Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позову без розгляду
05 серпня 2021 р. Справа №200/8222/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання рішень протиправними та їх скасування, зобов'язання вчинити певні дії,-
2 липня 2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 28 грудня 2018 року про відмову у переводі з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, рішення від 29 квітня 2021 року №0572500003303 про відмову у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 грудня 2018 року №5438 та заяву від 26 квітня 2021 року із зарахуванням до стажу періодів роботи з 13.10.1985 по 08.06.1992, а також зарахувати стаж підтверджений довідками в пенсійній справі по отриманні пенсії по-інвалідності згідно трудової книжки.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він 26.04.2021 повторно звернувся до відповідача з заявою №1114 про призначення пенсії згідно ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням відповідача від 29.04.2021 року №057250003303 йому було відмовлено у призначенні пенсії. При цьому, позивач зазначає, що він вже звертався до відповідача з заявою у 2018 році щодо переводу з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно п.3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням відповідача без номеру від 28.12.2018 року було відмовлено в переводі з пенсії по інвалідності трудове каліцтво або профзахворювання на пенсію за віком без надання будь-яких причин відмови.
Позивач не погоджується рішеннями відповідача, у зв'язку з чим змушений був звернутися до суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 6 липня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №200/8222/21 за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2021 року заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про заміну відповідача по адміністративній справі №200/8222/21-а задоволено. Замінено відповідача Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області на його правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
У строк, встановлений судом, через відділ документообігу та архівної роботи суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що 20.12.2018 позивач звернувся до управління з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням управління від 28.12.2018 позивачу було відмовлено у переведенні з одного виду пенсії на інший. Про отримання вказаного рішення позивач не заперечує. У зв'язку з чим, управління вважає, що позивач звернувся з пропуском строку встановленого ст.122 КАС України. Щодо не зарахування періоду з 13.10.1985 по 08.06.1992 зазначає, що управління не має можливості зарахувати до загального страхового стажу роботи період проходження військової служби з 13.10.1985 п 08.06.1992, оскільки у військовому квитку НОМЕР_1 дата звільнення з військової служби не завірена печаткою. При цьому, період, який просить зарахувати позивач з 20.08.1992 по 15.10.1998 зараховано до пільгового стажу за списком №1.
Розглянувши питання про порушення строку звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом в частині позовних вимог, суд виходив з наступного.
Вирішуючи питання щодо поновлення строку звернення до суду у справі, суд зазначає, що 31 березня 2021 року в постанові по справі N 240/12017/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступив від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження №К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 (касаційне провадження №К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження №К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі N 822/1928/18) та дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з позовної заяви, позивач був обізнаний про відмову пенсійного органу у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком ще у 2018 році, що підтверджується доданим до позовної заяви рішенням Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 28.12.2018 про відмову в переводі з пенсії по інвалідності трудове каліцтво або профзахворювання на пенсію за віком..
При цьому, позивач просить скасувати рішення про відмову у переводі з пенсії по інвалідності на пенсію за віком від 28 грудня 2018 року та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву від 20 грудня 2018 року №5438, тобто правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду, виникли у 2018 році, водночас з даним позовом до суду позивач звернувся 2 липня 2021 року, тобто з порушенням строку, визначеного статтею 122 КАС України.
Отже, з огляду на правову позицію Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, що викладені в постанові від 31.03.2021 по справі №240/12017/19 та долучених доказів, про порушення свого права позивач знав (міг знати) ще у 2018 році.
Суд звертає увагу на те, що законодавець визнав строк в шість місяців достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа визначилася, чи реалізуватиме своє право на звернення до суду.
Також суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
При цьому, суд зазначає, що 26.04.2021 позивач повторно звернувся до відповідача з заявою №1114 про призначення пенсії згідно ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Наведене може лише свідчити про відсутність бажання у позивача оскаржувати рішення про відмову у переводі з пенсії по інвалідності на пенсію за віком від 28 грудня 2018 року.
Окрім того, суд зазначає, що як вказав Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Юридична необізнаність не може бути визнана поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки не тягне за собою неможливості вчинення певних процесуальних дій чи звернення зацікавленої особи за правовою допомогою.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21 лютого 2018 року у справі №815/4480/16, від 31 липня 2018 року у справі №311/32/17 (2-а/311/11/2017), від 03 травня 2018 року у справі №826/6380/17.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання про це дізнатися не можуть розглядатися як поважна причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки є результатом суб'єктивних дій самого позивача, а не об'єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають їй вчасно реалізувати своє право на судовий захист.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.01.2020 у справі №420/3001/19, від 25.02.2020 у справі №360/1870/19.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі із встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При цьому необхідно враховувати, що строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням, а її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Безпідставне поновлення строку є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду також не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справи Стаббігс та інші проти Великобританії рішення від 21.02.1986 справа, "Девеер проти Бельгії" рішення від 27.02.1980, "Голдер проти Сполученого Королівства" рішення від 21.02.1975 року).
На думку Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" (2006) необхідно досліджувати, чи можна вважати перебіг строку прогнозованим з точки зору заявника.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
З огляду на таке та неповажність причин пропуску строку звернення до суду, наведених позивачем у клопотанні про поновлення цього строку, у задоволенні відповідного клопотання позивача необхідно відмовити.
За приписами ч.ч.1-2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Частиною 3 ст.123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи вищезазначені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог: про визнання протиправним та скасування рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 28 грудня 2018 року про відмову у переводі з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, та зобов'язання Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 грудня 2018 року №5438.
Керуючись ст. ст.122, 123, 205,240,243 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання рішень протиправними та їх скасування, зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 28 грудня 2018 року про відмову у переводі з пенсії по інвалідності на пенсію за віком та зобов'язання Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 грудня 2018 року №5438 - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що згідно з ч.4 ст.240 КАС України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Ухвала постановлена та підписана 5 серпня 2021 року.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.С. Зеленов