Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 липня 2021 р. Справа№200/5549/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Галатіної О.О.,
при секретарі Коломієць К.С.
за участю:
Позивача не з'явився
Представника відповідача не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Святогірської міської ради (код ЄДРПОУ 04053001, Донецька область, м. Святогірськ, вул. Володимира Сосюри, буд. 8) про зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Святогірської міської ради в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Святогірської міської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 19.10.2020 року про надання дозволу на розроблення землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва орієнтовним розміром 0,10 гектара на території міста Святогірськ;
зобов'язати Святогірську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва розміром 0,10 гектара на території міста Святогірськ, згідно клопотання від 19.10.2020 року (вх.. № 621/02.01-14 від 19.10.2020 року);
стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5100 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Святогірської міської ради.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що, реалізуючи своє право на отримання земельної ділянки, 19 жовтня 2020 року звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1 га, що розташована на території Святогірської міської ради Донецької області для індивідуального дачного будівництва. Однак, на сесії Святогірської міської міської ради 11.02.2021 року рішення згідно даного питання не прийнято. Вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 12 травня 2021 року було відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.
07 червня 2021 року відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, згідно змісту якої вбачається, що позивач звернувся до відповідача з заявою від 19.10.2020 року, що зареєстрована за № 621/02.01-14 від 19.10.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,1 га, що розташована на території м. Святогірськ Слов'янського району Донецької області для індивідуального дачного будівництва. Святогірською міською радою згідно до правових вимог Закону, Земельного кодексу України, на підставі вищезазначеної заяви було розроблено проект рішення Святогірської міської ради «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 », який було оприлюднено 20 жовтня 2020 року, дата оновлення 03.12.2020 року на офіційному веб - сайті Святогірської міської ради. 05 січня 2021 року за результатами розгляду постійної комісії Святогірської міської проекту вищезазначеного рішення міської ради вирішено не погодити проект рішення ради «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр.. ОСОБА_1 ».11 лютого 2021 року на черговій VІ сесії Святогірської міської ради VІІІ скликання було розглянуто питання «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ». Згідно підсумків поіменного голосування щодо зазначеного питання з 18 присутніх депутатів міської ради та голови Святогірської міської ради - «за» проголосувало - 0; «проти» - 18, «утримались» - 0, «не голосувало» - 0.»відсутні» - 4, «без повноважень» - 1. Таким чином більшою кілкістю голосів «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 » депутати голосували проти, про що листом від 26.02.2021 року за № 277/02.01-15 Святогірська міська рада повідомила про розгляд та результати голосування по питанню «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ». Звертає увагу суду, що жодного рішення про відмову Святогірської міської ради не приймалось, так як самі депутати голосували проти. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 05 липня 2020 року закрито підготовче провадження за позовом ОСОБА_1 до Святогірської міської ради про зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.
Призначено справу до судового розгляду по суті.
Сторони до судового засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представником відповідача до суду надана заява про розгляд справи буз його участі.
Перевіривши матеріали справи та пояснення сторін, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , громадянин України, що підтверджується копією паспорту громадянина України сер. НОМЕР_2 , згідно виданого 03 травня 2019 року посвідчення позивач має право на пільги, встановлені для ветеранів війни - учасників бойових дій.
19 жовтня 2020 року позивач звернувся до Святогірської міської ради із заявою про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва. Зазначену заяву зареєстровано № 621/02.01-14 від 19.10.2020 року.
Відповідно до витягу з протоколу від 11 лютого 2021 року на засіданні сесії Святогірської міської ради розглядалося питання надання дозволу на розробку проеку землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , за наслідком розгляду, відповідно до протоколу засідання лічильної комісії № 24, голосували «за» - 0, «проти» - 18, «утримались» - 0, «не голосувало» - 0, «відсутні» - 4, без повноважень .
Доказів прийняття за наслідком розгляду заяви позивача про надання дозволу будь-якого іншого рішення, окрім витягу з протоколу сесії ради, суду не надано.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 ЗК України).
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;
б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;
в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;
г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;
д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
2. Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).
3. Розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв'язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, встановлений частиною першою цієї статті (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим).
