
Звертає увагу, що оспорювана земельна ділянка за кадастровим номером 8000000000:79:562:0001, площею 86.4814 га перебуває у комунальній власності міста Києва, цільове призначення земельної ділянки - «Житлових, житлово-будівельних, гаражно і дачно-будівельних кооперативів для житлової забудови».
Департаментом земельних ресурсів розглянуто клопотання позивача від 22 лютого 2021 №521801848 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 та роз'яснено, що землевласниками та землекористувачами є особи, яким ділянка надано у власність чи користування (оренду). Оскільки, Позивач не є землевласником чи землекористувачем, відсутні підстави для підготовки згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок (лист від 29 квітня 2021 року за №0570202/1-9323).
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин суб'єкт звернення не відповідав вимогам, встановленим земельним законодавством, а у зв'язку із відсутністю підстав Департаментом земельних ресурсів проект згоди на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок не розроблявся.
З огляду на вказане представник відповідача просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (арк. спр. 33-37).
Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 25-26).
Суд, перевіривши доводи учасників справи у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 звернувся до Київської міської ради із клопотанням від 25 січня 2021 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок: землі житлової та громадської забудови, комунальної форми власності, для житлової забудови, орієнтовною площею 0,10 га, яка є сформована, має кадастровий номер 8000000000:79:562:0001 (загальна площа 86,4814 га), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована на території АДРЕСА_1 (арк. спр. 21).
До вказаного клопотання позивач додала графічний матеріал на бажану земельну ділянку із позначенням місця розташування (арк. спр. 22).
У відповідь на вказане клопотання позивач отримав від Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) лист від 29 квітня 2021 року №0570202/1-9323, яким роз'яснено, що відповідно до статті 26 Закону України «Про землеустрій» визначено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі. Враховуючи викладене, оскільки ОСОБА_1 не є землевласником чи землекористувачем, підстави для підготовки згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок в Департаменті відсутні (арк. спр. 56).
Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (надалі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Статтею 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з пунктами «а», «б» статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Як визначено пунктом «б» частини першої статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Частинами першою, другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт «в» частини третьої статті 116 ЗК України).
Пунктом «г» частини першої статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України. Відповідно до положень частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, чинним законодавством чітко визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
При цьому, чинним законодавством не передбачено права суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №545/808/17.
Суд звертає увагу на те, що системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою (технічної документації) щодо відведення земельної ділянки. У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, зазначеним у ЗК Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частинами першою та другою статті 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв)
Відповідно до частини п'ятої статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Згідно із частинами шостою, сьомою статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.
Надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта.
Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.
Так, згідно із частиною першою статті 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, до видів якої належить технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок (пункт «й» частини другої статті 25).
Відповідно до частини першої статті 26 цього Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.
За загальним правилом, визначеним положеннями статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
Згідно із статтею 56 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок включає:
а) пояснювальну записку;
б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;
в) кадастрові плани земельних ділянок, які об'єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку;
г) матеріали польових геодезичних робіт;
ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу;
д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути;
е) нотаріально посвідчену згоду на поділ чи об'єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні);
є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об'єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв'язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).
Зміст наведених норм права свідчить про те, що поділ та об'єднання земельних ділянок за свою суттю фактично є формуванням нової чи нових земельних ділянок, що передбачає певну процедуру щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, його погодження та затвердження в порядку, встановленому ЗК України, який визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Стаття 144 Конституції України передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Згідно з статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, серед інших, вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Частина перша та друга статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» констатує, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що орган місцевого самоврядування зобов'язаний був розглянути у визначений законодавством місячний строк клопотання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок для відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель комунальної власності відповідної територіальної громади. При цьому, надання дозволу або мотивована відмова у його наданні оформляється рішенням, що узгоджуються з приписами статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Отже, у даному випадку суб'єкт владних повноважень, а саме Київська міська рада має виключні повноваження на вирішення питання про надання або відмову у наданні такого дозволу.
Натомість, за результатами розгляду вказаного клопотання позивача рішення у встановленому законом порядку відповідачем не прийнято, що підтверджується відповідним листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29 квітня 2021 року №0570202/1-9323, який не уповноважений приймати рішення про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок для відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель комунальної власності відповідної територіальної громади.
Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12 квітня 2005 року №34/5 наказ, розпорядження, постанова, рішення - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.
Відтак, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок для відведення земельної ділянки у власність оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом.
