02 серпня 2021 року Справа № 160/10498/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії,-
29.06.2021 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, яке оформлене у формі листа відділу перерахунку пенсій №6 Управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 12.05.2021 р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести сина ОСОБА_1 - ОСОБА_2 з пенсії по інвалідності на пенсію у зв'язку з втратою годувальника за померлого батька ОСОБА_3 , за зверненням ОСОБА_1 від 16.02.2021 року;
- стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2021 року відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у письмовому провадженні з 14.07.2021 року, відповідно до ч. 1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено в переведенні її сина на пенсію у зв'язку з втратою годувальника з огляду на не вірно зазначене прізвище померлого батька, а саме « ОСОБА_4 » замість « ОСОБА_4 » та з огляду на відсутність документів на підтвердження недієздатності ОСОБА_2 . Позивач вважає такі дії та рішення відповідача протиправними, у зв'язку з чим звернулась до суду з даною позовною заявою.
26.07.2020 року представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову просила відмовити повністю, посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні документи на підтвердження визнання недієздатним сина ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Також, зазначає, що прізвище батька ОСОБА_2 , яке зазначене в трудовій книжці, не відповідає прізвищу, яке зазначене у паспорті. Отже, відсутні підстави для переведення сина позивача на пенсію по втраті годувальника.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч. 2 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 (опікун) в інтересах сина - ОСОБА_2 (особи з інвалідністю ІІ групи) звернулась до відділу обслуговування громадян №23 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника - ОСОБА_3 .
Листом від 24.02.2021 року №0400-010310-8/27611 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії у разі втрати годувальника, оскільки в заяві про призначення пенсії зазначено не вірну дату народження заявника та в трудовій книжці померлого зазначено прізвище « ОСОБА_4 », а в паспорті - « ОСОБА_4 ».
26.04.2021 року не отримавши рішення за результатом розгляду заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 (опікун) звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про повторний розгляд документів про призначення пенсії.
Листом від 12.05.2021 року №15448-12783/Р-01/8-0400/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно відмовило в переведенні ОСОБА_2 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, оскільки відсутні документи на підтвердження недієздатності ОСОБА_2 та наявністю в трудовій книжці померлого розбіжностей в написанні прізвища, а саме - « ОСОБА_4 », в паспорті - « ОСОБА_4 ».
Не погодившись з таким рішенням відповідача позивач звернулась до суд з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, прийнятий 9 липня 2003 року (далі Закон №1058-IV).
Згідно з ч.3 ст.4 Закону №1058-IV, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до змісту ст.5 Закону №1058-IV, то цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Приписами статті 8 Закону №1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі Закон №1788-XII) зокрема, гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Відповідно до п.1.6 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок №22-1) за осіб, які не досягли повноліття або є недієздатними, заява подається батьками, усиновителями, батьками-вихователями, прийомними батьками, патронатними вихователями, опікунами, піклувальниками, представниками закладів (органів опіки і піклування), які виконують функції опікунів і піклувальників, за місцезнаходженням таких закладів (органів) (далі - законні представники).
Заява про переведення виплати пенсії за новим місцем проживання особі, яка потребує опіки (піклування), якій опікуна (піклувальника) не призначено і яка перебуває на довготривалому лікуванні у закладі охорони здоров'я, подається адміністрацією цього закладу.
Згідно з абз.4 п.2.9 Порядку №22-1 до заяви опікуна (піклувальника) додається копія рішення органу опіки та піклування про встановлення опіки чи піклування або відповідне рішення суду; батьків-вихователів додається угода про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 є особою, якій встановлено безстроково інвалідність ІІ групи, що підтверджується довідкою серії ДНП-Р-82 №001570 від 13.03.1985 року та посвідченням від 11.12.1991 року.
В свою чергу, відповідно до посвідчення від 11.12.1991 року, судом встановлено, що опікуном ОСОБА_2 призначено - ОСОБА_1 .
З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 наділена повноваженнями для звернення до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії її сину - ОСОБА_2 .
Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Згідно із п.2 ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім'ї вважаються діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Як встановлено судом та зазначалось вище, ОСОБА_2 є особою, якій встановлено безстроково інвалідність ІІ групи. В свою чергу, інвалідність ОСОБА_2 призначено з 13.03.1985 року, тобто до досягнення ним 18 річного віку.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що ОСОБА_2 відноситься до осіб, які відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мають право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Щодо посилання відповідача на відмінність зазначеного прізвища ОСОБА_3 , в трудовій книжці, суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу на те, що доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці ОСОБА_3 щодо періодів роботи відповідачем суду не надано, в свою чергу, відповідачем не надано оцінки тому фактові, що ОСОБА_3 було призначено та виплачувалась пенсія за віком. Доказів припинення виплати пенсії ОСОБА_3 через не вірно зазначене прізвище в трудовій книжці відповідачем до суду не надано.
Суд також зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Висновки аналогічного характеру викладені в постановах Верховного Суду від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а та від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а.
Окрім цього, Верховний Суд в постанові від 06.03.2018 року по справі №754/14898/15-а, зауважив, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Таким чином, рішення №15448-12783/Р-01/8-0400/21 від 12.05.2021 року, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є протиправним, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести сина ОСОБА_1 - ОСОБА_2 з пенсії по інвалідності на пенсію у зв'язку з втратою годувальника за померлого батька ОСОБА_3 , за зверненням ОСОБА_1 від 16.02.2021 року.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій у прийнятті рішення, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1-7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як встановлено судом, в квитанції до прибуткового касового ордеру без номеру від 29.05.2021 року в графі «підстави» зазначено «за складання адміністративного позову відносно ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови у переходів на пенсію».
Жодних інших документів на підтвердження складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, позивачем до суду не надано.
Верховний Суд в постанові від 07.05.2020 року по справі №820/4281/17 та постанові від 27.06.2018 року по справі №826/1216/16 зробив висновок, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Також Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Таким чином, враховуючи відсутність документів на підтвердження складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б.26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання рішення протиправним та зобов'язати вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, яке оформлене у формі листа від 12.05.2021 року №15448-12783/Р-01/8-0400/21.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести сина ОСОБА_1 - ОСОБА_2 з пенсії по інвалідності на пенсію у зв'язку з втратою годувальника за померлого батька ОСОБА_3 , за зверненням ОСОБА_1 від 16.02.2021 року.
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець