Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 серпня 2021 р. Справа№200/4810/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
21 квітня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду, засобами поштового зв'язку, надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про:
- визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 січня 2020 року по 29 березня 2021 року включно;
- зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 січня 2020 року по 29 березня 2021 року включно.
В обґрунтування своєї позиції позивач зазначив, що його було звільнено з військової служби та виключено із списків особового складу з 29.01.2020. Разом з тим, повний розрахунок при звільненні був проведений лише 29.03.2021. Вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права.
25 червня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якої відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обгрунтування своєї позиції зазначив, що військовослужбовці не мають статусу «працівник», проходження їх служби врегульовано спеціальним законодавством, тому чинність Кодексу законів про працю України на них не поширюється. Також вказав, що позивач був звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу, йому було своєчасно сплачено грошове забезпечення тому доводи позивача в частині виплати середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги є безпідставними.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано копії та докази.
Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується ID-карткою № НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання № 118 від 11.08.2019. Має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_3 ).
Згідно з наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 29 січня 2020 року № 27-ОС старшого прапорщика ОСОБА_1 виключено із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення. Остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 29 січня 2020 року.
Довідкою від 21 січня 2020 року № 12/112 підтверджується факт проходження ОСОБА_1 служби у військовій частині НОМЕР_1 з 10 березня 2015 року по 29 січня 2020 року.
Згідно з інформацією, наявною в КП «ДСС» рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року по справі № 200/6776/20-а вирішено:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини про визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати не в повному обсязі розміру індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 29.01.2020 року включно, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 29.01.2020 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року - січень 2008 року, а у період з 01.03.2018 року по 29.01.2020 року - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 п.5 постанови КМУ від 17.07.2003 року №1078 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) не в повному обсязі розміру індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 29.01.2020 року включно.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 29.01.2020 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року - січень 2008 року, а у період з 01.03.2018 року по 29.01.2020 року - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 п.5 постанови КМУ від 17.07.2003 року №1078 та виплачених сум.
На виконання вказаного рішення, відповідач 30.03.2021 року було перераховано на картковий рахунок позивача 84638,92 грн.
Отже, остаточний розрахунок з позивачем при звільненні проведено 30.03.2021, що підтверджується інформацією з особового банківського розрахунку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивача виключено із списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення з 29 січня 2020 року.
У відповідності до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки; вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум; відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Згідно частини 2 статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, в якій зазначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 викладені наступні правові висновки: «Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.»
Необхідність застосування судом критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, також викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.
За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Процедура нарахування середнього заробітку працівника визначається за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
За правилами пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У разі коли середньомісячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Відповідно до довідки про доходи від 17.06.2021 № 169, виданої Краматорським прикордонним загоном, середньоденний заробіток позивача становить 379,94 грн. (листопад 2019 року - 11588,30 грн., грудень 2019 року - 11588,30 грн., сума за два місяці 23176,60/61=379,94 грн.).
Тобто, розмір середнього заробітку, який має бути сплачений позивачу за час затримки розрахунку з 30 січня 2020 року по 29 березня 2021 року складає 161474,50 гривні (425 х 379,94).
Отже, повний розрахунок при звільненні проведений 29 березня 2021 року. Період затримки складає 425 днів (30.01.2019 року по 29.03.2021 року).
Загальний розмір сум, які підлягали виплаті позивачу при звільненні становить 84638,92 грн.. Відтак, розмір несвоєчасно сплаченої суми складає 52,4% від загальної суми, що належала виплаті при звільненні (84638,92 грн.\ 161474,50 грн. х100).
Враховуючи наявність між сторонами спору про належні позивачу при звільненні суми індексації, виходячи з принципу пропорційності, суд вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача стягнення на його користь компенсації за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 84612,638 грн.(середньоденний заробіток 379,94 грн. х 425днів х 52,4% ).
Разом з тим, суд враховує, що Верховним Судом у постановах у справах № 821/1083/17, № 761/9584/15-ц, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, зроблено висновок, що суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Отже, з огляду на встановлені обставини та з метою дотримання балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до зобов'язання нарахувати та виплатити суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, суд вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування, визначивши його в загальній сумі 3 000 грн.
При цьому ефективним способом захисту прав позивача суд вважає стягнення цих сум на його користь з відповідача.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає.
За змістом статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не випалти ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 січня 2020 року по 29 березня 2021 включно.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 січня 2020 року по 29 березня 2021 року у розмірі 3000 грн. (три тисячі гривні).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 3 розділу VІ «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя М.М. Крилова