Відсутність належним чином оформленого рішення про надання дозволу або про відмову у наданні такого дозволу після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, незважаючи на надсилання заявнику листа про розгляд його клопотання свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №806/2208/17 (К/9901/4400/17).
Отже, Київська міська рада отримавши клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок для відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд не прийняв мотивованого рішення за результатом його розгляду або про мотивовану відмову у його наданні, всупереч вимогам частини сьомої статті 118 ЗК України, частини другої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», тобто вчинив протиправну бездіяльність.
Відтак, суд приходить до висновку, що неприйняття Київською міською радою будь-якого рішення за клопотанням позивача від 25 січня 2021 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок: землі житлової та громадської забудови, комунальної форми власності, для житлової забудови, орієнтовною площею 0,10 га, яка є сформована, має кадастровий номер 8000000000:79:562:0001 (загальна площа 86,4814 га), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована на території АДРЕСА_1 , ставить його у правову невизначеність, що є недопустимим у відповідності до змісту та сутності принципів верховенства права та законності, а також порушує конституційні права позивача щодо розгляду його звернення органом місцевого самоврядування.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 826/8107/16.
Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку технічної документації вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Проте, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. Разом з цим, отримання дозволу на розробку технічної документації щодо поділу та об'єднання земельних ділянок для відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі №545/808/17.
У цій справі відсутні належні та беззаперечні докази, які б вказували на об'єктивні причини неможливості прийняття відповідачем у місячний строк згідно з частиною другою статті 59 Закону №280/97-ВР відповідного рішення, визначеного частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, за результатами розгляду клопотання позивача.
Відтак, враховуючи те, що Київською міською радою за результатами розгляду клопотання позивача від 25 січня 2021 року не прийнято рішення, тому позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок: землі житлової та громадської забудови, комунальної форми власності, для житлової забудови, орієнтовною площею 0,10 га, яка є сформована, має кадастровий номер 8000000000:79:562:0001 (загальна площа 86,4814 га), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована на території АДРЕСА_1 , та зобов'язання відповідача розглянути на пленарному засіданні вказане клопотання.
Щодо вимоги встановити судовий контроль за виконанням рішення суду у даній справі шляхом зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в частині зобов'язання надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок для відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Суд зауважує, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суду являє собою елемент процесуальних питань на стадії виконання судового рішення та є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.
Разом з тим, зазначене є правом, а не обов'язком суду, водночас, позивачем не наведено обставин, які б викликали у суду сумнів в тому, що Київська міська рада може ухилятись від виконання судового рішення, при цьому, примусове виконання рішень суду у даній категорії справ забезпечується органами державної виконавчої служби.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 704/1167/19, від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18, від 11 червня 2020 року у справі №640/13988/19.
Натомість, суд уважає, що у даному випадку обраний спосіб захисту порушеного права є достатнім та ефективним, та виключні підстави для встановлення судового контролю за виконанням відповідачами рішення суду у даній справі відсутні.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок), який сплачений відповідно до квитанції від 27 квітня 2021 року №1058471645 (арк. спр. 9) та зарахований до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджується відповідною випискою (арк. спр. 15).
Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу у сумі 15 000,00 грн. суд зазначає наступне.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач не надав суду жодних доказів. При цьому, позивач додатково повідомив, що докази, які підтверджують розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи будуть надані у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Оскільки станом на час прийняття рішення доказів понесення таких витрат позивач суду не надав, тому такі витрати на час прийняття рішення розподілу не підлягають.
Водночас суд повідомляє, що відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Земельного кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код юридичної особи 22883141) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради протиправною щодо нерозгляду клопотання ОСОБА_1 від 25 січня 2021 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок: землі житлової та громадської забудови, комунальної форми власності, для житлової забудови, орієнтовною площею 0,10 га, яка є сформована, має кадастровий номер 8000000000:79:562:0001 (загальна площа 86,4814 га), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована на території АДРЕСА_1 .
Зобов'язати Київську міську раду розглянути на пленарному засіданні клопотання ОСОБА_1 від 25 січня 2021 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок землі житлової та громадської забудови, комунальної форми власності, для житлової забудови, орієнтовною площею 0,10 га, яка сформована, має кадастровий номер 8000000000:79:562:0001 (загальна площа 86,4814 га), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована на території АДРЕСА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Суддя В.І. Смокович
Повний текст судового рішення складено 03 серпня 2021 року.