Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про закриття провадження у справі
06 серпня 2021 р. Справа №200/8047/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними зобов'язання вчинити певні дії.
Представником відповідача Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки заявлено клопотання про закриття провадження у справі через добровільне направлення останнім до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нової довідки про розмір грошового забезпечення із зазначенням щомісячних додаткових складових грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та ін.) та премії для здійснення обчислення та перерахунку пенсії позивача.
Від позивача надійшла заява, зі змісту якої вбачається, що він не заперечує проти закриття провадження у справі.
Розглянувши вищевказані заяви, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що Донецьким обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нову довідку про розмір грошового забезпечення із зазначенням щомісячних додаткових складових грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та ін.) та премії для здійснення обчислення та перерахунку пенсії позивача з 01.04.2019, що підтверджено листом від 15.07.2021№ 09/01/1008.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд, яке включає в себе право на доступ до правосуддя.
Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) у своєму рішенні по справі "Меньшакова проти України" (Заява № 377/02) від 08.04.2010 наголосив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі "право на суд", яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на "розгляд" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії", заява № 48778/99, п. 25). Право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення у справі “Ашинґдейн проти Сполученого Королівства” від 28 травня 1985 року, п. 57, пункти 52-53).
У розумінні пункту 8 частини першої статті 238 КАС України у разі встановлення під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд має вирішити питання можливості закриття провадження у справі. При цьому, вирішуючи зазначене питання, суд має з'ясувати, чи не призведе закриття провадження у справі до того, що законні права та інтереси позивача не будуть відновлені навіть після виправлення відповідачем оскаржуваних порушень.
Тобто для застосування такої підстави для закриття провадження у справі необхідна сукупність певних фактів. Зокрема, оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб'єктом владних повноважень, а також мають бути відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких дій чи бездіяльності протиправними.
На переконання суду, в даному випадку дотримані одночасно дві ключові умови для закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.
Дійсно, саме виконавши вимоги позивача, Донецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повністю відновив порушені права ОСОБА_1 .
При цьому, як вбачається із визначення самого терміну «самостійно», в розумінні ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідач мав без сторонньої допомоги та без примусу направити спірну довідку.
Так, у даному випадку наявні ознаки самостійності та добровільності задоволення вимог позивача.
Розглядаючи питання про закриття провадження по справі, суд також враховує принцип пропорційності, як загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача та відповідача про закриття провадження по справі саме на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України, з огляду на те, що закриття провадження у даній справі не буде суперечити принципам повного та всебічного розгляду справи, а також розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення.
Крім того, суд зазначає, що позивач просить суд стягнути з Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки судові витрати у розмірі 908,00 грн.
Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, вважає, що заява позивача підлягає задоволенню, з наступних підстав.
В матеріалах справи наявна квитанція про сплату позивачем судового збору у розмірі 908,00 грн (а.с.13).
Так, згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина 2 статті 132 КАС України).
Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частинами першою - другою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Варто зауважити, що стаття 139 КАС України є загальною для вирішення питання розподілу судових витрат за наслідками розгляду справи.
Разом з тим, КАС України містить спеціальні норми, які регулюють питання розподілу витрат у разі відмови позивача від позову (стаття 140 КАС України), а також повернення судового збору (стаття 142 КАС України).
За приписами статті 142 КАС України, якій кореспондують норми частин третьої, четвертої статті 7 Закону України “Про судовий збір”, у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п'ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
У разі вирішення справи шляхом примирення, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) п'ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
Водночас, відповідно до статті 140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що частина перша статті 142 КАС України стосується повернення судового збору позивачу з відповідного бюджету у зв'язку із відмовою позивача від позову. Ця норма не пов'язана зі статтями 139, 140 КАС України, оскільки не регулює питання стягнення з однієї сторони на користь іншої судового збору в порядку розподілу судових витрат.
Варто зауважити, що питання повернення судового збору та розподілу судових витрат мають різну правову природу, не є пов'язаними, а підстави та порядок їх застосування регулюються по-різному. Зокрема, частина перша статті 142 КАС України може бути застосована у тому випадку, коли має місце відмова позивача від позову, що не пов'язана із задоволенням його відповідачем після подання позовної заяви, оскільки у такому випадку розподіл судових витрат згідно частини першої статті 140 КАС України не здійснюється.
Разом з тим, якщо позивач відмовився від позову внаслідок його задоволення відповідачем після подання позовної заяви, то цілком обґрунтованим є покладення на відповідача обов'язку відшкодувати понесені позивачем витрати як міра відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 по справі № 260/1378/18.
Відповідно до ч. 2 ст. 143 КАС України учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.
Суд наголошує, що відповідачем саме після подання позовної заяви усунуто обставини, що спричинили звернення ОСОБА_1 до суду.
Приймаючи до уваги наведене, беручи до уваги, що судом закрито провадження у цій справі внаслідок задоволення вимог позивача вказаним відповідачем після подання позовної заяви, суд дійшов висновку про стягнення з Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки судового збору у розмірі 908, 00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 47, 238, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд, -
Клопотання позивача та представника Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про закриття провадження у справі, - задовольнити.
Закрити провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Клопотання позивача про стягнення судового збору, - задовольнити.
Стягнути з Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (код ЄДРПОУ 08301764, 87500, Донецька область, місто Маріуполь, вул. Громової, буд. 67) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 908, 00 грн.
Повний текст ухвали складено та підписано 06.08.2021.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.А. Голуб