Згідно з приписами статей 12, 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Також згідно зі статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
За приписами ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Статтею 118 ЗК України встановлено виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу. До цього ж, нею не передбачено, що за наслідком розгляду заяви про надання дозволу відповідний орган може не прийняти рішення про його надання або мотивовану відмову.
Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 46 цього Закону сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Зазначений строк узгоджується із визначеним у ст. 118 ЗК України.
Таким чином клопотання (заяву) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою має бути розглянуто вповноваженим органом - у даному випадку міською радою - у місячний строк, а за наслідком його розгляду має бути надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою або мотивовану відмову у його наданні.
Відсутність же належним чином оформленого рішення відповідача за наслідком розгляду питання про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, свідчить про те, що орган не прийняв жодного мотивованого рішення, яке він має ухвалити за законом.
Наразі після спливу місячного строку розгляду поданого позивачем клопотання від 19 жовтня 2021 року будь-якого рішення по суті за наслідком його розгляду відповідачем не прийнято.
Згідно з витягом з протоколу засідання сесії ради від 11 лютого 2021 року та поясненнями відповідача у відзиві до позовної заяви також свідчить про неприйняття відповідачем відповідного рішення.
Доказів прийняття за наслідком розгляду заяви позивача про надання дозволу будь-якого іншого рішення, окрім витягу з протоколу сесії ради, суду не надано.
Отже, клопотання (заяву) позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідачем не вирішено протягом місяця всупереч вимогам ст. 122 ЗК України.
Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про допущення відповідачем бездіяльності при розгляді заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Будь-які докази, які свідчили про правомірність допущеної відповідачем бездіяльності в матеріалах справи відсутні.
При цьому, у задоволенні вимог позивача про зобов'язання безпосередньо надати вказаний дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва слід відмовити, оскільки результат розгляду заяви позивача відповідачем не може завчасно бути достеменно відомий, такі вимоги є передчасними.
Щодо вирішення питання про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Святогірської міської ради витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5100 (п'ять тисяч сто) гривень, суд зазначає наступне.
Згідно частини 9 зазначеної статті, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Пункт 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 3-5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката застосовується судом виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
За приписами частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно акту про надання правової допомоги від 28.04.2021 року витрати на правничу правову допомоги складаються з:
надання правової інформації, усних консультацій і роз'яснень з правових питань, щодо оскарження протиправної бездіяльності Святогірської міської ради - 1500 грн.;
збір та підготовка позовних матеріалів, складання позовної заяви за позовом клієнта до Святогірської міської ради про визнання протиправної бездіяльності Святогірської міської ради та зобов'язання вчинити певні дії - 3600 грн.
Суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним з категорією даної справи, не відповідають характеру спірних правовідносин та предмету доказування у даній справі незначної складності.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку щодо часткового задоволення вищевказаної частини позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Святогірської міської ради про зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.
Щодо встановлення судового контролю суд зазначає, що в силу положень частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Наведена норма процесуального закону не є імперативною та передбачає право суду на власний розсуд, виходячи з фактичних обставин справи, приймати рішення про необхідність чи недоцільність зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення.
З огляду на викладене та, враховуючи, що примусове виконання судового рішення здійснюється відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII і доводи про можливість ухилення від виконання рішення суду в майбутньому є припущенням, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.
Згідно з ч. 5 ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач має право на пільги, встановлені для ветеранів війни - учасників бойових дій, а отже відповідно приписів Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
З огляду на викладене вище, на підставі положень Земельного кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Святогірської міської ради (код ЄДРПОУ 04053001, Донецька область, м. Святогірськ, вул. Володимира Сосюри, буд. 8) про зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Святогірської міської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 19.10.2020 року про надання дозволу на розроблення землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва орієнтовним розміром 0,10 гектара на території міста Святогірськ.
Зобов'язати Святогірську міську раду прийняти мотивоване рішення за заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для дачного будівництва від 19 жовтня 2020 року (вх. № 621/02.01-14 від 19.10.2020 року), з урахуванням висновків суду викладених у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Святогірської міської ради
Вступна та резолютивна частина рішення складена в нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 26 липня 2021 року.
Повний текст рішення складено протягом десяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя О.О. Галатіна