06 серпня 2021 року Справа № 160/7642/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-54236-13/67 від 09.02.2021 про сплату заборгованості з ЄСВ на суму 9594,46 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що до грудня 2019 року позивач здійснював адвокатську діяльність самостійно та перебував на обліку у податковому органі як самозайнята особа, яка здійснює професійну діяльність та сплачував податки відповідно до чинного податкового законодавства України. Також, у 2019 році позивач займав посаду помічника-консультанта народного депутата та відповідно до довідки по зарплаті №9/1-15/125 від 28.01.2020, яка видана Управлінням справами Апарату Верховної Ради України, за нього роботодавцем сплачувались податки та збори, передбачені нормами податкового законодавства. Натомість, з серпня 2019 року та по теперішній час позивач офіційно працевлаштований як директор у Адвокатському об'єднанні «КД-ГРУП», що підтверджується записом у його трудовій книжці. Роботодавцем позивача, а саме: Адвокатським об'єднанням «КД-ГРУП» починаючи з 2019 року та по сьогоднішній день сплачено в повному обсязі, згідно чинного законодавства, єдиний соціальний внесок за позивача, а тому у відповідача відсутні підстави для прийняття оскаржуваної вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 позовну заяву було залишено без руху після відкриття провадження.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2021 продовжено розгляд даної справи після усунення позивачем недоліків, визначених ухвалою від 30.06.2021.
До суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464, є недоїмкою, за який сплачується єдиний внесок.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що доводи відповідача про те, що позивач перебуває на обліку ГУ ДПС у Дніпропетровській області як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування з 19.03.2012 по 21.12.2019 є безпідставними, оскільки не підтверджені жодними доказами. Позивач зазначає, що він ніколи не був зареєстрований як фізична особа-підприємець та не перебував на обліку у податкових органах за цим статусом. За весь період здійснення професійної незалежної діяльності позивача, а також після зняття як такого з обліку та по сьогоднішній день, позивачем та його роботодавцем здійснювались регулярні відрахування ЄСВ відповідно до норм чинного законодавства, про що свідчать Індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-7 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд враховує таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є адвокатом, який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2466 від 19.03.2012, яке видано на підставі рішення №3 Ради адвокатів Дніпропетровської області від 12.03.2012.
До грудня 2019 року позивач здійснював адвокатську діяльність самостійно та перебував на обліку у податковому органі, як самозайнята особа, яка здійснює професійну діяльність.
Також, у 2019 році позивач займав посаду помічника-консультанта народного депутата, та відповідно до довідки по зарплаті №9/1-15/125 від 28.01.2020, яка видана Управлінням справами Апарату Верховної Ради України, роботодавцем за нього сплачувались відповідні податки та збори, передбачені нормами податкового законодавства.
З серпня 2019 року та по теперішній час позивач офіційно працевлаштований, як директор у Адвокатському об'єднанні «КД-ГРУП», що підтверджується записом у його трудовій книжці.
Відповідно до довідки Пенсійного фонду України форми ОК-7 «Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про особу» у 2020 році за позивача Адвокатським об'єднанням «КД-Груп» було сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений мінімум.
Також, відповідно до довідки Адвокатського об'єднання «КД-Груп» від 28.05.2021 №28/05/21 на суму нарахованої позивачу заробітної плати за період січень - квітень 2021 року було перераховано до бюджету ЄСВ (22%) у загальному розмірі 6160,00 грн.
Таким чином, у вказаний період протягом 2020 - 2021 років роботодавцем позивача здійснювались відрахування єдиного соціального внеску за позивача до бюджету, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростовано.
Крім того, судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2021 у справі №160/3344/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф54236-13/67 від 12.11.2020 про сплату заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску на суму 6 294,46 грн.
Даним рішенням встановлено, що відповідно до довідки Пенсійного фонду України форми ОК-7 «Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про особу» у 2020 році за позивача Адвокатським об'єднанням «КД-Груп» (код ЄДРПОУ 41383120) було сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений мінімум. Таким чином, у вказаний період протягом 2020 року, який включає строк, за який позивачу нараховано суми єдиного внеску оскаржуваною вимогою, роботодавцем позивача здійснювались відрахування єдиного соціального внеску за позивача до бюджету, що підтверджується наданою суду довідкою та не заперечується відповідачем.
Проте, контролюючим органом 09.02.2021 прийнято вимогу №Ф-54236-13/67 про сплату боргу, в якій зазначено, що станом на 31.01.2021 заборгованість зі сплати ЄСВ становить 9594,46 грн.
Не погодившись з даною вимогою, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 14.1.195 статті 14 Податкового Кодексу України, працівник фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Відповідно до пункту 14.1.226 статті 14 Податкового Кодексу України, самозайнята особа платник податку, який є фізичною особою підприємцем або проводить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність участь фізичної особи в науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону N 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу самозайнятої особи Законом № 2464-VI не врегульовано.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, діяльності, спрямованої на отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.
Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці або як самозайняті особи, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 (адміністративне провадження № К/9901/28514/19).
Верховним Судом у даній справі сформовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці або самозайняті особи (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Таким чином, з урахуванням наведеного, суди при вирішенні спору повинні перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця або самозайнятої особи; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З аналізу правового висновку Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 судом встановлено, що фізична особа-підприємець або самозайнята особа звільняється від сплати єдиного внеску у випадку встановлення судом, що нею підприємницька діяльність не здійснюється, дохід від такої діяльності не отримується та вказана особа перебуває у трудових відносинах та за неї єдиний внесок сплачує роботодавець.
Доказів отримання позивачем у спірний період доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено. ГУ ДПС у відзиві про наявність таких доходів не зазначало.
Суд зазначає, що факт перебування особи на обліку в органах податкової служби не змінює наведених вище висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється податковим органом незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.
Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога (протягом 2020 року), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як самозайнятою особою, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №480/4656/18.
Частиною 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення, а тому суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до положень статті 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір в розмірі 908,00 грн., підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 77, 139, 241-246, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-54236-13/67 від 09.02.2021 про сплату заборгованості з ЄСВ на суму 9594,46 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Дніпропетровській області судовий збір в розмірі 908,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська