Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 серпня 2021 р. Справа№200/8157/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, м.Слов'янськ, пл.Соборна, 3) з позовними вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення №056350003476 від 04.06.2021 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) щодо відмови ОСОБА_1 про перехід на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зазначеного у довідках виданих Бахмутсько-Лиманським ОУПФУ від 31.05.2021 №№0574-08-8/18544, 0574-08-8718545, 0574-08-8/18543;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 02.06.2021 пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зазначеного у довідках виданих Бахмутсько-Лиманським ОУПФУ від 31.05.2021 №№0574-08-8/18544, 0574-08-8718545, 0574-08-8/18543;
- зобов'язати нарахувати та виплатити Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ОСОБА_1 з 02.06.2021 пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зазначеного у довідках виданих Бахмутсько-Лиманським ОУПФУ від 31.05.2021 №№0574-08-8/18544, 0574-08-8718545, 0574-08-8/18543.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", при цьому продовжувала працювати на посаді державного службовця. Наказом від 31.05.2021 позивача було звільнено з посади державного службовця - начальника відділу супроводження інформаційних систем та електронних реєстрів №1 Бахмутсько-Лиманського обєднаного ПФУ Донецької області. Зазначає, що 02.06.2021, звернулася до відповідача-2 із заявою про переведення з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058 на пенсію по інвалідності державного службовця, відповідно до вимог ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723. Після опрацювання зазначеної заяви та наданих документів за принципом екстериторіальності було визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Рішенням від 04.06.2021 №056350003476 відповідач відмовив у задоволенні заяви, оскільки позивач, на думку відповідача не досягла відповідного віку, а саме - 60 років. Вважає відмову відповідача незаконною, у зв'язку з чим звернулась до суду з чим позовом.
Відповідач-1 проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, підстави незгоди визначив в наданому до суду відзиві. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону №3723 і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Позивачка не досягла 60-річного віку, встановленого ч.1 ст.37 Закону 3723-ХІІ. Просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідач-2 не скористався правом надання відзиву.
Ухвалою суду від 06.07.2021 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
За правилами п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Згідно з нормами ч.3 ст.263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянкою України (паспорт серії НОМЕР_2 ) (а.с.7-9).
Згідно записів у трудовій книжці позивача, 01.07.1994 ОСОБА_1 прийняла присягу державного службовця та до 31.05.2021 працювала на державній службі працювала в органах Пенсійного фонду України в Донецькій області (а.с.10-18).
Отже, загальний стаж державної служби становить більше 20 років.
Відсутній спір щодо наявності у позивача необхідного стажу державної служби.
З матеріалів пенсійної справи вбачається, що позивачу встановлено 2 групу інвалідності з 13.10.2020 безтерміново (довідка до акту огляду МСЕК серії 12 ААБ №783909).
Сторонами визнається, що позивачу із 2020 року призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З матеріалів пенсійної справи вбачається, що 02.06.2021 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про перехід на пенсію за іншим законом у якій просила призначити пенсію.
За принципом екстериторіальності було визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішенням №056350003476 від 04.06.2021 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило у задоволенні заяви, оскільки ОСОБА_1 не досягла відповідного віку, а саме - 60 років. Повідомлено, що з 01.05.2016 набув чинності Закон України Про державну службу від 10.12.2015 №889-VІІІ, далі Закон №889-VІІІ, ст. 90 якого визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Пунктом 10 Прикінцевих положень Закону №889-VІІІ передбачено призначення пенсій відповідно до ст. 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ державним службовцям, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Вважаючи вказане рішення відповідача-1 протиправним, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд приходить до наступного.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначає закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII.
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII передбачено, що Державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15 ), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, а які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частиною 9 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (частина 12 статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII).
Відповідачем-1 не заперечується наявність у позивача необхідного стажу на державній службі, зокрема, згідно записів у трудовій книжці, він становить понад 20 років, з 13.10.2020 ОСОБА_2 встановлена ІІ група інвалідності безтерміново, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12ААБ №783909.
Оскільки позивач є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, то суд вважає, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі статтею 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, та, відповідно, правові підстави для переведення з пенсії по інвалідності, призначеної їй згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII.
Отже, позивач має право на призначення пенсії по інвалідності за правилами пунктів 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положень" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, якими не передбачено нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку.
Подібна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 13.02.2019 по зразковій справі №822/524/18 (Пз/9901/23/18).
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення №056350003476 від 04.06.2021 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) щодо відмови ОСОБА_1 про перехід на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Оскільки в спірному рішенні не розглядалося питання щодо розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 , та не міститься відмови у призначенні пенсії у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зазначеного у довідках виданих Бахмутсько-Лиманським ОУПФУ від 31.05.2021 №№ 0574-08-8/18544, 0574-08-8718545, 0574-08-8/18543, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Щодо позовних вимог в яких позивач просить зобов'язати відповідача-1 призначити та відповідача-2 нарахувати та виплатити з 02.06.2021 пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зазначеного у довідках виданих Бахмутсько-Лиманським ОУПФУ від 31.05.2021 №№0574-08-8/18544, 0574-08-8718545, 0574-08-8/18543.
При вирішені цього спору суд керується ч.2 ст.2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, критерій "прийняття рішень, вчинення (не вчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України" - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України"
"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень:
- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;
- зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
Критерій "прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії" - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.
З урахуванням наведеного та встановлених обставин, суд приходить до висновку, що у даній справі відповідач, як суб'єкт владних повноважень, приймаючи спірне рішення використав повноваження не з метою, з якою це повноваження надано; не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); без дотриманням принципу рівності перед законом, дискримінаційно; без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Наведена правова позиція цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 07.02.2019 у справі №699/155/17, від 26.02.2019 у справі №497/2223/16-а.
Судом встановлено, що у спірному рішенні відповідача-1 не надано оцінки довідкам про заробітну плату, виданих Бахмутсько-Лиманським ОУПФУ від 31.05.2021 №№0574-08-8/18544, 0574-08-8718545, 0574-08-8/18543, єдиною підставою для відмови в переведенні на пенсію за іншим Законом вказано недосягнення відповідного віку.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, як передчасні.
При цьому, з метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивача про переведення на пенсію за іншим Законом від 02.06.2021 №5333, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.
Частиною 1 ст.72 КАС України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Частиною 1 ст.382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В позовній заяві позивач просить суд зобов'язати відповідача надати звіт про виконання судового рішення, однак, як вбачається з наведеної правової норми, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду. В даному випадку суд не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання позивача.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що питання стосовно судового збору судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від його сплати на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, м.Слов'янськ, Донецька область, пл.Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №056350003476 від 04.06.2021 щодо відмови ОСОБА_1 про перехід на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перехід на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 02.06.2021 №5333, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.
Повне судове рішення складено 05.08.2021.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Т.В.Загацька